Рішення № 53130538, 27.10.2015, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/331/15-ц

н\п 2/490/2231/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 р.

Центральний районний суд м.Миколаєва

у складі: головуючого суддіМамаєвої О.В.,

при секретарі Костюк Г.О.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Центрального районного суду м.Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на частину квартири, витребування частини квартири із чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Миколаївського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_8, товарна біржа "Нерухомість-центр",

та за позовом третьої особи, що заявила самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту неукладеності правочину та повернення майна, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Миколаївського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_8, товарна біржа "Нерухомість-центр" -,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 19.01.2015р. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, укладеного 25.05.2000 р. та посвідченого за № 42 на БТ "Нерухомість-центр" недійсним, визнання права власності на 1/2 частину квартири, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_9, яка померла 14.03.2013р., витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, передавши її у володіння позивача, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 7275107 від 30.07.2013р. 22:53:45 на ім'я ОСОБА_4.

В обгрунтування позову зазначено, що з 19.03.1999р. ОСОБА_10 та ОСОБА_9 - мати позивача, знаходились у зереєстрованому шлюбі. ОСОБА_10 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1, де він проживав разом із дружиною. 30.07.2012р. помер ОСОБА_10, ОСОБА_9 після його смерті спадщину прийняла, але не оформила. 14.03.2013р. померла ОСОБА_9 Після її смерті відкрилась спадщина на вказану квартиру. Спадкоємцями після її смерті є він та його племінники - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Спадкоємцем після смерті ОСОБА_10 також була його сестра ОСОБА_8, яка спадщину не прийняла.

Звернувшись до нотаріуса для оформлення спадщини, він дізнався, що квартира начебто була продана ОСОБА_10 25.05.2000р. на підставі договору купівлі-продажу, ОСОБА_3, а в подальшому він продав квартиру 30.07.2013р. ОСОБА_4

Після смерті матері він доглядав за квартирою, отримував рахунки-повідомлення комунальних служб, в яких абонентом був вказаний ОСОБА_10, та по можливості. сплачував комунальні платежі.

25.08.2013р. навідавшись до вказаної квартири, він побачив, що були встановлені нові металеві двері та новий замок. З даного приводу звернувся до Центрального РВ ММУ України у Миколаївській області, на даний час триває досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.2 КК України.

Той факт, що ОСОБА_10 не підписував договір купівлі-продажу квартири від 25.05.2000р. підтверджується висновком науково-дослідного експертно-криміналістичного центра №976/977 від 17.06.2014р., яким встанволено, що підпис у графі продавець в оригіналі договору купівлі-продажу квартири, виконаний не ОСОБА_10, а іншою особою.

Про наявність договору купівлі-продажу спірної квартири позивач дізнався лише 10.09.2013р., коли отримав ухвалу суду про відкриття цивільної справи за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_3 про визнання біржової угоди недійсною, тому строк позовної давності для звернення до суду із позовом він не пропустив.

Оскільки оспорювана біржова угода підписана іншою особою, а не ОСОБА_10, то біржовий договір купівлі-продажу від 25.05.2000р. не відповідає вимогам ст. 44, 48, 49, 224 ЦК УРСР, що діяв на час укладення договору.

Таким чином, 1/2 частина спадкової квратири вибула із його володіння незаконно та не з його волі, на підстав недійсного договору. Крім того, ОСОБА_3, на підставі недійсної угоди, не маючи права відчужувати квартиру, 30.07.2013р. уклав договір купівлі-продажу вказаної квратири ізз ОСОБА_4, який є похідним та також недійсним.

Відповідно до норм ч.2 ст. 48 ЦК УРСР, не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчиненні після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 145 ЦК УРСР (в редакції 1963р.), яка узгоджується із ст. 388 ЦК України 2004р.

Враховуючи вищевикладене, вважає біржовий договір від 25.05.2000р. недійсним, та відповідно 1/2 частина вказаної квартири вибула з його володіння не з його волі, а іншим шляхом та повинна бути витребувана із чужого незаконного володіння ОСОБА_4

24.07.2015р. третя особа ОСОБА_6 заявила самостійні вимоги на предмет спору, просила встановити факт неукладеності правочину від 25.05.2000р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_10, відновити становище, яке існувало до порушення, викликаних наявністю існування неукладеної угоди від 25.05.2000р., визнати за нею право власності на спадкове майно - у розмірі 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3; зобовязати ОСОБА_4 повернути квратиру з незаконного володіння.

Ухвалою суду від 27.10.2015р. позов третьої особи ОСОБА_6 залишено без розгляду, у зв'язку із повторною неявкою у судове засідання.

У судове засідання 27.10.2015р. позивач та його представник не з'явились, представник позивача надав заяву про розгляд справи у його відсутність, вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 вказала, що з позовом не згодна, вважає твердження позивача безпідставними. Право власності відповідача ОСОБА_4 підтверджується договором купівлі-продажу від 30.07.2013р. та набуто нею правомірно, вона є добросовісним набувачем та має право володіти, розпоряджатись та користуватись своєю власністю.

Сторонами за віндикаційними позовами є власники майна або титульні володільці та незаконні володільці майна. Інші особи не є сторонами таких правовідносин. Оскільки на даний час не визнано недійсним договір купівлі-продажу від 25.05.2000р., то не може бути вирішено питання ні про витребування майна, ні про визнання права власності на майно, ні про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, та воно підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. У задоволенні позову просить відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 та треті особи про день слухання справи повідомляличь належним чином, у встанволеному законом порядку, відповідач та треті особи ОСОБА_5, приватний нотаріус Миколаївського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_8, товарна біржа "Нерухомість-центр", про причини неявки суд не сповістили, заперечень проти позову не надали.

Третя особа ОСОБА_6 повторно не з'явилась у судове засідання, тому на підставі ст. 169 ч.1 п. 2, ч.3 ЦПК України, незалежно від причини неявки, справа розглянута у її відсутність.

Суд, вислухавши представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_1, перевіривши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що з 19.03.1999р. ОСОБА_10 та ОСОБА_9 - мати позивача, знаходились у зереєстрованому шлюбі /а.с. 17/.

ОСОБА_10 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності на житло від 14.05.1993р. - а.с. 14), де він проживав разом із дружиною.

30.07.2012р. помер ОСОБА_10 /а.с. 18/, ОСОБА_9 після його смерті спадщину прийняла, оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини, але належним чином її не оформила. Сестра ОСОБА_10, ОСОБА_8 спадщину не прийняла.

14.03.2013р. померла ОСОБА_9 /а.с. 16/.

Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на вказану квартиру. Спадкоємцями після її смерті є позивач ОСОБА_2 та його племінники - ОСОБА_6 та ОСОБА_5

ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5 нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_9, оскільки за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником вищевказаної особи є не ОСОБА_10, а інша особа.

Із договору купівлі-продажу квартири від 25.05.2000р. випливає, що цього дня на товарній біржі "Нерухомість-центр" за №42 між продавцем ОСОБА_10 та покупцем ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири №24 по вул.Декабристів у м.Миколаєві. Вказаний договір 25.05.2000р. було зареєстровано у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі №91 пілд № 14961, а 30.07.2013р. - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно /а.с. 22/.

Згідно висновку судово-почеркознавчої та технічно-криміналістичної експертизи від 17.06.2014р. №976/977 підпис у графі "Продавець" в оригіналі договору купівлі-продажу нерухомого майна - квартири №24 по вул.Декабристів у м.Миколаєві, що був укладений 25.05.2000р. між ОСОБА_10 та ОСОБА_3, посвідчений ТБ "Нерухомість-центр" за №42, виконаний не ОСОБА_10, а іншою особою.

30.07.2013р. ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого у реєстрі за №1547, продав вказану квартиру ОСОБА_4, що було посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7

Вказані обставини також встанвоені ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 25.02.2015р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_12, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна з чужого незаконного володіння та за позовом ОСОБА_13, ОСОБА_6 до ОСОБА_12, ОСОБА_4 про застосування наслідків недійсності нікчемної угоди, скасування реєстраційних написів, визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння /а.с. 66-69/.

Частково завдовольняючи позовні вимоги, суд виходив із наступного.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства, має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вічинення правочину.

Згідно ст.ст. 224, 227 ЦК УРСР 1963р., який діяв на час укладення угоди від 25.05.2000р., за договором купівлі- продажу продавець зобовязується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Неодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього кодексу). Договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів.

Згідно ст. 44 ЦК УРСР, письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону (ст. 48 ЦК УРСР).

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 28.04.1978р. "Про судову практику про визнання угод недійсними", ст. 48 ЦК застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами й організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, при ущемлені угодою особистих або немайнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними (ст.ст. 45-47, 49-58 ЦК). У разі визнання угоди недійсною на підставі ст. 48 ЦК суд повинен у рішенні послатись і на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає.

Тобто, угода від 25.05.2000р., не відповідає вимогам закону, зокрема ст. 44 ЦК УРСР 1963р., оскільки не підписана ОСОБА_10

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 28.04.1978р. "Про судову практику про визнання угод недійсними", при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема належать угоди. спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної. або чиєїсь приватної власності з корисливою метою. Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Таким чином, крім порушення встановленого порядку вчинення громадянами дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав, а саме права власності на квартиру АДРЕСА_1, мало місце укладення угоди між ОСОБА_14 і невідомою особою (замість ОСОБА_10В.) та укладення цієї угоди було спрямоване на використання всепереч закону приватної власності ОСОБА_10, з корисливою метою, тобто вказана угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, порушує основні принципи існуючого суспільного ладу (ст. 49 ЦК УРСР).

Так як ОСОБА_3, на підставі недійсної біржової угоди купівлі-продажу спірної квартири, не маючи права на її відчуження, 30.07.2013р. уклав договір купівлі-продажу вказаної квартири із ОСОБА_4, позивач має право витребувати її від добросовісного набувача.

Оскільки позивач не є стороною оспорюваної угоди купівлі-продажу від 25.05.2000р., однак має право на вказане майно як спадкоємець після смерті матері ОСОБА_9, то майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених ст.145 ЦК УРСР, яка узгоджується із статтею 388 ЦК України 2004р., якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (бобросовісний набувач), то власник праві витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Відповідачем ОСОБА_4 доводи позову не спростовані, та суперечать вищенаведеним нормам права.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позов є обгрунтований, договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, укладений 25.05.2000 р. та посвідчений за № 42 на БТ "Нерухомість-центр" підлягає визнанню недійсним, на підставі ст. 48 ЦК УРСР, оскільки не відповідає вимогам ст. 44 ЦК УРСР, а саме: не була підписана ОСОБА_10, та на підставі ст. 49 ЦК є такою що укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, тобто порушує основні принципи існуючого суспільного ладу, так як ця угода, укладена між ОСОБА_14 і невідомою особою (замість ОСОБА_10В.), була спрямована на використання всепереч закону приватної власності ОСОБА_10, з корисливою метою.

За позивачем слід визнати право власності на 1/2 частину вказаної квартири, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_9, яка померла 14.03.2013р.

Відповідно до ст. 388 ЦК України 2004р., слід витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, передавши її у володіння позивача.

Що стосується скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 7275107 від 30.07.2013р. 22:53:45 на ім'я ОСОБА_4, то ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є належними відповідачами за даними вимогами, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Судові витрати, понесені позивачем відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам, а саме, з ОСОБА_3 у розмірі 661,10 грн. (судовий збір у розмірі 417,50 грн. -за позовні вимоги майнового характеру про визнання права власності, + 243,60 грн., - за позовні вимоги немайнового характеру визнання договору купівлі-продажу майна недійсним), з ОСОБА_4 у розмірі 243,60 грн. (судовий збір за вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння).

Судові витрати у розмірі 243,60 грн., сплачені за вимоги про скасування державної реєстрації, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 30, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 44, 49, 224,227 ЦК УРСР 1963р., ст.ст. 16, 388 ЦК України 2004р. , суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності на частину квартири, витребування частини квартири із чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Миколаївського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_8, товарна біржа "Нерухомість-центр", задовольнити частково.

Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, укладений 25.05.2000 р. та посвідчений за № 42 на БТ "Нерухомість-центр", недійсним.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_9, яка померла 14.03.2013р.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 1/2 частини квартири АДРЕСА_2, передавши її у володіння ОСОБА_2.

Стягнути із ОСОБА_3, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 661,18 грн.

Стягнути із ОСОБА_4, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 243,60 грн.

В задоволенні решти частини позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м.Миколаєва шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя О.В.Мамаєва