Постанова № 53058839, 27.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2015 р. Справа № 922/2381/15

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гетьмана Р.А., судді Лакізи В.В.,

при секретарі Катренко І.С.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1- довіреністю від 18.04.2014р. №14-88;

від відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю від 27.10.2010р.;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

на рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2015р.

у справі № 922/2381/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача ОСОБА_3 підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

про стягнення коштів в сумі 41627902,58грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2015р. у справі №922/2381/15 (суддя Лаврова Л.С.) стягнуто з ОСОБА_3 підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" інфляційні втрати в розмірі 26821501,08 грн., три відсотки річних в розмірі 1739369,92 грн., пеню в розмірі 6442782,65 грн. та 73080,00 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобовязання. Крім того, судом в порядку п.3 ст.83 ГПК України та з посиланням на ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України зменшено розмір пені на 50% до 6442782,65грн. у звязку з важким фінансовим становищем відповідача, яке виникло з підстав постачання теплової енергії населенню за тарифами, які не покривають собівартості виробництва теплової енергії.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2015р. у справі №922/2381/15, а саме: відмовити у стягненні пені у розмірі 4893637,75% (50% від нарахованої пені 9787275,50грн.), інфляційних втрат у сумі 19700795,85грн., 3% річних в сумі 1451474,21грн., всього у сумі 26045907,81грн., нарахованих за зобовязаннями січня листопада 2014р.; стягнути інфляційні втрати в сумі 7120705,23грн., 3% річних в сумі 287895,71грн., пеню в сумі 1549144,91грн. (50% від 3098289,81грн.), що нараховані за зобовязаннями грудня 2014року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що сторони спору, уклавши договори про організацію взаєморозрахунків від 16.12.2014р. №1460/30, від 26.12.2014р. №1623/30 та №1624/30, змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 19.12.2013р. №1907/14-ТЕ32, а отже для застосування санкцій, передбачених п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків порушення грошових зобовязань, передбачених статтею 625ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Таким чином, на думку апелянта, стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за зобовязаннями січня-листопада 2014року є неправомірним. Також апелянт зазначає, що він погоджується зі стягненням 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за порушення зобовязань по оплаті за газ, поставлений у грудні 2014році.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" також не погодилось з рішенням господарського суду першої інстанції та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області в частині відмови у стягненні 6524735,17грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з КП «Харківські теплові мережі» на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 6524735,17грн. пені, у стягненні якої було відмовлено.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням процесуального законодавства щодо рівності сторін та норм матеріального права, оскільки за приписами Господарського кодексу України учасник господарських відносин, у разі порушення ним грошових зобовязань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобовязання, а також сплатити штрафні санкції. Крім того, зазначає, що підприємство має стратегічне значення безпеки держави, оскільки забезпечує галузі економіки і населення природним газом, проте у звязку з несвоєчасним проведенням розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками у розмірі 20-24% для забезпечення потреб споживачів газу.

У відзиві на апеляційну скаргу від 30.07.2015р. КП "Харківські теплові мережі" заперечує проти вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" з тих підстав, що відповідачем, на момент звернення позивача з цим позовом, у повному обсязі виконано свої зобовязання за договором від 19.12.2013р. №1907/14-ТЕ-32. Також зазначає, що загальна заборгованість за поставлену теплову енергію становить 1,6млрд. грн., у тому числі - населення 967,5млн.грн., бюджетних установ - 442,3млн.грн., що підтверджує важке фінансове становище відповідача, з підстав, що не залежали від нього.

30.09.2015р. відповідачем надані додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких він зазначає, що погашення заборгованості за природний газ, спожитий у вересні-листопаді 2014року, здійснювалось в основному грошовими коштами, а остаточне погашення заборгованості за цей період відбулось 30.12.2014р. на підставі договору про організацію взаєморозрахунків від 26.12.2014р. №1624/30, у якому сторони визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору. Також зазначає, що нараховані за зобовязаннями грудня 2014року 3% річних у сумі 287895,71грн. та 7120705,23грн. інфляційних втрат визнає; пеню у сумі 3098289,81грн. визнає частково, у розмірі 1549144,91грн. (тобто 50% від нарахованої суми).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Харківської області в частині відмови у стягненні 6524735,17грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з КП «Харківські теплові мережі» на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 6524735,17грн. пені, у стягненні якої було відмовлено

Представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2015р. у справі №922/2381/15, а саме: відмовити у стягненні пені у розмірі 4893637,75% (50% від нарахованої пені 9787275,50грн.), інфляційних втрат у сумі 19700795,85грн., 3% річних в сумі 1451474,21грн., всього у сумі 26045907,81грн., нарахованих за зобовязаннями січня листопада 2014р.; стягнути інфляційні втрати в сумі 7120705,23грн., 3% річних в сумі 287895,71грн., пеню в сумі 1549144,91грн. (50% від 3098289,81грн.), що нараховані за зобовязаннями грудня 2014року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

19.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавцем) та ОСОБА_3 підприємством «Харківські теплові мережі» (покупцем) укладений договір купівлі-продажу природного газу № 1907/14-ТЕ-32, п. 1.1 якого встановлено, що продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2014році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 27112100, а покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ (а.с.21-26).

У пункті 1.2 цього договору встановлено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до п.2.1 цього договору продавець передає покупцю з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 650850тис. куб. м.

Пунктами 6.1, 6.2 цього договору встановлено, що оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із п.10.3 договору усі зміни і доповнення до цього договору оформляються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пункті 10.4 цього договору.

На виконання умов договору про закупівлю природного газу від 19.12.2013р. №1907/14-ТЕ-32 позивачем поставлено відповідачеві протягом січня-грудня 2014року природний газ на загальну суму 706319702грн., що підтверджується актами приймання-передачі та не заперечується сторонами спору (а.с.30-49).

Відповідач здійснив оплату за поставлений природний газ у повному обсязі, але з порушенням умов договору, що не заперечується сторонами.

26.09.2014р. між Головним управлінням Державної казначейської служби в Харківській області (сторона перша), Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації (сторона друга), Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації (сторона третя), ОСОБА_3 підприємством «Харківські теплові мережі» (сторона четверта) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено договір №425/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") (далі за текстом - договір про організацію взаєморозрахунків), пунктом 1 якого встановлено, що предметом вказаного договору про організацію взаєморозрахунків є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. №30 (а.с.218-219).

У пунктах 2-7 цього договору сторони погодили порядок проведення взаєморозрахунків, відповідно до якого Казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з п. 2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", стороні першій у сумі 57055837,45грн. на підставі рішення з Мінфіну. Сторона перша перераховує на рахунок сторони другої вказані кошти для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню. Сторона друга перераховує на рахунок сторони третьої ці кошти для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню. Сторона третя перераховує на рахунок сторони четвертої вказані кошти для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню. Сторона четверта перераховує на рахунок сторони останньої дані кошти, у тому числі податок на додану вартість для погашення заборгованості за спожитий природний газ за у 2014 рік згідно з договором від 19.12.2013р. №1907/14-ТЕ-32.

Згідно з пунктом 10 цього договору сторони зобов'язалися, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, забезпечити проведення розрахунків відповідно до договору та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання сторонами платіжних документів територіальні органи Казначейства своїм платіжним дорученням можуть самостійно перерахувати кошти в порядку, передбаченому договором.

Пунктом 15 даного договору сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Також 16.12.2014р., 26.12.2014р. між тими ж сторонами укладено договори №1460/30, №1623/30 та №1624/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") (далі за текстом - договір про організацію взаєморозрахунків) та сума договору за кожним з них становить, відповідно, 30640229,10грн., 3016699,51грн. та 5000000грн., умови яких аналогічні умовам договору від 26.09.2014р. №425/30 (а.с.78-81).

Платіжними дорученнями від 13.10.2014р. №25, від 18.12.2014р. №40, від 29.12.2014р. №42 та від 29.12.2014р. ПАТ «НАК "Нафтогаз України» перераховано грошові кошти на виконання умов договорів від 26.09.2014р. №425/30, від 16.12.2014р. №1460/30 та від 26.12.2014р. №1623/30 та №1624/30 у повному обсязі (а.с.82-83).

14.04.2015р. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ОСОБА_3 підприємства «Харківські теплові мережі» пені у розмірі 13049740,34грн., 3% річних у сумі 1756931,16грн. та інфляційних втрат у розмірі 26821501,08грн., нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за договором від 19.12.2013р. №1907/14-ТЕ-32.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2015р. у справі № 922/2381/15 позовні вимоги задоволено частково з підстав, викладених вище (а.с.137-140).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не підлягає до задоволення, апеляційна скарга ОСОБА_3 підприємства «Харківські теплові мережі» підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, за договором від 19.12.2013р. №1907/14-ТЕ-32.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобовязань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

З матеріалів справи вбачається, що КП «Харківські теплові мережі» несвоєчасно виконувало прийняті на себе грошові зобовязання по оплаті за поставлений природний газ за договором від 31.01.2014р. №1907/14-ТЕ-32, проте станом на момент звернення ПАТ «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України» з позовом до суду КП «Харківські теплові мережі» у повному обсязі сплачена заборгованість за поставлений природний газ за цим договором, що не заперечується сторонами, а отже дані обставини в розумінні статті 35 ГПК України є приюдиційними та не підлягають доказуванню.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, 26.09.2014р. 16.12.2014р. та 26.12.2014р. між Головним управлінням Державної казначейської служби в Харківській області (сторона перша), Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації (сторона друга), Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації (сторона третя), ОСОБА_3 підприємством "Харківські теплові мережі" (сторона четверта) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) укладено договори № 425/30, №1460/30, №1623/30 і №1624/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік").

У вказаних договорах зазначено, що КП "Харківські теплові мережі" перераховують на рахунок ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» кошти для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2014 рік згідно з договором від 19.12.2013р. №1907/14-ТЕ-32.

Згідно із пунктом 10 цих договорів сторони зобов'язалися, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Пунктом 15 даних договорів сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору

Таким чином, укладавши 26.09.2014р., 16.12.2014р. та 26.12.2014р. договори № 425/30, №1460/30, №1623/30 і №1624/30 про організацію взаєморозрахунків за природний газ, сторони замінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 19.12.2013р. №1907/14-ТЕ-32 у період до 26.12.2014р.

Верховний Суд України у своїх постановах від 01.07.2015р. та від 23.09.2015р. дійшов аналогічної правової позиції щодо зміни порядку та строків проведення розрахунків за поставлений природний газ за умов укладання між сторонами договору про організацію взаєморозрахунків, а отже, відповідно до приписів статті 111-28 ГПК України вказані висновки обовязкові для всіх судів України під час розгляду справ.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата за поставлений природний газ була здійснена відповідачем поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків №341/30, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 15 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

На виконання умов договорів про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014рік») КП «Харківські теплові мережі» здійснило погашено заборгованість, яка виникла у відповідача перед позивачем за поставлений природний газ за період до 26.12.2014р, що підтверджується платіжними дорученнями: від 13.10.2014р. №25 на суму 57055837,45грн., від 18.12.2014р. №40 на суму 30640229,10грн., від 29.12.2014р. №42 на суму 5000000грн., від 29.12.2014р. №41 на суму 3016699,51грн. (а.с.82, 83, 220).

Враховуючи факт виконання відповідачем умов договорів про організацію взаєморозрахунків №425/30, №1460/30, №1623/30 і №1624/30 з дотриманням строків їх виконання, підстави для застосування положень статей 549, 625 ЦК України за прострочення оплати за газ, поставлений до 26.12.2014р. (тобто до укладення договору про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України «Про державний бюджет на 2014рік») №1623/30) та, відповідно, для задоволення позовних вимог у частині стягнення 3% у сумі 1451474,21 грн., інфляційних втрат у сумі 19700795,85 та пені у розмірі 9951180,53грн. відсутні.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не надано жодних первинних документів, а відповідно і належних доказів в розумінні статті 34 ГПК України, які б підтверджували періоди здійснення оплат за поставлений природний газ у період з січня по грудень 2014року та не виконано вимог ухвал суду апеляційної інстанції від 06.08.2015р. та від 06.10.2015р., якими було зобовязано позивача здійснити з відповідачем звіряння розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат по договору купівлі-продажу природного газу від 19.12.2013р. №1907/14-ТЕ-32 та надати акт звіряння до суду апеляційної інстанції, актів звіряння розрахунків не надано.

В частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 7120705,23грн. та 3% річних за період з 15.01.2015р. по 04.03.2015р. у сумі 287895,71грн. суд апеляційної інстанції зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що після укладення договорів про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України «Про державний бюджет на 2014рік») №1623/30 та №1624/30 ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» поставлено КП «Харківські теплові мережі» природний газ у обсязі 87521,033тис. куб. м на загальну суму 114582536,40грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 31.12.2014р. (а.с.31).

З наданого позивачем до позовної заяви розрахунку, з яким погоджується відповідач (щодо оплати поставленого природного газу 31.12.2014р. на суму 114582536,40грн.) вбачається, що КП «Харківські теплові мережі» здійснювало його оплату частково, починаючи з 28.01.2015р. по 04.03.2015р.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При розрахунку інфляційних втрат слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.

Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 287895,71грн. за період прострочення з 15.01.2015р. по 04.03.2015р. та інфляційних втрат у розмірі 7120705,23грн.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, пунктом 7.3 даного договору встановлено, що у разі невиконання покупцем п.6.1 договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За порушення відповідачем прийнятих на себе зобовязань позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 15.01.2015р. по 04.03.2015р. у розмірі 3098289,81грн.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З договору купівлі-продажу природного газу від 19.12.2013р. №1907/14-ТЕ-32 вбачається, що газ, який постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх релігійними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах, зокрема, регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей.

Частиною 2 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Статтею 5 цього закону встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на електроенергію і природний газ, тарифів на їх транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, є державним колегіальним органом виконавчої влади, що здійснює регулювання діяльності у сфері теплопостачання (крім діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії), централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів для об'єктів, які обслуговують населені пункти з чисельністю населення понад 100 тисяч осіб, та об'єктів з потужністю перероблення чи захоронення понад 50 тисяч тонн або 200 тисяч метрів кубічних побутових відходів на рік.

Таким чином, КП «Харківські теплові мережі» не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг.

Статтею 14 Закону України «Про державний бюджет 2014 рік» установлено, що у 2013 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються, зокрема, на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 1 - 3 та 6 статті 11 цього Закону).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби в Харківській області (сторона перша), Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації (сторона друга), Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації (сторона третя), ОСОБА_3 підприємством "Харківські теплові мережі" (сторона четверта) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) укладені договори № 425/30, №1460/30, №1623/30 і №1624/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") (а.с.76-81,218,219).

Також, зі звіту про фінансовий стан (баланс) за четвертий квартал 2014року (на 31.12.2014р.) вбачається, що непокритий збиток КП «Харківські теплові мережі» становить 18823тис.грн. (а.с.90).

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що на момент розгляду справи у відповідача відсутня заборгованість за поставлений природний газ у 2014році на підставі договору від 19.12.2013р. №1907/14-ТЕ-32.

З урахуванням викладеного колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги ті обставини, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що також підтверджується балансом станом на 31.12.2014р., несвоєчасним неповерненням різниці в тарифах, та наявністю заборгованості населення перед відповідачем за теплопостачання, а також враховано статус відповідача, який здійснює свою діяльність, спрямовану на повне та якісне задоволення потреб населення, бюджетних установ та організацій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає даний випадок винятковим, зобовязання відповідачем не виконувались з обєктивних причин, а саме: у звязку з важким фінансовим становищем КП «Харківські теплові мережі», яке виникло з причин, які не залежали від відповідача, у звязку з різницею у тарифах на теплову енергію та у звязку з невиконанням населенням зобовязань за надані послуги. Крім того, місцевий господарський суд врахував важке фінансове становище позивача.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд правильно застосував правові норми та дійшов обґрунтованого висновку щодо зменшення пені лише на 50%, однак помилково визначив період її нарахування, у звязку з чим слід стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 1549144,91грн. (50% від суми пені, нарахованої за прострочення оплати за газ, поставлений у грудні 2014року).

Посилання НАК «Нафтогаз України» на ненадання судом першої інстанції оцінки негативним наслідкам, які спричинені позивачу, та необхідністю залучення НАК «Нафтогаз України» комерційних кредитів для погашення заборгованості за поставлений імпортований газ не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки позивачем не надано ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій доказів, які б підтверджували факт укладення комерційних кредитів для проведення розрахунків за придбаний імпортований газ або будь-яких інших доказів, які б підтверджували спричинення негативних наслідків для позивача.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для справи.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2015р. у справі № 922/2381/15 прийнято при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, у звязку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, апеляційна скарга КП «Харківські теплові мережі» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає до задоволення. Резолютивну частину рішення від 30.06.2015р. у справі №922/2381/15 слід викласти в наступній редакції: « 1. Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково. 2. Стягнути з ОСОБА_3 підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3% річних у сумі 287895,71 грн., інфляційні втрати у сумі 7120705,23 грн., пеню у розмірі 1549144,91грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 18445,39грн. В решті вимог в задоволенні позову відмовити». В решті рішення господарського суду Харківської області слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 3 ст.103, п.1 ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2015р. у справі № 922/2381/15 скасувати частково.

4. Резолютивну частину рішення від 30.06.2015р. у справі №922/2381/15 викласти в наступній редакції:

« 1. Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_3 підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3% річних у сумі 287895,71 грн., інфляційні втрати у сумі 7120705,23 грн., пеню у сумі 1549144,91грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 18445,39грн.

3.В решті вимог в задоволенні позову відмовити».

5.В решті рішення господарського суду Харківської області залишити без змін.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь ОСОБА_3 підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 36540грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 30.10.2015р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Лакіза В.В.