Постанова № 53112082, 30.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2015 року № 826/14090/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Вікна»до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києвіпро скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Вікна» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі по тексту - відповідач), яким просило:

визнати протиправним та скасувати рішення № 17586/10/26-55-22-08 від 16 березня 2015 року Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві про непогодження застосування податкового компромісу до податкового повідомлення-рішення № 0005552201 від 15 жовтня 2013 року;

зобов'язати відповідача погодити застосування податкового компромісу до податкового повідомлення-рішення № 0005552201 від 15 жовтня 2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14090/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 18 серпня 2015 року.

У судовому засіданні 18 серпня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його, представник відповідача заперечив проти позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі № 826/16872/14 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Вікна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки відносно позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ТМЦ СПЕЦТОРГ» за період з 01.05.2013 по 31.05.2013, за результатами якої складено акт перевірки від 15.08.0213 № 624/22-01/33308473 та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2013 року № 0005552201 відмовлено повністю.

03 березня 2015 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві із заявою № 25 про намір досягнення податкового компромісу по податковому повідомленні-рішенні від 15 жовтня 2013 року № 0005552201.

Рішенням від 16 березня 2015 року № 17586/10/26-55-22-08 Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м.Києві не погодила застосування податкового компромісу.

Так, контролюючим органом зазначено, що суми податкових зобов'язань ТОВ «Вінсо-Вікна» з податку на додану вартість, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 15 жовтня 2013 року № 0005552201 є узгодженими в розумінні п.п. 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, ч. 5 ст. 254 КАС України, відповідно до пункту 7 підрозділу 9-2 Податкового кодексу України та п.п. 2.2 п. 2 наказу № 13 застосування у даному випадку не є можливим.

Позивач вважаючи протиправно прийняте рішення таким, що порушує права та законні інтереси позивача, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої підрозділу 92 розділу XX Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно частиною другою підрозділу 92 Розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 92 Розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Як вже зазначалось, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі № 826/16872/14 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Вікна» відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2015 року відкрито провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Вікна».

Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відтак, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі № 826/16872/14 набрала законної сили 25 лютого 2015 року.

Згідно пункту 3.12 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом Державної фіскальної служби України 17.01.2015 №13, досягнення податкового компромісу здійснюється за заявою про компроміс по податковому повідомленню-рішенню лише у разі відповідності заяви та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом, та сплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, у встановлені Кодексом терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом.

Рішення щодо погодження/непогодження застосування податкового компромісу приймається керівником контролюючого органу на підставі колегіального розгляду структурними підрозділами (податкового та митного аудиту (або іншого структурного підрозділу, який надіслав (вручив) податкове повідомлення-рішення платнику податків), оподаткування юридичних осіб, доходів і зборів з фізичних осіб, правової роботи, погашення заборгованостей, координаційно-моніторингового, власної безпеки, слідчими підрозділами фінансових розслідувань, оперативними підрозділами), що оформлюється відповідним протоколом.

Рішення щодо погодження/непогодження застосування процедури податкового компромісу приймається у довільній формі. При цьому в обов'язковому порядку в ньому зазначається:

дата прийняття рішення;

дата, номер заяви про компроміс по податковому повідомленню-рішенню;

дата, номер податкового повідомлення-рішення, загальна сума грошових зобов'язань по повідомленню-рішенню;

відомості щодо оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному/судовому порядку;

наявність кримінального провадження;

норми законодавства, що є підставою для прийняття цього рішення;

загальна сума податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, щодо яких може бути застосований податковий компроміс (відповідно до розрахунку);

загальна сума податкових зобов'язань, що підлягає сплаті платником податків для досягнення податкового компромісу (5 відсотків).

У разі встановлення фактів щодо невідповідності заяви про компроміс по податковому повідомленню-рішенню та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом, приймається рішення довільної форми щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу.

Таке рішення підписується керівником контролюючого органу та надсилається платнику податків у порядку, визначеному пунктом 3.5 цих Методичних рекомендацій.

Слід зазначити, що станом на час прийняття рішення контролюючого органу від 16 березня 2015 року № 17586/10/26-55-22-08 щодо не погодження застосування податкового компромісу, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі № 826/16872/14 набрала законної сили, а отже податкове повідомлення-рішення від 15 жовтня 2013 року № 0005552201 в силу приписів Податкового кодексу України було узгодженими.

Також суд наголошує на тому, що підрозділом 92 Розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України визначено право платника податків скористатися процедурою податкового компромісу за певних умов, проте не визначено обов'язку контролюючого органу на погодження застосування податкового компромісу.

З огляду на те, що процедура погодження застосування податкового компромісу контролюючим органом здійснюється на підставі колегіального розгляду, податковий компроміс передбачає режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків за заниження податкових зобов'язань, зміст повноважень контролюючого органу щодо адміністрування податків, зборів, платежів, суд приходить до висновку про правомірність рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві 16 березня 2015 року № 17586/10/26-55-22-08 щодо непогодження застосування податкового компромісу.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Вікна» задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Вікна» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя К.Ю. Гарник