Рішення № 53109252, 23.10.2015, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2015 р.Справа № 921/876/15-г/13

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

Розглянув матеріали справи

за позовом В.о. прокурора Зборівського району, вул.Б.Хмельницького, 47, м. Зборів, Тернопільська область, в інтересах держави

до відповідачів: 1. Зборівської міської ради, вул. Б.Хмельницького, 13, м. Зборів, Тернопільська область

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про визнання незаконним та скасування рішення Зборівської міської ради №1593 від 26.05.2015р.; визнання недійсним договору особистого строкового сервітуту №29 від 02.06.2015р.; зобов'язання повернути земельну ділянку площею 180,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 Зборівській міській раді шляхом підписання акту прийому-передачі

За участю представників:

позивача: Безкоровайна О.А.

відповідача 1: Загородня О.В., довіреність

відповідача 2: ОСОБА_4, довіреність

Учасникам судового процесу роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В судовому засіданні 23.10.2015р. відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: В.о. прокурора Зборівського району в інтересах держави звернувся у господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідачів: Зборівської міської ради та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Зборів, Тернопільська область, про визнання незаконним та скасування рішення Зборівської міської ради №1593 від 26.05.2015р.; визнання недійсним договору особистого строкового сервітуту №29, укладеного 02.06.2015р. між Зборівською міською радою та суб'єктом господарювання ОСОБА_1 для обслуговування малої архітектурної форми на земельну ділянку площею 180,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2; зобов'язання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 180,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, Зборівській міській раді шляхом підписання акту прийому-передачі (з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог (вх.№20124 від 18.09.2015р.), яке судом прийнято).

Ухвалою суду від 02.09.2015р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18.09.2015р. Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувались перерви до 25.09.2015р., 09.10.2015 та до 23.10.2015р. для надання сторонам можливості подати додаткові обгрунтування та заперечення з приводу заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні 23.10.2015р. суд перейшов до розгляду спору по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, зазначених у позовній заяві (з урахуванням поданого клопотання (вх.№20124 від 18.09.2015р.). Зокрема, посилається на те, що рішення Зборівської міської ради №1593 від 26.05.2015р., яким фактично вирішено переукласти договори оренди земельних ділянок з ОСОБА_1 для обслуговування тимчасових споруд, прийняте з порушенням визначеного законодавством порядку передачі у користування земельної ділянки комунальної власності, а саме, всупереч ст.ст.123, 124, 134 Земельного кодексу України та інтересам територіальної громади без проведення земельних торгів. При цьому також стверджує, що суть правовідносин, які виникли між сторонами по спірному Договору особистого строкового сервітуту №29 від 02.06.2015р., їх зміст та мета отримання земельних ділянок не відповідає такому правовому інституту як земельний сервітут. А оскільки предметом договору є землі комерційного призначення, метою укладення договору - здійснення підприємницької діяльності, то вважає що між сторонами склалися правовідносини щодо платного володіння та користування земельною ділянкою для ведення другим відповідачем підприємницької діяльності, що відповідає визначенню оренди землі, наведеному у ст.1 Закону України "Про оренду землі". У зв'язку із наведеним, на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України, просить суд визнати недійсним договір особистого строкового сервітуту №29 від 02.06.2015р. як такий, що суперечить вимогам статей 93, 98, 99, 100, 116, 122, 124 ЗК України, та не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені, і повернути земельну ділянку площею 180,5 кв.м. (що виступала предметом договору) Зборівській міській раді як розпоряднику земель вказаної категорії, шляхом підписання акту прийому-передачі.

Прокурором у позовній заяві також зазначено, що повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин покладено на Держсільгоспінспекцію України, у Тернопільській області - на Державну інспекцію сільського господарства в Тернопільській області, проте у зв'язку з відсутністю у вказаного державного органу повноважень звертатися до господарського суду з вказаними у позові вимогами, прокурором пред'явлено цей позов в інтересах держави як позивачем.

У додаткових обґрунтуваннях позовних вимог (вх.№21320 від 07.10.2015р.) позивач також просить врахувати, що до договору про встановлення земельного сервітуту має додаватися технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку має поширюватись дія такого обмеження, однак докази визначення на місцевості меж дії земельного сервітуту відсутні. А користування сервітуарієм чужою земельною ділянкою без відповідної технічної документації та без визначення на місцевості меж дії земельного сервітуту може бути підставою для визнання договору про встановлення земельного сервітуту недійсним. З приводу непроведення державної реєстрації вищевказаного договору, то стверджує, що у момент державної реєстрації набирає чинності договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору.

Відповідач-1 у поданому відзиві на позов (вх.№20114 від 18.09.2015р.), підтриманому його представником в судовому засіданні, проти позову заперечує, стверджуючи, що рада в межах своїх повноважень розпорядилася спірною земельною ділянкою, встановивши підприємцю сервітут на неї відповідно до положень ст.99 Земельного кодексу України, яка передбачає встановлення такого виду земельного сервітуту як право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм). Додатково в судовому засіданні 23.10.2015р. представник повідомила, що міською радою при прийнятті рішення №1593 від 26.05.2015р. було допущено описку, зазначивши про укладення договору оренди землі замість договору особистого строкового сервітуту, яку виправлено шляхом прийняття рішення №1769 від 09.10.2015р. "Про внесення змін у попередні рішення Зборівської міської ради", копію якого долучила до матеріалів справи. У зв'язку з наведеним, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача-2 у поданому відзиві на позов (вх.№20116 від 18.09.2015р.) та додаткових обґрунтуваннях до відзиву (вх.№21536 від 09.10.2015р.) проти позовних вимог заперечив, стверджуючи, що вимога про визнання незаконним та скасування рішення Зборівської міської ради №1593 від 26.05.2015р., на його думку, підвідомча до розгляду в порядку адміністративного судочинства, а не господарського, оскільки за суб'єктним складом сторін та предметом спору дана справа відповідає визначенню адміністративної справи. Поряд з цим зазначає, що ФОП ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у спорі щодо скасування рішення органу місцевого самоврядування. Також, звертає увагу суду на те, що договір особистого сервітуту не пройшов процедуру його державної реєстрації, як це передбачено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", а отже відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №11, не може вважатися укладеним. Відповідно, вимога про реституцію (повернення майна за недійсним договором) не може бути застосована до договорів, які відповідно до чинного законодавства України не вважаються укладеними. Відтак, просить в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи представників сторін, господарський суд встановив:

- рішенням Зборівської міської ради від 30 листопада 2012 року №714 "Про затвердження місця розташування тимчасової споруди" надано дозвіл ОСОБА_1 на розміщення тимчасової споруди, загальна площа до 30 кв.м. в АДРЕСА_2, та зобов'язано останню укласти договір особистого строкового сервітуту для обслуговування тимчасової споруди із Зборівською міською радою.

- рішенням Зборівської міської ради від 04 квітня 2013р. №836 "Про укладення, переукладення договорів оренди земельних ділянок" надано дозвіл СПД-ФО ОСОБА_1 право обмеженого користування (шляхом встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку) для комерційного використання, терміном на 1 рік за рахунок земель загального користування, встановивши орендну в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та зобов'язано ОСОБА_1 у місячний термін укласти договір оренди та зареєструвати його.

- на підставі рішення Зборівської міської ради від 04 квітня 2013р. №836, сторонами підписано Договір особистого строкового сервітуту №12 від 15.04.2013р щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, площею 30,00 кв. для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності комерційного використання терміном на 1 рік.

В подальшому, рішенням Зборівської міської ради №1373 від 25.11.2014р. продовжено СПД-ФО ОСОБА_1 право обмеженого користування (шляхом встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку) для комерційного використання, терміном на 3 роки, за адресою АДРЕСА_2, та на підставі зазначеного рішення підписано з підприємцем Договір особистого строкового сервітуту №21 від 24.03.2014р. щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, під тимчасовою спорудою площею 30,00 кв., для здійснення підприємницької діяльності комерційного використання терміном на 3 роки.

- 26 травня 2015р., за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 19.05.2015р. про перегляд умов договорів №21 від 24.03.2014р. та №26 від 05.05.2014р. в частині розміру орендної плати і площі земельної ділянки, Зборівською міською радою прийнято рішення №1593 "Про укладення, переукладення договору оренди земельних ділянок з ОСОБА_1.", яким вирішено переукласти договори оренди земельних ділянок з ОСОБА_1 для обслуговування тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_2, терміном на 3 роки, встановивши орендну плату в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 3 зазначеного рішення зобов'язано ОСОБА_1 у місячний термін укласти договір оренди та зареєструвати його; використовувати земельні ділянки тільки за цільовим призначенням; дотримуватися вимог ст.96 Земельного кодексу України.

- 02 червня 2015р. між Зборівською міською радою (надалі - Власник) та суб'єктом господарювання ОСОБА_1 (надалі - Сервітуарій) підписано договір особистого строкового сервітуту №29, за умовами якого (п.1.1) Власник на підставі рішення Зборівської міської ради №1593 від 26 травня 2015р. "Про укладення, переукладення договору оренди земельної ділянки з ОСОБА_1." встановлює, а Сервітуарій приймає особистий строковий сервітут на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, під тимчасовою спорудою, магазин "Дім, сад, город" площею 30,00 кв.м., та тіньовим навісом площею 72,0 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності комерційного використання. Загальна площа для обслуговування становить 180,5 кв.м, за яку справлятиметься орендна плата згідно нормативної грошової оцінки із врахуванням індексації.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що особистий строковий сервітут встановлюється на три роки.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Договору плата по договору вноситься Сервітуарієм у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки, з урахуванням коефіцієнту орендної плати, що складає 1902,83 грн. на рік із врахуванням індексації. Щомісячна плата складає 158,57 грн. із врахуванням індексації. Плата по договору вноситься щомісячно до 30 числа місяця, наступного за звітнім.

Також, 02.06.2015р. сторонами вищевказаного Договору підписано Акт прийому-передачі земельної ділянки до Договору особистого строкового сервітуту від 2 червня 2015 року, за яким міською радою передано ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою загальною площею 0,0180 га (об'єкт оренди).

Як свідчать матеріали справи, державну реєстрацію Договору особистого строкового сервітуту №29 від 02.06.2015р. станом на час розгляду справи не проведено.

- 09 жовтня 2015 року Зборівською міською радою прийнято рішення №1769 "Про внесення змін у попередні рішення Зборівської міської ради", яким внесено зміни в рішення Зборівської міської ради від 26 травня 20115 року №1593, виклавши його в такій редакції:

"1. Укласти договір особистого строкового сервітуту із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 для обслуговування тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_2, терміном на 3 роки.

2. Плату за встановлення сервітуту встановити в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

3. Зобов'язати ОСОБА_1: - у місячний термін укласти договір особистого строкового сервітуту та зареєструвати його; - приступити до використання земельної ділянки після встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки; - використовувати земельну ділянку тільки за цільовим призначенням; - дотримуватися вимог ст.96 Земельного кодексу України".

Суд, на підставі ст. 43 ГПК України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При цьому, суд виходить з наступного.

За змістом статті 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Види права земельного сервітуту визначено у ст.99 ЗК України, в тому числі пп."в" - право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).

Названа стаття визначає й конкретних суб'єктів між якими виникають відносини щодо сервітуту. А саме, частина 1 статті 99 Земельного кодексу України визначає, що вимагати встановлення видів земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок.

Отже, ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом. Лише на вимогу власника земельної ділянки або землекористувача його право на обмежене користування чужою земельною ділянкою може бути встановлено договором, який укладається з власником земельної ділянки або її володільцем.

Статтею 401 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Таким чином, сервітут це право обмеженого користування чужим майном. Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном сервітуту.

Відповідно до статті 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Враховуючи приписи вищенаведених норм, потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли особа (власник земельної ділянки чи землекористувач) не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у особи можливості задовольнити свої потреби іншим способом, ніж як встановлення права користування чужим майном (сервітуту).

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.2.34 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає його встановлення, в інший спосіб.

Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Зборівської міської ради №1593 від 26.05.2015р. земельна ділянка відповідачеві-2 була надана для обслуговування тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_2, для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціальнокультурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

В даному випадку в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 є власником чи землекористувачем суміжних земельних ділянок, також відповідачами не доведено, що потреби ФОП ОСОБА_1 щодо розміщення тимчасової споруди, не могли бути задоволені іншим способом, що свідчить про незаконність встановлення останній земельного сервітуту щодо земельної ділянки площею 180,5 кв.м.

Відповідно до чинного законодавства, потреба відповідача 2 у розміщенні тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності може вирішитись шляхом прийняття міською радою рішення про надання земельної ділянки в користування (оренду) в порядку, встановленому Цивільним і Земельним кодексами України, Законом України "Про оренду землі" та іншим чинним законодавством, що регулює земельні відносини (вказаної думки дотримується і Вищий господарський суд України у постановах від 26.02.2015р. у справі №917/863/14, від 21.05.2015р. у справі №917/930/14, від 11.06.2015р. у справі №920/1802/14).

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст.12 Земельного кодексу України, п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону та в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Положеннями ч.3 ст.124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачі не обгрунтували та не довели суду належними та допустимими доказами законність надання ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки у користування шляхом встановлення земельного сервітуту в обхід проведення торгів, аукціонів, а не передачу земельної ділянки в оренду.

Таким чином, при прийнятті рішення №1593 від 26.05.2015р. Зборівська міська рада діяла з порушенням вищезазначених норм чинного законодавства, зокрема положень ст.124 ЗК України та всупереч інтересам територіальної громади.

Незаконна передача у користування спірної земельної ділянки (без проведення відповідних торгів) порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, та принцип конкурентності при передачі земельної ділянки в користування, обмеживши інших суб'єктів підприємницької діяльності, у здійсненні ними права на отримання такої земельної ділянки у користування.

Частиною 2 ст.42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Згідно ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на вищевказане, суд вважає позовну вимогу в.о. прокурора Зборівського району, заявлену в інтересах держави, про визнання незаконним та скасування рішення Зборівської міської ради №1593 від 26.05.2015р. законною, обгрунтовано заявленою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору особистого строкового сервітуту №29 від 02.06.2015р., то така також підлягає до задоволення з наступних підстав.

Положеннями ч.2 ст.402 ЦК України передбачено, що земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Як вже зазначалось вище, державну реєстрацію Договору особистого строкового сервітуту №29 від 02.06.2015р. станом на час розгляду справи не проведено.

З цього приводу, слід зазначити, що частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми. Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні договору, набуваються після відповідної державної реєстрації.

В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.02.2014р. у справі 6-162ц13).

В даному випадку, при підписанні договору особистого строкового сервітуту №29 від 02.06.2015р. сторони дійшли згоди щодо істотних умов такого договору, скріпивши останній своїми підписами, що і є моментом укладення такого договору. Більше того, дії сторін також свідчать про те, що такий договір фактично було укладено (підписано Акт прийому-передачі земельної ділянки до Договору особистого строкового сервітуту від 2 червня 2015 року, відповідач-2 фактично користується спірною земельною ділянкою та сплачує орендну плату, що підтверджується їх представниками в судовому засіданні).

У зв'язку із наведеним, судом відхиляються твердження представника відповідача-2 щодо неукладення Договору особистого строкового сервітуту №29 від 02.06.2015р., і, відповідно, неможливості його визнання недійсним в судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частин 1-3, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки судом встановлено незаконність встановлення сервітуту ФОП ОСОБА_1 згідно рішення Зборівської міської ради №1593 від 26.05.2015р., що стало підставою для укладення договору особистого строкового сервітуту №29 від 02.06.2015р., враховуючи, що зміст вказаного договору про встановлення земельного сервітуту суперечить нормам Цивільного кодексу України, зокрема, ст.ст.401, 404, ст.ст. 98, 99, 124 Земельного кодексу України і такий не спрямований на реальне настання правових наслідків, а тому позовні вимоги про визнання недійсним договору особистого строкового сервітуту №29 від 02.06.2015р. суд також визнає обгрунтованими.

Враховуючи, що за договором особистого строкового сервітуту зобов'язання може бути припинено лише на майбутнє, так як неможливо повернути усе одержане за ним, тому господарський суд, визнаючи такий договір недійсним, приходить до висновку про припинення зобов'язань за ним на майбутнє (п. 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Згідно з ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення і одним із способів захисту прав є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Оскільки чинним законодавством заборонено користування земельною ділянкою, що належить до комунальної власності без відповідного рішення органу місцевого самоврядування, а також на підставі недійсного правочину, вимога щодо зобов'язання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 180,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, Зборівській міській раді шляхом підписання акту прийому-передачі, також підлягає до задоволення.

Посилання представника відповідача-2 на те, що позов в частині визнання незаконним та скасування рішення ради повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, судом відхиляються, оскільки з положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 Господарського процесуального кодексу України підвідомчі господарським судам (п.1.2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються по першій позовній вимозі на відповідача-1, по другій та третій вимогах на обидві сторони порівну.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Зборівської міської ради №1593 від 26.05.2015р.

3. Визнати недійсним на майбутнє договір особистого строкового сервітуту №29, укладений 02.06.2015р. між Зборівською міською радою та суб'єктом господарювання ОСОБА_1 для обслуговування малої архітектурної форми на земельну ділянку площею 180,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2.

4. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) повернути земельну ділянку площею 180,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 Зборівській міській раді (вул. Б.Хмельницького, 13, м.Зборів, Тернопільська область, код 04058410) шляхом підписання акту прийому-передачі.

5. Стягнути зі Зборівської міської ради (вул. Б.Хмельницького, 13, м.Зборів, Тернопільська область, код 04058410):

- в дохід Державного бюджету України (одержувач УДКСУ м. Тернопіль 22030001, ЄДРПОУ одержувача 37977726, р/р 31217206783002 у ГУДКСУ у Тернопільській області, ЄДРПОУ суду 03500022, МФО 838012, код класифікації доходу 22030001) - 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн 00 коп. судового збору.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_1):

- в дохід Державного бюджету України (одержувач УДКСУ м. Тернопіль 22030001, ЄДРПОУ одержувача 37977726, р/р 31217206783002 у ГУДКСУ у Тернопільській області, ЄДРПОУ суду 03500022, МФО 838012, код класифікації доходу 22030001) - 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено та підписано "28" жовтня 2015 року.

Суддя С.Г. Стопник