Рішення № 53149192, 07.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2015Справа №910/21170/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "СТАНДАРТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКОТІШ ЛІДЕР"

про стягнення заборгованості у розмірі 32 973 063, 76 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Янкова А.В. (дов.№б/н від 24.06.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "СТАНДАРТ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКОТІШ ЛІДЕР" про стягнення заборгованості у розмірі 32 973 063, 76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2015 порушено провадження у справі № 910/21170/15 та призначено справу до розгляду на 10.09.2015 року.

За наслідками судового засідання 10.09.2015 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 07.10.2015 року.

У судове засідання 07.10.2015 з'явився до господарського суду Львівської області представник позивача та надав пояснення по суті спору, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку свого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив, правом надання відзиву та доказів до матеріалів справи не скористався.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2014 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Стандарт» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скотіш Лідер» (позичальник) укладено Кредитний договір № 128/КЛ-1114 про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії (далі - Кредитний Договір), за яким відповідачу надано кредит у сумі 20 000 000,00 грн. з остаточним терміном повернення 20.11.2015 та сплатою 26,5% річних за користування кредитом.

Додатковим Договором №4 від 03.12.2014 до Кредитного Договору сторонами погоджено збільшення ліміту кредитування до 30 000 000,00 грн.

Відповідно до умов п. 1.1.3. Кредитного Договору, кредит надається Позичальнику впродовж строку дії кредитної лінії в повному обсязі або окремими частинами в межах суми загального ліміту кредитування.

Згідно умов Кредитного Договору Банком станом перераховано на рахунки Відповідача транші у гривнях на загальну суму 000 000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою про рух грошових коштів на рахунку відповідача.

Відповідно до умов п. 1.1.6 Кредитного Договору, погашення кредиту Позичальником здійснюється у строк, що визначений Графіком зменшення загального ліміту кредитування, зміни до якого внесено Додатковим Договором №8 від 11.02.2014 року.

Так, станом на 24.04.2015 за відповідачем рахується 20 000 000,00 грн. простроченої заборгованості.

Згідно умов Кредитного Договору Банк за користування кредитом нараховує проценти за користування Кредитними коштами у відповідності до параграфу 4 Кредитного Договору виходячи із фактичної суми заборгованості.

Відповідач відповідно до п.4.5. Кредитного Договору зобов'язаний: проценти, нараховані за місяць сплачувати щомісяця, не пізніше 10 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Так, у порушення умов п.4.5. Кредитного Договору Відповідач не сплачує нараховані відсотки починаючи з березня 2015 року, у зв'язку із чим у нього виникла прострочена заборгованість зі сплати процентів у розмірі 1 960 273,99 грн.

Відповідно до п.3.7. Кредитного Договору - Банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості за цим Договором у повному обсязі у разі (п. 3.7.1) порушення та/або неналежне виконання обов'язку по сплаті процентів, або (п.3.7.2) порушення та/або неналежне виконання обов'язку по погашенню кредиту .

Враховуючи вище викладене, позивач звернувся із даним позовом до суду, у межах якого просить стягнути з ТОВ «Скотіш Лідер» заборгованість за Кредитним договором №128/KJI-1114 від 21.11.2014, яка станом на станом на 24.04.2015 становить:

- заборгованість по кредиту 30 000 000,00 грн. ( 20 000 000,00 грн. - прострочена та 10 000 000,00 грн. - поточна);

- заборгованість по сплаті процентів 2 461 232,89 грн. (1 960 273,99 грн. - прострочена та 500 958,90 грн. - поточна).

Також, за несвоєчасне виконання зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків ПАТ КБ «Стандарт» нараховано та заявлено до стягнення пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 394 520,55 грн. та пеню несвоєчасну сплату процентів у розмірі 117 310,32 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що між Публічним акціонерним товариством КБ «Стандарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скотіш Лідер» склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем у добровільному порядку не повернуто кредитні кошти, у строк передбачений умовами кредитного договору, а також не сплачені відсотки за користування кредитними коштами, з огляду на вищезазначені норми законодавства, позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості за кредитом та відсотками, визнані судом обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню заявленому розмірі, а саме заборгованість по кредиту 30 000 000,00 грн. ( 20 000 000,00 грн. - прострочена та 10 000 000,00 грн. - поточна) та заборгованість по сплаті процентів 2 461 232,89 грн. (1 960 273,99 грн. - прострочена та 500 958,90 грн. - поточна)..

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.9.3. та 9.4. Кредитного Договору - у разі несвоєчасного погашення Кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим Договором, Позичальник (Відповідач) сплачує Кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Так, умовами укладеного кредитного договору, сторонами не було погоджено іншого строку нарахування неустойки, а тому суд, перевіривши розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 394 520,55 грн. та пені несвоєчасну сплату процентів у розмірі 117 310,32 грн., визнав його обґрунтованим, таким що відповідає нормам чинного законодавства, а тому вказані суми пені підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки, відповідачем доказів сплати коштів на користь позивача до суду не надано, як і не надано документів які б спростовували доводи позивача щодо наявності заборгованості, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 30 000 000,00 грн. заборгованість по кредиту ( 20 000 000,00 грн. - прострочена та 10 000 000,00 грн. - поточна), заборгованість по сплаті процентів 2 461 232,89 грн. (1 960 273,99 грн. - прострочена та 500 958,90 грн. - поточна), пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 394 520,55 грн. та пеня несвоєчасну сплату процентів у розмірі 117 310,32 грн.

За приписами ч. 3 ст. 49 ГПК України, судовий збір, у разі задоволення позовних вимог, стягується з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного «Комерційний банк «Стандарт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скотіш Лідер» про стягнення заборгованості у розмірі 32 973 063,76 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скотіш Лідер» (01030, місто Київ, вулиця Ярославів Вал/Івана Франка, будинок 11/1; ідентифікаційний код 39341317) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» (04071, місто Київ, вулиця Почайнінська, 45; ідентифікаційний код 36335426) 30 000 000 (тридцять мільйонів) гривень 00 копійок заборгованість за кредитом, 2 461 232 (дві мільйони чотириста шістдесят одну тисячу двісті тридцять дві) гривні 89 копійок заборгованість зі сплати процентів, 394 520 (триста дев'яносто чотири тисячі п'ятсот двадцять) гривень 55 копійок пеню за несвоєчасне погашення кредиту та 117 310 (сто сімнадцять триста десять) гривень 32 копійки пеню за несвоєчасне погашення процентів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скотіш Лідер» (01030, місто Київ, вулиця Ярославів Вал/Івана Франка, будинок 11/1; ідентифікаційний код 39341317) у дохід Державного бюджету України 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 07.10.2015 у присутності представника позивача. Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст складено

та підписано 12.10.2015 року.

Суддя К.В. Полякова