Ухвала суду № 53066996, 27.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

---------------------------------------------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Качана В.Я.

при секретарі Архіповій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу судді Дарницького районного суду м. Києва від 9 вересня 2015р. про забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна,

встановила:

у серпні 2015р. позивач звернувся до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з відповідачем в період з 1 травня 2009р. по 5 жовтня 2012р. та про поділ спільного майна, визнавши за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2.

Також позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні квартири та заборони виселяти та знімати його з реєстрації у квартирі АДРЕСА_3, посилаючись на те, що відповідач може у будь-який час розпорядитися вказаною квартирою.

Ухвалою судді від 9 вересня 2015р. заява задоволена.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просить ухвалу судді скасувати, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви.

Апелянт посилається на те, що ухвала суддею постановлена з порушенням норм процесуального права, так як спірні квартири не належать відповідачу, а ОСОБА_2 не є стороною у даній справі.

Також апелянт зазначає, що заборона органам державної влади виселяти та знімати з реєстрації позивача з квартири АДРЕСА_3 є необґрунтованою, так як позивач за вказаною адресою не зареєстрований.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення позивача та його представника, які просили залишити ухвалу судді без змін, вивчивши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суддя виходив з того, що прохання позивача є співмірним із заявленими ним у позові вимогами, а у випадку невжиття заходів, виконання рішення суду у разі задоволення позову, може бути утрудненим або неможливим.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/14166/2015Головуючий у суді першої інстанції: Цимбал І.К.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М. - 2 -

Проте, повністю погодитися з таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи по забезпеченню позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та заборони вчиняти певні дії.

У п. 4 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

До заяви про забезпечення позову позивачем додана копія листа ОСОБА_2, в якому вона просить позивача звільнити квартири АДРЕСА_3 у зв'язку із зміною власника.

На вказаний документ не звернув уваги суддя при постановленні ухвали про забезпечення позову та не перевірив, чи належить спірна квартира відповідача.

Також суд не врахував, що звертаючись до суду з даним позовом, позивачем не було надано документів, які підтверджують право власності відповідача на спірне майно.

Не перевіривши вказані обставини, суд наклав арешт на майно, яке не належить відповідачу.

Також у порушення вимог ст. 152 ЦПК України та роз'яснення Верховного Суду України суддя заборонив органам державної влади виселяти позивача та знімати його з реєстрації у квартирі АДРЕСА_3, хоча жодний орган державної влади не є стороною у даному спорі, а питання про виселення та реєстрацію у квартирі не є предметом даного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суддею постановлена без повного з'ясування обставин справи, а також з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, а питання необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу судді Дарницького районного суду м. Києва від 9 вересня 2015р. скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: