Постанова № 53105289, 29.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2015 р. Справа№ 910/23543/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін

від прокуратури: Волошенюк О.Г. - посв. №026094 від 08.05.2014 року;

від позивача: Півторак Т.О. - представник за дов. №220/д/395 від 02.06.2015 року;

від відповідачів: Філімончук Г.М. - представник за дов. №3102 від 06.10.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2015 року

у справі № 910/23543/15 (суддя: Балац С.В.)

за позовом заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

про стягнення 12787317,15 грн

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора України - Головного військового прокурора (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 12787317,15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2015 року у справі № 910/23543/15 позовну заяву було повернуто із доданими до неї документами без розгляду на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.ст. 29. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, заступник Генерального прокурора - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2015 року у справі №910/23543/15 та передати справу для розгляду по суті до Господарського суду міста Києва.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Крім того, скаржник зазначив, що подана позовна заява відповідає вимогам ст. ст. 29, 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки при зверненні з даним позовом прокурором було обґрунтовано наявність порушень інтересів держави, а також визначено підставу для звернення до суду, як того вимагає ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", що захист цих інтересів не здійснюється органом державної влади - Міністерством оборони України.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 05.10.2015 року апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 20.10.2015 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, крім того даною ухвалою розгляд справи було продовжено на 15 днів.

Заступником Генерального прокурора - Головним військовим прокурором в інтересах держави в особі Міністерства оборони України заявлено клопотання про відстрочку сплати судового збору, до прийняття рішення судом першої інстанції, яке є обґрунтованим та задоволено судом, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 8 Закону України „Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 04.09.2015 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Генерального прокурора - Головного військового прокурора - задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Так, суд першої інстанції, повертаючи без розгляду заяву, посилався на те, що в поданій до суду позовній заяві заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор вказав у чому полягає порушення інтересів держави, однак не обґрунтував наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", що в силу приписів статті 29 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду в порядку, передбаченому ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Нормами чинного законодавства України, зокрема ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, визначений перелік підстав, при наявності яких суддя повертає позовну заяву без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Заступником Генерального прокурора України - Головним військовим прокурором подана позовна заява в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, відтак з огляду на викладені вище норми права останній набув статусу позивача.

Згідно ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, підставами для представництва прокурором в суді законних інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтерес держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою, Заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор з посиланням на законодавство обґрунтував в позовній заяві наявність порушень інтересів держави, а також зазначив підставу для звернення до суду, в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", що захист цих інтересів не здійснюється органом державної влади - Міністерством оборони України.

Враховуючи бездіяльність Міністерства оборони України щодо судового захисту порушених інтересів держави, пов'язаних з відновленням озброєння та військової техніки для забезпечення військових частин (підрозділів) Збройних Сил України, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції на сході держави, Головна військова прокуратура Генеральної прокуратури України звернулась до суду за захистом інтересів держави.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково було встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 23, 63 Господарського процесуального кодексу України, а отже оскаржувана ухвала є необґрунтованою, незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Відповідно до п. 4.8 Постанови Пленуму вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 Господарського процесуального кодексу України або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.09.2015 р. у справі № 910/23543/15 скасувати та передати справу на розгляд Господарського суду м. Києва.

3. Відстрочити заступнику Генерального прокурора - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2015 року на строк, до прийняття рішення судом першої інстанції.

4. Матеріали справи № 910/23543/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк