Постанова № 53058655, 28.10.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2015 року Справа № 904/6462/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чимбар Л.О., Сизько І.А.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, дов. № 14-138 від13.05.2014

від відповідача: ОСОБА_2, представник, дов. № 1225 від 12.06.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015р. у справі № 904/6462/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м.Дніпропетровськ

про стягнення 44 112 331 грн. 15 коп.

за зустрічним позовом: Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м.Дніпропетровськ

до:Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням секретаря судової палати від 23.10.2015р. апеляційну скаргу ПАТ «"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Сизько І.А., Чимбар Л.О.

Ухвалою суду від 28.10.2015р. даною колегією суддів апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до свого провадження

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 року (суддя Манько Г.В.) первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" заборгованістьі 31021417 грн. 11 коп., пеню 2318577 грн. 84 коп., 3% річних 658171 грн. 91 коп., інфляційні втрати 7795586 грн. 45 коп., судовий збір 73080 грн.

В решті первісного позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване порушенням первісним відповідачем зобовязання щодо повної сплати за отриманий газ, обґрунтованістю застосування фінансових санкцій. Зменшуючи розмір пені, господарський суд прийняв до уваги майновий стан сторін та те, що відповідач за первісним позовом має стратегічне значення для регіону, метою діяльності підприємства є безперебійне постачання споживачам теплової енергії.

Підстави для задоволення зустрічного позову, на думку господарського суду, відсутні.

Не погодившись з рішенням суду Позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що відповідно до ст.. 233 ГК України, зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд, як зазначає позивач, в оскаржуваному рішенні не надав обґрунтування щодо наявності збитків. Також зазначає, що Вищим господарським судом України було прийнято ряд постанов в яких колегії суддів приходять до висновку, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки. При розгляді даної справи, суд не дослідив ступінь виконання зобовязання божником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобовязанні, ті інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвели до порушення ст..551 ЦК України та ст..233 ГК України. Відповідачем не надано жодних належних доказів щодо винятковості таких обстави. Вважає рішення суду від 15.09.2015р. таким, що підлягає скасуванню в частині зменшення пені та штрафу.

Представник позивача по первісному позову в судовому засіданні підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі. Просив рішення скасувати частково та задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні зазначили, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга є безпідставною. Відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання тепловою енергією споживачів для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання. Іншою діяльністю відповідач не має права займатися і не займається. Здійснення розрахунків з позивачем залежить виключно від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію. Станом на 01.08.2015р. заборгованість населення перед відповідачем складає 174 222 788,50 грн., бюджетних установ 4 381 248,82 грн., госпрозрахункових 27 209 752,19 грн. Грошові кошти, які надходили від споживачів на рахунок відповідача протягом 2014 - 2015 років примусово списувалися державною виконавчою службою на користь позивача на виконання рішень господарського суду. Загалом було стягнуто близько 20 000 000 грн. відповідачем приймалися і приймаються заходи для стягнення заборгованості з споживачів теплової енергії. До господарського суду Дніпропетровської області протягом 2014-2015р.р. було подано 221 позовна заява на суму 14 451,21 тис. грн. На примусове виконання до ДВС направлено 157 наказів на суму 9 712,43 тис. грн. Збитки позивача, повязані з несвоєчасною та неповною сплатою заборгованості повністю компенсуються нарахованими позивачем інфляційними та 3% річних.

Просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

28.01.2014 року між ПАТ «Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (покупець) укладено договір № 2416/14 про купівлю-продаж природного газу.

Згідно п.п.1.1, 1.2 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році імпортований природний газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі -газ), а також Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору; газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями, іншими субєктами господарювання.

Згідно п. 2.1. Договору, Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2014р. по 31 грудня 2014р. газ обсягом до 18771 тис. куб., в тому числі по місяцях кварталів: І кв. 10483 тис. куб. м., ІІ кв.803 тис. куб. м., ІІІкв. - 18 тис. куб. м., ІV кв. - 7467 тис. куб. м.

Відповідно до п.п.3.3., 3.4. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актами приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю три примірники Акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та газотранспортного підприємства, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків.

Пунктом 5.5. Договору встановлено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із вартості місячних поставок газу.

Оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу ( п. 6.1 Договору).

Згідно пункту 11.1, Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 11 року до 31 грудня 2012, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

В подальшому між сторонами укладено додаткові угоди до даного Договору № № 1, 2, 3, 4, 5, 6. яким вносилися зміни до п.5.2. договору, щодо ціни газу.

На виконання умов договору, позивачем протягом січня-травня, жовтня-грудня 2014 року передано відповідачу природного газу на загальну суму 54 179 909,15 грн. Даний факт підтверджується складеними та підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу ( а.с. 50-57).

Відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості поставленого газу виконав частково на суму 23 158 492,04 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 31 021 417,11грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 31 021 417/ 11грн., пені у розмірі 4 637 155, 68 грн., 3 % річних 658 171, 91 грн.., інфляційні втрати 7 795 586, 45грн.

В свою чергу, міське комунальне підприємство "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу, мотивуючи тим, що договір з боку постачальника газу підписаний неповноважною особою (відсутня довіреність) та у постачальника відсутня ліцензія на постачання природного газу.

Відповідно до ч.1. ст..215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» має ліцензію на постачання природного газу строком дії з 31.01.2013р. по 30.01.2018 року, видану Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики 31.01.2013р. (т.1 а.с.121)

Як вбачається з договору № 2416/14 КП -4 купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014р., з боку ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» договір підписано першим заступником голови правління ОСОБА_3, який як зазначено в преамбулі договору діяв на підставі довіреності від 27.12.2013р. № 14-243.

Згідно даної довіреності, копія якої залучена до матеріалів справи, першому заступнику голови правління ОСОБА_3 надано право від імені компанії вчиняти правочини. підписувати договори. контракти, угоди, додаткові угоди, тощо (т.1 а.с.123).

Таким чином, зміст договору відповідає діючому законодавству. інтересам держави та суспільства та укладений особою в межах наданих повноважень. А тому господарський суд правильно відмовив в задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заборгованість у сумі 31 021 417,11грн. підтверджується матеріалами справи. Докази повного або часткового погашення відповідачем не надано, тому позовні вимоги правильно задоволенні судом.

Згідно ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 Договору він зобовязується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

У звязку з несвоєчасною оплатою і не в повному обсязі позивач нарахував інфляційні за період з місяця наступного за місяцем виникнення боргу по січень 2015 року включно. Загальна сума інфляційних складає 7 795 586,45 грн.

3% річних розраховані з дня виникнення заборгованості по 23.03.2015р. і загальний розмір складає 658 171,91 грн.

Пеня позивачем за первісним позовом розрахована зо дня порушення зобовязання з урахуванням шестимісячного строку нарахування та подвійної облікової ставки, що діяла в період нарахування. Загальний розмір пені складає 4 637 155,68 грн.

Розрахунок пені, 3% річних та інфляційних позивачем виконано правильно.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Згідно п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені господарський суд прийняв до уваги те, що МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі» має стратегічне значення для регіону, метою діяльності якого є безперебійне постачання споживачам теплової енергії. відповідач не є кінцевим споживачем теплової енергії та вживає заходів для стягнення заборгованості з споживачів теплової енергії.

Крім цього слід звернути увагу, що заборгованість лише населення перед відповідачем за спожиту теплову енергію складає станом на 01.08.2015р. 174 222 788,50 грн. і відповідач законом позбавлений права нараховувати пеню даній категорії споживачів.

Протягом 2014-2015 років з відповідача на користь позивача ОСОБА_4 виконавчою службою на виконання рішень господарського суду стягнуто 240 057 910 грн., що підтверджується постановами про закриття виконавчого провадження. Тобто під час виконавчих проваджень відповідач позбавлений був можливості перераховувати кошти, які надходили на його рахунок на погашення заборгованості за даним договором.

Порушення відповідачем зобовязань за договором не потягло за собою значні збитки для позивача. Позивачем не надано належних доказів того, що саме дії відповідача вплинули на майновий стан підприємства позивача. Предявлення та стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних мають компенсувати всі негативні наслідки затримки розрахунку з боку відповідача.

Фінансовий стан, в якому знаходить позивач, виник не лише з дій відповідача, а й інших субєктів, з якими у позивача укладені договори.

З урахуванням усіх цих обставин колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо зменшення розміру пені на 50% до 2 318 577,84 грн.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Рішення суду слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 101 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволеня.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015р. у справі № 904/6462/15 без змін.

Повний текст постанови складено 02.11.2015р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ І.А.Сизько

___ ОСОБА_5