Ухвала суду № 53140945, 27.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/6771/15 Головуючий 1-ї інст. - Купін В.В.

Справа №610/1440/14-ц Суддя доповідач - Бровченко І.О.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - судді Бровченко І.О.,

суддів колегії - Швецової Л.А., Даниленко В.М.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 03 серпня 2015 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу кредитного портфелю та договору факторингу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом, який уточнювало під час судового розгляду справи, та остаточно просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 21930, 15 доларів США, що є еквівалентом 485065, 56 грн.; прострочену заборгованості за процентами у сумі - 1580, 26 доларів США, що є еквівалентом 34953 грн. 23 коп.; пені у розмірі 1770489 грн. 41 коп. та вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № CL700/1505/2007. Згідно з цим договором, а також на підставі кредитної заявки ОСОБА_3 від 23 жовтня 2007 року банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 30800 доларів США. Крім того згідно з договором про кредитування поточного рахунку (овердрафт) № 700/2457/07/1 від 23 жовтня 2007 року банк надав ОСОБА_3 шляхом кредитування поточного рахунку 7800 грн.

12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н. Згідно з цим договором ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором № CL700/1505/2007 від 23 жовтня 2007 року, відтак до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до боржника за вищевказаним кредитним договором.

ОСОБА_3 зобов'язалася прийняти, належним чином використати та повернути банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені у кредитному договорі (п.1.6 договору з підпунктами), сплатити відповідну плату за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених у кредитному договорі (п.п.1.4, 1.5 з підпунктами), згідно з п.1.5.1. з підпунктами ч.2 кредитного договору повернути відповідну частину кредиту та сплачувати проценти щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів. Зазначені умови кредитного договору ОСОБА_3 порушені. Їй була пред'явлена вимогу про виконання боргових зобов'язань (досудова вимога № 22-2/343730 від 19 січня 2010 року).

Зобов`язання по кредитному договору ОСОБА_3 не виконані, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 2255554,97 грн.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечувала, подала зустрічну позовну заяву до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н від 12 листопада 2010 року із додатком № 1 до нього, укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», у частині передачі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права грошової вимоги за кредитним договором № CL-700/1505/2007 від 23 жовтня 2007 року, укладеним між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк». А також просила визнати частково недійсним договір факторингу № 27/01/12 від 27 січня 2012 року, укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», у частині передачі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права грошової вимоги за договором № 700/2457/07/1 про кредитування поточного рахунку (овердрафт), укладеним між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк».

При цьому посилалась на те, що договір факторингу та договір купівлі-продажу кредитного портфелю було укладено із істотними порушеннями законодавства, а саме: сторони цих договорів не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності для його укладання; вказані договори укладені з порушенням ЗУ «Про захист персональних даних», ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ЗУ «Про захист прав споживачів»; вказані договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; «ОТП Факторинг Україна» не має ні генеральної, ні індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій.

Рішенням Балаклійського районного суд Харківської області від 03 серпня 2015 року у задоволені позову ПАТ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено повністю.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк» про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу кредитного портфелю та договору факторингу відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить змінити рішення суду в частині відмови їх позовних вимог та задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 23 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № CL700/1505/2007, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 30800 доларів США строком до 23 жовтня 2013 року.

Пунктом 1.1 частини 2 договору сторони погодили його предмет, відповідно до якого в порядку, передбаченому договором банк надав позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначених у частині 1 договору, а позичальник прийняв кредит та зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у договорі.

Відповідно до пункту 1.4 частини 2 договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату в порядку та на умовах, що були визначені договором. Згідно з пунктом 1.5 частини 2 договору повернення відповідної частини кредиту мало здійснюватися позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено договором.

У відповідності до пункту 3 частини 1 кредитного договору сторони кредитного договору визначили фіксовану процентну ставку у розмірі 11,49 %.

Згідно з кредитним договором, а також на підставі кредитної заявки ОСОБА_3 ЗАТ «ОТП Банк» надав ОСОБА_3 у розмірі 30800 доларів США на придбання автомобіля.

Згідно з пунктом 1.4. частини 2 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату.

В порушення умов кредитного договору, погашення частин кредиту та нарахованих за його користування процентів у передбачених графіком повернення кредиту та сплати процентів, у розмірі та строк належним чином ОСОБА_3 не здійснювалось.

У січні 2010 року банком на адресу ОСОБА_3 було направлено досудову вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором (т. 1 а.с. 29), відповідно до якої позичальник був зобов'язаний протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання досудової вимоги сплатити на користь банку належні суми кредиту.

12 листопада 2010 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого продавець ПАТ «ОТП Банк» продає (переуступає) покупцю ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори, а покупець ТОВ «ОТП Факторинг Україна» приймає такий кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь продавця ПАТ «ОТП Банк» винагороду.

Із витягу з Додатку № 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 вбачається, що кредитний портфель, який був предметом зазначеного договору купівлі-продажу, включає в себе кредитний договір № CL700/1505/2007 від 23 жовтня 2007 року.

Із п. 3.3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 вбачається, що покупець набув усіх прав вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу, процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також щодо сплати штрафних санкцій.

З акту приймання-передачі від 12 листопада 2010 року вбачається, що ПАТ «ОТП Банк» передав, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняв кредитний портфель.

27 січня 2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір факторингу №27/01/12, згідно з яким ПАТ «ОТП Банк» передав, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.

Відповідно до ст. ст. 1077, 1078, 1080 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями. Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

З свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 241, виданого 03 грудня 2009 року, вбачається, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є фінансовою установою.

Разом з тим, додатком до зазначеного свідоцтва визначено види фінансових послуг, які має право здійснювати фінансова компанія без отримання ліцензії та/або дозволів відповідно до законодавства, а саме: надання факторингу(т.1 а.с. 124-125).

З розрахунку суми заборгованості наданого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вбачається, що ОСОБА_3 належним чином не виконувала умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 19 травня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 2255554 грн. 97 коп., з яких: заборгованості за кредитом у сумі - 20349, 89 доларів США, що еквівалентно 450112 грн. 33 коп.; простроченої заборгованості за процентами у сумі - 1580, 26 доларів США, що еквівалентно 34953 грн. 23 коп. та пеня у розмірі 1770489 грн. 41 коп.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк для звернення до суду з позовом за захистом своїх майнових прав.

Відмовляючи в задоволені зустрічних позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що будь-яких обставин, які відповідно до положень ст. 203, 215 ЦК України є підставами недійсності правочину, при укладенні оспорюваних договорів, судом не встановлено.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Фактично доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції з їх оцінкою.

Доводи представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про те, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не має ні генеральної, ні індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій та, що в матеріалах справи не міститься доказів внесення сторонами письмових змін до кредитного договору щодо зміни валюти зобов'язання або порядку його повернення, а для здійснення фінансовими установами факторингових операцій, предметом яких є вимоги в іноземній валюті, останні повинні мати генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, висновків суду не спростовують, оскільки відповідно до п. 4.4 договору купівлі-продажу кредитного портфелю розрахунки боржників з покупцем за кредитними договорами здійснюються в порядку та на умовах, встановлених кредитними договорами. Крім того, додатком до Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ФК № 241 від 03 грудня 2009 року визначено, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» має право здійснювати послугу факторингу без отримання ліцензій та/або дозволів.

Твердження щодо відсутності в матеріалах справи додатку № 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року є безпідставними, оскільки в матеріалах справи мається витяг з відповідного додатку.

Доводи представника ОСОБА_3 про неповідомлення боржника про відступлення права вимоги за кредитним договором не дають підстав для зміни чи скасування судового рішення, оскільки відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Наслідки неналежного повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні передбачені статтями 516-518 ЦК України і стосуються виконання зобов'язання, проте не визначені законом як підстава для визнання договору про уступку права вимоги недійсним.

Посилання представника ОСОБА_3, що договір купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року укладений в порушення п. 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 03 квітня 2009 року № 231 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позову, оскільки ЦК України та Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не обмежує суб'єктивний склад боржників за договором факторингу, лише суб'єктами господарювання.

Пунктом 1 Розпорядження, яке було чинним до 13 серпня 2015 року, передбачено віднесення до фінансової послуги факторингу сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.

Отже, зазначені роз'яснення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг стосуються того, що набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення, є фінансовою операцією.

Таким чином, боржник за договором факторингу може бути як суб'єкт господарювання так і фізична особа.

Інші доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_3, наведених на її обґрунтування, процесуальне рішення суду, прийняте по суті розглянутого ним питання не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного його вирішення.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «ОТП Факторинг Україна», що товариством не порушено строк позовної давності, оскільки останній платіж було здійснено ОСОБА_3 23 лютого 2012 року висновків суду не спростовують, належними та допустимими доказами не підтверджено.

За умовами кредитування ОСОБА_3 зобов'язалася здійснювати повернення кредиту щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом (п. 1.5 кредитного договору).

Отже, поряд з установленням строку дії договору - 23 жовтня 2013 року як дати остаточного повернення кредиту у повному обсязі, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

З позовною заявою до суду ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося за захистом свого порушеного права - 02 квітня 2014 року, тобто за межами строку позовної давності (т. 1 а.с. 2- 38).

В суді першої інстанції представником ОСОБА_3 зазначалось, що до звернення ТОВ «ОТП Факторинг України» до суду з відповідним позовом останній платіж ОСОБА_3 було здійснено 25 лютого 2010 року.

З розрахунку заборгованості наданого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вбачається, що 24 лютого 2010 року було здійснено погашення заборгованість по кредиту (т. 1 а.с. 32).

Відповідно до ч. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не надав фінансові документи підтверджуючі сплату 23 лютого 2012 року ОСОБА_3 250, 41 доларів США. В суді апеляційної інстанції представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пояснив, що надати відповідні документи підтверджуючих оплату кредиту у розмірі 250, 41 доларів США не представляється можливим.

З урахування того, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи підтверджуючі сплату ОСОБА_3 23 лютого 2012 року 250, 41 доларів США, розрахунок заборгованості не є безспірним доказом підтверджуючим даний факт.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

20 травня 2015 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулася до суду першої інстанції із заявою про застосування позовної давності до спірних правовідносин ( т. 1 а.с. 135, 170-172).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

За висновками Верховного Суду України про застосування строків позовної давності до кредитних правовідносин, викладеними у постановах № 6-116цс13 від 6 листопада 2013 року, № 6-169цс14 від 29 жовтня 2014 року, № 6-95цс14 від 17 вересня 2014 року, якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов'язань.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, правовий висновок Верховного Суду України та те, що кінцевий термін повного погашення кредиту встановлено сторонами до 23 жовтня 2013 року, а строки чергових платежів визначено місяцями, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував строк позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованих на час звернення до суду.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» відхилити.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 03 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді -