Рішення № 53101586, 29.10.2015, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/2108/15-ц

Провадження №2/463/1173/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Головатого Р.Я.

при секретарі судових засідань Миличук У.Р.

з участю представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: Четверта Львівська державна нотаріальна контора, про позбавлення права на спадкування за заповітом, визнання права власності на спадщину за законом, -

встановив:

позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про позбавлення права на спадкування за заповітом, складеним ОСОБА_6 на своє майно - квартиру АДРЕСА_1, визнання за позивачем права власності на спадщину за законом на майно ОСОБА_6 - квартиру АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_6, про що позивач дізнався лише у вересні 2014 року. Після цього для оформлення права на спадщину позивач звернувся до Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, де дізнався, що батько склав заповіт, відповідно до якого усе своє майно заповів ОСОБА_3 Однак позивач з таким заповітом не згідний, тому звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовом про визнання його недійсним. В процесі розгляду справи відповідач в судовому засіданні пояснила, що вона 20 років була громадянською дружиною ОСОБА_6, що вона знала, що у нього є син, який живе в Білорусії, на запитання чому вона не повідомила про смерть батька вона не відповіла. На запитання як помер ОСОБА_6 відповідач пояснила, що йому 24 квітня 2014 р. стало погано з серцем, але вона швидкої не викликала, бо нібито ОСОБА_6 цього не хотів, тобто, на думку позивача, умисно не викликала швидкої допомоги для надання ОСОБА_6 медичної допомоги. Бачачи, що стан здоров'я ОСОБА_6 стає з кожним днем гірший і він перебуває в безпорадному стані, відповідач ухилилася від надання допомоги спадкодавцеві, через що ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер.

Крім цього, відповідач дільничому інспектору міліції ОСОБА_7 подала завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_6 24.04.2014 р. був оглянутий дільничим лікарем. А виходячи з того, що ОСОБА_6 помер о 04 годині 00 хвилин, його тіло було виявлено лише в 09 год.45 хвилин, виклик до швидкої поступив між 9 год. 45 хв. та 10 год. 04 хв. 27.04.2014 р., то відповідач з умислом приховала фактичний час смерті спадкодавця.

Вважає, що відповідач повинна була зробити все необхідне для надання медичної допомоги ОСОБА_6, чого вона зумисне не зробила, ухилилася від допомоги ОСОБА_6, бачачи, що він дуже хворий і знаходиться в безпорадному стані, через що спадкодавець помер, тому у відповідності до ч.5 ст.1224 ЦК України просить позбавити відповідача права на спадкування та визнати за позивачем як єдиним спадкоємцем першої черги спадкування право власності на спадкове майно померлого ОСОБА_6

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, дала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково пояснила, що померлий хотів залишити квартиру своєму внукові - сину позивача. З 2010 року стосунки між позивачем та його батьком погіршилися, покійний не хотів спілкуватися. Про смерть батька відповідач нікого не повідомила, хоча у телефонній книжці були номери телефонів родичів. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні відповідач та її представник проти позову заперечили з підстав, викладених у поданих до суду письмових запереченнях (а.с.61-65). Вважають позовні вимоги необґрунтованими, а викладені у позовній заяві обставини, такими, що не відповідають дійсності. Додатково пояснили, що з 2000 року відповідач проживала з покійним ОСОБА_6 однією сім'єю, за цей час позивач з нею ніколи не спілкувався, про місце його поховання відповідач не повідомляла позивача, оскільки він про це не питав. ОСОБА_6 помер вночі, однак відповідач виявила його смерть лише зранку, коли встала готувати сніданок. До цього часу ОСОБА_6 сам себе обслуговував та не перебував у безпорадному стані.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення відповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Позивач є сином ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.10-11).

Як вбачається із копії свідоцтва про смерть (а.с.5) ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Згідно з заповітом від 11.06.2010 року (а.с.69) ОСОБА_6 на випадок своєї смерті все своє майно заповів ОСОБА_3

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 25.02.2015 року (а.с.83-84), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20.05.2015 року (а.с.85-86), в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання вищевказаного заповіту недійсним - відмовлено.

Згідно з ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

При цьому, при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК слід встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Звертаючись до суду із позовом про усунення відповідача від спадкування за ОСОБА_6 позивач всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України, відповідно до яких, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, не представив суду доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, не довів, що спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані та що ОСОБА_3 ухилялася від надання йому допомоги.

Більше того, відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена лише від права на спадкування за законом, в той час як встановлено судом, відповідач є спадкоємцем ОСОБА_6 на підставі заповіту (а.с.69), а не закону.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині позбавлення відповідача права на спадкування за заповітом, складеним ОСОБА_6 є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Оскільки судом встановлено, що відповідач має право на спадкування за заповітом, в задоволенні позовних вимог про усунення останньої від такого права позивачу відмовлено, тому відсутні і підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на спадщину за законом на майно ОСОБА_6 - квартиру АДРЕСА_1.

При цьому, оскільки в задоволенні позову відмовлено, то відповідно до ст.88 ЦПК України не підлягають стягненню і понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 212-214 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: Четверта Львівська державна нотаріальна контора, про позбавлення права на спадкування за заповітом, визнання права власності на спадщину за законом - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м.Львова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Р.Я. Головатий