Постанова № 53105387, 02.11.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2015 р.Справа № 916/1506/15-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Вовкович О.В. (довіреність № 5 від 22.09.15)

від відповідача:

- ОСОБА_2 (довіреність № 2500 від 28.07.2015)

- ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_1 від 11.02.2000)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Одеської області від "15" травня 2015 року

по справі № 916/1506/15-г

за позовом Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 113 914,53 грн.

В С Т А Н О В И В :

08.04.2015 року Комунальне підприємство "Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 113 914,53 грн., з яких: 104 422,40 грн. - основний борг, 9 492,13 грн. - штрафні санкції та витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач порушив умови укладених Договорів від 01.08.2015 року №№ 502, 503, а саме в частині невиконання належним чином своїх зобов'язань щодо оплати послуг, у зв'язку з чим виникла заборгованість на яку відповідно до норм чинного законодавства позивачем нарахована пеня.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.05.2015 року по справі № 916/1506/15-г (суддя Шаратов Ю.А.) позов задоволений частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства „Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради заборгованість за Договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій від 01.08.2012 №502 у розмірі 50 249,60 грн., 2 761,34 грн. - пені та заборгованість за Договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій від 01.08.2012 №503 у розмірі 54 172,80 грн. В задоволені іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства „Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради витрати зі сплати суми судового збору у розмірі 2 278,29 грн.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив норми чинного законодавства та умови Договорів від 01.08.20112 року про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, позивачем це встановлено та підтверджено відповідними доказами, заборгованість за надані послуги у загальній сумі 104 422,40 грн. не погашена, а тому підлягає стягненню. Крім того, судом першої інстанції відмовлено в частині стягнення пені за Договором1.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_3 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 15.05.2015 року по справі № 916/1506/15-г та прийняти нове, яким у позові КП „Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради - відмовити.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази укладання 01.08.2015 року Договору № 502 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Також скаржник зазначає, що в матеріалах справи не міститься докази виконання позивачем своїх зобов'язань за Договорами.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому його представники в судових засіданнях просили залишити апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

13.10.2015 року через канцелярію суду від представника скаржника надійшли додаткові документи, які залучені до матеріалів справ, проте представником відповідача не було обґрунтовано неподання вказаних додаткових доказів до суду першої інстанції.

28.10.2015 року за клопотанням представника позивача через канцелярію суду надійшли додаткові документи, які колегією суддів залучені до матеріалів справи, а саме докази надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, відзив на неї, додані додаткові документи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 01.08.2012 року між КП „Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради (виконавець) та ФОП ОСОБА_3 (споживач) був укладений договір № 502 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_1, площею 331 кв.м., а споживачем (Відповідачем) забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором (а.с.11-13).

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата послуг вноситься до кожного 28 числа поточного місяця. (п.3).

Розмір щомісячної плати визначено в залежності від площі нежитлового приміщення, яка становить 331 кв.м. і тарифу 6,08 грн. за 1 кв.м., відповідно до рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 12.03.2012 №160 (п.5).

Відповідно до п.6, загальна сума щомісячної плати за утримання житлового будинку і при будинкової території становить 2 012,48 грн. з урахуванням ПДВ.

Також 01.08.2012 між сторонами укладено Договір № 503, предметом якого є забезпечення Виконавцем (Позивачем) надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_1, площею 297 кв.м., а споживачем (Відповідачем) забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором (а.с.14-16).

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата послуг вноситься до кожного 28 числа поточного місяця. (п.3).

Розмір щомісячної плати визначено в залежності від площі нежитлового приміщення, яка становить 297 кв.м. і тарифу 6,08 грн. за 1 кв.м., відповідно до рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 12.03.2012 №160 (а.с.5).

Загальна сума щомісячної плати за утримання житлового будинку і при будинкової території становить 1 805,76 грн. з урахуванням ПДВ. (п.6).

Відповідно до п.20 Договорів, вони набирають чинності з моменту їх підписання та припиняють свою 01.06.2015 року. У разі коли за місяць до закінчення дії Договорів однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договорів або необхідність його перегляду, вони вважаються щороку продовженими.

Оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, договори є не розірваними, не припиненими, а тому вони є діючими та обов'язковими для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач на виконання позивачем умов Договору № 502 у період з серпня 2012 року до березень 2015 року повинен був сплатити 64 399,36 грн., однак відповідачем частково було сплачено суму наданих послуг у розмірі 14 149,76 грн., що підтверджується розрахунком до Договору (а.с.18-19), а саме:

4 020,00 грн. - за грудень 2012 року;

3 000,00 грн. - за квітень 2013 року;

3 104,80 грн. - за червень 2013 року;

4 024,96 грн. - за серпень 2013 року.

Таким чином, сума заборгованості ФОП ОСОБА_3 за Договором № 502 становить 50 249,60 грн. (64 399,36 - 14 149,76 = 50 249,60).

Крім того, відповідач за Договором № 503 у період з серпня 2012 року по березень 2015 року повинен був сплатити 57 784,32 грн. за отримані послуги від виконавця, що також підтверджується матеріалами справи та випливає з розрахунку суми боргу (а.с.21) доданого до позовної заяви. Проте відповідач частково оплатив суму наданих послуг за зазначеним Договором у розмірі 3 611,52 грн., а саме: 1 805,76 грн. - за серпень 2012 року, 1 805,76 грн. - за вересень 2012 року., у зв'язку з чим, сума заборгованості по Договору № 503 складає 54 172,80 грн.

У зв'язку з чим, як вірно було зазначено та встановлено судом першої інстанції, на момент подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем за отримання від виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житлових будинків за Договорами від 01.08.2012 року № 502 складає 50 249,60 грн. та за Договором № 503 - 54 172,80 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ФОП ОСОБА_3, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами - КП "Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 склалися правовідносини пов'язані з наданням послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, про що 01.08.2012 року були укладені відповідні Договори №№ 502, 503. Так, зазначені договори є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ЗУ «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» № 686-ХІV від 20.05.1999, суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, які належать їм на праві власності чи орендують нежитлові приміщення на підставі договору для провадження цієї діяльності, зобов'язані укласти з балансоутримувачем будинку договір «Про надання послуг по утриманню будинків, споруд та прибудинкових територій», а також сплачувати комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Відносно порядку сплати за послуги, сторонами умовами зазначених Договорів передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата послуг вноситься до кожного 28 числа поточного місяця (п.3 договорів від 01.08.2012).

Умовами укладених між сторонами договорів не передбачено, що підставою для оплати за надані/отримані виконавцем послуг, мають бути підтверджуючи документи, а чітко передбачений порядок оплати цих послуг (п.3) та п.2 договору зазначено, що виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 12.03.2012 року № 160 тарифу та його структури. Крім того, укладені Договори підписані з боку відповідача без зауважень, та останнім частково проводилась оплата за вказані послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Проте відповідач, за отримані від позивача послуги, в порушення строків оплати передбачених договорів та вищезазначених норм чинного законодавства, свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме не сплачував у повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за Договором № 502, яка становить 50 249,60 грн. та за Договором № 501 у сумі 54 172,80 грн., які як вірно встановлено місцевим господарським судом, підлягають стягненню.

Крім того, згідно із ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст.610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частин 1 та 2).

Пунктом 7 Договорів передбачено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочи.

Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.2 ст.551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України).

Частина 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина шоста статті 232 ГК України обмежує нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (якщо інше не встановлено законом або договором) шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Цим Законом встановлені обмеження щодо розміру пені, яка може бути стягнута на підставі договору.

Підсумовуючи зазначене, перевіривши здійснений судом першої інстанції самостійний розрахунок, апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність та задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за договором № 502 від 01.08.2012 у розмірі 6 730,79 грн., яка розрахована за спірний період та не перевищувала подвійну облікову ставку Національного банку України.

Скаржник у скарзі обґрунтовуючи свої вимоги щодо скасування судового рішення послався на те, що суд першої інстанції не повідомив його належним чином про розгляд справи.

Водночас слід зазначити, що відповідачем у порушення приписів ст.33 ГПК України не доведено будь-якими належними доказами факту не отримання ним копії ухвали суду.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку що вищезазначені доводи є хибними, не можуть прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення.

Оцінюючи доводи скаржника щодо неповідомлення його належним чином про розгляд справи колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до вимог ст.64 ГПК України суддя прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі, в якій зазначається про прийняття позовної заяви до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Відповідно до п.п.3.5.1. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України 10.12.2002 N 75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду в день її прийняття направляється всім учасникам процесу рекомендаційною поштою з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з не отриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Виходячи з судової практики Верховного суду України, а також роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами перших інстанцій" сторона вважається повідомленою належним чином, якщо ухвали про призначення справи до розгляду, або про викладення розгляду справи були направлені стороні рекомендаційною поштою і якщо в матеріалах справи наявні повідомлення поштового відділення про вручення цих ухвал відповідній стороні. Водночас відповідно до вказаного роз'яснення до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а тому примірники повідомлень про вручення рекомендаційної кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатись належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що відповідач повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, тобто не отримав ці повідомлення з своєї вини, а тому його посилання на те, що його не було повідомлено про розгляд справи не може прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

Крім того, посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що матеріали справи не містить жодні докази виконання позивачем своїх зобов'язань за Договорами, спростовується наявними в матеріалах справи доказами, а саме укладеними позивачем договорами з організаціями для забезпечення виконання умов Договорів від 01.08.2012 року, Акти викинених робіт, Акти готовності до опалювального періоду, наряди-завдання на прибирання, переліки ремонтних робіт.

Твердження скаржника про те, що він неодноразово листами повідомляв позивача про неналежне та не якісне виконання своїх зобов'язань про надання послуг, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки відповідач порушив умови п.20 Договорів та у відповідності до вимог ст. 188 ГК України не скористався своїм правом та не звернувся до суду з позовом про розірвання або внесення змін до існуючих між сторонами договорів.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи скаржника викладені ним у скарзі є хибними та не можуть прийматись до уваги і бути підставою для скасування рішення місцевого суду, а інших доводів скаржник у скарзі не навів.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 15.05.2015 року по справі № 916/1506/15-г відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „15" травня 2015 року по справі № 916/1506/15-г залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „03" листопада 2015 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров