Рішення № 53048245, 28.10.2015, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2547/15

Справа №754/4076/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2015 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Шевчука О.П.

при секретарі Бойко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства « Комерційний банк « Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк « Надра» про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось ПАТ «Комерційний банк «Надра» з позовом про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.09.2008 року між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено кредитний договір.

Відповідно умов зазначеного договору банк надав позичальнику кредит в розмірі 24 697 дол. США з виплатою 14,1 % на рік строком з 26.09.2008 року по 25.09.2013 року.

Крім того, відповідно п. 3.2. зазначеного Договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов'язались відповідати перед позивачем як солідарні боржники.

Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 свою зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 06.02.2015 року становить 51 697,63 доларів.

Посилаючись на викладене, банк просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеними вимогами представник відповідача ОСОБА_1 завив зустрічний вимоги про визнання кредитного договору недійним (а.с. 40 - 42).

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що за умовами кредитного договору Банк надав кредит в іноземній валюти, розуміючи, що у позичальника не має індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з іноземною валютою.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з наведених у ньому підстав, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Представник відповідачів вимоги зустрічного позову підтримав з наведених у ньому підстав, проти задоволення позову Банку про стягнення заборгованості не визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін у справі та дослідивши письмові докази у справі суд встановив наступне.

26.09.2008 року між банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір «Автопакет» № 238/П/43/2008 - 840 (а.с. 11 - 17).

Відповідно умов зазначеного договору банк надав позичальнику кредит в розмірі 24 697 дол. США з виплатою 14,1 % на рік строком з 26.09.2008 року по 25.09.2013 року.

Крім того, відповідно п. 3.2. зазначеного Договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов'язались відповідати перед позивачем як солідарні боржники.

Банк свої зобов'язання за договором виконав, надавши кредит в розмірі 119790 грн. шляхом внесення 26.09.2008 року проплати за автомобіль на рахунок ТОВ «Автопалац - Отрадний» (а.с. 58)

Відповідно офіційного курсу НБУ курс долара США на 26.09.2008 року становив 4 грн. 8617 коп. за 1 долар США.

Таким чином, сума наданого відповідачу ОСОБА_1 кредиту повинна становити 120 069,4049 грн. (4,8617 Х 24 697 дол. США).

Аналізуючи викладене, суд проходить до висновку про те, що позивачу не надано кредиту повному обсязі - різниця між наданою сумою та сумою відповідно умов договору становить 279,4049 грн.

Представник позивача пояснити таку розбіжність між умовами договору та фактично виплаченою відповідачу сумою кредиту суду пояснити не міг, заяв чи клопотань щодо проведення перерахунку заборгованості або уточнення позовних вимог не заявляв.

Оскільки всі суми, зазначені в розрахунку заборгованості розраховані виходячи з суми кредиту, яку позивач не отримував суд приходить до висновку про те, що позов Банку про стягнення заборгованості задоволенню не підлягає у зв'язку з його недоведеністю та необґрунтованістю.

Щодо вимог зустрічного позову відповідача про визнання договору недійсним суд не знаходить підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Підстави для визнання договору недійним встановлені ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Так, відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, підставами для визнання правочину недійним є суперечення його змісту цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, відсутність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності, еквідповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі, неспрямованість договору на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, вчинення батьками (усиновлювачами) праовчину, що суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В обґрунтування вимог зустрічного позову відповідач посилається на відсутність у неї ліцензії на використання іноземної валюти, що передбачена Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та порушення банком Постанови НБУ від 14.10.2014 року № 483.

Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», на який посилається відповідач, встановлює обов'язок фінансових установ отримувати ліцензію на здійснення операцій з іноземною валютою та не передбачає тримання ліцензії фізичними особами на здійснення таких операцій.

Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене Постановою Правління Національного банку України 14.10.2004 N 483, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 р. N 1429/10028 також не передбачає отримання фізичними осоабами ліцензій на здійснення операційх використанням іноземної валюти.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість вимог зустрічного позову, а тому відмову в його задоволенні у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. 10,60,88,174, 213-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Публічному акціонерному товариству « Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в задоволенні позову до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Комерційний банк « Надра» про визнання договору недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя