Ухвала суду № 53079525, 02.11.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4012/14-ц

Категорія 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Декаленко В. С. ,

при секретарі - Кравцовій Ю. В.,

за участю:

представника позивачки - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя.

В судовому засіданні представником позивачки заявлено клопотання про роз'єднання позовних вимог, мотивуючи його тим, що в поданій позовній заяві поєднано дві позовні вимоги про розірвання шлюбу та розподіл спільного майна подружжя, однак до теперішнього часу справа по суті не розглянута, оскільки розгляд справи відкладається у зв'язку з проведенням експертиз, вирішенням клопотань, та категоричною відмовою відповідача щодо надання до суду правовстановлюючих документів на майно, яке набуто сторонами за час шлюбу і належить вважає дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, що потребувало з метою сприяння всебічного і повного з'ясування обставин по справі необхідності позивача звертатись з клопотанням до суду щодо їх витребування судом.

Зазначає, що всі проведені по справі процесуальні дії стосуються виключно вимоги позивача щодо поділу майна подружжя, а вимога щодо розірвання шлюбу по суті фактично не розглянута. Позовні ж вимоги по справі мають різні правові підстави, і що стосується першої вимоги про розірвання шлюбу, то немає фактичних оспорювань та заперечень. Для вирішення по суті другої вимоги, про поділ спільного майна подружжя, обов'язково необхідні правові підстави та доводи для об'єктивного вирішення спору по суті і тому за таких обставин спільний розгляд усіх позовних вимог по справі затягує та ускладнює її вирішення по суті. А тому враховуючи вимоги ст. 126 ЦПК України, на його думку є підстави для задоволення заявленого клопотання та роз'єднання позовних вимог про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя, у окремі провадження: про розірвання шлюбу та провадження про поділ спільного майна подружжя.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечують проти заявленого клопотання, обґрунтувавши поясненнями, просять суд відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представника позивачки, думку відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Так відповідно до ст. 31 ЦПК України, сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки.

Статтею 126 ЦПК України визначено порядок та підстави об'єднання та роз'єднання позовів та зазначено, що залежно від обставин справи суддя чи суд мають право постановити ухвалу про роз'єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник щодо розірвання шлюбу та поділу спільного майна подружжя. І зазначенні позовні вимоги були об'єднанні позивачем в одній позовній заяві.

Пленум Верховного Суду України в п. 21 своєї Постанови № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснив, що при вирішенні питання щодо можливості розгляду у процесі про розірвання шлюбу вимоги про поділ спільного майна подружжя судам слід мати на увазі, що у випадках, коли такий поділ зачіпає інтереси третіх осіб (наприклад, коли майно є власністю селянського (фермерського) господарства, іншого суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, до складу співзасновників яких, крім подружжя та їхніх неповнолітніх дітей, входять і інші особи, або власністю житлово-будівельного чи іншого кооперативу, член якого ще не повністю вніс свій пайовий внесок, у зв'язку з чим не набув права власності на відповідне майно, виділене йому кооперативом у користування), суду належить обговорити питання про виділення цієї вимоги у самостійне провадження в порядку ст. 126 ЦПК.

Судом встановлено, що відповідач заперечуючи проти позову вказує на те, що майно яке позивачка вважає спільним майном подружжя є не тільки його особистою власністю, а і придбувалось за кошти його батьків.

Крім того, не заперечується сторонами та обставина, що після пред'явлення позивачкою позовної вимоги про розірвання шлюбу, сторони фактично не приймають будь-яких мір щодо відновлення сімейних стосунків та збереження сім'ї, шлюб їх тривалий час носить формальний характер.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про доведеність клопотання представника позивачки та необхідності роз'єднання позовних вимог в самостійні провадження, а саме вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, залишивши номер справи № 758/4012/14-ц, та вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, які передати на реєстрацію до автоматизованої системи документообігу Подільського районного суду м. Києва, оскільки спільний розгляд вказаних вимог дійсно слугує затягуванню строків розгляду справи та порушенню прав сторін, як процесуальних так і прав визначених Конституцією України та СК України.

На підставі викладеного, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», керуючись ст.ст. 27, 31, 126, 168 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Роз'єднати в самостійні провадження позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, залишивши номер справи № 758/4012/14-ц, та позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, передавши її на реєстрацію до автоматизованої системи документообігу Подільського районного суду м. Києва.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України.

СуддяВ. С. Декаленко