Рішення № 5308337, 19.08.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2009 р. Справа № 47/31-09

вх. № 5867/5-47

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, особисто

відповідача - не з`явився

3-ї особи - Жилінков Ю.Є., голова правління

розглянувши справу за позовом Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків 3-я особа Акціонерне товариство закритого типу "Грань", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю КБ "Фінансова ініціатива" в особі ХФ, м. Харків

про стягнення 131136,66 грн. та усунення перешкод у користуванні майном

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю КБ "Фінансова ініціатива" в особі ХФ 125966,06 грн. основного боргу, 433,33 грн. індексу інфляції, 4210,91 грн. пені, 526,36 грн. 3% річних. та зобов`язанням відповідача звільнити приміщення, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 26 від належного його майна шляхом демонтажу та вивезення за власні кошти, усунувши перешкоди для подальшого користування майном, яке є власність АТЗТ "Грань".

У судовому засіданні позивач підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити.

Відповідач у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, витребувані попередньою ухвалою суду документи не представили.

Представник третьої особи підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та третьої особи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та третьою особою 13.02.2008р. був укладений договір найму (оренди) нежитлового приміщення. Предметом даного договору було нежитлове приміщення загальною площею 160,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 26. Пунктом 1.1. Договору позивач та третя особа встановили, що третя особа передає позивачу у тимчасове платне користування вищенаведене приміщення .

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Актом приймання - передачі нежитлового приміщення у відповідності з договором найму (оренди) від 13.02.2008р. третя особа передала позивачу спірне приміщення.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.02.2008р. між позивачем та відповідачем 14.02.2008р. було укладено договір субнайму нежитлового приміщення, відповідно до п.1.1. якого позивач зобов`язався передати відповідачу у тимчасове, платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху №1-7 в літ. "А-2", цегляні, загальною площею 160,4 кв.м., за адресою: м.Харків, вул. Полтавський шлях, буд. №26. Передача приміщення до субнайму та повернення приміщення з субнайму здійснюється сторонами на підставі акти прийому - передачі.

Судом встановлено, що актом приймання - передачі приміщення у відповідності з договором субнайму від 14.02.2008р. позивач передав відповідачу в субнайм спірне приміщення.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.5.1. Договору субнайму розмір плати за користування приміщенням становить 191, 51 грн. за один квадратний метр. Місячна плата по субнайму становить 30718,87 грн. Сторони домовились, що сума плати за договором субнайму повинна бути еквівалентна 26,00 Євро за один квадратний метр субнайманої площі, по курсу Національного банку України на день виставлення рахунку.

Згідно п.5.4. Договору сплата платежів по цьому договору здійснюється відповідачем щомісячно до 10 числа поточного місця, на підставі рахунків, які надає позивач не пізніше 5 числа поточного місяця, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позивача, та не може перевищувати передплату більш ніж за 3 місяця. Причому Субнаймач здійснює плату за перший місяць строку субнайму, пропорційно кількості календарних днів в місяці користування приміщенням.

Відповідно до п.2.2.2. Договору відповідач зобов`язаний виконувати всі умови, передбачені даним договором, в тому числі в частині оплати за суборенду приміщення.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано позов до господарського суду Харківської області про стягнення з відповідача - 179151,61 грн. заборгованності за період з 01.11.2008р. по 10.03.2009р. та зобов`язання відповідача про звільнення приміщення, яке є предметом позову по даній справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.05.2009р. по справі №40/107-09 позовні вимоги задоволено повністю, розірвано договір субнайму нежитлового приміщення від 14.02.2008р., зобов`язано відповідача звільнити спірне нежитлове приміщення, стягнуто заборгованність у розмірі 179151,61 грн.

Судом встановлено, що відповідач звільнив спірне приміщення 01.06.2009р., залишив при цьому обладнання, яке перешкоджає правам позивача на використання даного приміщення за власним розсудом.

Відповідно до ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не підписано відповідний акт про передачу нежитлового приміщення позивачу.

Враховуючи використання відповідачем приміщення за період з 01.03.2009р. по 31.05.2009р. позивачем було надано рахунки - фактури відповідачем на загальну суму 125966,06 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення коштів в сумі 125966,06 грн. (сума основного боргу) та в частині зобов`язання відповідача звільнити спірне приміщення від належного йому обладнання шляхом демонтажу та вивозу за власні кошти правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростована відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 4210,91 грн., 433,33 грн. інфляційних втрат та 526,36 грн. 3% річних.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.8.3. Договору субнайму у випадку порушення відповідачем строків оплати за користування приміщенням та інших платежів, передбачених цим договором, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день затримки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені, суд приходить до висновку про його обгрунтованість, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 4210,91 грн. пені.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Також позивач просить суд у якості забезпечення позову накласти арешт на розрахунковий рахунок відповідача, а також на майно відповідача, розташованого за адресою: м. Харків, Полтавський шлях, 26.

Суд, розглянувши, заяву позивача про забезпечення позову, відмовляє у її задоволенні повністю, виходячи з наступного.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем не доведено наявність або відсутність у відповідача грошових коштів та ймовірності припущення, що грошові кошти, які є у відповідача можуть зникнути або зменшитися за кількістю, крім того, вибір способу забезпечення позову залежить від суті позовних вимог, так, у позові про стягнення грошей може застосовуватися накладення арешту на кошти, що належать відповідачу, а у разі відсутності коштів застосовуватися арешт на майно.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 1396,37 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний Банк "Фінансова Ініціатива" (м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, д. 21/38 літ. "А", р/с №32002175601 в ГУ НБУ м. Києва та Київської області, МФО 380054, ІНН 332998726546, код ОКПО 33299878) на користь Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (61001, АДРЕСА_1, НОМЕР_1, виданий Ленінським РО ХГУ УМВДУ в Х/о, ідент. код НОМЕР_2) 125966,06 грн. основного боргу, 4210,91 грн. пені, 433,33 грн. інфляційних втрат, 526,36 грн. 3% річних, 1396,37 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційний Банк "Фінансова Ініціатива" (м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, д. 21/38 літ. "А", р/с №32002175601 в ГУ НБУ м. Києва та Київської області, МФО 380054, ІНН 332998726546, код ОКПО 33299878) звільнити приміщення, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 26 від належному йому майна шляхом демонтажу та вивозу за власні кошти, усунувши перешкоди для подальшого користування майном, яке є власністю АТЗТ "Грань" (код ЄДРПОУ 23759851).

4. В задоволенні клопотання позивача про накладення арешту на грошові кошти та майно - відмовити.

Повний текст рішення підписано 20.08.2009р.

Суддя

справа №47/31-09