Постанова № 53058838, 26.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2015 р. Справа № 920/1502/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивач не зявився;

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.4582С/1-35) на рішення господарського суду Сумської області від 20 серпня 2015 року по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Шосткинське підприємство Харківенергоремонт, м. Шостка Сумської області

про стягнення 2 429 177,20 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Шосткинське підприємство Харківенергоремонт, в якому просило стягнути з відповідача 27240582,58 грн., у тому числі 21120851,57 грн. основного боргу, 2896829,86 грн. інфляційних втрат, 793723,95 грн. 3 % річних, 2429177,20 грн. пені, а також просить стягнути з відповідача судові витрати, повязані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 02.12.2014 р. (суддя І.В. Зайцева) у справі № 920/1502/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Шосткинське підприємство Харківенергоремонт на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 2429177,20 грн. пені, 2816196,13 грн. інфляційних втрат, 793723,95 грн. - 3 % річних, а також 72863,68 грн. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 21120851,57 грн. заборгованості за спожитий природний газ провадження припинено відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 80633,73 грн. інфляційних втрат в позові відмовлено. В задоволенні клопотання про зменшення розміру пені на 100% - відмовлено. В задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення на 36 місяців відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 року рішення господарського суду Сумської області від 02.12.2014 року у справі №920/1502/14 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2015 року рішення господарського суду Харківської області та постанову Харківського апеляційного господарського суду скасовано в частині стягнення 2429177,20 грн пені та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20 серпня 2015 року по справі (суддя Жерьобкіна Є.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням суду не погодився, звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 2 429 177,20 грн, в оскаржуваній частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шосткинське підприємство Харківенергоремонт на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України пеню у розмірі 2 429 177,20 грн, у стягненні якої відмовлено.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, скаргу без задоволення.

У судове засідання позивач не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги належне повідомлення учасників процесу про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу у справі без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Частково скасовуючи судові акти попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України зазначив, що при оцінці обставин в обґрунтування підстав для зменшення неустойки суд прийняв до уваги лише доводи позивача і не врахував інтереси відповідача, висновків та мотивів відповідача щодо підстав для зменшення неустойки, співмірності можливості зменшення не оцінював.

Таким чином, Вищий господарський суд України зазначив, що судам належить надати оцінку доводам відповідача, який вправі доводити, що нарахована неустойка не співвідноситься із наслідками порушення зобов'язання.

Також Вищий господарський суд вказував на те, що судам належить надати оцінку обставинам, які зумовили неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати та їх вплив на негативні наслідки, які виникли у позивача, в залежності від чого оцінити співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій із розміром збитків кредитора та співмірність зменшення в інтересах обох сторін.

У відповідності до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду Сумської області від 20 серпня 2015 року зазначено, що предметом нового розгляду у справі є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2429177,20 грн пені за несвоєчасну оплату природного газу відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу.

Як свідчать матеріали справи та правильно встановлено господарським судом, 28.12.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (покупець) укладений договір № 13/2628-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу (Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати покупцеві природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах цього Договору.

Позивач на виконання умов Договору поставив з січня по грудень 2013 року відповідачу, а останній отримав природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням на загальну суму 39 581 292,35 грн, але порушив терміни розрахунків за отриманий природний газ, передбачені умовами договору, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ в розмірі 21 120 851,57 грн.

Факт погашення відповідачем існуючої перед позивачем основної заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 21 120 851,57 грн. було підтверджено копією платіжного доручення № 8 від 13.10.2014 року.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. Договору сторони узгодили, що строк, у межах якого вони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (позовна давність), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 631 ЦК Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 Цивільного кодексу України).

Окрім того, позивач зазначив, що на даний час відповідач повинен також сплатити суму пені у розмірі 2 429 177,20 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 2 429 177,20 грн, місцевий суд, виходив з наступного.

Згідно з умовами п. 6.1 Договору купівлі-продажу природного газу, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Пунктом 7.2 Договору узгоджено, що у разі невиконання відповідачем умов п.6.1 цього Договору, останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату природного газу відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 2 429 177,20 грн., в тому числі: в сумі 89 291 грн. 42 коп. за період з 14.02.2013року по 07.06.2013року, виходячи з суми боргу за січень 2013 року, в сумі 421 681 грн. 45 коп. за період з 14.03.2013року по 13.09.2013року, виходячи з суми боргу за лютий 2013 року, в сумі 473 327 грн. 49 коп. за період з 14.04.2013року по 13.10.2013року, виходячи з суми боргу за березень 2013 року, в сумі 205 042 грн. 77 коп. за період з 14.05.2013року по 13.11.2013року, виходячи з суми боргу за квітень 2013 року, в сумі 14 123 грн. 91 коп. за період з 14.06.2013року по 13.12.2013року, виходячи з суми боргу за травень 2013 року, в сумі 12 672 грн. 24 коп. за період з 14.07.2013року по 13.01.2014року, виходячи з суми боргу за червень 2013 року, в сумі 13 546 грн. 13 коп. за період з 14.08.2013року по 13.02.2014року, виходячи з суми боргу за липень 2013 року, в сумі 13 250 грн. 66 коп. за період з 14.09.2013року по 13.03.2014року, виходячи з суми боргу за серпень 2013 року, в сумі 14 479 грн. 39 коп. за період з 14.10.2013року по 13.04.2014року, виходячи з суми боргу за вересень 2013 року, в сумі 292 969 грн. 93 коп. за період з 14.11.2013року по 13.05.2014року, виходячи з суми боргу за жовтень 2013 року, в сумі 389 166 грн. 91 коп. за період з 14.12.2013року по 13.06.2014року, виходячи з суми боргу за листопад 2013 року, в сумі 489 624 грн. 90 коп. за період з 14.01.2014року по 13.07.2014року, виходячи з суми боргу за грудень 2013 року.

Разом з цим, як зазначено у рішенні суду, 25 вересня 2014року між позивачем, відповідачем, Територіальним органом Казначейства у Сумській області, Департаментом фінансів Сумської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Шосткинської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Шосткинської міської ради, був укладений договір № 411/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік, предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року № 30.

Відповідно до умов зазначеного договору сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий природний газ за 2013 рік за договором № 13/2628-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012року.

За змістом підпунктів 1, 2, 3 пункту 11 договору про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов'язалися забезпечити подання до територіальних органів Казначейства належним чином оформлених договорів та платіжних документів згідно з Порядком та умовами надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування; не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.

Згідно з платіжним дорученням № 8 від 13 жовтня 2014року грошові кошти на підставі договору про організацію взаєморозрахунків у розмірі 21 113 183,57 грн., сплачені відповідачем на користь позивача.

Господарський суд дійшов висновку, що, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 13/2628-ТЕ-29 від 28.12.2012року, а тому відсутні підстави для стягнення пені, передбаченої п. 7.2. спірного Договору купівлі-продажу природного газу.

Згідно з п. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Для застосування вказаних санкцій у вигляді пені необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 16 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Судом встановлено, що розрахунок за поставлений у січні - грудні 2013 року природний газ у повному обсязі відбувся 13.10.2014року, прострочення оплати на умовах договору про організацію взаєморозрахунків відповідачем не допущено.

З огляду на викладене, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу, місцевий суд вважає неправомірними та необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату природного газу за строками розрахунків передбаченими укладеним між сторонами договором № 13/2628-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012року, у звязку з чим відмовив у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2 429 177,20 грн.

Однак, з такими висновками суду попередньої інстанції не може погодитись колегія суддів апеляційного суду, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Підпунктом 7.2 пункту 7 Договору купівлі-продажу природного газу № 13/2628-ТЕ-29 від 28.12.2012 року встановлено відповідальність за невиконання відповідачем умов підпункту 6.1 пункту 6 Даного договору щодо порядку оплати природного газу. Відповідно до вищевказаного пункту Договору, у разі невиконання відповідачем підпункту 6.1 пункту 6 Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити на користь позивача у справі, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, пеня нарахована відповідачеві в розмірі подвійної облікової ставки НБУ і становить 2429177,20 грн.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Втім, при оцінці обставин в обґрунтування підстав для зменшення неустойки суд попередньої інстанції прийняв до уваги лише доводи позивача і не врахував інтереси відповідача, висновків та мотивів відповідача щодо підстав для зменшення неустойки, співмірності можливості зменшення не оцінював. Оцінку доводам відповідача, який вправі доводити, що нарахована неустойка не співвідноситься із наслідками порушення зобов'язання не надав.

Як свідчать матеріали справи та зазначається відповідачем, у звязку із значною дебіторською заборгованістю за теплову та електричну енергію, відповідач не мав можливості вчасно розрахуватись за спожитий природний газ, тому здійснив оплату лише 18468108,77 грн.

Згодом перерахував на рахунок позивача заборгованість у розмірі 7667,99 грн та 21113183,57 грн, тобто погасив основний борг за спірним Договором до винесення судом рішення.

Відповідач зазначає, що не зміг розрахуватись вчасно з позивачем з наступних підстав.

На підставі рішення виконавчого комітету Шосткинської міської ради № 226 від 28.07.2006 року ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» визначено виконавцем послуг з централізованого теплопостачання для опалення та підігріву питної води. У складі споживачів теплової енергії населення складає 82%, бюджетні організації 15%, а госпрозрахункові підприємства складають лише 3%. Заборгованість виникла у зв'язку з несвоєчасним фінансуванням з Державного бюджету України заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги з централізованого теплопостачання, що надана населенню підприємством ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» становила 21713 529,00 гривень, а відповідач не уповноважений чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг з теплопостачання, тому виникає вищевказана різниця в тарифах.

Крім того, на підприємстві відповідача склалась складна економічна ситуація, яка виникла в зв'язку зі збитковістю послуг з теплопостачання (збиток за 2014 рік складає 75 602 тис. грн.) Постійно зростаючою заборгованістю населення за отримані комунальні послуги.

Сплата штрафних санкцій не закладена в тариф та не входить до собівартості виробництва та постачання тепла населенню.

Штрафні санкції, які просить стягнути позивач, для ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» можуть стати причиною ускладнення його діяльності із-за відсутності коштів та погіршення теплопостачання у споживачів - населення в житлових будинках незалежно від оплати, які не можуть бути відключенні від мереж теплопостачання та бюджетних організацій (лікарень, школах, дитячих садках та інших). Сума всіх штрафних санкцій по позову (пеня у розмірі 2 429 177,20 грн.), яку вимагає ПАТ Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», є надмірно великою, оскільки збитків у нього не було, а сума штрафних санкцій для ТОВ «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» значно збільшить його збитки.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, враховуючи наведені норми, аналізуючи матеріали справи та надані сторонами докази, висновки місцевого господарського суду, а також вказівки Вищого господарського суду України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 90 % та стягнути з відповідача пеню у розмірі 242917,72 грн.

Зважаючи на наведене, на думку судової колегії, господарським судом Харківської області не у повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, у звязку з чим, рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 20 серпня 2015 року по справі №920/1502/14 скасувати в частині відмови у стягненні 100% пені.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шосткинське підприємство Харківенергоремонт (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Гагаріна, 1 код 34113412) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 код 20077720) 242917,72 грн пені.

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 20 серпня 2015 року по справі №920/1502/14 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 02.11.2015 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.

Суддя Черленяк М.І.