Ухвала суду № 53112440, 13.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"13" жовтня 2015 р. справа № 808/9094/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Український графіт"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у справі №808/9094/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "Український графіт"

про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, -

встановив:

В грудні 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив стягнути, з відповідача заборгованість за період з вересня по листопад 2014 року у розмірі 70 060,79 грн. по фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року позов задоволено, а саме: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Український графіт" ( код ЄДРПОУ 00196204) суму у розмірі 70060,03 грн. (сімдесят тисяч шістдесят гривень 03 коп.) по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на користь управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, (69057, м.Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-б, код ЄДРПОУ 20508396, р/р 25605301201080, МФО 313957, банк Запорізьке обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не враховано положення ст.9 Закону №1058-ІV, якою визначено вичерпний перелік пенсійних виплат і соціальних послуг, які виплачуються за рахунок коштів Пенсійного фонду, також чітко визначено законодавством, що до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення", виплата яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (п.6 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV); додаткові пенсії, доплати, надбавки та підвищення призначені відповідно до законодавства України, не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню (п.6.6 Постанови правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1 (Інструкція №21-1).

Також зазначив, що позивачем не підтверджено фактичні витрати здійснені УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", а також платником страхових внесків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України № 1058-V).

Відповідно до пункту 7, 8 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. за №384/2011, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи; Пенсійний фонд України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, з органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, підприємствами, установами, організаціями, а також всеукраїнськими об'єднаннями профспілок, всеукраїнськими об'єднаннями роботодавців.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997р. для платників збору, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на признання пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку вищевказаних пільгових пенсій.

У відповідності до ч. 1 п.п 6.1 п. 6 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України" №21-1 від 31.12.2003 р. (далі - Інструкція № 21-1) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Як вбачається з матеріалів справи, колишнім працівникам Публічного акціонерного товариства "Український графіт" ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 позивачем було призначено пенсію на пільгових умовах відповідно до від 05.11.1991 №1788-ХІІ за Списком №2.

Позивачем були здійснені витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у 2014 році.

За приписами пункту 6.4 Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Саме з цими обставинами пов'язаний обов'язок щодо відшкодування витрат.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції № 21-1.

Відповідно до п.9.2. Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-2, в редакції на час розгляду справи апеляційним судом, за бажанням платника органами Пенсійного фонду проводиться звірення розрахунків за всіма платежами, які сплачуються ним за звітний період. За платежами, за якими виникли розбіжності, за бажанням платника друкуються картки особових рахунків платників.

Звірення розрахунків оформляється складанням акта, про що робиться відмітка у книзі обліку актів звірення розрахунків платників, яка ведеться у відділі обліку надходження платежів, за формою згідно з додатком 2. Акт звірення складається у розрізі карток особових рахунків платників у довільній формі з використанням можливості програмного забезпечення.

При збігові сальдо розрахунків за даними платника з даними органу Пенсійного фонду розрахунки на 1 січня вважаються звіреними. Якщо сальдо розрахунків на 1 січня за даними платника не збігається з даними відповідного органу Пенсійного фонду, то акт звірення є підставою для здійснення перевірки в порядку, встановленому законодавством.

На час розгляду справи відповідач заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених за Списком № 2, в сумі 70 060,79 грн. в добровільному порядку не погасив, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Посилання відповідача на неврахування судом ст.9 Закону №1058-ІV колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки це не відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України при вирішенні питання щодо правильного застосування пункту 6 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та підпункту 6.6 розділу 6 Інструкції (постанова від 29 травня 2012 року № 21-68а12), яка полягає у тому, що поняття «надбавки та підвищення», які встановлюються та виплачуються згідно з положеннями Закону № 1788-ХІІ, відрізняється від поняття «збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку», визначеного Законом № 1058-IV, адже нормами законодавства передбачено не лише різні підстави для таких змін розміру пенсії (під час встановлення та виплати додаткових доплат, надбавок, підвищень застосовуються норми Закону № 1788-ХІІ, під час здійснення перерахунку та виплати пенсії з урахуванням збільшення, яке відбулось внаслідок її перерахунку, - Закону № 1058-IV), а й правові наслідки - додаткові доплати, надбавки, підвищення мають окремий статус та обліковуються окремими рядками, а збільшення розміру пенсії внаслідок її перерахунку за нормами Закону № 1058-IV становить її основний розмір, а отже, підлягає включенню до розрахунку фактичних витрат та відшкодуванню.

Відповідно до ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Твердження апелянта, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є належним доказом понесення позивачем відповідних витрат колегія суддів вважає безпідставними, оскільки виходячи з законодавчо встановленого правила та порядку визначення розміру витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, саме складений у відповідності до наведеної вище Інструкції розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є документом, на підставі якого здійснюється відшкодування підприємством Пенсійному фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Доводи апелянта щодо недотримання відповідачем принципу пропорційності відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій з урахуванням стражу роботи не узгоджуються з положеннями пункту 6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, в якому зазначено про те, що стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному обсязі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, про те, що позивач необґрунтовано відніс до відшкодування витрати на виплату та доставку пільгових пенсій особам які працювали на підприємстві до 01.01.1992 року, оскільки обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український графіт" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у справі №808/9094/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун