Ухвала суду № 53132229, 19.10.2015, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/4751/15-а

Провадження №2-ар/592/9/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

при секретарі: Троценко Ю. Ю. ,

за участю позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Суми заяву начальника управління соціального захисту населення ОСОБА_2 про розяснення судового рішення по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Сумської міської ради, третя особа: Державне казначейство України про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень та інше, -

В С Т А Н О В И В :

16.09.2015 року начальник управління соціального захисту Сумської міської ради ОСОБА_2 звернулася до Ковпакіського районного суду м. Суми із заявою про розяснення судового рішення, в якому вона зазначила про те, що постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.06.2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково, а саме: визнано протиправною відмову управління щодо виплати ОСОБА_1 у повному розмірі разової грошової допомоги до 5 травня 2015 року, стягнуто з управління на користь позивача недоплачену суму разової грошової допомоги до 5 травня 2015 року у розмірі 5192 грн. 92 коп. , зобовязано управління подати до суду у двомісячний строк з дня набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення. Відповідно до ст. 170 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою розяснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Постанова Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.06.2015 року є незрозумілою з наступних підстав. Резолютивна частина постанови суду першої інстанції передбачає вчинення дії по стягненню з управління відповідної суми коштів. В той же час стягнення є дією примусового характеру, яка здійснюється без безпосередньої участі боржника та за визначеною законом процедурою. З метою більш детального усвідомлення зазначеного слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень і шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, і передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну і політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України Про виконавче провадження , із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей. Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45) , надалі Порядок. Відповідно до пунктів 2, 3, 6 Порядку безспірне списання це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) . У разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: - заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового звязку, якщо зазначений рахунок відсутній; - оригінал виконавчого документа; - судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності) ; - оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо) , який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо) . Згідно з пунктами 24, 28 30 Порядку передбачений конкретний порядок безспірного списання коштів з рахунків боржника, а саме наступне. Стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Орган Казначейства протягом трьох робочих днів після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету і рахунки боржника, з яких проводиться безспірне списання коштів. У разі недостатності поданих документів для визначення кодів програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодів тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів, орган Казначейства у робочий день, що настає після закінчення строку, зазначеного у пункті 28 цього Порядку, надсилає до боржника запит для встановлення відповідних даних із зазначенням строку надання відповіді. Безспірне списання коштів з рахунків боржника здійснюється з моменту відкриття відповідних асигнувань. У разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із субєктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документі та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. Безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника. Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги відсутність для управління відповідних бюджетних призначень на виконання судових рішень вбачається, що списання коштів можливе лише за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (додаток № 3 до Закону України Про державний бюджет України на 2015 рік , код програмної класифікації видатків 3504040) , головним розпорядником якої є Державна казначейська служба України. В той же час, відповідно до рішення суду, яке на сьогодні потребує розяснення, обовязок по наданню звіту про виконання судового рішення покладено на боржника в особі управління соціального захисту населення Сумської міської ради, яке, як вбачається із вищевикладеного, не може без відповідних дій з боку стягувача та при використанні власних повноважень здійснити примусові дії по стягнення із себе відповідних коштів, оскільки головним розпорядником бюджетних коштів по даному спрямуванню є Державна казначейська служба України і лише вона може списати із своїх рахунків кошти, необхідні для виконання даного судового рішення. Оскільки звіт про виконання судового рішення передбачає необхідність надання інформації про хід або результат виконання судового рішення, а управління, як зазначалось, не є повноважною стороною у процесі здійснення таких примусових дій, тому залишається незрозумілим спосіб та можливість виконання судового рішення безпосередньо боржником. З огляду на вищевикладене, а також з метою сприяння позивачу у найшвидшому виконанні судового рішення, керуючись ст. 170 КАС України, вона просила: 1) Розяснити постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.06.2015 року (справа № 592/4751/15-а, провадження № 2-а/592/160/15) у частині наступних питань: - чи має управління вчинити дії або утриматись від них для виконання судового рішення; - у який спосіб та шляхом вчинення яких дій або утримання від них управління має виконати судове рішення щодо стягнення на користь ОСОБА_1 недоплаченої суми разової грошової допомоги до 5 травня 2015 року у розмірі 5192 грн. 92 коп. ; - яку інформацію має відобразити управління у звіті про виконання судового рішення. 2) У разі відсутності представника управління заяву розглянути без його участі (вхідний № 30534/15 від 16.09.2015 року) .

У відкритому судовому засіданні позивач ОСОБА_3 категорично заперечував проти задоволення заяви начальника управління соціального захисту Сумської міської ради ОСОБА_2 про розяснення судового рішення. Він просив суд відмовити у задоволенні заяви начальника управління соціального захисту Сумської міської ради ОСОБА_2 про розяснення судового рішення, оскільки постанова Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.06.2015 року по адміністративній справі № 592/4751/15-а, провадження № 2-а/592/160/15 є зрозумілою та не потребує розяснення.

У судове засідання представник відповідача представник управління соціального захисту населення Сумської міської ради та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державного казначейства України не зявилися, що не перешкоджає розглядові заяви про розяснення рішення, у відповідності до вимог ст. 170 КАС України.

Оголосивши заяву начальника управління соціального захисту Сумської міської ради ОСОБА_2 про розяснення судового рішення, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, суд дійшов до наступного висновку.

З аналізу чинного конституційного, адміністративного законодавства України з урахуванням рекомендацій та розяснень, наданих Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України, вбачається наступне.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Згідно п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обовязковість рішень суду.

Із змісту п. 7 ст. 7 КАС України вбачається, що принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є обовязковість судових рішень.

Згідно ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України. Обовязковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Із змісту абз. 6 ч. 4 ст. 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів вбачається, що єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується обовязковістю виконання на території України судових рішень.

Із змісту п. 13 ч. 4 ст. 160 КАС України вбачається, що окремим документом викладаються ухвали з питань розяснення постанови.

Із змісту ст. 170 КАС України вбачається, що, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою розяснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подання заяви про розяснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Суд розглядає заяву про розяснення судового рішення протягом десяти днів із повідомленням заявника (особи, яка бере участь у справі, державного виконавця, які звернулися із заявою про розяснення судового рішення) та осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові заяви про розяснення рішення. Подання заяви про розяснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Ухвалу про розяснення судового рішення або відмову у його розясненні може бути оскаржено.

Із змісту даної норми вбачається, що рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Припускається, що рішення суду, як би складно воно не було написане, є зрозумілим щонайменше для суду, який його ухвалив. Тому суд не може порушувати питання про його розяснення з власної ініціативи. Підставою для розяснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично розясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, розяснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура розяснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення. За розясненням рішення суду можуть звертатися особи, які брали участь у справі, або державний виконавець у випадку, коли рішення є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Така заява подається в копіях відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які беруть участь у справі одночасно з судовою повісткою. Судового збору за подання такої заяви не передбачено. В заяві про розяснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Розяснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обовязкового характеру. Подання заяви про розяснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути предявлене до примусового виконання. Заява про розяснення рішення суду розглядається протягом десяти днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про розяснення рішення суду. Відповідно до ст. 28 Закону України Про виконавче провадження , у разі якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець, а також сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про розяснення відповідного рішення чи змісту документа. Суд, який видав виконавчий документ, зобовязаний розглянути заяву державного виконавця у 10-денний строк з дня її надходження і при необхідності дати відповідне розяснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх змісту. Про розяснення рішення чи змісту документа або відмову у цьому суд постановляє ухвалу. Подання заяви про розяснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Звернення державного виконавця за розясненням судового рішення є факультативною підставою для зупинення виконавчого провадження (п. 1 ст. 35 Закону України Про виконавче провадження ) . Питання про розяснення рішення вирішується ухвалою суду. В резолютивній частині ухвали суд розяснює, як саме слід розуміти резолютивну частину рішення, тобто тлумачить зміст написаного у рішенні. При цьому суд не може змінювати змісту рішення суду. Суд може відмовити у розясненні рішення, якщо воно не припускає різного тлумачення, незрозумілість рішення зумовлена неуважністю прочитання тексту рішення, правовою безграмотністю або небажанням виконувати його у визначеному судом порядку. Ухвалу про розяснення рішення або про відмову в розясненні може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Крім того, суд вважає за можливе взяти до уваги положення п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18.12.2009 року, згідно якому відповідно до ст. 221 ЦПК України розяснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Розяснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути предявлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й розяснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в розясненні рішення.

Згідно п. 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі № 7 від 20.05.2013 року за правилами ст. 170 КАС України розяснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. Це питання розглядається тільки судом, який ухвалив судове рішення. Під судом, який ухвалив судове рішення, необхідно розуміти суддю, який ухвалив таке рішення одноособово, або колегію суддів, якщо судове рішення ухвалювалося таким складом суду. Тому суди повинні враховувати, що є неприпустимим розяснення судового рішення, ухваленого суддею одноособово, судом у колегіальному складі. Так само є неприпустимим розяснення судового рішення, ухваленого судом у колегіальному складі, суддею одноособово. Водночас суди повинні враховувати, що у разі неможливості розгляду заяви про розяснення судового рішення суддею або одним із суддів (закінчення терміну повноважень тощо) колегії суддів суду, яка ухвалила судове рішення, до розгляду заяви залучається інший суддя цього суду, який визначається в порядку, встановленому ч. 3 ст. 15-1 КАС України. За правовою природою розяснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про розяснення є його складовою, тому заява про розяснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про розяснення якого ставиться питання. Результатом розгляду заяви про розяснення судового рішення є постановлення судом ухвали про задоволення заяви або відмову в задоволенні заяви. В ухвалі про розяснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас судам необхідно враховувати, що не допускається подання заяви про розяснення судового рішення, яке вже виконано або закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (ч. 2 ст. 170 КАС України) . У такому разі суддя одноособово ухвалою заяву про розяснення судового рішення залишає без розгляду. Розяснення судових рішень, які не підлягають примусовому виконанню, певним строком не обмежене.

Аналізуючи встановлені обставини справи, приведені нормативно-правові акти, які врегульовують вказані спірні правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.

Отже, - оскільки постанова Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.06.2015 року по адміністративній справі № 592/4751/15-а, провадження № 2-а/592/160/15 не припускає різного тлумачення, тобто вона є повністю зрозумілою; - оскільки вказана постанова була повністю зрозуміла відповідачеві про подачі ним апеляційної скарги та при розгляді даної адміністративної справи в Харківському апеляційному адміністративному суді; - оскільки вказана постанова абсолютна зрозуміла позивачеві ОСОБА_1; - оскільки вказана постанова повністю зрозуміла Ковпаківському районному суду м. Суми (суддя Бичков І. Г. ) ; - оскільки із змісту заяви начальника управління соціального захисту Сумської міської ради ОСОБА_2 про розяснення судового рішення вбачається те, що насправді вона не згодна з постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.06.2015 року по адміністративній справі № 592/4751/15-а, провадження № 2-а/592/160/15, а не те, що дана ухвала їй незрозуміла, відтак суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні заяви начальника управління соціального захисту Сумської міської ради ОСОБА_2 про розяснення судового рішення слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 170 КАС України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви начальника управління соціального захисту населення ОСОБА_2 про розяснення судового рішення по адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Сумської міської ради, третя особа: Державне казначейство України про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень та інше відмовити.

Ухвалу про відмову у розясненні судового рішення може бути оскаржено.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення (ухвалу) . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий: І.Г. Бичков