Ухвала суду № 53100468, 26.03.2015, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/11057/13-ц

Пр.2/336/1211/2015

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., при секретарі Вертелецькому М.О.,розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виселення,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2013 р. ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом,уточненим в процесі розгляду справи, до ОСОБА_1та ОСОБА_2,в якому заявили вимоги про виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1 ,на яку за судовим рішенням звернуто стягнення як на предмет іпотеки.

Представник відповідача ОСОБА_1адвокат ОСОБА_3В.в попередньому судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі в зв*язку з тим,що набрало законної сили заочне рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 22.12.2011 р.,яким той самий спір між тими самими сторонами і з тих самих підстав вирішено по суті.

Представник відповідача ОСОБА_2адвокат ОСОБА_4Ю.в попередньому судовому засіданні клопотання підтримав з тих самих підстав.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_5О.в попередньому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі з тих підстав,що рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 22.12.2011 р.,на яке посилається ініціатор клопотання,було відмовлено у позові банку до відповідачів про виселення з мотивів недотримання процедури направлення досудової вимоги про виселення та відсутності підстав для застосування ст.40 Закону України «Про іпотеку» і заявлення позову в цій частині передчасно. При зверненні з даним позовом до тих самих відповідачів та з того ж предмету спору банком вказана підставою позову саме ст.40 Закону України «Про іпотеку» та буде доводитись дотримання процедури направлення досудової вимоги про виселення.

Заслухавши думку учасників процесу,перевіривши обґрунтованість клопотання матеріалами справи,суд дійшов до висновку,що клопотання не підлягає задоволенню,виходячи з наступного.

Як передбачено ст.205 ч.1 п.2 ЦПК України,суд своєю ухвалою закриває провадження у справі,якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі ,ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав.

З матеріалів справи суд встановив,що заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 22.12.2011 р.,яке набрало законної сили 04.01.2012 р.,був частково задоволений позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1та ОСОБА_2,в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , у задоволенні позову про виселення відповідачів з підстав,передбачених ст.40 Закону України «Про іпотеку» відмовлено.

При зверненні до суду у грудні 2013 р.з даним позовом з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет,позивачем були зазначені підставами позову ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ст.109 ЖК України.

Таким чином,на час розгляду справи даної справи ,набрало законної сили заочне рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 22.12.2011 р.,постановлене з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет ,однак з інших підстав,що не передбачено процесуальним законом як обставина,що дає підстави для закриття провадження у справі.

На підставі ст.205,293 ЦПК України,суд-

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі-відмовити.

Ухвала не оскаржується.

Суддя Ю.А.Галущенко