Ухвала суду № 53067033, 01.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/12321/2015 Головуючий в 1-й інстанції - Арапіна Н.Є.

Доповідач-ЧобітокА.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого -Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.

при секретарі - Мороз Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення та ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат,трьох процентів річних за час прострочення виконання зобов»язання та пені,-

в с т а в н о в и л а:

В квітні 2015 року позивач пред»явив вказаний позов до відповідача та зазначав,що рішенням Апеляційного суду Київської області від 17 липня 2014 року частково скасовано рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2014 року і залишено без змін рішення в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_5 86 300 грн.34 коп.. 27 лютого 2015 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір відступлення права вимоги за розпискою від 12 вересня 2013 року від ОСОБА_3 - боржника, ОСОБА_6 - первісному кредитору , про передачу грошової суми у розмірі 85 000,00 грн..

Посилаючись на невиконання відповідачем вищезазначеного судового рішення в частині стягнення з нього 86 300 грн.34 коп.,позивач після уточнення вимог просив стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 43064 грн. за період з липня 2014 року по квітень 2015 року ,три проценти річних за час прострочення виконання зобов»язання за період з 18 червня 2014 року по 28 квітня 2015 року в сумі 2234 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов»язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01 вересня 2014 року по 28 лютого 2015 року у сумі 44703,72 грн.,а всього 90 001,72 грн..

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2015 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_7 про закриття провадження по справі.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2015 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 43064 грн.,три проценти річних у сумі 1941 грн.76 коп.,а всього 45 005 грн. 76 коп. та на користь держави 450 грн..

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення та ухвалу суду першої інстанції та закрити провадження в справі . Зазначає, що суд не вправі був розглядати вказані позовні вимоги, оскільки рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2014 року в задоволенні аналогічних вимог ОСОБА_8до відповідача відмовлено. Крім того договором про передачу права вимоги,ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 вимогу стосовно стягнення з відповідача лише 85 000 грн..

Заслухавши доповідь судді,обговоривши обставини справи,доводи апеляційної скарги,колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України однією з підстав заміни кредитора у зобов»язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги ).

За правилами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов»язанні в обсязі і на умовах,що існували на момент переходу цих прав,якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлено, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 17 липня 2014 року частково скасовано рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2014 року і залишено без змін рішення в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 86 300 грн.34 коп..

27 лютого 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір відступлення права вимоги за розпискою від 12 вересня 2013 року про передачу ОСОБА_3 грошової суми в розмірі 85 000 грн. і про укладення такого договору боржника було повідомлено 04.03.2015 року.

Відповідно до пункту 2 зазначеного договору до нового кредитора переходить право вимагати (замість Первісного Кредитора) від Боржника належного виконання зобов»язань Боржника,викладених в угоді,а боржник зобов»язується перед Новим Кредитором належно виконати зобов»язання Боржника,що викладені в Угоді,з урахуванням сплати всіх платежів,згідно з діючим законодавством.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у сумі 43064 та три проценти річних у сумі 1941 грн.76 коп.,а всього 45 005 грн.45 коп.,суд першої інстанції встановив і виходив з того,що відповідач частково виконав рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2014 року по сплаті 86300,64 коп.,перерахувавши 17 квітня 2015 року на казначейський рахунок відділу державної виконавчої служби Вишгородського управління юстиції суму 86300,64 грн.,з яких 78 409,67 грн. було перераховано на картку ОСОБА_4 в погашення грошового зобов»язання, з яких 10% від перерахованої суми - 7840,97 грн., знято як виконавчий збір відповідно до ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження, а 50 грн. знято як витрати на проведення виконавчих дій згідно зі ст.41 цього Закону. Оскільки відповідачем частково виконано грошове зобов»язання перед позивачем 17.04.2015 року, суд,застосувавши ст. 625 ЦК України, прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з липня 2014 року по квітень 2015 року в сумі 43064 грн. та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов»язання за період з 17 липня 2014 року по 17 квітня 2015 року в сумі 1941 грн.76 коп..

Колегія суддів вважає такий висновок суду відповідним обставинам справи та вимогам закону,що регулює правовідносини,які виникли між сторонами.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Не ґрунтуються на законі посилання в апеляційній скарзі на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2014 року,яким було відмовлено в задоволенні аналогічних позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3,в зв»язку з чим суд не вправі був розглядати такі ж позовні вимоги в даній справі.

Колегія суддів звертає увагу,що предметом розгляду в даній справі є відповідальність відповідача за порушення грошового зобов»язання в розмірі 86300,64 грн.,покладеного на нього рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2014 року,яке не виконувалося ним з липня 2014 року по 17 квітня 2015 року і саме за цей період суд стягнув з нього на користь позивача інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Вказані вимоги не були і не могли бути предметом розгляду Вишгородським районним судом м.Києва в 2014 році.

В зв»язку з наведеним колегія суддів вважає законною ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2015 року,якою відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_7 про закриття провадження по справі, а доводи на які посилається представник відповідача, як на підстави до її скасування, такими,що не ґрунтуються на законі.

В справі № 6-113 цс 14 , предметом якої був спір про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період невиконання судового рішення про відшкодування майнової та моральної шкоди,Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Не впливають на правильність рішення посилання в апеляційній скарзі на безпідставне включення позивачем в суму грошового зобов»язання суми судового збору,яка також стягнута з відповідача за вказаним судовим рішенням,оскільки ОСОБА_5 відступив ОСОБА_4 право вимоги лише на 85 000 грн..

Колегія суддів відхиляє вказаний довід апеляційної скарги з тих підстав,що з договору відступлення права вимоги від 27.02.2015 року,укладеного позивачем з ОСОБА_5 зокрема з пункту № 2 вбачається, що останній передав право вимоги 85 000 грн. з урахуванням сплати всіх платежів.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.

Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення та ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -