Ухвала суду № 53121295, 03.11.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/4868/14-ц Головуючий у 1-й інст. Корицька В.О. .

Категорія 74 Доповідач Якухно О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Зарицької Г.В., Жигановської О.С.

з участю секретаря

судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Богунського районного суду м.Житомира від 26 серпня 2014 року, -

встановила:

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Укрексімбанк») звернулося з вказаним позовом, в якому просило, в рахунок виконання основного зобов'язання щодо сплати заборгованості в сумі 431265,43 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки : квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на дату проведення прилюдних торгів, та виселити з квартири ОСОБА_2 Зазначало, що 11.04.2008 року між ВАТ «Укрексімбанк», яке перейменовано у ПАТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір на суму 68000 доларів США з терміном погашення до 08.04.2033 року. В цей же день, між банком та відповідачем укладено договір іпотеки вказаної квартири з метою забезпечення основного зобов'язання. Боржник умови договору не виконує і утворилася заборгованість в сумі 703959,15 грн., яка стягнута на підставі рішення суду від 18.06.2012 року у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Борг не погашений і з цього часу нараховані нові проценти та пеня в сумі 431265,43 грн., а тому просять звернути стягнення на іпотечне майно.

Заочним рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 26 серпня 2014 року позов задоволено. В рахунок погашення боргу перед ПАТ «Укрексімбанк» за кредитним договором № 52108С21 від 11.04.2008 року, яка станом на 27.03.2014 року становить 431265,43 грн., - звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах квартири АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2 за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на дату їх проведення. Виселено ОСОБА_2, який зареєстрований і проживає у квартирі АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрексімбанк» судовий збір в сумі 487,2 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, яка не брала участі у розгляді справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд розглянув справу без залучення її до розгляду як відповідача або третьої особи, оскільки іпотечне майно є спільною сумісною власністю. Крім того, вона є поручителем, а тому суд вирішив питання про її права та обов'язки та не дав можливості подати свої заперечення проти позову.

Представник апелянта підтримала апеляційну скаргу і пояснила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у шлюбі не перебувають однак проживали разом однією сім'єю і квартира купувалася у спільну власність.

Представник позивача заперечує у задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, задовольняючи позов, суд виходив із вимог ст.ст.12, 33, 35, 39 та 40 Закону України «Про іпотеку» і вважав, що іпотечне майно є власністю боржника, а тому на нього може бути звернуто стягнення.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Судом встановлено, що 11 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», яке в подальшому перейменовано на ПАТ «Укрексімбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір.

Згідно п.2.1 та 2.2 цього договору ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 68000 дол.США з терміном погашення до 08.04.2033 року та сплатою 12,5 % річних на придбання спірної квартири (а.с.5-14).

11 квітня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», яке в подальшому перейменовано на ПАТ «Укрексімбанк», та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки на квартиру АДРЕСА_1. Вартість предмета іпотеки сторонами встановлена в сумі 360500 грн. (а.с.15-16).

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 18.06.2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 03.10.2012 року, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 06.12.2010 року в сумі 703959,15 грн., з яких 646655,19 грн. по тілу кредиту, 55303,96 грн. по процентам та 2000 грн. по пені (а.с.20-24).

За період з 07.12.2010 року по 27.03.2014 року додатково нарахована заборгованість по процентам в сумі 27025,26 доларів США, що становить 288416,28 грн., та пеня в сумі 136249,84 грн., а всього 431265,43 грн. (а.с.17-19).

26.03.2013 року банк направив ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_3 повідомлення про виселення.

Згідно іпотечного договору предметом іпотеки є спірна квартира, що придбана іпотекодавцем на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2008 року (п.1.3 договору).

За змістом п.1.4 іпотечного договору предмет іпотеки не перебуває в спільній сумісній або спільній частковій власності і одночасно зазначено, що предмет іпотеки знаходиться (набувається) у спільну сумісну власність з ОСОБА_3

Відповідно до ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників (ч.2 ст.369 ЦК України).

Частиною 1 ст.74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

З договору купівлі-продажу спірної квартири від 11.04.2008 року вбачається, що покупцем квартири є лише ОСОБА_2 Посилань на придбання у спільну сумісну власність договір не містить.

Апелянтом не надано доказів щодо спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 на час укладення договору купівлі-продажу, а тому підстав стверджувати про те, що квартира є спільною сумісною власністю немає.

Нотаріально завірена заява ОСОБА_3 від 11.04.2008 року (а.с.102) про надання нею згоди ОСОБА_2 на придбання та передачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1, одержання кредиту не надає спірній квартирі статусу спільного сумісного майна без доведення відповідного факту.

Доводи апелянта про неповідомлення її банком про наявність боргу та дострокове повернення кредиту спростовуються рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 18.06.2012 року (а.с.20-24), згідно якого питання дострокового стягнення всієї суми кредиту вже вирішено.

За таких обставин, ОСОБА_3 не доведено вирішення судом її прав та обов'язків щодо іпотечного майна.

В той же час, апелянт також посилається на вирішення судом її прав та обов'язків, як поручителя.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (правова позиція ВСУ по справі №6-1206цс15 від 23.09.2015 року).

ПАТ «Укрексімбанк» у позовній заяві просить звернути стягнення на суму заборгованості, що нарахована у період, який не включений у рішенні Богунського районного суду м.Житомира від 18.06.2012 року про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителя, тобто визначено новий розмір заборгованості.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Із конструкції ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором (постанова Верховного Суду України від 19 грудня 2011 р. у справі №6-67 цс11). Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст.555 цього Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права та обов'язки щодо однієї із сторін.

Отже, у справах про звернення стягнення на іпотечне майно встановлюється розмір заборгованості, який також може бути стягнутий з поручителя, однак останній може висувати заперечення проти кредитора, а тому поручитель за кредитним договором може брати участь у цій справі як третя особа на стороні відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та її представник у судовому засіданні розмір заборгованості, визначений судом, не оспорювали.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що незалучення ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, не вплинуло на правильність судового в частині визначенні розміру заборгованості, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Богунського районного суду м.Житомира від 26 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді