Постанова № 53113145, 19.01.2010, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2010 р. Справа № 2а-2858/09/0970

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Гундяка В.Д.,

при секретарі Лавринович Т.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом Закритого акціонерного товариства Поліком до Державної податкової інспекції в Рожнятівському районі про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

21.10.2009 року Закрите акціонерне товариство Поліком звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Рожнятівському районі про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивувало тим, що відповідачем згідно оскаржуваних рішень безпідставно визначені податкові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що з висновками посадових осіб відповідача, вказаними в акті перевірки, та винесеними на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями ЗАТ Поліком не погоджується, вважає їх неправомірними та необґрунтованими. На її думку в порушення чинного законодавства в акті перевірки відображені необґрунтовані дані та субєктивні припущення ревізорів-інспекторів, що проводили перевірку. Вважає, що відповідач не вправі визнавати угоди нікчемними та робити на цій підставі відповідні висновки. Тому, оскільки відповідний правочин суд недійсним не визнано, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що підтверджується податковим накладними, виданими контрагентом-зареєстрованим платником податку на додану вартість ТзОВ Профліга. Крім того вказала, що позивач також не погоджується із оскаржуваними рішенням, яким донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток, оскільки понесені підприємством витрати, які включені до складу валових, підтверджуються належним чином оформленими та підписаними сторонами відповідними документами, в тому числі і платіжними. Вказала, що висновки перевіряючих щодо наявності на підприємстві комплексної ремонтної бригади не відповідають фактичним обставинам справи, так як зазначені в акті особи проводять не ремонтні роботи, а обслуговування машин та механізмів, в тому числі проводять заміну розхідних матеріалів.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, вважають їх безпідставними, та такими що не підлягають до задоволення. В обгрунтування своїх заперечень проти позову вказали, що позивачем до складу валових витрат віднесено витрати, що проведені на підставі нікчемних правочинів з ТзОВ Профліга в сумі 205 500 грн. в результаті чого занижено прибуток, а також віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 41 100 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемних договорів до податкового кредиту. Крім того ЗАТ Поліком перевищено ліміт витрат на поліпшення основних фондів на 2008 рік на загальну суму 152 796 грн., чим завищив валові витрати.

Вислухавши представника позивача, представників відповідача, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 02.10.2009 року Державною податковою інспекцією в Рожнятівському районі проведено планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства Поліком з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року, а також валютного законодавства за період з 01.05.2008 року по 30.06.2009 року.

За результатами перевірки виявлено допущені товариством порушення вимог податкового законодавства, а саме: п.3.1 ст.3, пп..4.1.6 п.4.1 ст.4, пп..5.2.1 п.5.2, пп..5.3.9 ст.5, п.10.1 ст.10 ЗУ Про оподаткування прибутку підприємств, ст.ст.2, 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні;пп.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 ЗУ Про податок на додану вартість;пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 ЗУ Про податок з доходів фізичних осіб.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України за N 327 від 10.08.2005 та зареєстрований в МЮУ 25.08.2005 за №925/11205 носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання є акт як службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Вищевказані порушення зафіксовані в акті перевірки за №649/231/24681750 від 02.10.2009 року.

На підставі акту перевірки ДПІ в Рожнятівському районі прийняла оскаржувані рішення: №0000472300/0 від 14.10.2009 року, яким донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 135 315 грн. в тому числі 90 210 грн. основного боргу та 45 105 грн. та №0000482300/0 від 14.10.2009 року про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 61 650 грн. в тому числі 41 100 грн. основного боргу та 20 550 грн. фінансових санкцій.

Суд погоджується з висновками ДПІ, зробленими за наслідками проведеної перевірки, та з прийнятим вищевказаним податковим повідомленнями-рішенням від 14.10.2009 року з огляду на нижчевикладене.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 41 100 грн. на підставі податкових накладних: №6090000004 від 09.06.2008 року на загальну суму 54 600 грн., в тому числі ПДВ в сумі 9 100 грн. та № НОМЕР_1 від 09.06.2008 року на загальну суму 192 000 грн., в тому числі ПДВ 32 000 грн , які були видані ТзОВ Профліга при здісненні господарських операцій з ЗАТ Поліком щодо реалізації товарів.

Згідно акту перевірки за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року ЗАТ Поліком здійснювало господарські операції по придбанню ТзОВ Профліга товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 246 600 грн. Так взаєморозрахунки та господарські операції ЗАТ Поліком із ТзОВ Профліга проводились без укладення письмових договорів, а тільки на підставі видаткових накладних № РН-6-09006 та №РН-6-09005 від 09.06.2008 року, про що не заперечили в судовому засіданні представники позивача.

Згідно виписаних видаткових накладних ТзОВ Профліга видано податкові накладні №6090000004 від 09.06.2008 року на загальну суму 54 600 грн., в тому числі 9 100 грн. ПДВ та № НОМЕР_1 від 09.06.2008 року на загальну суму 192 000 грн. в т.ч. 32 000 ПДВ.

Податок на додану вартість по зазначених податкових накладних відображено в складі податкового кредиту ЗАТ Поліком у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень 2008 року та включено до складу податкового кредиту.

В основу прийнятих податкових повідомлень рішень лягли висновки перевірки відносно неправомірності вчиненого правочину між ЗАТ Поліком та ТзОВ Профліга по придбанню товарно-матеріальних цінностей та не підтвердження жодними доказами реального виконання господарських операцій.

Згідно вимог п.3 ч.3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

На переконання суду висновки посадових осіб щодо нікчемності вищезгаданого правочину підтверджуються наступними обставинами.

Згідно ст.ст.626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно даних перевірки ЗАТ Поліком та ТзОВ Профліга зареєстровані як юридичні особи.

Частиною 1 ст.208 ЦК України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. При цьому суд залишає без уваги посилання позивача на невизнання правочину недійсним в судовому порядку, так як згідно чинного законодавства України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Стаття 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки письмової угоди, укладеної між ЗАТ Поліком та ТзОВ Профліга щодо купівлі товарно-матеріальних цінностей товарно-матеріальних цінностей суду не представлено, як і не заперечується позивачем самого факту недотримання форми угоди, договір між сторонами є недійсним (нікчемна угода).

Крім того згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина перша), а отже, є нікчемним (частина друга).

В судовому засіданні встановлено, що операції з придбання товарів не мали реального характеру.

Так згідно вимог п.2 ст.3 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ за №88 від 24.05.1995 року. Первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи на їх проведення.

Згідно вимог ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавств та не порушувати публічний порядок, встановлений ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Згідно видаткових та податкових накладних предметом договору купівлі-продажу були пігмент синій 4 GK, пігмент жовтий 3 GK, пігмент чорний С4. Проте будь-яких документів щодо транспортування (товаро-транспортні накладні, подорожні листи, тощо), сертифікатів відповідності, паспортів якості на товар, які б підтверджували фактичне здійснення господарських операцій, позивачем надано не було. Суд не може взяти до уваги надані позивачем на підтвердження реального характеру товарних операцій письмові докази, а саме: податкові та видаткові накладні, акти проведення лабораторних досліджень, інші бухгалтерські документи, оскільки самі по собі вони можуть свідчити тільки про належне оформлення господарських операцій, а не про їх дійсний товарний характер.

В свою чергу на вимогу суду відповідач надав належні докази на спростування доводів позивача та підтвердження наведених в запереченні на позов фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Так відповідно до повідомлення ДПІ у Франківському районі м.Львова ТзОВ «Профліга»з 27.02.2009 року зареєстроване в обласному реєстрі фіктивних суб'єктів господарювання. Відносно посадових осіб ТзОВ «Профліга» 05.09.2008 року порушено кримінальну справу №141-23-52 за ч.2 ст.205, ч.3 ст. 212, ч.1 ст.209 ККУ, яка знаходиться в провадженні прокуратури Львівської області. Згідно проведеного посадовими особами ДПС під час позапланової перевірки на вимогу СВ ПМ ДПА в Львівській області дослідження фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Профліга»за період з 01.10.2007 по 30.09.2008 року встановлено, що господарські операції, які відображались ТзОВ «Профліга»в бухгалтерському та податковому обліку не мають доказовості фактичного здійснення, діяльність підприємства була спрямована на створення умов контрагентам-вигодонабувачам для отримання права на формування податкового кредиту. Дана обставина підтверджується висновком за №624/23-2/31730132 від 27.02.2009 року. При цьому суд залишає без уваги посилання представника позивача на те, що до реєстру фіктивних суб'єктів господарювання ТзОВ «Профліга»внесено вже після здійснення господарських операцій з ЗАТ «Поліком», так як до даного реєстру підприємство вноситься не з часу його фіктивності, а з моменту виявлення відповідних ознак. А згідно вищевказаного висновку дослідження щодо ТзОВ «Профлга»проводилось за період, який включає в себе червень 2008 року, тобто і час оформлення господарських операцій і з ЗАТ «Поліком».

Крім того суд враховує, що як вбачається і з письмового пояснення директора ЗАТ «Поліком»ОСОБА_4, наданого 02.09.2009 року органам ДПС, так і пояснення представника позивача в судовому засіданні, товар 09.06.2008 року був поставлений на склад ЗАТ «Поліком»в с.Брошнів-Осада, проведено перевірку щодо його кількості та якості, після чого і проведена оплата. Однак як вбачається з банківської виписки, оплата була проведена через установу банку в смт.Рожнятів вже о 9 год 49 хв. 09.06.2009 року. Жодних документів, що підтверджують перевезення даного вантажу позивачем суду не надано. Одночасно суд враховує, що як вбачається з оглянутих в судовому засіданні рахунку-фактури за №293 від 05.06.2008 року, на підставі якої проведено оплату, а також видаткової та податкової накладних, зазначені документи підписані ОСОБА_5 та скріплені печаткою ТзОВ «Профліга». Однак підпис на рахунку фактурі помітно відрізняється від підписів на накладних. Пояснити причину такої розбіжності представник позивача в судовому засіданні відмовився.

За наведених обставин на переконання суду податковий орган мав всі підстави вважати правочини нікчемними. Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону № 168/97-ВР необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих продавцем податкових та видаткових накладних, не є підставою для формування податкового кредиту та включення сум оплати товару до валових витрат, оскільки позивачем не доведено і судом не встановлено дійсну товарність господарської операції між ЗАТ «Поліком»та ТзОВ «Профліга», а відповідно і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи наведене, встановлені судом обставини справи не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій, які відображені ТзОВ Профліга в досліджуваних документах, що свідчить про укладення правочинів між ТзОВ Профліга та ЗАТ Поліком без мети настання реальних наслідків. Тому в силу ст..215 ЦК України нікчемні правочини між товариствами не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як було встановлено судом, фактичного здійснення господарських операцій між ТзОВ Профліга та ЗАТ Поліком на підставі нікчемних правочинів не відбулося, факт придбання ЗАТ Поліком товарів зазначених у податкових накладних не підтверджений, тому позивачем безпідставно завищено податковий кредит у червні 2008 року в сумі 41 100 грн.

У відповідності до п.5.1 ст.5 ЗУ Про оподаткування прибутку підприємств валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

З урахуванням обмежень абзацу 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проте в порушення даної норми ЗАТ Поліком до складу валових витрат Декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2008 року включена вартість товарів в сумі 205 500 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів із ТзОВ Профліга та не підтверджені первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином позивачем безпідставно включено до складу валових витрат вартість товарів за вищевказаними господарськими операціями, здійсненими на підставі нікчемних правочинів.

Крім того в судовому засіданні знайшло своє підтвердження і інше порушення податкового законодавства, допущене позивачем.

Проведеною перевіркою встановлено, позивачем за період 2008 року до складу валових витрат включено витрати на поліпшення основних фондів в сумі 532 223 грн. Висновок відповідача про перевищення ЗАТ Поліком ліміту витрат на поліпшення основних фондів на суму 152 726 грн. суд вважає правомірним з наступних підстав.

Згідно пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 ЗУ Про оподаткування прибутку підприємств платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

В ході перевірки встановлено, що на ЗАТ Поліком згідно штатного розпису функціонує комплексна бригада по ремонту устаткування.

Згідно п.п.5.6.1 Закону з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.

Підпунктом 5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

З урахуванням вимог пп..5.3.2 Закону витрати на оплату праці працівників та сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообовязкового страхування, нарахованого на таку заробітну плату, зайнятих на роботах, повязаних із ремонтом (поліпшення) основних фондів для власних виробничих потреб підприємства, формують витрати на проведення такого ремонту, а тому підлягають відображенню відповідно до п.п.8.7.1 Закону. ЗАТ Поліком визначений ліміт витрат на поліпшення основних фондів у 2008 році, що задекларований в сумі 379 437 грн.

Проте в порушення вимог даного закону підприємство перевищило ліміт витрат на поліпшення основних фондів на 2008 рік, що включаються до складу валових витрат на загальну суму 152 796 грн.

Посилання позивача на відсутність на підприємстві комплексної бригади по ремонту устаткування та необхідність включення розрахунків по оплаті праці до валових витрат суд до уваги не приймає, з огляду на функціональні та посадові обовязки працівників зайнятих на роботах, повязаних із ремонтом (поліпшенням) основних фондів для власних виробничих потреб підприємства. Так відповідно до наданих представником позивача в судовому засіданні посадової інструкції механіка, інструкцій з охорони праці :№7-токаря, №8-електромонтера, №9- слюсаря вбачається, що останні виконують роботи з :забезпечення роботи устаткування, транспортних засобів, утримання будівель, споруд у належному технічному стані, виготовлені запасних частин, заміни або відновлення окремих вузлів, деталей устаткування, огляду і технічного обслуговування. Таким чином вказані особи не виконують робіт з основної виробничої діяльності, а тільки забезпечують належний стан основних фондів позивача.

Суд не погоджується з твердженням представника позивача, що заміна окремих деталей та розхідних частин машин і механізмів не є ремонтом, так як згідно чинного законодавства України ремонтом є комплекс операцій з відновлення працездатності об'єкта устаткування (або його складових частин) з частковим або повним відновленням його ресурсу, визначеного нормативно-технічною документацією, у результаті виконання якого передбачається поліпшення стану об'єкта.

Одночасно суд враховує, що в порушенням вимог ч.1 ст. 71 КАСУ позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження зазначеної ним обставини щодо виконання поточних ремонтних робіт підрядними організаціями, тобто не предявлено ні відповідних договорів, ні актів виконаних робіт, ні доказів оплати ремонтних робіт і т.д. Не було надано вказаних документів і посадовим особам ДПІ при проведенні перевірки.

Оскільки контролюючий орган самостійно донарахував суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 згідно ЗУ Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 цього Закону такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі наведеного суд приходить до висновку про правомірність винесення оскаржуваних рішень, які прийняті відповідачем обґрунтовано, на виконання покладених на нього функцій, в межах своєї компетенції, відповідають дійсним обставинам справи, тому є повністю підставним та не може бути визнане недійсним.

Таким чином позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення встановлених ст.186 КАСУ строків подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги, якщо таку заяву чи скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі, заяви про її апеляційне оскарження, після чого протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі.

Суддя:Гундяк В.Д.

Постанова складена в повному обсязі 25.01.2010 року.