Ухвала суду № 53096770, 03.11.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22-ц/790/7442/15 Головуючий 1 інст.: Єрмоленко В.Б.

Справа №639/1636/15-ц Доповідач: Кіпенко І.С.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Кіпенка І.С.,

суддів - Пшенічної Л.В., Шаповал Н.М.,

за участі секретаря - Таран В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 вересня 2015 року по справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду,

в с т а н о в и л а :

24 лютого 2015 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі КП «ХТМ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання за період з 01 жовтня 2010 року по 28 лютого 2014 року в розмірі 14975 грн. 12 коп. та судового збору - 243 грн. 60 коп.

В судовому засіданні першої інстанції представник КП «ХТМ» позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судовому засіданні суду першої інстанції позов не визнав, посилався на те, що його персональні дані неправомірно використовуються позивачем, що квартира АДРЕСА_1 не перебуває у його власності, між сторонами не існує договірних відносин, відповідач квартирою не користується, а тому не є споживачем вказаних послуг, ордер на це приміщення визнано недійсним. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2010 року заборгованість стягнута з ОСОБА_2, що на його думку, підтверджує пред'явлення КП «ХТМ» позову про стягнення заборгованості до неналежного відповідача.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 вересня 2015 року позовні вимоги КП «ХТМ» задоволені.

Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 01 жовтня 2010 року по 28 лютого 2014 року в розмірі 14975 грн. 12 коп., а також понесені витрати - 243 грн. 60 коп., а всього 15218 грн. 72 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку ОСОБА_1 в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи, оскільки через його неявку колегія суддів неодноразово відкладала розгляд справи.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Позивач в м. Харкові надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІУ від 24.06.2004 року, "Правил надання населенню послуг з водо-теплопостачання та водовідведення", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 року №1497 та "Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, що регулюють відносини між виконавцем послуг та споживачами, які отримують ці послуги.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані відповідач ОСОБА_1 (з липня 2006 року) та його син ОСОБА_2 (з лютого 2013 року) (а.с.4), а отже, є споживачами послуг з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, які надаються КП "ХТМ.

Заперечення відповідача про те, що між сторонами з цього приводу не укладений договір, висновку суду першої інстанції не спростовує, оскільки відповідно до наведених норм матеріального права у відповідача внаслідок фактичного споживання послуг позивача виник обов'язок по їх оплаті.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 жовтня 2010 року, яким було задоволено позовні вимоги КП «ХТМ» щодо стягнення заборгованості за послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_2. В рішенні зазначалося, що саме ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за цією адресою та саме з неї, як з споживача послуг, стягувалась заборгованість, а не з ОСОБА_1

Вказані доводи відповідача судова колегія не приймає, оскільки заочним рішенням від 05 жовтня 2010 року заборгованість за спожиті послуги з ОСОБА_2 стягувалась за інший період та згідно довідки ТОВ «Жилкомсервіс» №31939846 від 20 лютого 2015 року на даний час ОСОБА_2 у вказаній квартирі не зареєстрована (а.с.4).

Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Права і обов'язки виробників, виконавців, споживачів у сфері житлово-комунальних послуг встановлені Законом України «Про житлово-комунальні послуги»№ 1875-IV від 24 червня 2004 року.

Згідно п. п.5,10 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За приписами п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 плата за ці послуги вноситься не пізніше 20 числа, що настає за рахунковим відповідно до показань засобів обліку води та теплової енергії або до затверджених нормативів (норм) споживання.

Згідно наданого КП «ХТМ» розрахунку вбачається, що за період з 01 жовтня 2010 року по 28 лютого 2014 року відповідач має заборгованість за спожиті послуги в розмірі 14975 грн. 12 коп. (а.с.3).

Відповідач вказану заборгованість не визнає та в апеляційній скарзі посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, який не був врахований судом при ухваленні рішення.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 цього Кодексу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2014 року було скасовано судовий наказ від 28 березня 2014 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за опалення та гарячу воду (а.с.5).

Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.

Ураховуючи те, що стягнення грошових коштів з боржника може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу, як особливої форми судового рішення, подання заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 21 січня 2015 року в справі №6-214цс14.

Таким чином, підстави для застосування судом до вимог позивача про стягнення заборгованості строків позовної давності відсутні.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, так як він відповідає вимогам закону, обставинам справи та зроблений у відповідності із зібраними доказами.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: