Рішення № 53093386, 29.10.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/14561/2012

Провадження № 22-ц/779/1960/2015

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Меленко О.Є.

секретаря Яковин М.Я.,

з участю: відповідача ОСОБА_2

представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про реальний поділ будинковолодіння, зобов'язання вчинити дії, встановлення порядку користування земельною ділянкою, стягнення судових витрат за апеляційною скаргою представника Павлів ОСОБА_6 ОСОБА_7 на рішення Івано-Франківського міського суду від 17 липня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

у вересні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1, що складає 71/100 частини будинку, а ОСОБА_2, ОСОБА_5 є власниками квартири № 2 в цьому ж будинку, що складає 29/100 частини будинку. Між ними, як співвласниками виникають суперечності щодо користування та утримання майна. Уточнивши позовні вимоги просив провести реальний розподіл домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до належних сторонам часток з урахуванням встановленого порядку користування і додаткового висновку експерта, зобов'язати ОСОБА_2 вчинити певні дії щодо розмежування квартир, влаштування на горищі перегородки по лінії поділу, встановити між співвласниками порядок користування земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 липня 2015 року позов задоволено частково.

Проведено реальний розподіл будинковолодіння АДРЕСА_1 між ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 Виділено в цілому у власність ОСОБА_4 в будинковолодінні АДРЕСА_1, яка складається з наступних приміщень: «ІV» коридор пл. 2,66 кв.м; «VI» підвал пл. 11,36 кв.м; кухню 1-1 пл. 10,92 кв.м; житлову кімнату 1-2 пл. 22,23 кв.м; житлову кімнату 1-3 пл. 17,09 кв.м. Площа вказаних приміщень складає 64,26 м.кв, що на 0,62 кв.м менше від 64,88 кв.м ідеальної частини житлового будинку.

Виділено в цілому у власність ОСОБА_2, ОСОБА_5 в будинковолодінні АДРЕСА_1, яка складається з наступних приміщень: «VII» підвал пл. 7,45 кв.м; кухня 2-1 пл. 11,02 кв.м; житлова кімната 2-2 пл. 18,66 кв.м. Площа вказаних приміщень складає 37,13 кв.м, що на 10,63 кв.м більше від 26,50 кв.м ідеальної частини житлового будинку.

Залишено у спільній власності ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 в будинковолодінні АДРЕСА_1 наступні приміщення: «І» веранду «А1» пл. 6,50 кв.м; «ІІI» вхід на горище і до підвалу пл. 3,90 кв.м; «ІІ» коридор пл. 4,90 кв.м; «V» вхід у підвал пл. 2,80 кв.м. Площа вказаних приміщень складає 18,10 кв.м.

Встановлено наступний порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно до проведеного реального розподілу домоволодіння між співвласниками будинку ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5:

ОСОБА_4 передано в користування земельну ділянку з такими розмірами по периметру (відповідно до план-схеми додатку до Висновку (зелений колір) за годинниковою стрілкою: по житловому будинку: 4,20мп; 8,66мп; 8,67мп; 5,40мп; 1,80мп; 1,62мп; 1,80мп; 2,40мп; 3,40мп; для обслуговування Ж.Б. та господарських споруд: 8,67мп; 3,60мп; 8,67мп; 3,60мп; 16,85мп; 9,40мп; 16,87мп; 9,40мп - загальною площею 232,26 кв.м.

ОСОБА_2, ОСОБА_5 передано в користування земельну ділянку з такими розмірами по периметру (відповідно до план-схеми додатку до Висновку (оранжевий колір) за годинниковою стрілкою: по житловому будинку: 3,40мп; 0,30мп; 5,40мп; 4,40мп; 8,66мп; 4,70мп; для обслуговування житлового будинку та господарських споруд: 4,40мп; 4,60мп; 4,40мп; 4,60мп; 5,45мп; 3,60мп; 1,0мп; 1,60мп; 4,60мп; 5,60мп; - загальною площею 115,14 кв.м.

Залишено в спільному користуванні ОСОБА_4 ОСОБА_2, ОСОБА_5 земельну ділянку з такими розмірами по периметру (відповідно до план-схеми додатку до Висновку (жовтий колір) за годинниковою стрілкою: по житловому будинку: 4,10мп; 1,70мп; 3,40мп; 2,40мп; 1,80мп; 1,62мп; 1,56мп; 1,70мп; для обслуговування житлового будинку: 11,40мп; 18,80мп; 3,83мп; 4,60мп; 8,67мп; 1,0мп; 8,67мп; 8,67мп; 4,20мп; 1,70мп; 3,10мп; 3,60мп - загальною площею 140,60 кв.м. Вирішено питання розподілу судових витрат. В задоволенні решти вимог позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що оскаржуваним рішенням спір не вирішений по суті, реального поділу не проведено, а виділ із приміщеннями спільного користування є незаконним. Суд дійшов помилкового висновку, що правовідносини сторін регулюються нормою ч. 2 ст. 364 ЦК України, оскільки позивач не ставив питання про виплату вартості його частки внаслідок припинення його права власності. Відступивши від принципу поділу спільного часткового майна пропорційно ідеальним часткам співвласників і збільшивши частку у спільній частковій власності відповідача, не стягнувши при цьому компенсацію на користь позивача, суд неправильно застосував норми статей Цивільного кодексу, які регулюють порядок виділу та поділу майна. Технічна можливість поділу будинку була визначена експертом у додатковій будівельно-технічній експертизі, так як у первинному експертному висновку в спільному користуванні залишалась частина приміщень. Суд безпідставно взяв за основу поділу той варіант, який не відповідав клопотанню позивача про проведення додаткової експертизи, за результатами якої було визначено тільки один варіант реального поділу приміщень. Порядок користування земельною ділянкою визначений висновком первинної експертизи. Тому просить оскаржуване рішення змінити, провести реальний розподіл домоволодіння АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_5 згідно висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 003/БТ-15 від 24.03.2015 року.

В засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала, ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат, житловою площею 39,32 кв.м, загальною площею 50,2 кв.м. та складає 71/100 частини будинку, гаража площею 20,7 кв.м в цілому, літньої кухні площею 63,5 кв.м в цілому, що підтверджується копіями свідоцтва про право на спадщину від 14.09.2005 року, свідоцтва про право на спадщину від 25.11.2011 року, копіями витягів про реєстрацію права власності, технічного паспорту. Частка позивача у домоволодінні становить 71/100, що підтверджується розрахунком долей та довідкою від 12.02.1990 року.

ОСОБА_2, ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, яку вони придбали згідно договору купівлі-продажу від 26.11.2007 року. Квартира однокімнатна, житловою площею 18,66 кв.м, загальною площею 29,68 кв.м. Суд правильно відхилив розрахунок часток, наданий відповідачем, який не враховує усіх приміщень і споруд домоволодіння, що знаходяться у власності позивача. Між сторонами склались неприязні відносини, позивач не погоджується на спільне користування власністю.

Задовольняючи позов частково, суд виходив із того, що позивач просить провести реальний поділ домоволодіння з урахуванням висновку експерта від 24.03.2015 року, оскільки такий варіант виділу частини домоволодіння не передбачає спільної власності сторін на приміщення загального користування: веранду, вхід на горище і до підвалу, коридор, вхід у підвал, а визначає виділ вказаних приміщень у власність позивача. Однак, суд вважав за доцільне провести виділ часток співвласників в натурі відповідно до висновку експерта від 09.04.2014 року, який враховує інтереси як позивача так і відповідачів, так як не передбачає проведення ремонтно-будівельних робіт для перепланування житлового будинку.

При цьому суд першої інстанції послався на положення ст. ст. 358, 364, 382 ЦК України, з огляду на які позивачу не може бути передано у приватну власність веранду, вхід на горище і до підвалу, коридор, вхід у підвал. Крім того, оскільки позивач при такому варіанті виділу не погоджується на компенсацію своєї частки,а відповідач не вніс на депозит суду грошову суму, еквівалентну вартості 0,62 кв.м в частці позивача, тому суд не вправі стягувати її вартість з відповідачів на користь останнього.

Погодитись із таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки суд дійшов його з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст.11 ЦПК України).

Предметом позову в даній справі є реальний поділ домоволодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою, однак суд першої інстанції при вирішенні спору помилково керувався нормами матеріального права, що стосуються виділу частки майна співвласника.

Поділ майна означає припинення права спільної власності і виникнення на його основі права власності кожного з колишніх співвласників на окреме майно, тобто після такого поділу кожна зі сторін стає одноособовим власником певного майна, відносини права спільної власності припиняються.

Виділ майна означає виокремлення певної частки майна із загальної маси спільного майна співвласників та збереження в частці, що залишилася, права спільної власності двох або більше осіб. Тобто режим спільності щодо всього майна зберігається, крім окремої речі, що виділяється.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду від 04.10.91 № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (з наступними змінами) суди вирішують спори, пов'язані з правом приватної власності на жилі будинки, залежно від заявлених вимог: про виділ частки з будинку (поділ будинку); або про визначення порядку користування жилим будинком.

Ці спори стосуються окремих правовідносин сторін, які є різними за своїм характером і регулюються різними правовими нормами, які передбачають різні правові наслідки вирішення таких спорів.

Правовідносини з приводу порядку користування жилим будинком регулюються нормою ст. 358 ЦК України, яка передбачає можливість залишення окремих підсобних приміщень (кухня, коридор тощо) в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

Норми ст. ст. 363, 367 ЦК України регулюють правовідносини учасників спільної часткової власності щодо виділу частки з майна або його поділу.

Зазначеними нормами передбачено, що поділ (виділ частки) майна, яке є об'єктом спільної часткової власності, в натурі між співвласниками припиняє право спільної часткової власності щодо цих співвласників.

Виходячи зі змісту цих норм, поділ є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом, що виключає можливість залишення в спільному користуванні співвласників будь-яких приміщень будинку.

Саме такий варіант поділу і його технічну можливість було запропоновано експертом у висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 003/БТ-15 від 24.03.2015.

Вирішуючи спір щодо поділу будинку, суд неправильно застосував до правовідносин сторін норму ст. 358 ЦК України, у той час як ці правовідносини регулюються нормами ст. ст. 363, 367 ЦК України. Усупереч цим нормам суд, здійснюючи поділ будинку в натурі, залишив частину приміщень будинку в спільному користуванні співвласників, у той час як відповідно до ст. 367 ЦК України при поділі будинку припиняється не тільки спільне користування будинком, а і право спільної часткової власності.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 14.09.2005 року, реєстровий № 3-2173, та від 21.11.2011 року, реєстровий № 2-1190, ОСОБА_4 є власником квартири № 1, що складається з двох кімнат, житловою площею 39,32 кв.м, загальною площею 50,24 кв.м, гаража, площею 20,7 кв.м, літньої кухні, площею 63,5 кв.м, що становить 71/100 частин в будинку АДРЕСА_1 і підтверджується довідкою Івано-Франківського ОБТІ від 12.02.1990 року.

Як видно з розрахунку ідеальних часток в загальній власності на вказане домоволодіння від 16.10.1989 року веранда, вхід на горище площею 3,90 кв.м, «IV» коридор площею 2,60 кв.м; підвал, «ІІ» коридор площею 4,90 кв.м, як і кухня 1-1, житлові кімнати 1-2 та 1-3, ганок, сарай, належать до квартири № 1 в цьому домоволодінні.

Тому помилковим є висновок суду першої інстанції з посиланням на ст. 382 ЦК України про те, що позивачу не може бути передано у приватні власність веранду, вхід на горище і до підвалу площею 3,90 кв.м, вхід у підвал та коридор «ІІ».

Згідно договору купівлі-продажу від 26.11.2007 року ОСОБА_2, ОСОБА_5 є співвласниками однокімнатної квартири № 2, житловою площею 18,66 кв.м, загальною площею 29,68 кв.м в будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 363 ЦК України саме така частка у праві спільної часткової власності перейшла до відповідачів як набувачів за договором з моменту його укладення.

Дійсна вартість домоволодіння АДРЕСА_1 станом на час проведення екерного дослідження (09.04.2014) складає 206 379,60 грн.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 016/БТ-14 від 09.04.2014 року, яку суд першої інстанції поклав в основу свого рішення, реальна частка позивача зменшується від ідеальної частки на 9/100 частин (71/100 - 62/100), а відповідачів відповідно збільшується на 9/100 частин (38/100 - 29/100).

ОСОБА_4 згоди на таке зменшення належної йому ідеальної частки в будинку не давав, як і на отримання грошової компенсації в сумі 18 255,02 грн за перевищення вартості частки відповідачів в домоволодінні. Присудження грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась, суд першої інстанції не вирішив.

Відповідно до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 003/БТ-15 від 24.03.2015 року реальна частка позивача становить 68/100 частини, що на 3/100 частини менше від належної йому ідеальної частки 71/100 в цілому домоволодінні, а відповідачів відповідно збільшується на 3/100 частин (32/100 - 29/100).

З огляду на викладене, реальний поділ житлового будинку по АДРЕСА_1 між сторонами, як суб'єктами права спільної часткової власності, слід провести згідно висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 003/БТ-15 від 24.03.2015 року.

При цьому, як ствердила в засіданні апеляційного суду представник позивача, останній просить врахувати належну йому компенсацію за перевищення вартості ідеальних часток в розмірі 5 444,74 грн в рахунок вартості ремонтних робіт, які повинен провести ОСОБА_2, тому колегія суддів вважає за можливе не присуджувати ОСОБА_4 вказану грошову компенсацію.

Проведення запропонованих експертом ремонтно-будівельних робіт по розмежуванню часток сторін в житловому будинку не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, тому згідно ст. 152 ЖК України (в редакції, чинній на час вирішення спору) виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.

Рішення суду першої інстанції в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою, визначеному висновком первинної експертизи, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, оскаржуване судове рішення в частині поділу житлового будинку не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору в цій частині, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про реальний поділ домоволодіння.

В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 17 липня 2015 року в частині поділу житлового будинку скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Провести реальний розподіл домоволодіння АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_5.

Виділити в цілому у власність ОСОБА_4 в домоволодінні АДРЕСА_1 наступні приміщення: - «І» веранду літ. «А1» площею 6,50 кв.м; «ІІІ-У» вхід на горище і до підвалу площею 3,90 кв.м; «IV» коридор площею 2,66 кв.м; «VI» підвал площею 11,36 кв.м; «ІІ» коридор площею 4,90 кв.м; кухню літ. 1-1 площею 10,92 кв.м; житлову кімнату літ. 1-2 площею 22,23 кв.м; житлову кімнату літ. 1-3 площею 17,09 кв.м.

Виділити в цілому у власність ОСОБА_2, ОСОБА_5 в домоволодінні АДРЕСА_1 наступні приміщення: «VII» підвал площею 7,45 кв.м; кухня літ. 2-1 площею 11,02 кв.м; житлова кімната літ. 2-2 площею 18,66 кв.м.

Зобов'язати ОСОБА_4 провести роботи із демонтажу дверного блоку між коридором 1-1 і кухнею 2-1, замурувати дверний отвір цеглою; провести демонтаж дверного блоку між вхідним коридором і приналежною 1/2 частиною приміщення підвалу «IV», замурувати дверний отвір цеглою; влаштовувати на горищі дощану перегородку по лінії поділу - розмежування квартир.

Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_5 провести роботи із демонтажу віконного блоку в кухні літ. 2-1, розширення отвору, облаштування збільшеної металевої перемички і облаштування вхідного дверного отвору із встановленням дверного блоку з боковими вікнами зі сторони подвір'я в кухню літ. 2-1; облаштування нових зовнішніх вхідних сходів або теплового тамбуру-веранду шириною 1,6 м; облаштування нових внутрішніх вхідних сходів із теплового тамбуру - веранди або з вулиці під верандою співвласника № 1 у приналежну йому частину підвалу шляхом розширення віконного отвору підвального вікна; облаштування окремого виходу на горище із вулиці або з тамбуру-веранди в місці існуючого горищного вікна.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду від 17 липня 2015 року залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А.

Меленко О.Є.