Постанова № 53111456, 03.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 липня 2012 р. № 2-а- 6381/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., при секретарі судового засідання Мелконян А.П.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ТОВ «Промсервіс-Торг» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

Позивач, ТОВ Промсервіс-торг звернувся до суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби скасувати податкове повідомлення-рішення №0000382212 від 24.05.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі, пославшись на те, що працівниками відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка, якою встановлено порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, та відповідно, рішенням прийнятим за її результатами, оскільки висновки зроблені відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень, без врахування наявних у підприємства первинних бухгалтерських документів.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнала, просила у задоволенні позовних вимог відмовити, пославшись на те, що вважає свої дії правомірними, оскільки під час перевірки згідно даних системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів, встановлено, що позивач мав взаєморозрахунки з підприємствами, які мають статус «ризикових», внаслідок чого зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, та як наслідок завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ Промсервіс-торг зареєстроване 12.04.2007 р. виконавчим комітетом Харківської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 12.04.2007 р. № 1480 102 0000 035045 (т. 1 а.с. 33) та взято на податковий облік 12.04.2007 р. за № 6957 в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова (т. 1 а.с. 37). Основними видами діяльності позивача за КВЕД в тому числі є оптово - роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям.

Судовим розглядом встановлено, що фахівцями відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Промтехноопт»за жовтень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 11.05.2012 року № 545/221/34954542, яким встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 103214,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт», чим порушено приписи п.198.3, п.198.6, ст..198, п.201.1, 201.6,201.7,201.10 ст.201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 року.

Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення форми «Р»від 24.05.2012 року № НОМЕР_1, яким позивачу донараховано податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 103214,00 грн. та штрафні санкції-51607,00 грн.

Перевіривши оскаржуване рішення на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із ТОВ Промтехноопт

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ Промтехноопт укладений договір купівлі-продажу № 010601 від 01.06.2011 року, згідно якого відповідно до якого продавець (ТОВ Промтехноопт) зобовязується передати у власність позивачеві товарно - матеріальні цінності: підшипники, РТІ, стопорні кільця, а позивач зобовязується прийняти та своєчасно сплатити за отримані товарно матеріальні цінності на умовах, визначених договором (т. 1 а.с. 43-45).

Судом встановлено, що на виконання умов договору контрагентом виписані на адресу позивача рахунки фактури, видаткові та податкові накладні (а.с.48-95). Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФ України від 25.11.2011 року № 1492

На підставі вказаних накладних позивачем сформовано податковий кредит на суму 103214,00 грн., який відображений у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за жовтень 2011 року.

Оплата товару здійснена позивачем у безготівковій формі, із сплатою сум ПДВ у вартості придбаних ТМЦ, що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні у матеріалах справи (а.с.96-112).

Крім того суд зауважує, що позивач орендує приміщення у АТЗТ Харківській завод електромонтажних виробів згідно договору № 27/11 від 01.06.2011 р. - офісне приміщення площею 36,9 м2, складське приміщення 106,1 м2 (а.с.113-119). Переміщення товару на вказаний склад здійснювалося відповідно до ТТН (а.с128-144), з яких вбачається, що пунктом відвантаження є м. Харків, вул. Золочівська,1 місце розташування орендованого приміщення (п.1.1. Договору від 01.06.2011 року № 27/11).

Подальша реалізація придбаних товарів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, виписаними позивачем на адресу підприємств-контрагентів, дорученнями на отримання ТМЦ, накладними на вантаж, квитанціями на приймання вантажу, договорами на перевезення вантажу (а.с.145-242, т.1)

Враховуючи викладене вище, суд не погоджується з позицією відповідача, що правочини між ТОВ Промсервіс-торг та ТОВ Промтехноопт здійснені без мети настання реальних наслідків та з метою проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового зобовязання та податкового кредиту з ПДВ.

Крім того суд зауважує, що враховуючи викладене вище, дії позивача свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, а тому не можуть бути підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, встановлених актом перевірки ТОВ «Промтехноопт», яким встановлено відсутність у вказаного підприємства факту реального вчинення господарських операцій від14.12.2011 року № 324/23-03-05/37092055, висновком ВМП ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова Від 12.12.2011 року № 52/26-42. Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими субєктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Судовим розглядом встановлено, що на момент укладення угоди купівлі-продажу № 010601 від 01.06.2011 року, виписування відповідних податкових накладних контрагент позивача - ТОВ Промтехноопт пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, має Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за № 100296388 від 06.08.2010 року

Суд звертає увагу на те, що податковим законодавством, не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, послугах отриманих від продавця, окрім випадку, коли такий продавець був позбавлений статусу платника податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник відповідача в силу положень ст.71 КАС України не надав суду доказів того, що на момент укладення договорів з позивачем ТОВ Промтехноопт свідоцтво платника податку на додану вартість останнього на момент укладення спірних договорів було анульовано.

Інших доказів на підтвердження наявності факту обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по послугах отриманих від ТОВ «Промтехноопт»на момент укладення договорів та видачі податкових накладних відповідачем в силу положень ст..71 КАС України суду не надано та судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено

Відповідно до ч.1 ст.9, ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та вважає його таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 160, 167,185, 256 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов ТОВ «Промсервіс-Торг» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення від 24.05.2012 року № НОМЕР_1

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Промсервіс-Торг»(код ЄДРПОУ 34954542, м. Харків,61019, пр.-т. Ілліча,118, к.905) судовий збір у розмірі 1585 (одна тисяча пятсот вісімдесят пять гривень) 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 06.07.2012 року

Суддя Зоркіна Ю.В.