Ухвала суду № 53138597, 03.11.2015, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 409/2743/15-ц

Провадження № 22ц/782/619/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 листопада 2015 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Єрмакова Ю.В.,

суддів - Соловей Р.С., Заіки В.В.

за участю секретаря - Ткаченко Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» на ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 2 вересня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ТОВ «Контур-Дельта», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и л а:

В серпні 2015 року ПАТ ««БМ Банк» звернувся з даним позовом до відповідачів про стягнення боргу.

Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 02 вересня 2015 року було відмовлено у відкритті провадження по справі.

Не погодившись з даною ухвалою суду, ПАТ «БМ Банк», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, подав апеляційну скаргу та просив ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 02 вересня 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відкрити провадження по справі.

В судове засідання апеляційної інстанції учасники процесу не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника ПАТ «БМ Банк» надійшла заява, в якій він просить розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши доповідач, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів судової палати приходить до наступного:

Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що вказана заява не відповідає правилам підсудності та підвідомчості, оскільки сторони є юридичними особами, а тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таких висновків суд дійшов з порушенням порядку вирішення цього питання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ПАТ «БМ Банк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості та, обґрунтовуючи свої вимоги вказав, що 27.02.2012 року між ПАТ «БМ Банк» та ТОВ «Контур-Дельта» був укладений кредитний договір №032/30/270212 відновлюваної кредитної лінії, зі змінами внесеними додатковими договорами №2 від 16.04.2013 року, №6 від 06.07.2012 року до зазначеного договору №032/30/270212, згідно з яким отримав кредит в сумі 6 930 000 грн. зі сплатою за кредит 21,5% річних в гривні.

В забезпечення виконання взятих зобов'язань за зазначеним кредитним договором, 27.02.2015 року, між ПАТ «БМ Банк» та фізичною особою ОСОБА_1, ПАТ «БМ Банк» та ТОВ «Контур - Дельта» був укладений окремий договір поруки №032/30/270212-2 від 27.02.2012р., зі змінами внесеними додатковими договорами №1 від 06.07.2012р., №2 від 17.06.2013 до договору поруки №032/30/270212, згідно умов якого ОСОБА_1 поручився перед позивачем за своєчасне виконання ПАТ «БМ Банк» зобов'язань за кредитним договором, а також додаткових договорів до нього.

В забезпечення виконання взятих зобов'язань за зазначеним кредитним договором, 27.02.2015 року, між ПАТ «БМ Банк» та фізичною особою ОСОБА_2, ПАТ «БМ Банк» та ТОВ «Контур - Дельта» був укладений окремий договір поруки №032/30/270212-6 від 06.07.2012р., зі змінами внесеними додатковими договорами №1 від 17.06.2013р., №2 від 13.12.2013 до договору поруки №032/30/270212, згідно умов якого ОСОБА_2 поручився перед позивачем за своєчасне виконання ПАТ «БМ Банк» зобов'язань за кредитним договором, а також додаткових договорів до нього.

Таким чином, правовідносини в даній справі виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором, де позивач ПАТ «БМ Банк», виступає як юридична особа, звернувся до суду з позовом об'єднавши в одне провадження вимоги як до юридичної особи, так і фізичних осіб.

Згідно зі ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За законом у даному випадку немає так званої обов'язкової процесуальної співучасті, тобто законом передбачено право позивача звернутися до суду до кожного з боржників окремо. Крім того, предметом спору є різні самостійні договірні відносини: між кредитором і боржником за кредитним договором; між кредитором і поручителем за різними договорами поруки.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Зазначений висновок в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові № 6-745цс15 від 1 липня 2015 року.

Враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що вказана ухвала постановлена судом поспішно, з порушенням порядку, встановленого для вирішення цього питання, без аналізу та дослідження законодавства, а тому вказана ухвала суду першої інстанції не може бути визнана такою, що відповідає вимогам закону.

Згідно зі ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу;

3) змінити ухвалу;

4) скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд:

1) відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону;

2) змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;

3) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати і повернути справу до суду для вирішення питання у встановленому законом порядку.

Керуючись ст. ст.312, 315, 317,319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» задовольнити.

Ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 2 вересня 2015 року скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання у встановленому законом порядку.

Ухвала апеляційного суду Луганської області набирає чинності негайно, може бути оскаржена до касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий суддя Єрмаков Ю.В.

Судді: Соловей Р.С.

Заіка В.В.