Ухвала суду № 53145538, 29.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 333/2918/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Дмитрієва М.М.

№ провадження 22-ц778/5622/15 Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Стрелець Л.Г.,

суддів Гончар М. С.,

Каракуші К.В.,

при секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» про повернення депозиту, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, до ЗОКС «Довіра» про захист прав споживачів, повернення депозитних вкладів, несплачених відсотків за депозитними вкладами та пені.

В обґрунтування позову зазначав, що він є членом Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра».

08.04.2013 року між ним та відповідачем було укладено договір № 9018 про надання фінансової послуги - залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок.

Відповідно до п.2.1.1. договору він вніс внесок (вклад) на депозитний рахунок відповідача, а відповідач прийняв його на умовах строковості, зворотності та платності в розмірі 5 000 грн. на строк 13 місяців.

Додатковим договором № 1 від 08.05.2014 року до договору № 9018 від 08.04.2013 року даний договір було пролонговано по 08.08.2014 року та збільшено відсоткову ставку за ним, а саме: з 08.05.2014 року процентна ставка становить 25% річних.

Після першого внеску він здійснив ще кілька внесків і станом на 08.07.2014 року загальний розмір вкладу становив 42 200 грн. З цієї ж дати відповідач припинив сплачувати відсотки за договором.

З 20.02.2015 року заборгованість за депозитним договором становить 41 931 грн. 21 коп.

25.12.2013 року між ним та відповідачем був укладений договір № 9480 про надання фінансової послуги - залучення внеску (вкладу), згідно умов якого він вніс внесок на депозитний рахунок відповідача в сумі 1 000 грн. 00 коп. на строк 13 місяців.

Після першого внеску він здійснив ще кілька внесків і станом на 28.07.2014 року загальний розмір вкладу становив 6 764 грн. 00 коп. З цієї ж дати відповідач припинив сплачувати відсотки за цим договором.

З 28.07.2014 року заборгованість за договором № 9480 від 25.12.2013 року становить 6 764 грн. 00 коп.

Умовами вищезазначених договорів передбачено, що виплата процентів вкладнику, нарахованим на внесок, здійснюється відповідачем щомісячно на вимогу вкладника, що пред'являється в усній або письмовій формі.

Процентна ставка за внеском за договором від 08.04.2013 року встановлюється у розмірі 23% річних, а після 08.05.2014 року - 25% річних, а за договором від 25.12.2013 року - 25% річних.

Відсотки за депозитним вкладом за договором № 9018 від 08.04.2013 року складає 231 грн. 23 коп.

Відсотки за депозитним вкладом за договором № 9480 від 25.12.2013 року за період з 28.07.2014 року по 25.01.2015 року становить 681 грн. 03 коп.

Пеня за договором № 9018 від 08.04.2013 року становить 447 711 грн. 60 коп., за договором № 9480 від 25.12.2013 року становить 37 056 грн.18 коп.

Зазначає, що його внески за жодних з зазначених договорів відповідачем йому не повернуто, на його неодноразові звернення про повернення внесків і відсотків за ними, отримав повідомлення про неможливість повернення внесків одноразовим платежем. При цьому не зазначено в які строки буде проведено повне повернення внесків, не зазначено щодо виплати відсотків за вкладами, що є обов'язком відповідача і становить предмет договорів.

Відповідачем порушені умови договорів та не виконані взяті на себе зобов'язання, чим порушуються його права як споживача.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідача на його користь депозитний вклад за договором № 9018 від 08.04.2013 року у розмірі 41 700 грн. 00 коп., несплачені відсотки за депозитним вкладом у розмірі 231 грн. 23 коп., пеню у розмірі 447 711 грн. 60 коп., а всього 489 642 грн. 83 коп., стягнути депозитний вклад за договором № 9480 від 25.12.2013 року у розмірі 6 764 грн., несплачені відсотки за депозитним вкладом у розмірі 681 грн. 03 коп. пеню у розмірі 37 056 грн. 18 коп., а всього 44 501 грн. 21 коп.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» на користь ОСОБА_3 суму внеску (депозиту) і нараховані відсотки на суму депозиту за договорами про надання фінансової послуги - залучення строкового внеску (вкладу) на депозитний рахунок № 9018 від 08.04.2013 року та № 9480 від 25.12.2013 року у розмірі 49 376 грн. 26 коп.

Стягнуто з Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» на користь в дохід держави судовий збір у розмір 493 грн. 76 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення суми внеску та відсотків ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду в цій частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст. 1058, ч.ч.1,5, 6 ст. 1061 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона(банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов"язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу.

У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Судом встановлено, що 08.04.2013 року між ОСОБА_3 та ЗОКС "Довіра" було укладено Договір № 9018 про надання фінансової послуги залучення строкового внеску (вкладу) на депозитний рахунок.

Відповідно до п. 1.2. Договору № 9018 від 08.04.2013 року, Договір укладено строком на 13 місяців, днем початку строку дії договору є 08.04.2013 рік, днем закінчення 08.05.2014 рік.

Згідно з п. 2.1.1. Договору № 9018 від 08.04.2013 року, вкладник зобовязується внести грошові кошти до Спілки у розмірі 5000 грн.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору № 9018 від 08.04.2013 року, процентна ставка (плата) за внеском встановлюється у розмірі 23% річних.

Згідно з п. 2.3.1. Договору № 9018 від 08.04.2013 року, нарахування процентів на внесок починається з наступного дня після отримання Спілкою внеску та припиняється в день закінчення строку дії Договору або в день повернення Внеску, у випадку дострокового розірвання Договору.

08.05.2014 року між ОСОБА_3 та ЗОКС "Довіра" було укладено додатковий договір № 1 до Договору № 9018 від 08.04.2013 року, відповідно до кого строк дії договору продовжено до 08.05.2014 року, процентна ставка становить 25 % річних.

25.12.2013 року між ОСОБА_3 та ЗОКС "Довіра" було укладено Договір № 9480 про надання фінансової послуги залучення строкового внеску (вкладу) на депозитний рахунок.

Відповідно до п.п. 1.2., 2.1.1., 2.2.1., 2.3.1. Договору № 9480 від 25.12.2013 року, Договір укладено строком на 13 місяців, днем початку строку дії договору є 25.12.2013 рік, днем закінчення 25.01.2015 рік. Вкладник зобовязується внести грошові кошти до Спілки у розмірі 1000 грн. Процентна ставка (плата) за внеском встановлюється у розмірі 25% річних, нарахування процентів на внесок починається з наступного дня після отримання Спілкою внеску та припиняється в день закінчення строку дії Договору або в день повернення Внеску, у випадку дострокового розірвання Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 звертався до ЗОКС "Довіра" із вимогою про повернення суми вкладів.

З відповіді ЗОКС "Довіра" за № 752/3/15 від 08.04.2015 року та № 6191/14 від 13.11.2014 року вбачається, що остання через неперерахування органами Державної Казначейської Служби грошових коштів, які належать кредитній спілці не має можливість повернути грошові кошти по депозитним вкладам у розмірі 41700 грн. та 6764 грн.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість по виплаті відсотків за депозитним вкладом за договором № 9018 від 08.04.2013 року за період з 08.07.2014 року по 08.08.2014 року складає 231,23 грн.

Відсотки за депозитним вкладом за договором № 9480 від 25.12.2013 року за період з 28.07.2014 року по 25.01.2015 рік становить 681,03 грн.

Відповідно до положень ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення суми внесків та нараховані відсотки на суму депозиту за договорами про надання фінансової послуги - залучення строкового внеску ( вкладу), виходив з доведеності того, що на порушення положень ст. 526 ЦК України відповідач зазначених зобов"язань за договором № 9018 від 08.04.2013 року, та за договором № 9480 від 25.12.2013 року не виконав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 10 Закону України „Про захист прав споживачів" за затримку повернення депозитного вкладу та нарахованих за ним відсотків, суд виходив із того, що після укладення договорів між банком і позивачем виникли зобов'язальні відносини, які регулюються нормами зобов'язального права та положеннями укладених договорів банківських вкладів, якими нарахування та стягнення такої пені не передбачено, водночас, положення ч. 5 ст. 10 Закону України „Про захист прав споживачів" , яка встановлює відповідальність виконавця робіт (послуг) за її не виконання в обумовлений договором строк у вигляді сплати пені, виниклих між сторонами відносин не регулюють, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення строків повернення вкладу та нарахованих за ним відсотків задоволенню не підлягають.

Висновок суду про відсутність підстав для стягнення суми пені у зв"язку з неналежним виконанням умов договору про надання фінансової послуги - залучення строкового внеску ( вкладу), відповідно до закону України „Про захист прав споживачів", є правомірним, відповідає фактичними обставинами справи та погоджується з вимогами норм матеріального права.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Між тим, судом встановлено, що обов"язки сторін та відповідальність за їх невиконання повністю врегульовані умовами договорів про залучення строкового внеску ( вкладу) на депозитний рахунок № 9018 від 08.04.2013 року та № 9480 від 25.12.2013 року, укладеного між сторонами, і якими виплата пені не передбачена.

Оскільки між сторонами виникли правовідносини з приводу грошового зобов"язання, то суд дійшов обґрунтованого висновку, що положення ч.5 ст. 10 Закону України „Про захист прав споживачів" до них не можуть бути застосовані, зважаючи, що останні регулюють відповідальність при невиконанні зобов"язань за договорами про виконання робіт(послуг).

Ті докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для зміни або скасування ухваленого по справі рішення наведені в апеляційній скарзі доводи не містять.

Керуючись ст.ст. 307,308,314,317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 серпня 2015 року в цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: