Ухвала суду № 53117027, 29.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року м. Київ К/800/38925/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Малиніна В.В.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Кузнецовського міського суду Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною,

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати дії та бездіяльність Кузнецовського міського суду Рівненської області по розгляду справи №565/1087/14-ц протиправною.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року, у відкритті провадження за вказаною позовною заявою відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАС України.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивачка звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом п.1 та п.7 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, за змістом вказаних норм, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. У тому ж випадку, коли суб'єкт, у тому числі орган державної влади, не здійснює у спірних правовідносинах владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, з яким виник спір, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак адміністративної юрисдикції та не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Як зазначено в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 "Про незалежність судової влади", виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.

У постанові ж Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" роз'яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом у даній справі ОСОБА_4 фактично оскаржує дії та бездіяльність Кузнецовського міського суду Рівненської області по розгляду та прийняттю рішення у цивільній справі №565/1087/14-ц за її позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Фінансова ініціатива», а тому суди прийшли до правильного висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства й у відкритті провадження у справі слід відмовити на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАС України.

За правилами статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.210,220,222,223,224,230,231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Малинін В.В.

Швець В.В.