Рішення № 53144061, 27.10.2015, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6785/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючої судді Сарай А.І.

при секретарі Шкіря І.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Запара І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до ЗФ ТОВ «Смарт Солюшнс» про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_1, звернувся в суд з позовом до ЗФ ТОВ «Смарт Солюшнс» про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовує тим, що він, ОСОБА_3, працював оператором автоматичної лінії підготовки та паяння електрорадіоелементів на друкарських платах за строковим договором на ТОВ «Смарт Солюшнс» з 08 жовтня 2014 року. Наказом № 596- к від 10 квітня 2015 року його було звільнено у зв'язку із закінченням строку договору, згідно ст. 36 п. 2 КЗпП України, про що дізналася його дружина з поштового повідомлення отриманого 22 квітня 2015 року. Вважає його звільнення незаконним, таким що не відповідає вимогам чинного законодавства з тих підстав, що з 29 січня 2015 року він мобілізований на військову службу та з 17 березня 2015 року бере безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Посилаючись на норми ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 3 ст. 119 КЗпП України, просить поновити його на роботі оператором автоматичної лінії підготовки та паяння електрорадіоелементів на друкарських платах на ТОВ «Смарт Солюшнс» та стягнути з ЗФ ТОВ «Смарт Солюшнс» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 квітня 2015 року до дня поновлення на роботі.

Під час розгляду справи, на підставі ст. 31 ЦПК України, позивач збільшив розмір позовних вимог та просить також стягнути з відповідача на його користь моральну шкоди в розмірі 20000 грн. посилаючись на те, що дії відповідача щодо протиправного його звільнення та несплати заробітної плати завдали йому душевних страждань, позбавили спокою і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала посилаючись на викладені в письмовій позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог обставини і просить позов задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні позов потримала та просить його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила посилаючись на викладені в письмових запереченнях обставини і додатково пояснила, що при звільненні ОСОБА_3 з роботи у зв'язку із закінченням строку трудового договору відповідачем були дотриманні всі норми чинного трудового законодавства України. За позивачем під час його служби у Збройних Силах України зберігалося робоче місце та виплачувався середній заробіток, але по закінченню строку дії другого строкового трудового договору ОСОБА_3 був на законних підставах звільнений не за ініціативою роботодавця, а за спливом строку дії трудового договору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 08 жовтня 2014 року між ЗФ ТОВ «Смарт Солюшнс» (роботодавець) та ОСОБА_3 (працівник) укладено строковий трудовий договір № 0810-СС/14/46, за умовами якого роботодавець приймає працівника на роботу на посаду оператора автоматичної лінії підготовки та паяння електрорадіоелементів на друкарських платах, а працівник погоджується виконувати обов'язки у відповідності з цим договором, додатками та до нього та чинним трудовим законодавством (п. 1.1). Метою укладення цього договору є строкове виконання працівником трудових обов'язків (на умовах, визначених цим договором) у іншого роботодавця (ТзОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед») за направленням роботодавця (п.п. 1.1.2). Строк дії цього договору з 08 жовтня 2014 року по 09 січня 2015 року включно (п. 1.4) (а.с. 23-25).

Відповідним наказом ЗФ ТОВ «Смарт Солюшнс» за№ 125-к від 08 жовтня 2014 року ОСОБА_3 прийнято на роботу оператором автоматичної лінії підготовки та паяння електрорадіоелементів на друкарських платах на строк з 08 жовтня 2014 року до 09 січня 2015 року (а.с. 22).

Наказом відповідача за № 501-к від 09 січня 2015 року ОСОБА_3 звільнено з роботи на підставі ст. 36 п. 2 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору (а.с. 26).

13 січня 2015 року між сторонами укладено ще один строковий трудовий договір № 1301-СС/15/02 зі строком дії договору з 13 січня по 10 квітня 2015 року включно (а.с. 28-30).

Відповідним наказом відповідача за № 511-к від 13 січня 2015 року ОСОБА_3 прийнято на роботу оператором автоматичної лінії підготовки та паяння електрорадіоелементів на друкарських платах на строк з 13 січня до 10 квітня 2015 року (а.с. 27).

Наказом відповідача за № 521-к від 29 січня 2015 року ОСОБА_3 увільнено від роботи з 29 січня 2015 року в зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, на підставі повідомлення виданого Ужгородським ОМВК в Закарпатській області. У зв'язку з цим наказано за ОСОБА_3 зберегти робоче місце і посаду, компенсувати середній заробіток мобілізованого працівника з державного бюджету у визначеному законодавством порядку та здійснити виплату середнього заробітку у строки визначені ст. 115 КЗпП України (а.с. 31, 32).

10 квітня 2015 року ОСОБА_3 звільнено з посади оператора автоматичної лінії підготовки та паяння електрорадіоелементів на друкарських платах у зв'язку із закінченням строку трудового договору, згідно ст. 36 п. 2 КЗпП України (витяг із наказу № 596-к від 10 квітня 2015 року) (а.с. 33).

Згідно з даними довідки ТВО військового комісара Ужгородського об'єднаного міського військового комісаріату за № 3117 від 05 травня 2015 року на виконання Указу Президента України від 15 січня 2015 року № 1734/2015 «Про часткову мобілізацію» ОСОБА_3 призвано Ужгородським ОМВК на військову службу за призовом під час мобілізації в Збройні Сили України (а.с. 7).

Довідкою виданою ТВО командира військової частини - польової пошти В 2830 за № 1328 від 24 березня 2015 року стверджується, що ОСОБА_3 в період з 17 березня 2015 року по теперішній час безпосередньо бере участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції (а.с. 8).

Конституція України гарантує право кожного громадянина на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі роду трудової діяльності та захист від незаконного звільнення.

Відповідно до положень ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядком виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністру України від 04 березня 2015 року № 105 передбачено, що для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.

Частиною 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п'ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п'ятою статті 61 Закону України «Про освіту».

Строки військової служби в календарному обчисленні для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, встановлюються до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію (ч. 7 ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Даючи правову оцінку звільнення ОСОБА_3 відповідачем на підставі ст. 36 п. 2 КЗпП України, суд констатує наступне.

У частині 2 ст. 23 КЗпП України встановлено загальне правило щодо обмеження укладення строкових трудових договорів. Так, відповідно до положення зазначеної статті строкові трудові договори дозволяється укладати лише в тому випадку, якщо трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавством.

Законодавством не встановлено жодних відмінностей між правовим становищем працівників, які уклали строкові трудові договори, та працівників, що працюють за безстроковими трудовими договорами, зокрема, й щодо поширення на них установлених законом гарантій, пільг і компенсацій. Тобто передбачені ст. 119 КЗпП України гарантії поширюються на всіх без винятку працівників незалежно від того, працюють вони за строковим чи безстроковим трудовим договором. Відмінності стосуються лише деяких визначених законодавством особливостей розірвання строкового трудового договору. Так, припинення трудового договору після закінчення його строку не потребує подання заяви або якогось волевиявлення працівника, оскільки про своє рішення укласти трудовий договір на визначений строк працівник повідомив роботодавця в заяві про прийняття на роботу. Роботодавець, у свою чергу, не зобов'язаний попереджати працівника про майбутнє звільнення у зв'язку із закінченням строку трудового договору.

Передбачені ст. 119 КЗпП України гарантії поширюються на всіх без винятку працівників незалежно від того, працюють вони за строковим чи безстроковим трудовим договором.

Як встановлено судом, відповідач не бажаючи продовжувати трудові відносини із працівником ОСОБА_3, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, обмежившись видачею наказу про увільнення ОСОБА_3 у зв'язку із призовом на військову службу, заявив про своє бажання припинити трудовий договір, видавши відповідний наказ про звільнення позивача 10 квітня 2015 року, однак не врахував при цьому вимоги ст. 119 КЗпП щодо збереження (але не більше ніж протягом одного року) місця роботи, посади й середнього заробітку.

Враховуючи вищевикладене та оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, суд вважає, що доводи позивача щодо порушення його трудових прав у зв'язку із звільненням в судовому засіданні є доведеними, а тому позовні вимоги про поновлення його на роботі підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При визначенні розміру середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу суд виходить з положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно довідки відповідача за № ЗФ 00000230 від 12 жовтня 2015 року середньомісячна заробітна плата за останні повні два місяців перед звільненням позивача, а саме лютий та березень 2015 року становить 2145.75 грн. (а.с. 59). Кількість робочих днів у вказаний період (21 день у лютому + 21 день у березні = 42 / 2 =) 21 день та середньоденна заробітна плата для вирахування середнього заробітку складає (2145.75 грн. / 21 день =) 102.18 грн. Час вимушеного прогулу за період з 10 квітня по 27 жовтня 2015року включно складає 135 робочих днів (квітень - 14 днів, травень - 18 днів, червень - 20 днів, липень - 23 дні, серпень - 20 днів, вересень - 22 дні, жовтень - 18 днів). Звідси розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 13794.3 грн. (135 робочих днів х 102.18 грн. = 13794.3 грн.).

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 13794.3 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 квітня до 27 жовтня 2015 року.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування позивачу моральної шкоди, суд виходить з положень ст. 237-1 КЗпП України та положень ЦК України.

Так, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно вимог частин 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до роз'яснень у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно врахувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З урахуванням обставин справи, враховуючи незаконне звільнення позивача, суд дійшов висновку, що вимоги про відшкодування позивачу завданої моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки звільнення з роботи в будь-якому разі призводить до душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Окрім цього, суд визнає обґрунтованими доводи позивача про те, що порушення його трудових прав з вини відповідача призвели до втрати ним нормальних життєвих зв'язків та змусили поряд з виконанням обов'язків мобілізованого військовослужбовця докладати додаткових зусиль для судового захисту порушених прав і їх відновлення. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів розумності та справедливості, а тому вважає, що моральна шкода підлягає стягненню у розмірі 2000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи представника відповідача про те, що при звільненні позивача ЗФ ТОВ «Смарт Солюшнс» були дотримані всі норми чинного законодавства України не заслуговують на увагу, оскільки суперечать обставинам справи та спростовуються її матеріалами.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

За огляду на викладене, з відповідача слід стягнути в дохід держави до спеціального фонду Держаного бюджету України 974.4 грн. судового збору (487.2 за вимогу майнового характеру + 487.2 за вимогу немайнового характеру = 974.4).

Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 23, 36, 119, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 24, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» суд,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_3 на роботі в Західноукраїнській філії товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшнс» на посаді оператора автоматичної лінії підготовки та паяння електродіоелементів на друкарських листах.

Стягнути з Західноукраїнської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшнс» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за період з 10 квітня 2015 року до 27 жовтня 2015 року в сумі 13794 (тринадцять тисяч сімсот дев'яносто чотири) гривні 30 копійок.

Стягнути з Західноукраїнської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшнс» на користь ОСОБА_3 2000 (дві тисячі) гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі в Західноукраїнській філії товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшнс» на посаді оператора автоматичної лінії підготовки та паяння електродіоелементів на друкарських листах.

Стягнути з Західноукраїнської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшнс» в дохід держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 974 (дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 40 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча Сарай А.І.