Постанова № 53060940, 29.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2015 року 08:57 № 826/19281/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом адвоката Рибальченка Валерія Олексійовичадо Дніпровського районного управління головного управління МВС України в місті Києвіпро визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -В С Т А Н О В И В:

Адвокат Рибальченко Валерій Олексійович (надалі - позивач або адвокат Рибальченко В.О.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Дніпровського районного управління головного управління МВС України в місті Києві (надалі - відповідач або Дніпровське РУ ГУМВС в м. Києві) про визнання протиправною бездіяльність щодо не надання відповіді на адвокатський запит від 04.08.2015, зобов'язання надати повну відповідь на адвокатський запит від 04.08.2015 та інформації, яка запитувалася зазначеним адвокатським запитом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2015 відкрито скорочене провадження у справі та запропоновано відповідачу, в разі невизнання адміністративного позову, у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду письмові заперечення проти позову та докази на підтвердження цих заперечень або заяву про визнання позову.

Копію даної ухвали про відкриття скороченого провадження відповідач отримав 02.10.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, у встановлений судом строк жодних заперечень проти позовних вимог від відповідача до суду не надходило, заяву про визнання позову відповідач суду також не надіслав.

Відповідно до частини 4 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до частини 6 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначаються: дата, час та місце її прийняття; найменування адміністративного суду, прізвище та ініціали судді, який прийняв постанову; ім'я (найменування) сторін; предмет адміністративного позову; положення закону, якими суд керувався і на підставі яких задоволено позов; висновок суду про повне або часткове задоволення чи відмову у задоволенні вимог адміністративного позову з посиланням на досліджені судом докази; розподіл судових витрат; обов'язок відповідача виконати постанову негайно, крім постанови в адміністративній справі, передбаченій пунктом 2 частини першої цієї статті; строк набрання постановою законної сили та порядок її оскарження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно не надано запитуваної інформації у відповідь на його адвокатський запит від 04.08.2015, що був направлений в порядку ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», з додаванням необхідних документів на підтвердження повноважень адвоката Рибальченка В.О. за договором про надання правової допомоги. Разом з тим Дніпровським РУ ГУМВС України у м. Києві попри вимоги чинного законодавства України в своєму листі від 19.08.2015 № 48/136-А3 не надано всієї запитуваної інформації, а саме: інформації про адресата документу - листа Дніпровського РУ ГУМВС України у м. Києві від 16.07.2015 № 48/8033, його виконавця, дату відправлення, кількості аркушів у такому документі, та надання копії аркушу журналу реєстрації вихідних документів, в якому зафіксована відправлення вказаного листа від 16.07.2015.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку скороченого провадження та прийняття рішення по справі.

Як вбачається з тексту поданого позову та інших наявних матеріалів справи, 17.06.2015 адвокат Рибальченко А.В. направив на ім'я слідчого Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Як зазначає позивач даний адвокатський запит був поданий в інтересах ОСОБА_3, який виступає підозрюваним у кримінальному провадженні № 12013110040007058 від 25.04.2013, та представництво інтересів якого здійснюється адвокатом Рибальченко В.О. на підставі договору про надання правової допомоги від 15.06.2015.

У відповідь позивач отримав лист-відповідь Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 16.07.2015 № 48/8033 (копія останнього сторонами до матеріалів справи надана не була).

04.08.2015 позивачем цінним листом з описом був направлений інший адвокатський запит на ім'я начальника Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві, де адвокат, посилаючись на необхідність в одержанні інформації для надання правової допомоги своєму клієнту ОСОБА_3.) та норму ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», просив надати йому наступну інформацію та документи: інформацію щодо документа, якому Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві присвоєний вихідний номер 48/8033 від 16.07.2015, його адресата, виконавця такого документа, дати відправлення, кількості аркушів, з наданням копії аркуша журналу реєстрації вихідних документів, в якому зафіксовано його відправлення. А в разі якщо вказаний номер не присвоювався жодному з документів у Дніпровському РУ ГУ МВС України в м. Києві, то надати відповідну інформацію.

В додатку до цього адвокатського запиту від 04.08.2015 були зазначені копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги та ордеру.

Даний адвокатський запит позивача отриманий відповідачем 07.08.2015, що засвідчується наявною у матеріалах справи копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, та не заперечується відповідачем.

22.08.2015 позивач отримав лист-відповідь від 19.08.2015 №; 48/136-АЗ за підписом начальника СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві наступного змісту: «На Ваш запит, що надійшов до Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві за вх. 136-АЗ від 07.08.2015 року повторно направляю Вам постанову про відмову в задоволенні клопотання по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110040007058 від 25.04.2013 року за ч.4 ст.190 КК України та супровідний лист до неї. Крім цього, повідомляю, що облік вхідної та вихідної кореспонденції в Дніпровському РУ ГУМВС України в м. Києві ведеться в електронному вигляді. В зв'язку з цим надати вам копію сторінки з журналу відправлення вихідних документів, в якому зафіксовано відправлення документу за № 48/8033 від 16.07.2015 року не має можливості.».

Аналізуючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд приходить до наступного.

Стаття 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)(надалі - Закон № 5076) передбачає, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою, тощо.

За визначенням, наведеним в абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 5076, «адвокатський запит» - це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону № 5076 до адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Згідно із нормами ч. 2 ст. 24 Закону № 5076 орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

Також, у разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

В силу приписів норм ч. 3 ст. 24 Закону № 5076 відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

З контексту вищенаведених норм права можна дійти висновки, що положення Закону № 5076 передбачають лише обов'язок державного органу надати інформацію та копії документів на адвокатський запит та передбачає відповідальність за відмову в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації або за надання інформації, що не відповідає дійсності.

Втім, зазначені положення про обов'язок надання інформації на адвокатський запит, на думку суду, належить застосовувати за умови, якщо запитувана адвокатом інформація знаходиться у розпорядженні відповідного державного органу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у адвокатському запиті від 04.08.2015 запитана інформація щодо порядку оформлення Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві листа від 16.07.2015 № 48/8033, наданого у відповідь на клопотання адвоката Рибальченка В.О. про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в інтересах свого клієнта, а також з питань реєстрації та відправлення такого листа-відповіді на адресу адвоката.

Також, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (надалі - Закон № 2939) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

За загальним правилом публічна інформація є відкритою (ч. 2 ст. 1 Закону № 2939). Виняток становить інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію (ч. 1 ст. 6 Закону № 2939).

В розумінні ч. 1 ст. 7 цього Закону «конфіденційна інформація» - це інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Таємною інформацією згідно ч. 1 ст. 8 Закону № 2939 є інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 2939 до службової може належати інформація, що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень.

Зокрема, перелік відомостей, що становлять службову інформацію в органах внутрішніх справ, закріплений в наказі Міністерства внутрішніх справ України від 14.05.2012 № 423 «Про затвердження Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Міністерства внутрішніх справ України».

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону № 2939 обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Отже, встановлену статтями 7, 8, 9 Закону № 2939 можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки будь-якого із названих видів інформації. Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону № 2939 (аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.07.2015 № К/800/2290/15).

За результатами аналізу наведених вище норм Закону № 5076 суд приходить до висновку, що за наслідками розгляду адвокатського запиту від 04.08.2015 відповідач мав надати інформацію та копії запитуваних документів, якими він володіє, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом, про що письмово повідомити позивача не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Зі змісту адвокатського запиту Рибальченка В.О. від 04.08.2015 не вбачається, а відповідачем не доведено, що позивач у своєму запиті ставить питання щодо надання йому інформації, яка підпадає під ознаки, визначені ст. 7, 8 і 9 Закону № 2939.

Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що адвокатом Рибальченко В.О. отримано лист-відповідь від 19.08.2015 №48/136-А3 щодо розгляду його адвокатського запиту від 04.08.2015 (вх. № 136-АЗ від 07.08.2015). Тобто, суд приходить до висновку, що в даному випадку Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві не вчинено бездіяльності у вигляді ненадання відповіді на адвокатський запит від 04.08.2015, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову позивача в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на адвокатський запит.

Водночас, даний лист відповідача від 19.08.2015 не містив, а ні вичерпної інформації по всім поставленим питанням (а саме: інформації щодо адресата документу з вихідним номером 48/8033 від 16.07.2015, виконавця та дату відправлення такого документу, кількості аркушів в такому документі), а ні відмови у наданні такої запитуваної інформації.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд прийшов до висновку про те, що відповідач без законних на то підстав відмов у наданні позивачу відповіді на його адвокатський запит в повному обсязі.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних ociб, прав та інтересів юридичних oci6 у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових ociб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Беручи до уваги вищевикладені положення законодавства та встановлені по справі обставини, а також те, що фактично предмет спору у цій справі пов'язаний з визнанням протиправними дій Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві щодо надання неповної відповіді на адвокатський запит, з метою повного, всебічного захисту прав позивача, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо надання неповної інформації у відповідь на адвокатський запит від 04.08.2015 та зобов'язати надати інформацію, яка запитувалася в цьому адвокатському запиті адвоката в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

Керуючись положеннями статей ст.ст. 11, 69 - 71, 94, 158-163, 167, 1832, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов адвоката Рибальченка Валерія Олексійовича задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Дніпровського районного управління головного управління МВС України в місті Києві щодо надання неповної інформації у відповідь на адвокатський запит адвоката Рибальченка Валерія Олексійовича від 04.08.2015.

3. Зобов'язати Дніпровське районне управління головного управління МВС України в місті Києві надати інформацію, яка запитувалася в адвокатському запиті адвоката Рибальченка Валерія Олексійовича від 04.08.2015, в повному обсязі.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути судові витрати у сумі 146,16 грн. (сто сорок шість гривень 16 копійок) на користь Рибальченка Валерія Олексійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) шляхом їх безспірного списання з рахунків Дніпровського районного управління головного управління МВС України в місті Києві (код ЄДРПОУ 08672868) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ч. 8 ст. 183-2, ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.М. Кобилянський