Ухвала суду № 53102220, 27.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 438/275/15 Головуючий у 1 інстанції: Посисень Л.М.

Провадження № 22-ц/783/5411/15 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.

секретаря: Бадівській О.О.

за участю: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 11 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 11 червня 2015 року залишено без розгляду позову заяву ОСОБА_2.

Дану ухвалу оскаржив ОСОБА_2 подавши апеляційну скаргу, у якій не погоджується із висновком суду про те, що він повторно не з'явився до суду. Також вважає необґрунтованим стягнення з нього компенсації в користь відповідачки за понесені нею витрати, пов'язані із розглядом справи.

Просить ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 11 червня 2015 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, хоча про розгляд справи була повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 73), про причини неявки суд не повідомила та з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталася, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 районний суд виходив з того, позивач 04.06.2015 року і повторно 11.06.2015 року не з'явився в судове засідання.

Колегія суддів в цій частині погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції

Згідно ч.1 ст. 158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 5 ст. 74 ЦПК України передбачено, що судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді у суді першої інстанції» перевіряючи явку в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, суд установлює, чи повідомлені ті, хто не з'явився, про час і місце судового засідання з дотриманням норм закону, чи вручені особам, які беруть участь у справі, судові повістки в строк, визначений частиною четвертою статті 74 ЦПК України.

Матеріалами справи встановлено, що позивач повідомлявся про судові засідання призначені на 04.06.2015р. та 11.06.2015р., що підтверджується розпискою та довідкою про доставку SMS (а.с. 33, 36).

Таким чином покликання апелянта в апеляційній скарзі на те, що повідомлень про судовий розгляд він не одержував, колегія не бере до уваги, оскільки такі спростовуються матеріалами справи.

Однак колегія суддів не погоджується із висновком районного суду в частині стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 1000 грн. - як компенсацію здійснених нею витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, виходячи із наступного.

Згідно ч. 3 ст. 89 ЦПК України, в випадках закриття провадження у справі, а також залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 не заявляла вимогу про компенсацію здійснених нею витрат, пов'язаних з розглядом справи під час розгляду справи.

Між відповідачкою - ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_4 укладено договір від 20 квітня 2015 року про надання правової допомоги та згідно квитанції № 12 від 20 квітня 2015 року адвокат ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 1000 грн. (а.с. 24, 26)

Відповідно до ч.2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних і адміністративних справах» передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Окрім того в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали районним судом не зазначено мотивів щодо стягнення з позивача в користь ОСОБА_3 1 000 грн. та відповідачем не надано суду розрахунку за які саме послуги оплачено нею адвокату ОСОБА_4

З врахуванням вищезазначених обставин районний суд передчасно стягнув із позивача на користь відповідача 1000 грн. як компенсацію здійснених нею витрат, пов'язаних з розглядом справи, а тому колегія суддів вважає, що ухвала районного суду про залишення без розгляду позовної заяви в цій частині постановлена з порушенням норм процесуального права.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 11 червня 2015 року в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1000 грн., як компенсацію здійснених нею витрат, пов'язаних з розглядом справи, слід скасувати та в тій частині відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 303, 304, п.2 ч.2 ст.307, ст.311, п.2 ч.1 ст.312, ст.ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 11 червня 2015 року в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1000 грн., як компенсацію здійснених нею витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача - скасувати та в тій частині відмовити.

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Л.Б. Струс

Судді М.М. Шандра

Н.Л. Шумська