Ухвала суду № 53115513, 29.10.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/16033/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ліщишинова О. С.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

29 жовтня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Сінгаєвської О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області - Сінгаєвської Ольги Миколаївни, в якому просив скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 19.06.2015 року ВП №47871697.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2015 року позов задоволено: скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 19.06.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-а-3327\11, виданому 30.04.2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області про зобов'язання УПФУ в Ленінському районі м. Вінниці провести перерахунок та виплату різниці в державній та додатковій пенсії як інваліду 3-ї групи, захворювання якого пов»язано з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до ст.. 49, 50, 54, 57, 67 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю громадян у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 25.10.2010 року до припинення права на отримання державної та додаткової пенсії у зазначених розмірах.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

В судовому засіданні позивач заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 червня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області з заявою, в якій просив прийняти виконавчий лист по справі №2а-3327/11 , виданий Вінницьким міським судом Вінницької області, відкрити виконавче провадження згідно Закону України «Про виконавче провадження» та виконати рішення в примусовому порядку.

Постановою головного державного виконавця Сінгаєвської О. М. від 19.06.2015 року №47871697 відмовлено у відкритті виконавчого провадження (в прийнятті до провадження виконавчого документа) з посланням на те, що виконавчий документ необхідно було пред'явити до управління державної виконавчої служби ГУЮ у Вінницькій області.

Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_2 звернувся з даним позовом до суду.

Вінницький міський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, зважаючи на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 18.05.2011 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2: зобов'язано УПФ України в Ленінському районі м. Вінниці провести перерахунок та виплату різниці в державній та додатковій пенсії як інваліду 3-ї групи, захворювання якого пов'язано з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до ст.. 49, 50, 54, 57, 67 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю громадян у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 25.10.2010 року до припинення права на отримання державної та додаткової пенсії у зазначених розмірах.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.07.2013 року апеляційна скарга УПФ України в Ленінському районі м. Вінниці залишена без задоволення, а постанова Ленінського районного суду м. Вінниці - без змін.

Як зазначено у пункті 8 частини 2 статті 17 Закону відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Статтею 19 Закону передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

У відповідності до пунктів 1, 2 статті 25 Закону державний виконавець зобов»язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред»явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред»явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження передбачені статтею 26 Закону.

Згідно з цією статтею державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред»явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. 2. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. 3. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Згідно прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону Кабінету Міністрів України доручено підготувати та подати до Верховної Ради України до 1 січня 2014 року пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону, виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Постановою КМУ від 03.09.2014 року № 440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою. Вказаним Порядком передбачається, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» суб'єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року, подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

В силу положень ч.3 ст. 21 Закону України « Про виконавче провадження» на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

З огляду на те, що постанова Ленінського районного суду м. Вінниці від 18.05.2011 року набрала законної сили за наслідками апеляційного перегляду рішення - 18.07.2013 року, а тому не підпадає під дію постанови КМУ України від 03.09.2014 року № 440 Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Зробивши системний аналіз норм чинного законодавства, враховуючи обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, шо посилання відповідача на вказану постанову КМУ є помилковим, а постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з вищенаведенем є такою, що підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Однак, при поданні апеляційної скарги відповідачем не сплачено судовий збір, а судом апеляційної інстанції відстрочено його сплату до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч.9 ст.172 КАС України, у разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Згідно пп.2 п.3 ч.2 ст.4 Закону за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, ставка судового збору при поданні адміністративного позову складала 73,08 грн., тобто 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, як і передбачалось Законом України "Про судовий збір" в редакції від 12.08.2015 року.

Судовий збір за подання апеляційної скарги сплачується за наступними реквізитами: ОДЕРЖУВАЧ: УК у м. Вінниці (м. Вінниця), код платежу 22030001, код ЄДРПОУ: 38054707, Банк: ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО: 802015.

За результатами розгляду апеляційний суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги, у зв'язку з чим з відповідача необхідно стягнути несплачену суму судового збору у розмірі 80,39 грн. (73,08 грн. х 110%).

Таким чином, в зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідача на користь Державного бюджету України необхідно стягнути 80,39 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2015 року - без змін.

Стягнути з управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 80 грн. (вісімдесят) грн. 39 коп. за такими реквізитами: одержувач УК у м. Вінниці (м. Вінниця), код платежу 22030001; код ЄДРПОУ: 38054707; банк: ГУ ДКСУ у Вінницькій області; МФО: 802015; р/р: 31212206781002 за подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 листопада 2015 року.

Головуючий Граб Л.С.

Судді Боровицький О. А.

Сапальова Т.В.