Ухвала суду № 53126265, 27.10.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/398/15 Справа № 705/2043/14-к Категорія: п.10 ч.2 ст. 115 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Прокулевич В. С. Доповідач в апеляційній інстанції Гончарук І. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого Гончарука І.М.,

суддів Неділька М.І., Дмитренка М.І,

при секретарі Бєлан О.В.,

за участю прокурора Очеретяного М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

потерпілого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 грудня 2014 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дмитрушки Уманського району Черкаської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, приватного підприємця, проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого,

визнано винним у вчиненні злочинів передбачених п.10 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 153, ч.1 ст. 185 КК України та на підставі ст. 70 КК України остаточно призначено йому покарання у виді довічного позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 залишено попередній - тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу.

Вирішено цивільний позов потерпілих задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 150 000 гривень. Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 200 000 гривень.

Вирішено стягнути з ОСОБА_3 відшкодування процесуальних витрат за проведення експертиз, залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованої державної установи, на загальну суму 733,50 грн..

Вирішено долю речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 1 січня 2014 року, близько 1 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1, поблизу будинку № 13 - А, що по вул. Комарова в м. Умані Черкаської області в напрямку будинку № 10 по вул. Комарова м. Умані Черкаської області, порушуючи Правила дорожнього руху України здійснив дотикове зіткнення з пішоходом громадянкою ОСОБА_7, яка рухалася по проїжджій частині в зустрічному йому напрямку руху. З метою приховання слідів правопорушення ОСОБА_3, застосувавши силу і позбавивши ОСОБА_7 волі та вільного пересування, помістив її на заднє пасажирське сидіння автомобіля «ВАЗ-21099» д.н.з. НОМЕР_1, зі сторони водія, та поїхав до лісосмуги, що розташована між селами Піківець - Гереженівка Уманського району Черкаської області. Приїхавши на вказане місце ОСОБА_3 пересів з водійського сидіння на заднє пасажирське сидіння автомобіля «ВАЗ - 21099» д.н.з. НОМЕР_1. Потім, ОСОБА_3, почувши в свою адресу відмову добровільно здійснити з ним статевий акт, діючи умисно та цілеспрямовано з метою насильницького задоволення своєї статевої пристрасті неприродним способом, позбавивши ОСОБА_7 волі та вільного пересування, тримаючи її силою та застосувавши до неї фізичне насильство, яке виразилось в нанесенні останній ударів руками по голові, шиї, обличчю та тулубу, при цьому погрожуючи ОСОБА_7 подальшою фізичною розправою, задоволив свою статеву пристрасть неприродним способом, а саме: вчинив відносно ОСОБА_7 садистські дії сексуального характеру, які виразились в неодноразовому «запиханні» його пальців рук у піхву статевого органу і прямої кишки потерпілої, що продовжувалось на протязі тривалого часу. Своїми протиправними діями ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_7, згідно висновку експерта № 12 від 10.02.2014 року, тілесні ушкодження, у вигляді крововиливів під слизову оболонку присінку піхви, а також крововиливів під слизову оболонку прямої кишки в ділянці сфінктеру. При цьому, ОСОБА_3, діючи умисно та цілеспрямовано з метою позбавлення життя іншої людини наніс потерпілій ОСОБА_7 множинні удари руками в область голови, шиї, тулуба, спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: комбінованої механічної асфіксії (странгуляційна механічна асфіксія від стиснення органокомплексу шиї (синець передньої поверхні середньої третини шиї, перелом щитоподібного хряща в ділянці з'єднання пластинок з крововиливами під слизову оболонку пластинок), компресійна механічна асфіксія від стиснення грудної клітки (множинні переривчасті синюшно-багрові синці передньої поверхні грудної клітки, перелом грудини в 4 - му міжребір'ї, конструкційні переломи 7- го ребра зліва і 9-го ребра справа, множинні крововиливи під легеневу плевру та під зовнішню оболонку серця, повнокров'я внутрішніх органів, чергування ділянок ателектазів та гострої емфіземи легень, десквамація бронхіального епітелію; рани лівої тім'яно-потилично-скроневої ділянки голови, крововиливів в м'які покрови лівої тім'яно-потилично-скроневої, правої лобно-тім'яної, правої потиличної ділянок голови, синця правої щоки, крововиливів в м'язи спини, синця та крововиливу поперекової ділянки, множинних синців верхніх та нижніх кінцівок, крововиливів під слизові оболонки піхви та прямої кишки, рани обличчя та передньої поверхні верхньої третини шиї з дефектом м'яких тканин обличчя, шиї та м'язів діафрагми рота, ампутації лівого великого ріжка під'язикової кістки, множинних подряпин обличчя, шиї, грудної клітки, кистей обох рук, множинних ділянок шкіри пергаментної щільності по передній поверхні грудної клітки, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 12 від 10.02.2014 року відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя та спричинили настання смерті потерпілої. При цьому ж ОСОБА_3 діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, таємно, викрав у ОСОБА_7, мобільний телефон «Nокіа 6700», вартістю 1712 грн., в якому знаходилась сім карта оператора мобільного зв'язку «Life» вартістю 10 грн., що належали останній, заподіявши матеріальну шкоду на загальну суму 1722 грн.. Після вчинення ОСОБА_3 вказаних протиправних та незаконних дій він покинувши ОСОБА_7 в полі на ріллі між селами Піківець - Гереженівка Уманського району Черкаської області, сам з місця події зник.

Не погоджуючись з вказаним вироком прокурор подав апеляцію, в якій вказує, що місцевий суд безпідставно частково задовольнив цивільний позов потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, адже потерпілими по кримінальному провадженню була надана позовна заява, яка відповідає вимогам чинного кримінального процесуального кодексу України. Крім того судом не було враховано в повному обсязі моральних страждань спричинених вказаним злочином потерпілим, порушенням їх звичайного способу життя, пов'язаного з завданням значних психологічних стресів, необхідності тривалого часу на їх реабілітацію.

Не погоджуючись з вказаним вироком обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляцію з доповненнями, в якій вказує, що вирок суду першої інстанції є незаконний винесений з порушенням вимог процесуального закону та завідомо упередженого ставлення суду до вирішення справи по суті, та такий що підлягає до скасування, оскільки судом не дослідженні обставини, які мають істотне значення для розгляду справ також вирок не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того вказує, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 109, 291 КПК України. Просить вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальне провадження відносно нього закрити.

Обвинувачений ОСОБА_3 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в якому вказує, що цивільний позов він не визнає в повному обсязі, оскільки він непричетний до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, і просив її задоволити з наведених в ній підстав, та збільшити розмір стягнення моральної шкоди, по цивільному позову, оскільки обставини і події злочину вплинули на психологічний стан потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6, а що стосується апеляції обвинуваченого ОСОБА_3, то судом першої інстанції досліджено всі докази по справі та надана їм належна правова оцінка, з постановленням обвинувального вироку, а тому апеляцію обвинуваченого ОСОБА_3 з численними доповненнями необхідно залишити без задоволення, думку потерпілого ОСОБА_5, який повністю підтримав апеляцію прокурора, та просить збільшити суму стягнень по цивільному позову, що стосується апеляції обвинуваченого ОСОБА_3, то її необхідно залишити без задоволення, оскільки судом першої інстанції було проведено повне та всебічне дослідження обставин справи та винесено законний вирок, думку обвинуваченого ОСОБА_3, який свою вину у інкримінованих йому злочинах не визнав, вважає, що його вина судом не доведена, обвинувачення ґрунтується на доказах які не вказують на його причетність до вчинення злочинів, досліджені тільки ті докази, які потрібні стороні обвинувачення, в основу обвинувачення покладена експертиза №12, яка суперечить показам свідків подружжя ОСОБА_5, щодо подій, які вказують, що вони з потерпілою вживали шампанське, але експерт вказує на наявність в крові потерпілої 1.75 проміле алкоголю, не були встановлені подальші події де могла бути потерпіла, не були допитані свідки, вирок необґрунтований, не повно досліджені обставини, не проведено впізнання вилученого у нього телефону потерпілої, могла бути його підміна, оскільки на телефоні немає його відбитків пальців, а тому його апеляцію необхідно задовольнити в повному обсязі, крім того пояснив, що по його заяві озвученій ним у суді апеляційної інстанції про застосування відносно нього незаконних методів розслідування, за ухвалою апеляційного суду прокуратурою Черкаської області проведена перевірка, за результатами якої кримінальне провадження було закрито. Вказану постанову про закриття кримінального провадження ним оскаржено до суду, але за результатами розгляду скарги в її задоволенні відмовлено, думку захисника ОСОБА_4, який пояснив, що суд першої інстанції допустив такі порушення, які апеляційний суд позбавлений можливості усунути під час апеляційного розгляду, які вплинули на прийняте судом рішення, судом першої інстанції відразу прийнято всі матеріали кримінального провадження, які були надані прокурором в підготовчому судовому засіданні, жоден речовий доказ в ході судового розгляду не був досліджений, в тому числі і ті, що на його думку та на думку його підзахисного мають відношення до виявленого злочину, також не були допитані працівники міліції, які працювали з ОСОБА_3 з моменту його затримання і до моменту пред'явлення йому звинувачення та співмешканка обвинуваченого, хоча вони заявляли таке клопотання, але воно судом першої інстанції задоволено не було, без з'ясування цих обставин суд позбавлений можливості, винести рішення, яке являлося б обґрунтованим та відповідало б вимогам законодавства, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, з урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення, а апеляція обвинуваченого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Вказаних вимог суд першої інстанції при вирішенні цивільного позову потерпілих дотримався не в повному обсязі.

Згідно ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Що стосується апеляції прокурора, то колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення, в частині підтриманій прокурором у апеляційній інстанції, щодо збільшення стягнення моральної шкоди на користь потерпілих, оскільки суд першої інстанції не вірно вирішив питання в частині розв'язання цивільного позову, та не достатньо дотримався вимог ч. 5 ст. 128 КПК України відповідно до вимог якої цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно вимог ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до роз'яснень п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року із змінами і доповненнями «Про виконання судами України законодавства і ППВСУ з питань судового розгляду справ і постановлення вироку», відповідно до якого необхідно мотивувати у вироку вирішення цивільного позову в кримінальній справі, керуючись статтею 28 КПК України, відповідними нормами ЦПК України, роз'ясненнями ППВСУ №3 від 31.03.1989 року.

Відповідно вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові, дітям, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вказані вимоги КПК України ЦК України та Постанов Пленуму Верховного Суду України при постановлені вироку в частині розв'язання цивільного позову виконані не в повному обсязі. Не в повній мірі враховано фізичний біль та страждання, яких зазнали потерпілий ОСОБА_5, внаслідок вбивства його дружини, та потерпіла ОСОБА_6 внаслідок вбивства її мами, що підтверджується довідкою №53 від 18.04.2014 року (т.3 а.с.59). Відповідно до якої, самопочуття ОСОБА_5 погіршилося у зв'язку з чим він неодноразово звертався за медичною допомогою до медичного пункту військової частини. Різке погіршення стану здоров'я почало спостерігатися після загибелі його дружини. Душевні страждання, яких зазнали і зазнають по теперішній час потерпілі ОСОБА_5 та його донька ОСОБА_6 у зв'язку з протиправною поведінкою, яка мала місце з боку обвинуваченого, щодо, члена їх сім'ї та близької родички ОСОБА_7. Характер та обставини вчиненого злочину ОСОБА_3, також те що ОСОБА_7 по день смерті доглядала батьків потерпілого ОСОБА_5, який є підполковником ЗСУ і на виконання розпорядження командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 09.03.2014 року як на час вчинення злочину відносно його дружини так і на теперішній час знаходиться в польовому виході з метою виконання поставлених завдань, тобто невзмозі доглядати своїх пристарілих батьків, які знаходяться в іншому населеному пункті, значно віддаленому від його місця перебування. Не може здійснювати такий догляд і його донька потерпіла по справі ОСОБА_6, яка проживає у м. Києві, що на думку колегії суддів має істотне значення при визначенні обсягу відшкодування, так як потерпілим у зв'язку з викладеними обставинами необхідно докладати зусиль для організації свого життя та життя своїх близьких, тому на думку колегії суддів, необхідно збільшити суми відшкодування моральної шкоди ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до 250 000 грн. кожному.

Що стосується апеляції обвинуваченого, то на думку колегії суддів вона не підлягає до задоволення, оскільки висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, які йому інкриміновані та за які його засуджено при обставинах наведених у вироку, підтверджений зібраними по справі доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винність у вчинені кримінальних правопорушень.

Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення злочинів обвинуваченим.

Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_3 за п.10 ч.2 ст. 115, ч.3 ст. 153, ч.1 ст. 185 КК України є вірною.

По справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочини, передбачені п.10 ч.2 ст. 115 КК України - як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, поєднане із насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом; ч.3 ст. 153 КК України, як задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства і погрози його застосування, що спричинило особливо тяжкі наслідки; за ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, крадіжка.

Доводи обвинуваченого про не дослідження судом обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення та про те що винесене судом рішення не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження є безпідставними, оскільки апелянт не спромігся навести, які саме докази не досліджені судом, в чому полягає невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи, обмежившись перерахуванням нібито допущених порушень, які на його думку мали місце.

Доводи апелянта про недоведеність його вини у суді і вичерпання їх отримати, у зв'язку з чим кримінальне провадження відносно нього підлягає закриттю є такими, що не відповідають дійсності, оскільки у вироку суду наведені докази винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, зокрема такими доказами, є:

- покази потерпілого ОСОБА_5, який показав, що про зникнення його дружини йому стало відомо 2.01.2014 року. 3.01.2014 року від виїхав до м. Умані. Зі слів його батьків він дізнався, що потерпіла св'яткувала з ними Новий рік, а потім пішла по місцю свого проживання, його батько ОСОБА_8 проводив потерпілу. Після повернення батька через декілька хвилин на його телефон перетелефонували з телефону його дружини ОСОБА_7, але голосу його дружини чутно не було, було чутно лише розмову незнайомих йому чоловіків та жінки. 7.01.2014 року було організовано пошуки тіла його дружини в районі с. Піківець. Пошуки проводилися саме там, оскільки зі слів працівників карного розшуку, місце де потрібно шукати тіло їм вказав ОСОБА_3. Після того як знайшли тіло його дружини він побачив ОСОБА_3. У його дружини був один мобільний телефон;

- покази потерпілої ОСОБА_6, яка дала аналогічні з ОСОБА_5 покази, про обставини та події, які мали місце у січні 2014 року;

- показами свідка ОСОБА_8, який показав, що 01.01.2014 року провів до базарчика свою невістку ОСОБА_7 і вона його попросила повертатися. По приходу додому йому перетелефонували з телефона невістки було чутно чоловічий та жіночий голоси, які він до цього не чув, після чого його дружина телефонувала на телефон потерпілої, але її ніхто не відповів і також було чути чоловічий голос через 3 секунди телефон вимкнувся. На другий день вранці він пішов по місцю проживання невістки ОСОБА_7 на квартиру та побачив, що її там небуло. Після цього пішов додому поїхав до лікарні та повідомив, що пропала жінка;

- показами свідка ОСОБА_9, яка пояснила, що потерпіла прийшла до них близько 23 години 31.12.2014 року, вони разом з нею повечеряли та випили пляшку шампанського. Так як невістка відмовилася в них залишатися її чоловік пішов її проводити, коли він повернувся через декілька хвилин на його телефон перетелефонували з телефона потерпілої і було чути жіночий і чоловічі голоси. Голос жінки в телефоні було чутно гірше, а чоловічі голоси звучали чіткіше. Під час того як її чоловік підняв слухавку вона перебувала безпосередньо біля нього, вказаний виклик був протягом 1-2 хвилин. Потім вона з телефона свого чоловіка телефонувала на телефон потерпілої, але було зайнято, потім телефон вже не працював. Вона чула і перший раз коли телефонували голоси людей, і другий раз чула розмову декількох людей, раніше вона цих голосів не чула.

- протокол огляду місця події від 7.01.2014 року відповідно до якого було виявлено труп ОСОБА_7 в полі на ріллі, що розташоване з лівої сторони по напрямку руху дорогою від с. Піківець до с. Гереженівка. Труп був знайдений у районі, який вказав ОСОБА_3, що підтверджується показами потерпілого ОСОБА_5;

- висновком судово - медичної експертизи №12 (т.1 а.с. 100-107) відповідно до якого смерть ОСОБА_7 настала від отриманої нею комбінованої механічної асфікції. Смерть потерпілої настала 01.01.2014 року. Також зазначені наявні на тілі потерпілої тілесні ушкодження.

Також інші докази наведені у вироку відповідно до вимог ст. 374 КПК України (т.4 а.с.25-31).

Стосовно посилань обвинуваченого ОСОБА_3 в доповненнях до апеляційної скарги, та в своїх поясненнях, даних ним та його адвокатом ОСОБА_4 у апеляційному суді, в порядку ч.3 ст. 405 КПК України на те що судом першої інстанції не допитано судово - медичного експерта, з питань часу настання смерті, оскільки вказані обставини не зазначені у його висновку №12 та не ставилися слідчим на вирішення на думку колегії суддів, є безпідставними. Вказані клопотання про допит в судовому засіданні судово - медичного експерта з метою з'ясування часу настання смерті потерпілої, неодноразово заявлялися як самим обвинуваченим так і його адвокатом в тому числі і під час промови прокурора у судових дебатах в порушення ст.364 КПК України, відповідно до якої у судових дебатах виступають прокурор, та інші учасники процесу. Незважаючи на те, що заявлення клопотань під час судових дебатів законом не передбачено, вказані клопотання адвоката після їх обговорення з учасниками процесу були розглянуті місцевим судом як це передбачено вимогами ст.350 КПК України. У зазначених клопотаннях судом обґрунтовано відмовлено. Так як відповідно до постанови про призначення експертизи від 7.01.2014 року (т.1, а.с.98) питання про давність настання смерті поставлено експерту і відповідь на нього мається у висновку експерта №12 (т.1 а.с.100-107), тому об'єктивних причин для виклику та допиту експерта передбачених вимогами ст. 356 КПК України у місцевого суду не було. Основною метою виклику та допиту експерта у суді є необхідність роз'яснення висновку експертизи, а не дача відповідей на запитання обвинуваченого і його адвоката, які висвітлені у висновку експертизи.

Щодо доводів, апелянта про перевірку апеляційним судом доказів по справі на предмет доказової інформації, на думку колегії суддів у вироку у повному обсязі зазначено доказове значення кожного доказу на який послався місцевий суд, при винесенні вироку, з наведенням їх змісту, як того вимагає ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України. Тому його доводи в цій частині є безпідставними та немотивованими.

Доводи обвинуваченого щодо проведення судового слідства викладені ним в його апеляційній скарзі (т.4 а.с.48) є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки проведення судового слідства чинним КПК України (редакції 2012 року) не передбачено.

В своїй апеляційній скарзі, обвинувачений ОСОБА_3, вказує на те, що всі докази його винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які взяті до уваги судом першої інстанції, не заслуговують на увагу, оскільки вони є недопустимими.

На думку колегії суддів, вказані доводи не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.1, 2 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На думку колегії суддів, вказаних вимог судом першої інстанції дотримано в повному обсязі, та прийнято законне та обґрунтоване рішення, а обвинуваченим у апеляції не наведено обставин, які б підтверджували його твердження про недопустимість всіх доказів по справі не вказано ним і на чому ґрунтуються такі його доводи крім зазначення їх в тексті його скарги.

Щодо зазначення ОСОБА_3, що свідчення свідків на його думку не несуть даних про обставини події, а саме зґвалтування та вбивства потерпілої, і що свідок ОСОБА_8 нібито зазначає про наявність у потерпілої двох мобільних телефонів, то такі його твердження є безпідставними та надуманими, оскільки в ході допиту свідок ОСОБА_8 не повідомляв суд про наявність у його невістки потерпілої ОСОБА_7 двох мобільних телефонів, як про це зазначає обвинувачений у своїй апеляції, що підтверджується відображеними у вироку показами зазначеного свідка та звукозаписом його допиту та журналом судового засідання від 25.09.2014 року (т.3 а.с.207-209). Про обставини події, а саме зґвалтування та вбивство хто його вчинив, дійсно вказані свідки нічого повідомити суду не можуть з тих причин, що вони не були безпосередніми свідками ні вбивства, ні зґвалтування потерпілої. Крім того на думку колегії суддів показання всіх свідків по справі відповідають вимогам ч.1 ст. 95 КПК України відповідно до якої показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту свідком, потерпілим щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними та надуманими, оскільки наведені у вироку місцевого суду висновки підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Судом взято до уваги докази, які істотно впливають на його висновки, такими доказами на думку колегії суддів є покази потерпілих, свідків, речові докази, документи, висновки експертів. Висновки суду, викладені у вироку не містять істотних суперечностей.

Крім того обвинувачений ОСОБА_3 в своїх доповненнях до апеляції звертає увагу, що заявляв клопотання про розгляд кримінального провадження судом присяжних.

Однак в матеріалах кримінального провадження (т.3 а.с. 17) міститься письмове роз'яснення про можливість та особливості розгляду кримінального провадження судом присяжних, з яким ознайомлений обвинувачений ОСОБА_3, про що свідчить його підпис (т.3 а.с. 18).

Доводи обвинуваченого викладені ним у доповненнях до апеляції (т.4 а.с. 100) про допущені судом істотні порушення вимог КПК України, оскільки суд не звернув увагу на невідповідність обвинувального акту вимогам закону, які на його думку мають місце, а саме неповне зазначення анкетних даних, відомостей про особу обвинуваченого не викладено фактичних обставин кримінального правопорушення та прийняття матеріалів справи без виправлення існуючих на його думку недоліків, є безпідставними, оскільки в них не містяться обставини зазначені у відповідній частині статті 412 КПК України, яка визначає істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Крім того в ході проведення 8.04.2014 року підготовчого судового засідання, ОСОБА_3 не заявляв клопотання про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, як це передбачено ч.2 ст. 314 КПК України. Крім цього анкетні данні, як і фактичні обставини справи зазначені в обвинувальному акті (т.3 на а.с.2), який повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Обставини викладені обвинуваченим, щодо порушення його прав, а саме відсутності інформації у реєстрі доданому до обвинувального акту про роз'яснення йому права на суд присяжних є безпідставними та надуманими, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення. Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.3 КПК України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, тобто необхідності внесення до реєстру інформації з приводу роз'яснення права на суд присяжних, як про це зазначає обвинувачений у своїх доповненнях не було, крім того таке право обвинуваченому роз'яснено у письмовому роз'ясненні, яке знаходиться в (т.3 а.с.17).

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 про порушення вимог ст. 293 КПК України про нібито невручення йому обвинувального акту та реєстру викладені ним у доповненні т.4 а.с. 101 не відповідають дійсності є надуманими та спростовуються розпискою, яка міститься у т. 3 на а.с. 20 відповідно до якої ОСОБА_3 04.04.2014 року в приміщенні ІТТ Уманського МВ УМВС України вручено копію обвинувального акту і копію реєстру матеріалів досудового розслідування.

Посилання апелянта на нібито порушення його прав передбачених ч.2 ст. 384 КПК України відповідно до яких обвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, під час підготовчого судового засідання має право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних є безпідставним та надуманим. Оскільки згідно журналу судового засідання, та звукозапису від 08.04.2014 року (т.3 а.с. 29) від обвинуваченого ОСОБА_3 клопотань з цього приводу не надходило.

Також, обвинувачений ОСОБА_3, неодноразово заявляв, що працівники органу досудового розслідування чинили на нього тиск, у зв'язку з чим він відмовлявся від адвоката під час досудового слідства, та давав покази, на які вказували працівники міліції. Однак, з цього приводу, протягом тривалого часу проведення досудового розслідування та судового розгляду він ні до прокурора ні до слідчого судді зі скаргами про застосування відносно нього незаконних методів дізнання та досудового слідства не звертався, крім цього колегією суддів апеляційного суду Черкаської області за заявою обвинуваченого ОСОБА_3 щодо застосування до нього незаконних методів досудового слідства призначалася перевірка, та на адресу суду надходила постанова про закриття кримінального провадження з цього приводу, яка після оскарження її обвинуваченим залишена в силі, тому доводи обвинуваченого ОСОБА_3, з цього приводу, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу та є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та обґрунтовано постановив обвинувальний вирок, а посилання обвинуваченого ОСОБА_3 в його апеляції та численних доповненнях є безпідставними, необґрунтованими та надуманими і спростовуються обставинами зазначеними вище.

Враховуючи наведене, вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 грудня 2014 року, є законним та обґрунтованим, в частині доведеності вини обвинуваченого у інкримінованих йому злочинах, а тому апеляція обвинуваченого ОСОБА_3 не підлягає до задоволення, а апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з підстав наведених вище.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора - задоволити частково.

Апеляційну скаргу з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 грудня 2014 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 в частині цивільного позову потерпілих - змінити.

Цивільний позов потерпілих - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 250 000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 250 000 гривень.

В решті вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 грудня 2014 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий :

Судді :