Постанова № 53110694, 29.10.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/3212/15

29 жовтня 2015 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Шпіцері О.М.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-механічний завод «Гефест» до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-механічний завод «Гефест» (далі - ТОВ «РМЗ «Гефест», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської митниці ДФС, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 12.10.2015 року (а. с. 39) просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці ДФС про відмову у наданні дозволу на переробку товарів на митній території України від 28.09.2015 року за заявою ТОВ «РМЗ «Гефест» від 23.09.2015 року вих. № 230915;

- зобовязати Тернопільську митницю ДФС прийняти нове рішення за заявою ТОВ «РМЗ «Гефест» від 23.09.2015 року вих. № 230915, яким надати позивачу дозвіл на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

28.09.2015 року рішенням Тернопільської митниці ДФС відмовлено ТОВ «РМЗ «Гефест» у наданні дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України у звязку з тим, що для прийняття рішення щодо встановлення строків переробки товарів на митній території України відповідно до частини першої статі 151 та частини другої статті 149 Митного кодексу України (далі МК України) необхідно надати інформацію про строк виконання робіт на кожному етапі переробки та загальну тривалість процесу від початку переробки до завершення розпорядження продуктами переробки, а у поданому пакеті документів така інформація відсутня.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням, вважає його протиправним з огляду на те, що подав митному органу повний пакет документів, визначених у статті 149 МК України, для надання дозволу на переробку товарів на митній території України. Виключний перелік підстав для прийняття митним органом рішення про відмову у наданні дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України наведений у частині восьмій статті 149 МК України. Проте відповідач прийняв оскаржуване рішення не з підстав, передбачених даною нормою. При цьому, митний орган довільно трактує положення статті 149 МК України та безпідставно вважає, що при наданні дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки необхідно визначати строк виконання робіт на кожному етапі переробки, а не загальний строк виконання обсягів робіт.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та додаткових поясненнях від 15.10.2015 року, 20.10.2015 року (а. с. 52-54,191-194). Зазначили, що товариство здійснює переробку сировини на митній території України згідно з зовнішньоекономічним контрактом від 04.12.2012 року, укладеним з фірмою Sciеntific-researh concern «HEVEA» LTD, на підставі якого протягом 2012-2015 років позивачем було подано Тернопільській митниці ДФС 26 заяв про надання дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України в межах строків заявлених позивачем. Лише в 26 заяві (в оскаржуваному випадку) відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України за однакових обставин, що, на думку представників позивача, свідчить про упередженість субєкта владних повноважень та прийняття ним рішень без дотримання однакового підходу за подібних (схожих) обставин.

У судовому засіданні представники позивача просили позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову від 12.10.2015 року (а. с. 43-46), вважає оскаржуване рішення про відмову у наданні дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України правомірним, оскільки митним органом була виявлена невідповідність у відомостях, що містяться у поданих заявником документах. Також позивачем не було вказано строк виконання робіт на кожному етапі переробки товару, а такі відомості позбавляють митний орган можливості перевірити необхідність встановлення саме такого строку переробки товарів на митній території України, який просить заявник, 360 днів. Зазначає, що посилання в оскаржуваному рішенні на положення частини другої статті 149 МК України, яка передбачає перелік документів, що подаються митному органу для прийняття рішення про надання дозволу на переробку товарів, є достатнім, щоб вважати підставу у відмові в наданні дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України обґрунтованою.

Представник відповідача вважає, що оскаржуване рішення Тернопільською митницею ДФС прийнято правомірно, та просила у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 04.12.2012 року між ТОВ «РМЗ «Гефест» та фірмою Sciеntific-researh concern «HEVEA» LTD (Великобританія) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 4, згідно з умовами якого фірма Sciеntific-researh concern «HEVEA» LTD (за договором - замовник) передає сировину (каучук синтетичний), а позивач (за договором - виконавець) бере на себе зобов'язання виготовити гумову суміш (а. с. 14-21).

23.09.2015 року ТОВ «РМЗ «Гефест» подало начальнику митного поста «Збараж» Тернопільської митниці ДФС заяву за вих. № 230915 про отримання дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України до 16.09.2016 року та встановлення терміну переробки 360 днів по зовнішньоекономічному контракту № 4 від 04.12.2012 року. До заяви додано: рахунок-проформа № 26 від 14.09.2015 року; додаткова угода № 26 від 14.09.2015 року до контракту № 4 від 04.12.2012 року з технологічною картою етапів переробки товару; додаткова угода № 29 до договору на переробку давальницької сировини на митні території України № 1 від 15.10.2012 року; додаток до заяви «Перелік операцій з переробки та спосіб їх здійснення» від 23.09.2015 року (а. с. 7-25, 28-29).

Рішенням начальника митного поста «Збараж» Тернопільської митниці ДФС від 28.09.2015 року відмовлено позивачу у надані дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України (а. с. 26). Про прийняте рішення митний орган письмово повідомив ТОВ «РМЗ «Гефест» листом від 28.09.2015 року № 3628/10/19-70-62 (а. с. 27).

Позивач не погоджується з даним рішенням Тернопільської митниці ДФС про відмову у надані дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, у звязку з чим звернувся до суду.

Оскаржуване рішення перевірялося судом на відповідність критеріям, визначеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні субєкти.

Зокрема, чи оскаржуване рішення прийняте субєктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в межах своєї компетенції, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами; обґрунтовано. Так, прийняття рішення обґрунтовано зобовязує субєкта владних повноважень врахувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, уникаючи висновків, що базуються на припущеннях. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При вирішенні справи та прийнятті постанови суд враховує наступні обставини та застосовує такі положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до частини третьої статті 7 МК України засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються цим Кодексом та іншими законами України.

Митний режим - комплекс взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення (пункт 25 статті 4 МК України).

Відповідно до частини першої статті 147 МК України переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.

Поміщення товарів у митний режим переробки на митній території згідно із частиною першою статті 148 МК України здійснюється з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами.

Поміщення товарів у митний режим переробки на митній території допускається з письмового дозволу органу доходів і зборів за заявою власника цих товарів або уповноваженої ним особи (частина перша статті 149 МК України).

Разом із заявою власник товарів або уповноважена ним особа, відповідно до частини другої статті 149 МК України, подає органу доходів і зборів такі документи:

1) зовнішньоекономічні договори або документи, що їх замінюють, на підставі яких здійснюватиметься переробка товарів, і які повинні містити, зокрема, відомості про обов'язковий обсяг виходу продуктів переробки, конкретний обсяг робіт і строк їх виконання. Якщо зовнішньоекономічний договір або документ, що його замінює, не містить зазначених відомостей, такі відомості подаються окремим документом;

2) технологічні схеми переробки (крім випадків ввезення товарів з метою ремонту, у тому числі модернізації, відновлення та регулювання), в яких повинні бути зазначені відомості про всі етапи переробки та процесу перетворення товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, на продукти переробки, кількісні показники товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, та інших товарів, що витрачаються підприємством на здійснення операцій з переробки, з обґрунтуванням виробничих втрат товарів на кожному етапі, а також відомості про найменування та кількість відходів переробки;

3) договори на переробку товарів з іншими підприємствами, якщо окремі операції (або повний цикл) з переробки товарів здійснюватимуться такими іншими підприємствами;

4) інші документи за бажанням власника товарів або уповноваженої ним особи - висновки державних органів, експертних установ, організацій, державні стандарти й стандарти підприємства, технічні умови, описи чи креслення зразків, відповідно до яких здійснюватиметься переробка, тощо.

Згідно із частиною третьою статті 149 МК України дозвіл на переробку товарів на митній території України видається органом доходів і зборів підприємству безоплатно протягом п'яти робочих днів від дати реєстрації відповідної заяви.

Якщо зовнішньоекономічний договір, на підставі якого здійснюватиметься переробка, передбачає ввезення товарів з метою переробки окремими партіями протягом певного періоду часу на однакових умовах, дозвіл видається на обсяг товарів і строк, визначені зовнішньоекономічним договором, але не більше ніж на один рік (частина четверта статті 149 МК України).

Як передбачено частиною сьомою статті 149 МК України у видачі дозволу на переробку товарів на митній території України не може бути відмовлено з огляду на:

1) країну походження, країну відправлення або країну призначення цих товарів;

2) наявність на митній території України товарів, ідентичних за описом, якістю та технічними характеристиками товарам, що ввозяться для переробки.

Відповідно до частини восьмої статті 149 МК України рішення про відмову у видачі дозволу на переробку товарів на митній території України приймається, якщо:

1) відомостей, зазначених у поданих заявником документах, недостатньо для визначення обов'язкового обсягу виходу продуктів переробки, що утворюються в результаті переробки товарів;

2) орган доходів і зборів виявив невідповідності у відомостях, що містяться у поданих заявником документах, або недостовірність цих відомостей;

3) органом доходів і зборів встановлено відсутність належного технологічного обладнання, приміщень, умов для обліку і зберігання товарів, що ввозяться з метою переробки;

4) підприємством не дотримано встановлених законодавством України заборон чи обмежень щодо переробки товарів на митній території України.

Кількість операцій з переробки товарів у митному режимі переробки на митній території не обмежується (частина перша статті 150 МК України).

Операції з переробки товарів можуть включати:

1) власне переробку товарів, у тому числі: обробку, монтаж, демонтаж, використання окремих товарів, які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки;

2) ремонт товарів, у тому числі модернізацію, відновлення та регулювання, калібрування.

Окремі операції з переробки товарів або повний цикл переробки за дорученням підприємства, якому видано дозвіл на переробку товарів на митній території України, та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися іншими підприємствами. При цьому відповідальність перед органами доходів і зборів за порушення визначеного порядку переробки товарів несе підприємство, якому видано дозвіл на проведення операцій з переробки товарів на митній території України. Дозволи на виконання окремих операцій з переробки або повного циклу переробки надаються одночасно з дозволом на переробку товарів на митній території України або, за необхідності, - на підставі заяви відповідної особи після надання цього дозволу та відображаються у ньому (частина третя статті 150 МК України).

Строки переробки товарів на митній території України передбачені статтею 151 МК України. Так, строк переробки товарів на митній території України встановлюється органом доходів і зборів у кожному випадку під час видачі дозволу підприємству, виходячи з тривалості процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки. Зазначений строк обчислюється, починаючи з дня завершення митного оформлення органом доходів і зборів іноземних товарів для переробки. За заявою підприємства, якому видано дозвіл на переробку товарів, з причин, підтверджених документально, строк переробки товарів на митній території України продовжується зазначеним органом, але загальний строк переробки не може перевищувати 365 днів. Законами України може визначатися більший строк переробки товарів.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем з метою отримання дозволу на переробку товарів на митній території України подано до відповідача заяву від 23.09.2015 року № 230915 та документи, визначені частиною другою статті 149 МК України.

За результатами опрацювання таких документів митним органом прийнято рішення про відмову у надані дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України з таких підстав: «Для прийняття рішення щодо встановлення строків переробки товарів на митній території України відповідно до частини першої статі 151 та частини другої статті 149 МК України необхідно надати інформацію про строк виконання робіт на кожному етапі переробки та загальну тривалість процесу від початку переробки до завершення розпорядження продуктами переробки» (а. с. 26).

Як вбачається з пояснень представника позивача ОСОБА_2 (декларанта ТОВ «РМЗ «Гефест»), які узгоджуються з показами свідка начальника митного поста «Збараж» Тернопільської митниці ДФС ОСОБА_5, будь-яких зауважень щодо поданих документів чи їх недостатності, зокрема, з метою обґрунтування строку переробки товарів на митній території України, від посадових осіб відповідача не надходило ні в письмовій, ні в усній формі.

Зі змісту рішення про відмову у надані дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України слідує, що єдиною підставою для його прийняття була відсутність інформації про строк виконання робіт на кожному етапі переробки та загальна тривалість процесу від початку переробки до завершення розпорядження продуктами переробки.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд перевіряє правомірність такої відмови саме в межах вказаної у рішенні підстави.

В частині восьмій статті 149 МК України, яка наведена вище, визначено вичерпний перелік підстав для прийняття митним органом рішення про відмову у видачі дозволу на переробку товарів на митній території України. Оскаржуване рішення від 28.09.2015 року не містить посилання на жодну з таких підстав та не вказує на мотиви і відповідне обґрунтування, які вказували хоча б на одну з умов, за яких приймається рішення про відмову у видачі дозволу на переробку товарів на митній території України. У розумінні частини восьмої статті 149 МК України відсутність інформації про строк виконання робіт на кожному етапі переробки та загальна тривалість процесу від початку переробки до завершення розпорядження продуктами переробки не є підставою для відмови у видачі дозволу на переробку товарів на митній території України.

Крім того, на думку суду, положення пункту 1 частини другої статті 149 МК України не містять вимоги щодо надання заявником відомостей про строк виконання робіт на кожному етапі переробки, дана норма визначає необхідність подання відомостей про конкретний обсяг робіт і строк їх виконання, не конкретизуючи, що такий строк стосується кожного етапу робіт.

У спірному випадку позивачем разом із заявою на отримання дозволу на переробку товарів на митній території України була надана відповідачу інформація про тривалість процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки. Так, на останній сторінці додаткової угоди №26 від 14.09.2015 року до контракту № 4 від 04.12.2012 року, яка була додана до заяви про надання дозволу, обумовлено, що (мовою оригіналу контракту) «Исполнитель не позднее в течение 360 дней после таможенного оформления сырья отправляет Продукцию по адресу, который будет указан в следующем дополнительном соглашении к настоящему Контракту». Таким чином, тривалість процесу переробки товарів та розпорядження продуктами їх переробки обумовлено між виконавцем (позивачем) і замовником та зафіксовано у відповідній угоді. При цьому, суд погоджується з обґрунтуванням позивача про те, що строк початку робіт може визначатися календарною датою, терміном від дати підписання договору, отримання дозволів, передачі проектної документації, перерахування авансу, відкриття фінансування, надання матеріалу. Строк закінчення робіт також може встановлюватися конкретною календарною датою або терміном від дати укладання договору, початку робіт, отримання матеріалу, авансу тощо.

Крім того, у випадку будь-яких сумнівів щодо строку переробки товарів на митній території України, митний орган не був позбавлений права витребувати від ТОВ «РМЗ «Гефест» додаткові відомості щодо цього. Так, з пояснень представника позивача та листа ТОВ «Резинпромсервіс» № 391 від 11.06.2015 року «Про зміну строків виконання замовлень» вбачається, що строки виконання переробки сировини, заявлені позивачем у заяві про отримання дозволу на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України від 23.09.2015 року вих. №230915, а саме 360 календарних днів, були обумовлені продовженням строку виконання відповідних робіт субпідрядником TOB «Резинпромсервіс», який встановив їх на рівні 340 календарних днів з дати отримання заявки від ТОВ «РМЗ «Гефест» (а. с. 195).

З пояснень представників позивачів слідує, що будь-які додаткові документи для обґрунтування строку виконання переробки сировини не подавалися митному органу, оскільки по аналогічних заявах на отримання дозволу на переробку товарів на митній території України на підставі цього ж контракту № 4 від 04.12.2012 року, укладеного з фірмою Sciеntific-researh concern «HEVEA» LTD, протягом 2013-2015 років подавались аналогічні документи і відповідачем за таких же обставин приймалися рішення про надання дозволу на переробку товарів на митній території України (а. с. 55-190). Зокрема, протягом 2015 року відповідними рішеннями начальника митного поста «Збараж» Тернопільської митниці ДФС ОСОБА_5 від 23.04.2015 року, 05.05.2015 року, 25.05.2015 року було надано ТОВ «РМЗ «Гефест» дозволи на переробку товарів на митній території України та встановлено термін переробки 200 днів; рішеннями начальника митного поста «Збараж» Тернопільської митниці ДФС ОСОБА_5 від 22.06.2015 року, 09.07.2015 року, 07.08.2015 року, 17.08.2015 року було надано ТОВ «РМЗ «Гефест» дозволи на переробку товарів на митній території України та встановлено термін переробки 360 днів, тобто після зміни (продовження) строків виконання замовлень субпідрядником позивача ТОВ «Резинпромсервіс» (лист № 391 від 11.06.2015 року).

При цьому, суд не бере до уваги пояснення та мотиви, наведені у запереченні представником відповідача, щодо виявлення митним органом невідповідності у відомостях, які містяться у поданих заявником документах, а саме: не зазначення у заяві ТОВ «РМЗ «Гефест» № 230915 від 23.09.2015 року про надання дозволу на поміщення товарів в митний режим переробки всього технологічного обладнання, що буде використовуватись позивачем згідно з умовами додаткової угоди № 26 від 14.09.2015 року до контракту; невідповідність (розбіжність) етапів технологічного процесу виробництва гумової суміші (переробки товару), які наведені у додатковій угоді № 26 від 14.09.2015 року до контракту № 4 від 04.12.2012 року, технологічній карті та додатку до заяви «Перелік операцій з переробки та спосіб їх здійснення» від 23.09.2015 року, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 8 розділу V Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 року № 657, рішення про надання дозволу на переробку товарів або про відмову у наданні такого дозволу оформлюється митним органом шляхом заповнення відповідних розділів заяви. У разі прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на переробку митний орган зобов'язаний повідомити про причини та підстави такої відмови.

Як встановлено судом підставою для відмови ТОВ «РМЗ «Гефест» у надані дозволу на переробку товарів на митній території України була відсутність інформації про строк виконання робіт на кожному етапі переробки та загальна тривалість процесу від початку переробки до завершення розпорядження продуктами переробки. Лише така підстава вказана у рішенні начальника митного поста «Збараж» Тернопільської митниці ДФС від 28.09.2015 року (а. с. 26) та у відповідному письмовому повідомленні митного органу від 28.09.2015 року № 3628/10/19-70-62 (а. с. 27), а не виявлення митним органом невідповідності у відомостях, які містяться у поданих заявником документах.

Оскільки така підстава в оскаржуваному рішенні відсутня, то суд, перевіряючи правомірність рішення, надає правову оцінку лише тим обставинам та підставам, які викладені в рішенні. Суд критично оцінює наведення представником відповідача нових підстав та умов для відмови у надані дозволу на переробку товарів на митній території України ТОВ «РМЗ «Гефест», які не зазначені в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача від 28.09.2015 року про відмову у наданні дозволу на розміщення товару у митний режим переробки на митній території України строком на 360 днів не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобовязання Тернопільську митницю ДФС прийняти нове рішення за заявою ТОВ «РМЗ «Гефест» від 23.09.2015 року вих. № 230915, яким надати позивачу дозвіл на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, то суд враховує наступне.

Відповідно до змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Таким чином, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суд звертає увагу, що з аналізу положень статей 149, 151 МК України слідує, що надання дозволу на переробку товарів на митній території України та встановлення строку переробки товарів на митній території України є дискреційними повноваженнями митного органу.

Відповідно до пунктів 5, 6 розділу V Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 року № 6575, для прийняття рішення про надання дозволу на переробку митним органом: здійснюється детальний аналіз документів, поданих для розгляду; вивчаються державні стандарти й стандарти підприємства, технічні умови, описи та креслення, відповідно до яких має здійснюватися переробка товарів, поміщених у митний режим переробки; розглядаються можливість дотримання підприємством установлених законодавством умов переробки, технологічні особливості процесу переробки та можливість ідентифікації товарів, поміщених у митний режим переробки в продуктах переробки. Видачі дозволу на поміщення товарів у митний режим може передувати огляд територій, приміщень складів та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, з метою встановлення наявності у заявника режиму переробки та/або переробника: технологічного обладнання, що забезпечує виконання операцій з переробки, зазначених у заяві підприємства, а також отримання продуктів переробки за найменуваннями та у кількості, зазначених у заяві підприємства, з товарів, які згідно із заявою планується помістити у режим переробки на митній території; приміщень (резервуарів, майданчиків), призначених для зберігання всіх найменувань та кількості товарів, поміщених у митний режим переробки, й продуктів переробки, зазначених у заяві, з метою встановлення їх відповідності заявленим відомостям; умов для забезпечення обліку та зберігання товарів, поміщених у митний режим переробки, й продуктів переробки та унеможливлення несанкціонованого вилучення їх з місць переробки та зберігання; можливості забезпечення дотримання установлених законодавством норм переробки, у тому числі технологічних особливостей процесу переробки та можливості ідентифікації перероблених товарів у продуктах переробки.

Рішення щодо проведення такого огляду приймається в установленому порядку посадовою особою митного органу, якою згідно з Кодексом та цим Порядком надається дозвіл на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території, з урахуванням номенклатури товарів, що піддаються операціям з переробки, характеристики таких операцій та інших обставин, із визначенням завдань для такого огляду.

Таким чином, прийняттю рішення про надання дозволу на переробку товарів на митній території України передує проведення відповідних процедур, описаних вище. Суд не може зобов'язати митний орган прийняти рішення, яким надати позивачу дозвіл на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України за обставин, коли достеменно не встановлено, що усі подані документи є належним чином оформленими, а усі етапи їх перевірки завершені, та дотримані усі умови для прийняття відповідного рішення.

Отже, з урахуванням викладеного вище, позовні вимоги, які стосуються зобов'язання Тернопільську митницю ДФС прийняти нове рішення за заявою ТОВ «РМЗ «Гефест» від 23.09.2015 року вих. № 230915, яким надати позивачу дозвіл на поміщення товарів у митний режим переробки на митній території України, задоволені бути не можуть, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно із частинами першою, третьою статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, судовий збір відповідно до задоволеної частини вимог у розмірі 1218,00 грн., сплачений згідно з квитанцією відділення Тернопільської філії Приватбанку 30.09.2015 року № 0.0.441727884.1.

Керуючись статтями 2, 11, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці ДФС про відмову у наданні дозволу на переробку товарів на митній території України від 28 вересня 2015 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-механічний завод «Гефест» від 23 вересня 2015 року вих. № 23091.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці ДФС (Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Текстильна, будинок 38, код ЄДРПОУ 39420537) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-механічний завод «Гефест» (Тернопільська область, місто Ланівці, вулиця Миру, будинок 26, код ЄДРПОУ 05516369) судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень 00 (нуль) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова складена 03 листопада 2015 року.

Головуючий суддяЧепенюк О.В.

копія вірна

СуддяЧепенюк О.В.