Рішення № 53093508, 29.10.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9965/15-ц

Провадження № 2/344/3888/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.

за участі секретаря Білоган Т.І.

позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що в 2014 році сторони розірвали шлюб, відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду від 09/04/2014 р. присуджено сплату відповідачем аліментів в розмірі 1/6 частки його доходів. Однак розмір вказаних аліментів є несправедливо низьким, а грошових коштів не вистачає на належне утримання дитини сторін. Тому позивачка просила збільшити аліменти до розміру 1/3 частки доходів відповідача.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов з підстав, що в ньому зазначені. Представник позивача надала перед судом пояснення про те, що стягуваних аліментів не вистачає на належне утримання дитини, для її належного розвитку, забезпечення оплати інтересів дитини; іншої допомоги на утримання дитини відповідач не надає. Також представник надала пояснення про те, що матір відповідача є пенсіонером та отримує пенсію.

Відповідач надав суду письмове заперечення проти позову, відповідно до якого 1/6 частка його доходу складає 1188 гривень, чого на думку відповідача достатньо для утримання дитини, у відповідача на утриманні перебувають батьки, перебуває на диспансерному обліку у гематолога.

Судом встановлено наступні обставини.

09/04/2014 р. ухвалено рішення Івано-Франківського міського суду, яким присуджено стягнення з відповідача на користь позивача на утримання їх дитини аліменти в сумі 1/6 частки доходу відповідача.

09/04/2014 р. видано виконавчий лист на виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 09/04/2014 р.

Відповідно до довідки №15 від 10/07/2015 р. вказано на рівень доходу відповідача.

Відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_1 ОСОБА_4 отримує пенсію за віком.

Відповідно до пенсійного посвідчення НОМЕР_2 ОСОБА_5 отримує пенсію за віком.

Відповідно до довідки від 14/09/2015 р. вказано розмір аліментів, стягнутих з відповідача за період їх присудження.

Відповідно до довідки від 08/09/2015 р. відповідач перебуває на диспансерному обліку.

Відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_3 батьками відповідача зареєстровано ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Відповідно до ст. 200 СК України розмір аліментів на повнолітніх дітей визначається з урахуванням ст. 182 СК України.

Відповідно до п. 1 ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

В п. 1 ст. 182 СК України вказано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачується щомісячно.

За змістом ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідач зобов`язаний надавати матеріальну допомогу дитині. З урахуванням наведеного та реалізації принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини, суд вважає за можливе частково збільшити розмір стягуваних аліментів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині збільшення розміру аліментів, що стягуються з відповідача, до 1/4 частини усіх видів доходів, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто мінімального розміру, передбаченого ч. 2 ст. 182 СК України. Однак позивачем не обґрунтовано правові підстави для стягнення з відповідача аліментів розмірі 1/3 частини доходів відповідача.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Однак позивачка не надала суду доказів щодо обгрунтування необхідності відступу від розумного розміру аліментів на утримання однієї дитини в розмірі 1/4 частини доходів відповідача до третини його доходу.

Згідно із ч.1 ст.8 Закону України ,,Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

В свою чергу відповідно до п. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

В п. 2 ст. 13 ЦК України зазначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (п. 3 ст. 13 ЦК України).

В п. 6 ст. 13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до п. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Аналогічний висновок вказано і в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13, відповідно до змісту якого враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.

Таким чином при присудженні аліментів не має значення, що 1/6 доходу позивача в середньому складає 1188 гривень, а має значення сума витрат здійснюваних безпосередньо на утримання дитини, забезпечення її інтересів у спосіб як найкращого задоволення інтересів дитини. Так, позивачка та її представник надали пояснення про те, що тих аліментів, які стягуються з відповідача не достатньо на належне утримання дитини, оплату її харчування, одягу, навчання, гуртків тощо, а їх розмір не є справедливим, оскільки частка доходу є надто малою.

Вказаний відповідачем розмір його доходу вказує на те, що за умов сплати аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частки його доходу у нього є можливість здійснювати утримання себе, своїх батьків та будь-яких інших осіб, утримання яких на власний розсуд він бажає здійснювати.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Згідно із ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.Тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до зазначеного суд, -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково;

змінити розмір аліментів, стягуваних за рішенням Івано-Франківського міського суду від 09/04/2014 р. та стягувати з ОСОБА_3 (ІПННОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 (ІПННОМЕР_5) щомісячно аліменти на утримання ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки від усіх доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які стягувати до досягнення дитиною повноліття;

допустити негайне виконання рішення в частині стягнення одного щомісячного платежу;

стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 243,60 гривень судових витрат.

в іншій частині позову відмовити;

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з моменту його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя С.О. Бородовський