Постанова № 53061300, 13.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"13" жовтня 2015 р. справа № 804/3578/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю представника відповідача Калугіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровської митниці ДФС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі №804/3578/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД»

до Дніпропетровської митниці ДФС

про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, -

встановив:

У березні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2015/200021/1 від 30.01.2015р.;

- визнати протиправним і скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2015/00032 від 30.01.2015р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі №804/3578/15 адміністративний позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів, митний орган дійшов необґрунтованого висновку про неповноту та недостовірність відомостей про митну вартість товарів, та повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки наведені розбіжності та неточності не є підставою для незастосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на недоведеність обставин, які суд вважає встановленими, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач, зокрема, зазначає, що документи, які підтверджують числові значення митної вартості, не містять всіх відомостей та містять розбіжності, а саме:

- наданий позивачем інвойс від 20 січня 2015 року №230/15 не ідентифікується з партією

товару та свідчить про додаткові домовленості між позивачем та продавцем;

- не підтверджено транспортну складову.

Зазначене, за твердженням відповідача, не дає змоги перевірити числові значення складових митної вартості та є підставою для сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товарів.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.

За таких обставин, з урахуванням думки представника відповідача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, 30 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Полімер ЛТД» та фірмою ERMANO ENTERPRISE LTD, Сполучене Королівство Великобританія, було укладено контракт №30-07/2013 купівлі-продажу поліетилену та поліпропілену різних марок.

Придбаний за вказаним контрактом товар - полімери етилену у первинних формах; поліетилен з питомою густиною 0,94 або більше: поліетилен високої густини низького тиску в гранулах, марка HDPE Hiplex TR 144-21250 кг, з питомою густиною 0,947 г/см3 (при t=20 град.С), вміст мономерних ланок етилену 99,5%. Тип полімеризації - гомополімер; без хімічної модифікації; використовується для плівок загального призначення. Зазначений товар позивачем було заявлено до митного оформлення шляхом електронного декларування (митна декларація №110100000/2015/201784 від 30 січня 2015 року).

Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення, позивачем разом із вказаною митною декларацією було подано наступні документи: картку обліку; міжнародну автомобільну накладну; рахунок-фактуру № 1 від 26.01.15р.; рахунок-фактуру № СФ-4; довідку про транспортні витрати; біржові котирування; інвойс продавця з перекладом; комерційний інвойс № 230/15 виробника на продавця з перекладом; пакувальний лист виробника на продавця № 230/15 з перекладом; проформа інвойс продавця з перекладом; контракт від 30.07.2013 №30-07/2013; договір на перевезення № 145 від 13.01.15р.; договір про перевезення № 148 від 21.01.15р.; сертифікат про походження з перекладом; специфікація на продукт з перекладом; інформація про товар № 1043 звіт про якість з перекладом; експортна декларація з перекладом.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів в порядку статті 54 Митного кодексу України митним органом було виявлено, що в наданому до митного оформлення інвойсі від 20 січня 2015 року №230/15 відсутній номер та дата контракту. Крім того, у вказаному інвойсі на дану партію товару вказані умови розрахунку - передоплата, але документ, який підтверджує передплату не надано. Також згідно наданого рахунка на сплату транспортно-експедиторських послуг від експедитора №СФ-4 від 28 січня 2015 року вартість транспортних витрат складає 20000 грн. Згідно рахунку перевізника №1 від 26 січня 2015 року вартість транспортних послуг на перевезення вантажу - 19950 грн. Згідно наданої довідки на перевезення №б/н від 28 січня 2015 року відсутня інформація про розподіл вартості експедиційних витрат, згідно наведеної вище інформації. Вказане не дало змоги митному органу перевірити числові значення складових митної вартості.

З огляду на зазначене, контролюючим органом було запропоновано декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договір (контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; розрахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначені договором (контрактом); розрахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; розрахунок ціни (калькуляцію).

30 січня 2015 року декларантом були надані прайс-лист виробника товару, виписка з бухгалтерської документації, лист продавця №29/01-15 від 29 січня 2015 року, інформація біржових організацій про вартість товару. Також позивач зазначив, що будь-яких інших додаткових документів для підтвердження митної вартості у встановлений строк надати немає можливості.

За результатами розгляду наданих позивачем документів, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 30.01.2015р. №110100000/2015/200021/1, згідно якого вартість задекларованого товару визначено із застосуванням методу щодо ідентичних товарів та розраховано за даними митного органу виходячи із показника 1,22 євро/кг.

Крім того, відповідачем складено картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110100000/2015/00032.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд апеляційної інстанції, виходячи із матеріалів справи та системного аналізу зазначених правових норм, вважає обґрунтованими посилання митного органу на те, що оскільки наданий позивачем при здійсненні митного оформлення товару комерційний інвойс № 230/15 не містив номера та дати контракту та відповідного документа, підтверджуючого передоплату, передбачену вказаним інвойсом, контролюючому органу надано не було, у відповідача були наявні підстави для висновку про відсутність можливості перевірити числові значення складових митної вартості та витребування додаткових документів в порядку ч. 3 статті 53 Митного кодексу України. Суд вважає, що викладене взагалі виключало можливість встановлення суб'єктом владних повноважень наслідкового зв'язку між наданим інвойсом та контрактом №30-07/2013 від 30 червня 2013 року, хоча у відповідності до статті 53 Митного кодексу України рахунок-фактура (інвойс) є документом, що підтверджує митну вартість товарів.

Також, відповідно до статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої (частини десятої) цієї статті.

До переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до частини третьої пункту 2 частини одинадцятої статті 58 Митного кодексу України витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Згідно Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 p. N 65, собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

У підпункті 8 пункту 29 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов'язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно-експедиторських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду).

Враховуючи викладене, плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, частини четвертої, десятої статті 58 Митного кодексу України), Податкового кодексу України (пункту 190.1 статті 190) є обов'язковою для включення до бази оподаткування таких товарів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскільки позивачем не надано митному органу інформації про розподіл вартості експедиційних витрат, зазначене унеможливило перевірку складових митної вартості товару, що також є підставою для витребування додаткових документів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини 1 статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Суд звертає увагу на те, що в порушення частини 1 статті 254 Митного кодексу України додатковий документ - прайс-лист виробника товару позивачем було подано без перекладу на українську мову.

Крім того, декларантом на обґрунтовану вимогу відповідача про надання додаткових документів не було надано: договір (контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; розрахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначені договором (контрактом); розрахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору.

Враховуючи викладене, у митного органу були відсутніми відомості про включення всіх складових до заявленої декларантом митної вартості для проведення обчислення повноти таких витрат у заявленій митній вартості товару.

Таким чином, неможливість застосування першого методу обумовлена ненаданням позивачем витребуваних митницею додаткових документів, неможливістю обрахування всіх складових митної вартості.

Відповідач у спірних правовідносинах послідовно перейшов до застосування другорядних методів визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті Митного кодексу України, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

У спірних правовідносинах відповідачем митну вартість товарів, що імпортуються, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів із застосуванням вартостей, визначених митним органом за заявленою декларантом МД від 05 січня 2015 року №305161808/15/000018 з урахуванням регіону походження, умов контракту, у наближений до митного оформлення час.

При цьому, посадовою особою митного органу у графі 33 рішень про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195 зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також посадовою особою митниці зазначено, про проведення консультацій з декларантом та про здійснення коригування митної вартості товару із застосуванням другорядного методу (2а) з урахуванням наявної у митному органі інформації про вартість аналогічних товарів.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладені обставини справи та правові норми, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість дій митного органу при здійсненні митного контролю, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2015/200021/1 від 30.01.2015р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2015/00032 від 30.01.2015р. є правомірними, виходячи з чого заявлені вимоги адміністративного позову задоволенню не підлягають.

За таких обставин, судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що є підставою для скасування постанови суду з ухваленням нового рішення відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі №804/3578/15 скасувати.

В позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун