Ухвала суду № 53045837, 27.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7078/15 Головуючий 1 інст. Степаненко Г.І.

Справа № 615/753/15-ц Доповідач - Макаров Г.О.

Категорія: сімейні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Макарова Г.О.,

суддів: Кружиліної О.А., Кіся П.В.,

за участю секретаря - Рязанової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 25 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,

встановила:

12.05.2015 року позивач ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, посилаючись на те, що з 2003 року вона перебувала у шлюбних стосунках із ОСОБА_1 02 липня 2012 року у них народилася дочка ОСОБА_4. Дитина є інвалідом, що підтверджено медичним висновком №3240 про дитину - інваліда віком до 18 років від 12 березня 2013 року та консультативним висновком спеціаліста від 06 березня 2013 року. З грудня 2013 р. сімейні стосунки між нею та ОСОБА_1 припинені. З цього часу вони разом не проживають, та не ведуть спільного господарства. ОСОБА_1 згідно рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 липня 2014 року, яке ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 серпня 2014 року, залишено без змін. сплачує аліменти на утримання дитини в розмірі 1000 грн., та аліменти на утримання позивача в розмірі 500 грн., а також відшкодував додаткові витрати на дитину в розмірі 1033 грн. 49 коп. за період з 11 лютого 2014 р. по 11 травня 2014 р.

У зв'язку з тим, що дочка є дитиною-інвалідом, вона перебуває на «Д» обліку в Валківській поліклініці і потребує постійної уваги та догляду матері. Дитина ще дуже маленька, стан здоров'я тяжкий, і вона не може працювати та залишати її без постійного нагляду. Ціни на медикаменти, предмети гігієни та догляду за дитиною, продукти харчування, одяг та інші витрати постійно збільшуються. Дитина потребує регулярного стаціонарного лікування та проходження курсів фізичної, психологічної та соціально-побутової реабілітації в спеціалізованих закладах охорони здоров'я. Крім цього на протязі року дитина неодноразово хворіла, а це також потребує значних витрат. З моменту розлучення відповідач станом здоров'я дитини не цікавився, додаткової матеріальної допомоги, крім аліментів, добровільно не надавав. За період з 29 травня 2014 р. по 06 травня 2015 р. на медичні послуги, придбання медикаментів, предметів гігієни та догляду за донькою витрачено 11586 грн., що підтверджується чеками. В період з 03 по 21 листопада 2014 року в Харківському культурно-оздоровчому центрі «Немо» донька пройшла курс психологічної реабілітації (дельфінотерапія та метод Томатіс), вартість якого складає 9750 грн.

Просить при визначенні розміру відшкодування додаткових витрат на дитину врахувати стан здоров'я дитини, матеріальне становище та вік дитини. Її дочка знаходиться на диспансерному обліку в Валківській поліклініці у зв'язку з множинними вродженими пороками розвитку. Загальна сума витрат складає 21336 гривень. Просить стягнути з відповідача 10668 грн. одноразово, тобто половину витрачених нею грошових коштів.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позові та просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, та зазначив, що наведені позивачем витрати не можуть вважатись додатковими, а сплачувана ним щомісячна сума 1000 гривень, як аліменти є достатньою для задоволення більшості з тих потреб, на які вказує позивач. При визначенні суми аліментів було враховано і витрати, які будуть додатково використовуватися для лікування.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 25 серпня 2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, на користь ОСОБА_2 частину додаткових витрат на дитину ОСОБА_4 в розмірі 10668 гривень одноразово. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 243 гривні 60 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд не узяв до уваги, що він щомісячно сплачує аліменти за рішенням суду у загальному розмірі 1500 грн., яких повинно бути достатньо для реабілітації дитини. Розмір визначених судом додаткових витрат є необґрунтованим та не ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1ст. 303 Цивільного процесуального кодексу України , під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтями 10, 11, 58, 60, 61, 179, 212, 213 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до розяснень, які містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно розтлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції «Про права дитини», батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, визначені обовязки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобовязані піклуватися за виховання дитини, про її здоровя, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Згідно з п.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 р., ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789 - ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 Конвенції «Про права дитини», дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1ст. 185 СК України,той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Згідно зіст. 180 СК України,батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Положеннямист. 181 СК України, визначено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України уПостанові № 3 від 15.05.2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", слід звернути увагу судів на те, що до передбаченоїст. 185 СКучасті в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване встановленням таких фактів та відповідних їм правовідносин:

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 2003 року мешкали разом однією сімєю без реєстрації шлюбу. 02 липня 2012 року у них народилася дочка ОСОБА_4.

Дитина є інвалідом дитинства, що підтверджено медичним висновком № 3240 про дитину - інваліда віком до 18 років від 12 березня 2013 року та консультативним висновком спеціаліста від 06 березня 2013 року.

З грудня місяця 2013 р. сімейні стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 припинені. З цього часу вони разом не проживають, у них відсутній єдиний сімейний бюджет та спільне господарство.

ОСОБА_1 згідно рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 липня 2014 року, яке відповідно до ухвали Апеляційного суду Харківської області від 12 серпня 2014 року, залишено без змін, сплачує аліменти на утримання дитини в розмірі 1000 грн., та аліменти на утримання ОСОБА_2 в розмірі 500 грн., а також відшкодував додаткові витрати на дитину в розмірі 1033 грн. 49 коп. за період з 11 лютого 2014 р. по 11 травня 2014 р.

Дочка є дитиною-інвалідом, перебуває на «Д» обліку в Валківській поліклініці і потребує постійної уваги та догляду матері. Стан здоров'я дитини тяжкий, і ОСОБА_2 не може працювати, та залишати її без постійного нагляду. Ціни на медикаменти, предмети гігієни та догляду за дитиною, продукти харчування, одяг та інші витрати постійно збільшуються. Дитина потребує регулярного стаціонарного лікування та проходження курсів фізичної, психологічної та соціально-побутової реабілітації в спеціалізованих закладах охорони здоров'я. Крім цього на протязі року дитина неодноразово хворіла, а це також потребує значних витрат. З моменту розлучення відповідач станом здоров'я дитини не цікавився, додаткової матеріальної допомоги, крім аліментів, не надавав. За період з 29 травня 2014 р. по 06 травня 2015 р. на медичні послуги, придбання медикаментів, предметів гігієни та догляду за донькою витрачено 11586 грн., що підтверджується чеками. В період з 03 по 21 листопада 2014 року в Харківському культурно-оздоровчому центрі «Немо» дочка пройшла курс психологічної реабілітації (дельфінотерапія та метод Томатіс), вартість якого складає 9750 грн. Просить стягнути з відповідача 10668 грн. одноразово, що становить половину витрачених нею грошових коштів на додаткове лікування дитини.

Висновки суду першої інстанції підтверджується:

Свідоцтвом про народження, серії І-ВЛ №286690 виданого 24 липня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Валківського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис №46, яке підтверджує, що батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2. (а.с. 5)

Відповідно до довідки виданої Виконавчим комітетом Валківської міської ради Харківської області №765 від 08 травня 2015 року, ОСОБА_2, має склад сім'ї: - син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с. 6)

Медичним висновком №3240 від 12 березня 2013 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 має множинні вроджені вади розвитку, декомпенсована прогресуюча внутрішня гідроцефалія, стан після операції зліва, спастичний тетрапарез, симптоматична епілепсія. (а.с. 7)

Консультативним висновком спеціаліста, з якого вбачається, що ОСОБА_1 має множинні вроджені вади розвитку, декомпенсована прогресуюча внутрішня гідроцефалія, стан після операції зліва, спастичний тетрапарез, симптоматична епілепсія. (а.с. 8)

Довідкою КЗОЗ «Валківської центральної районної лікарні» №1039 від 05 червня 2013 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на «Д» обліку у Валківській ЦРЛ з діагнозом множинні вроджені вади розвитку, декомпенсована прогресуюча внутрішня гідроцефалія, стан після операції зліва, спастичний тетрапарез, симптоматична епілепсія, та потребує постійного догляду матері. (а.с. 9)

Чеком Харківського міського дельфінарію «Немо», з якого вбачається, що ОСОБА_1 пройшла курс реабілітації дельфінотерапії та методу Томатіс на загальну суму 9750 грн. (а.с. 10)

Випискою про проходження курсу дельфінотерапії та проходження курсу за методом «Томатіс». (а.с. 11-13)

Чеками на придбання медикаментів, медичних послуг, предметів гігієни та догляду на суму 11586 грн. (а.с. 14-26)

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 14 липня 2014 року, з якого вбачається, що з відповідача ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 гривень щомісячно, та на утримання ОСОБА_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень щомісячно, до досягнення донькою шести років. (а.с. 27)

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 серпня 2014 року, якою рішення Валківського районного суду Харківської області від 14 липня 2014 року залишено без змін. (а.с. 28-29)

Додаткові витрати суд першої інстанції визнав спрямованими на задоволення потреб, пов'язаних із особливими обставинами, зокрема хворобою дитини, її розвитком, та прийняв до уваги, що аліменти є грошовою сумою, направленою на утримання дитини, а перелік відповідних потреб є винятковим у кожному випадку

Обов'язок утримання дитини, а то також обов'язок оплати додаткових витрат на утримання дитини є рівним для обох батьків.

Такий висновок є обґрунтованим, оскільки суд дійшов його на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка. Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки та не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені у рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуємого судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319, 321, 322, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 25 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: