Ухвала суду № 53105741, 28.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Музичко С.Г., Прокопчук Н.О.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18 серпня 2015 року в справі за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація - 112 Голосіївського району» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року КП «ЖЕО-112 Голосіївського району» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 25 832,70 грн. за період з 01.04.2006 по 31.10.2013, 260,71 грн. інфляційні втрати, 811,85 грн. річні та судовий збір в розмірі 269,05 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.08.2015 вищевказану позовну заяву залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вищевказану ухвалу змінити та стягнути зКП «ЖЕО-112 Голосіївського району» на користь відповідача судові витрати в розмірі 1 200 грн. Апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права. В обґрунтування своїх доводів посилається на вимоги ч. 3 ст. 89 ЦПК України.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча повідомлялися про час та місце слухання справи. В зв'язку з наведеними обставинами на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні вимог в частині стягнення з позивача витрат на правову допомогу суд першої інстанції виходив з того , що такі витрати не підтвердженні належними доказами.

З таким висновком суду першої інстанції і колегія суддів погоджується.

Справа № 752/21012/13-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/13736/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Хоменко О.Л.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.Матеріали справи свідчать, що в листопаді 2013 року КП «ЖЕО-112 Голосіївського району» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 25 832,70 грн. за період з 01.04.2006 по 31.10.2013, 260,71 грн. інфляційні втрати, 811,85 грн. річні та судовий збір в розмірі 269,05 грн. Під час розгляду справи ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 була видана довіреність від 15.05.2014 строком дії до 16.05.2019 посвідчена державним нотаріусом третьої київської державної нотаріальної контори Марущак С.В. (а. с. 81). Також в матеріалах справи наявне клопотання про залучення ОСОБА_1 як особу, яка надає правову допомогу відповідачу у зазначеній справі (а. с. 83). Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.08.2015 вищевказану позовну заяву залишено без розгляду на підставі ч. 1 п. 3 ст. 207 ЦПК України та відмовлено відповідачу у компенсації витрат на правову допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 89 ЦПК України, у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу й витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України яка узгоджується з приписами п. 47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Аналіз вищевказаних норм права дає можливість дійти до висновку про те, що відповідач має право звернутися до суду з вимогою про стягнення з іншої сторони витрат на правову допомогу пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 47 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42,56 ЦПК). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20.12.2011 № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Пунктом 48 передбачено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За таких обставин можливо зробити висновок, що витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню лише за умови їх підтвердження належними та допустимими доказами по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

Враховуючи, що при винесенні вказаної ухвали судом першої інстанції було встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вказаних витрат, колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції правильним.

Посилання апелянта на те, що при винесенні вказаної ухвали суд першої інстанції не врахував, що при розгляді справи відповідач поніс витрати у сумі 1 200 грн. матеріалами справи не підтверджено, в зв'язку з чим не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Наявність в матеріалах справи Договору про надання правової допомоги від 08.01.2015 (а. с. 208) не може бути прийнята судом до уваги, враховуючи вимоги ст.ст. 58, 59 ЦПК України.

За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи наведені обставини та вимоги п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст.303,304,312,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: С.Г. Музичко

Н.О.Прокопчук