Постанова № 53060851, 21.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 жовтня 2015 року №826/7709/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «КІК»

до

державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2014 №0003652204,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КІК» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2014 №0003652204.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 30.10.2014 №3221/26-52-22-04-10/21619519 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Євроюрінком групп», товариством з обмеженою відповідальністю «Алкат Том», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.11.2014 №0003652204. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їхній реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив, з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 30.10.2014 №3221/26-52-22-04-10/21619519 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 17.11.2014 №0003652204 з підстав відсутності реальності господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Справу №826/7709/15 розглянуто в письмовому провадженні, згідно з приписами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «КІК» з питань дотримання податкового та іншого законодавства, своєчасності достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податків, інших платежів по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Євроюрінком групп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Алкат Том» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «КІК» пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до занижено податку на додану вартість на суму 100 729,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 30.10.2014 №3221/26-52-22-04-10/21619519 та державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.11.2014 №0003652204, яким позивачеві визначено податок на додану вартість у розмірі 151 093,50 грн., у тому числі: 100 729,00 грн. – основний платіж, 50 364,50 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України – дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Приписами пункту 201.6.статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції – це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається зі змісту акту перевірки державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 30.10.2014 №3221/26-52-22-04-10/21619519 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «КІК» та його контрагентами – товариством з обмеженою відповідальністю «Євроюрінком групп» за договором від 07.07.2014 №0707ТО, товариством з обмеженою відповідальністю «Алкат Том» за договором від 02.07.2014 №0702ТО.

У відповідності до матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «КІК» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Євроюрінком групп» (постачальник) укладено договір від 07.07.2014 №0707ТО, відповідно до якого постачальник зобов’язується передавати (поставляти) у зумовлені строки покупцеві технологічне обладнання згідно специфікації (додаток 1), а покупець зобов’язується приймати товар і сплачувати за нього. Предметом поставки є визначений товар з найменуванням, зазначеним у специфікаціях, підписаних постачальником та покупцем, які являються невід’ємною частиною цього договору.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору від 07.07.2014 №0707ТО; додатку 1 до договору від 07.07.2014 №0707ТО; виписок з банківського рахунку; податкових накладних; видаткової накладної.

Також, у відповідності до матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «КІК» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Алкат Том» (постачальник) укладено договір від 02.07.2014 №0702ТО, згідно умов якого постачальник зобов’язується поставити покупцеві обладнання, передбачене цим договором, а покупець зобов’язується прийняти продукцію та вчасно оплатити вартість продукції на умовах даного договору. Номенклатура, асортимент, комплектність, кількість і вартість продукції, а також інші необхідні характеристики продукції передбачається додатками до даного договору, що є невід’ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору від 02.07.2014 №0702ТО; додатку до договору від 02.07.2014 №0702ТО; виписки з банківського рахунку; податкових накладних; видаткових накладних.

Також позивачем надано суду копії договору оренди офісних та складських приміщень, штатного розпису, товарно-транспортних накладних, на підтвердження наявності у позивача розумної економічної причини (ділової мети) за результатами фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Євроюрінком групп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Алкат том» останнім надано суду договір поставки від 24.02.2014 №І-АН, специфікації №1 до вказаного договору, видаткових накладних, податкових накладних та фотознімків.

В свою чергу, висновки акту перевірки зроблені відповідачем по ланцюгу контрагентів постачальників позивача.

Водночас, суд вважає вказані твердження контролюючого органу необґрунтованими, оскільки взаємовідносини контрагентів позивача – товариства з обмеженою відповідальністю «Євроюрінком групп» та товариства з обмеженою відповідальністю «Алкат том» – не відноситься до спірних правовідносин, а тому вказане не береться судом до уваги. При цьому, суд звертає увагу, що підставою для висновків про порушення позивачем положень податкового законодавства з даними контрагентами є аналіз з боку перевіряючих суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді саме між позивачем та його контрагентами.

При цьому, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини 2 статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «КІК» та його контрагентами – товариством з обмеженою відповідальністю «Євроюрінком групп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Алкат том» – не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, та як наслідок того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.11.2014 №0003652204 прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «КІК» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2014 №0003652204 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.11.2014 №0003652204.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.