Ухвала суду № 53061247, 30.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"30" вересня 2015 р.

справа № 808/8992/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізької митниці Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2015 р. у справі №808/8992/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна"

до Запорізької митниці Міндоходів (далі – відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізької області (далі – відповідач-2),

про визнання протиправними відмови та бездіяльності, стягнення коштів, -

встановив:

У грудні 2014 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною відмову відповідача-1 у поверненні позивачу суми митних платежів за ВМД №112030000/2012/008002 від 16.03.2012 р., за ВМД №112030000/2012/011131 від 13.04.2012 р. у розмірі 12 921,21 грн.;

- визнати неправомірною бездіяльність відповідача-1 щодо ненадання відповідачу-2 висновку про повернення з Державного бюджету України позивачу надмірно сплачених коштів за ВМД №112030000/2012/008002 від 16.03.2012 p., за ВМД №112030000/2012/011131 від 13.04.2012 р. у розмірі 12 921,21 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача переплату ввізного мита у сумі 12 921,21 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2015 р. позов задоволено частково, а саме:

- визнано неправомірною бездіяльність відповідача-1 щодо ненадання відповідачу-2 висновку про повернення з Державного бюджету України позивачу надмірно сплачених коштів за ВМД №112030000/2012/008002 від 16.03.2012 р., за ВМД №112030000/2012/011131 від 13.04.2012 у розмірі 12 921,21 грн.;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача переплату ввізного мита у сумі 12 921,21 грн.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постанова суду в частині задоволених позовних вимог мотивована тим, що відповідач-1 не вчинив дій щодо повернення позивачу надмірно сплачених коштів; стягнення на користь позивача суми переплати ввізного мита є належним способом захисту порушеного права

позивача.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач-1 посилається порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Зокрема, відповідач-1 зазначив, що в нього були відсутні підстави для повернення надмірно сплачених митних платежів. Висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльність відповідача-1 щодо ненадання відповідачу-2 висновку про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів у розмірі 12 921,21 грн. є помилковим.

У зв'язку з тим, що позивач не скористався своїм правом випустити товар у вільний обіг під гарантійні зобов'язання та митницею Міндоходів не приймалося рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, неможливо встановити суму надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів). Ця позиція, на думку відповідача-1, підтверджується висновками колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України, викладеними у постанові від 15 квітня 2014 року по справі № 21-21а14.

Також, в постанові від 15 квітня 2014 року колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила: "митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. З урахуванням наведеного суд, постановляючи рішення про стягнення надмірно сплачених митних платежів, фактично визначає митну вартість ввезеного товару, чим підміняє митний орган".

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.

Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 16.03.2012р. для проведення митного оформлення ввезеного товару позивачем подана вантажна митна декларація (далі - ВМД) №112030000/2012/008002. У графі 43 зазначеної ВМД позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди. Митні платежі за даною ВМД повинні були становити ввізного мита - 76 642,39 грн. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 "Нарахування мита та митних платежів декларації".

16.03.2012р. митним органом прийнято рішення №112030000/2012/000038/1 про визначення митної вартості товару за шостим методом та у зв'язку з цим 16.03.2012р. видано картку відмови у митному оформленні товару №12030000/2/00184, в якій зазначено вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення товару, а саме подання нової ВМД.

16.03.2012р. позивачем подано митному органу нову митну декларацію №112030000/2012/008019, яку прийнято до митного оформлення. Платежі ввізного мита за новою ВМД склали 83 832,00 грн.

Таким чином, за декларацією №112030000/2012/008002 в результаті застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару переплата ввізного мита склала 7 189, 61 грн.

Крім того, 13.04.2012р. для проведення митного оформлення ввезеного товару позивачем подана ВМД №112030000/2012/011131. У графі 43 зазначеної ВМД позивачем вказано основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди. Митні платежі за даною ВМД повинні були становити ввізного мита – 102 521,05 грн. Ці дані підтверджені та відображені в графі 47 "Нарахування мита та митних платежів" декларації.

13.04.2012р. митним органом прийнято рішення №112030000/2012/00011871 про визначення митної вартості товару за шостим методом та у зв'язку з цим 13.04.2012 видано картку відмови у митному оформленні товару №112030000/2/00287, в якій зазначено вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення товару, а саме подання нової ВМД.

13.04.2012р. позивачем подано митному органу нову митну декларацію №112030000/2012/011189, митні платежі за якою вже становили 108 252,65 грн. ввізного мита.

Таким чином, за декларацією №112030000/2012/011189 в результаті застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару переплата ввізного мита склала 5 731,60 грн.

Не погодившись з рішеннями та картками відмови митного органу, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. по справі №0870/8766/12 позов задоволено у повному обсязі, а саме визнано протиправним та скасовано:

- рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості за шостим методом №112030000/2012/000038/1 від 16.03.2012р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №112030000/2/00184 від 16.03.2012р. за ВМД №112030000/2012/008002;

- рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості за шостим методом №112030000/2012/000118/1 від 13.04.2012р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №112030000/2/00287 від за ВМД № 112030000/2012/011131.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга Запорізької митниці залишена без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014р. касаційну скаргу Запорізької митниці відхилено, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 залишено без змін.

Листами від 18.07.2014 № 171/1-290, №171/1-289 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів в загальній сумі 12 921,21 грн. за вантажними митними деклараціями від 16.03.2012р. №112030000/2012/008002 та від 13.04.2012р. №112030000/2012/011131.

Листом від 01.08.2014р. №3 853/24/08-70-52-01-04 відповідачем-1 відмовлено у поверненні надмірно сплачених коштів до бюджету.

За висновком суду першої інстанції, відповідач-1 не вчинив передбачених "Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами", затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007р. №618 (далі – Порядок №618), дій щодо повернення позивачу надмірно сплачених коштів; з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, сума переплати ввізного мита в сумі 12 921,21 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач листами від 18.07.2014р. №171/1-290, №171/1-289 звертався до відповідача-1, в яких просив повернути з Державного бюджету України кошти, що були надмірно зараховані до бюджету у загальній сумі 12 921,21 грн. за ВМД №112030000/2012/008002 від 16.03.2012р. та ВМД №112030000/2012/011131 від 13.04.2012р.

Листом від 01.08.2014р. №3853/24/08-70-52-01-04 відповідачем-1 відмовлено у задоволенні заяви позивача. Відмова мотивована тим, що постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. по справі №0870/8766/12 було виконано в частині скасування рішень відповідача-1, а питання повернення надмірно сплачених платежів не було предметом спору у справі №0870/8766/12.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов’язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п’ятою ст.301 МК України, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів (ч.6 ст.301 МК України)

Відповідно до ч.8 ст.301 КАС України повернення не здійснюється:

1) якщо сума митних платежів, що підлягає поверненню, не перевищує 20 гривень;

2) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

На час звернення позивача з листами про повернення переплати ввізного мита процедура повернення надміру сплачених платежів була передбачена "Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013р. №787 (далі – Порядок №787), "Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань", затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 року (далі - Порядок N882/1188) та Порядком №618.

Відповідно до п.5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб’єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Відповідно до п.5 Порядку N882/1188 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені, зокрема, на поточний рахунок платника податку в банку (п.6 Порядку N882/1188).

Орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

За платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства (п.7 Порядку N882/1188).

На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань у визначеному законодавством порядку (п.10 Порядку N882/1188).

Відповідно до п.3 Порядку N882/1188 у разі наявності у платника податків податкового боргу повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань на поточний рахунок такого платника податків в банку, готівкою або з метою використання у подальших розрахунках як авансових платежів (передоплати) / грошової застави проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Відповідно до п. 1 розділу I Порядку № 618, цей порядок визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Відповідно до п. 1 розділу III Порядку № 618 платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум (п.2 розділу III Порядку № 618).

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати (п.3 розділу III Порядку № 618).

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення) до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України (п.4 розділу III Порядку № 618).

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів).

Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Копія Висновку про повернення, оригінал заяви платника податків про повернення коштів з Державного бюджету України та документ, у якому відображаються результати перевірки заяви платника, залишаються у Відділі для контролю. (п.6 розділу III Порядку № 618).

Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви (п.7 розділу III Порядку № 618).

За відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь (п.7 розділу III Порядку № 618).

Таким чином, необхідною умовою повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів є направлення митним органом відповідного висновку про повернення цих платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача-1 із заявами про повернення надмірно сплачених митних платежів відповідно до вимог Порядку N882/1188 та Порядку № 618.

Відповідно наказу Державної митної служби України "Про затвердження Порядку ведення митними органами оперативного обліку коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митних органів як передоплата (доплата), і сум митних та інших платежів, які сплачуються платниками податків під час митного оформлення товарів" N615 від 20.07.2007р. та наказу "Про затвердження Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів" N765 від 05.12.2013р. органами Міндоходів ведеться, зокрема, оперативний облік митних платежів платників, в тому числі і переплат.

Доказів того, що згідно даних оперативного обліку у позивача відсутня переплата за скасованими, згідно постанови суду від 30.01.2013р. по справі №0870/8766/12, рішеннями або є податковий борг, відповідач-1 суду не надав.

Отже, відповідачем-1 безпідставно не було вжито передбачених зазначеними нормативними актами дій щодо підготовки та направлення вказаного висновку, а лише надано письмову відмову, в якій відповідач-1 посилається не на відсутність переплати митних платежів чи наявність податкового боргу, а на постанову від 30.01.2013р. по справі №0870/8766/12, якою не було зобов’язано відповідача-1 повернути надмірно плачені митні платежі.

Так, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2013 по справі №0870/8766/12, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014р., зокрема, скасовані рішення Запорізької митниці №112030000/2012/000038/1 від 16.03.2012р. №112030000/2012/000118/1 від 13.04.2012 про визначення митної вартості за шостим методом.

Відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, митна вартість задекларована за ВМД №112030000/2012/008002 від 16.03.2012р. та ВМД №112030000/2012/011131 від 13.04.2012р. після скасування рішень відповідача-1 має вважатись такою, що визнана відповідачем-1 автоматично, тому переплата митних платежів за цими деклараціями у загальній сумі 12 921,21 грн. підлягає поверненню позивачу.

Щодо висновків Верховного Суду України в справі № 21-21а14, викладених у постанові від 15.04.2014 року, на які посилається відповідач-1, слід зауважити, що це рішення стосується правовідносин, які мали місце до набрання чинності МК України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Скасовуючи рішення митного органу про коригування митної вартості, суд не може підміняти функції митного органу, тому не визначає правильність митного оформлення за основним методом, використаним декларантом, оскільки надає правову оцінку лише рішенню, яке оскаржено.

Разом з тим, на час розгляду справи в суді, митне оформлення є закінченим, товар випущено у вільний обіг, податки та мито сплачені. Проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу, як це зазначається в пункті 4 розділу ІІІ Порядку № 618, не передбачає прийняття нового рішення про визначення митної вартості. Крім того, МК України взагалі не передбачає обов’язку митниці щодо прийняття другого рішення про визначення (коригування) митної вартості.

Проте, слід врахувати положення ч. 7 ст. 54 МК України від 13.03.2012 № 4495-VI, яка встановлює, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Виходячи з цього, слід вважати митну вартість такою, яка визначена декларантом під час митного оформлення. Будь-які інші фактори, що впливають на митну вартість, можуть бути враховані митним органом лише під час пост-аудиту, який має здійснюватись в порядку, визначеному МК України з прийняттям відповідного рішення.

Відповідно до положень ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так в рішенні від 02.07.2004 року "Шмалько проти України" Європейського суд з прав людини, зокрема, зазначив, що "пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини "кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів."

Оскільки прийняття постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. по справі №0870/8766/12 та звернення позивача до відповідача-1 не призвели до поновлення порушеного права позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягнення з Державного бюджету України на користь позивача переплати ввізного мита у сумі 12 921,21 грн. є належними способом захисту прав позивача.

Відповідно до ч.2 ст.200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову суду від 04.02.2015 р. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2015 р. у справі №808/8992/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун