Ухвала суду № 53112651, 03.11.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 740/4289/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб О.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів: Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 вересня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії за вислугу років, зобов'язати територіальний орган Пенсійного фонду України призначити та виплачувати йому пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини другої статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 03 липня 2015 року, врахувавши загальний трудовий стаж тривалістю 37 років 10 місяців 24 дні, із якого 19 років 6 місяців 27 днів - пільговий стаж, який дає право на отримання пенсії за вислугу років.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи адміністративний позов, місцевий суд виходив із того, що стаж роботи на посаді старшого регулювальника швидкості руху вагонів відноситься до спеціального стажу роботи, який повинен враховуватись територіальним органом Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення особі пенсії за вислугу років згідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Як убачається із матеріалів справи, а саме копії трудової книжки позивача та довідки відокремленого підрозділу ДТГО «Південно-Західна залізниця» Київської дирекції залізничних перевезень, в період з 15 листопада 1995 року по 16 вересня 2003 року позивач працював на посаді регулювальника швидкості руху вагонів, а з 16 вересня 2003 року по 11 червня 2015 року - старшого регулювальника швидкості руху вагонів. 11 червня 2015 року позивач звільнений із останньої посади у зв'язку з виходом на пенсію.

03 липня 2015 року позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Проте, листом від 03 вересня 2015 року №4818/03-12 орган Пенсійного фонду України повідомив позивача про відмову в призначенні пенсії згідно пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зазначивши про недостатність спеціального стажу роботи, що дає право на її призначення. Із указаного листа слідує, що відповідачем не було враховано як спеціальний трудовий стаж час роботи позивача на посаді старшого регулювальника швидкості руху вагонів, оскільки, на відміну від регулювальника швидкості руху вагонів, посада старшого регулювальника відсутня у Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, судова колегія виходить із наступного.

Відповідно до положень пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають чоловіки - робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583.

Цим Списком передбачена посада регулювальника швидкості руху вагонів, проте не міститься посади старшого регулювальника швидкості руху вагонів.

У Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 66: Залізничний транспорт і метрополітен), затвердженому наказом Міністерства транспорту України від 17 грудня 1999 року № 601, також наявна посада регулювальника швидкості руху вагонів та визначені кваліфікаційні вимоги до осіб, які займають таку посаду, 2-го - 5-го розрядів (Розділ 66). У примітці до цього Розділу вказано, що старший регулювальник швидкості руху вагонів, крім безпосереднього виконання робіт, які передбачені у кваліфікаційній характеристиці, виконує обов'язки керівника бригади регулювальників швидкості руху вагонів і тарифікується на один розряд вище регулювальників.

Окрім того, професійна назва роботи «регулювальник швидкості руху вагонів» передбачена Класифікатором професій, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року № 327. При цьому, в додатку «В» цього Класифікатора вказано, що похідні слова до професій (професійних назв робіт) можуть застосовуватися за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду новоутвореної професії.

Із довідки відокремленого підрозділу ДТГО «Південно-Західна залізниця» Київської дирекції залізничних перевезень, копія якої наявна в матеріалах справи, вбачається, що на посаді старшого регулювальника швидкості руху вагонів на станції Дарниця позивач, крім безпосереднього виконання робіт регулювальника швидкості руху вагонів, очолював керівництво зміною регулювальників швидкості руху вагонів і тарифікувався на один розряд вище останніх, був зайнятий прийманням, відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом, а також брав участь у формуванні вагонів з небезпечними вантажами.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що посада старшого регулювальника швидкості руху вагонів є похідною від відповідного регулювальника. Адже на посаді, яку обіймав позивач, зберігались посадові обов'язки регулювальника швидкості руху вагонів, а також здійснювалась інша робота, безпосередньо пов'язана з організацію перевезень і забезпеченням безпеки руху на залізничному транспорті.

Відтак, стаж роботи на посаді старшого регулювальника швидкості руху вагонів повинен враховуватись територіальним органом Пенсійного фонду України при вирішенні питання про призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З урахуванням викладеного, оскільки позивач має більше 30 років загального стажу роботи, а також більше ніж 12 років і 6 місяців стажу на посадах, пов'язаних із безпосереднім здійсненням організації перевезень і забезпеченням безпеки руху на залізничному транспорті, у відповідності до затвердженого Кабінетом Міністрів України списку робіт і посад, наявні підстави для призначення йому пенсії за вислугу років згідно приведеної вище норми.

Отже, відмова в призначенні позивачу пенсії є протиправною.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Доводи апелянта не спростовують правильності висновків місцевого суду, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін на підставі ст. ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.

Як убачається із матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги відповідачем не було надано доказів сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, керуючись положеннями статей 88, 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до чинної на час розгляду й вирішення справи редакції Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 110% від однієї мінімальної заробітної, розмір якої встановлено законом на 1 січня 2015 року, тобто 1339,80 грн.

Керуючись ст.ст.88, 94, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області залишити без задоволення.

Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 вересня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та Ніжинському районі Чернігівської області (і.к. 37716087, адреса: 16600, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 21-Ж) до Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) гривень, 80 коп.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.