Ухвала суду № 53045740, 28.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/4254/15 Головуючий І інстанції

Справа: № 642/210/15-ц ОСОБА_1

Категорія: договірні Доповідач Костенко Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Костенко Т.М.

суддів: Колтунової А.І.,Гальянової І.Г.

за участі секретаря Герасимової К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Укрсоцбанк", про визнання недійсним іпотечного договору,-

в с т а н о в и л а

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою про визнання недійсним іпотечного договору №839/4/27/38/7-320 від 11.05.2007р., укладеного між нею та відповідачем, за яким вона отримала кредит в розмірі 79230 швейцарських франків зі сплатою 9% річних. Предметом іпотеки стали майнові права на незакінчену будівництвом квартиру №105 в м. Харкові по вул. Соціалістичній, 8. Вважала, що цей договір є недійсним, оскільки майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки. Також зазначила, що, договір має третейське застереження, яке не відповідає вимогам законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі та зазначила, що дійсно був новий договір яким внесені зміни в іпотечний договір, яким було замінено предмет іпотеки на квартиру, однак предметом договору були майнові права. Позивачка підписувала третейське застереження, яке не відповідало діючому законодавству і не мала можливості вплинути на позичальника, оскільки договір був типовим. З заявами до відповідача про внесення до договору будь-яких положень позивачка не зверталася. Порушено право позивача на розпорядженню майном, а також частково - в користуванні ним. До банку з заявою про видачу документів про право власності позивачка не зверталась. Позивачка звернулася до суду в 2015р. у звязку з змінами економічних умов в країні. Також позивачка зверталася до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним, але їй було відмовлено.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення та зазначив, що спірний договір укладався та підписувався позивачкою. Відповідно до ст.ст. 1,5 Закону України «Про іпотеку» які були чинні на момент підписання і де зазначено про можливість укладання договору на обєкт незавершеного будівництва, який стане власністю іпотекодавця. Правова позиція на яку посилається позивач є помилковою, оскільки в ній викладена позиція про інший предмет спору про захист прав осіб які інвестували кошти на збудоване майно. При підписанні третейського застереження позивачка не була позбавлена права обирати особу з якою укладає угоду і ПАТ «Укрсоцбанк» не був такою єдиною особою. Ніяких заяв про зміну предмету та умов договору позивачка не подавала і не мала заперечень, однак через 8 років звернулася до суду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2015 рокув задоволенні позовних вимог було відмовлено.

ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Серед апеляційних доводів зазначила, що не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності обставин, викладених у позовній заяві, а також непідтвердженості позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_2 вважає іпотечний договір недійсним, оскільки він укладений з порушенням законодавства України, містить несправедливі умови, та крім того, укладений під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.

Апелянт стверджує, що майнові права на окремі приміщення в житловому будинку не могли бути предметом іпотеки. Крім того, посилається на те, що третейське застереження, яке міститься у п. 5.1, 5.2 ст. 5 іпотечного договору, не відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди». ОСОБА_2 зазначає, що її було позбавлено права на вибір третейського суду, оскільки наведене третейське застереження є типовим для договорів, які укладаються Банком, а тому Банк з самого початку перебував у більш вигідному становищі, аніж позивач.

Також апеляційна скарга містить посилання на поверховість та незрозумілість розрахунку загальної вартості кредиту для споживача, а також зазначено, що позивачеві не було надано в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням договору.

Крім того, ОСОБА_2 стверджує, що відповідачем не було надано індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Враховуючи викладене вище, апелянт вважає, що її права як споживача були порушені, а тому просить визнати спірний іпотечний договір недійсним.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які зявились у судове засідання, дослід ивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст. 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на час укладення спірного іпотечного договору) предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору, як це передбачає ст. 16 Закону України «Про іпотеку».

Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, 11 травня 2007р. між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір №839/4/27/38/7-320, за яким ОСОБА_3 передала в іпотеку АКБСР «Укрсоцбанк» майнові права на незакінчену будівництвом трьохкімнатну квартиру будівельний номер 105 загальною площею 79,33 кв.м., що будується на 9 поверсі за адресою м. Харків, вул.Соціалістична,8. Даний договір було укладено в забезпечення виконання ОСОБА_2 умовкредитного договору №839/3/27/38/7-178 від 11.05.2007р. Вартість предмета іпотеки склала 372851 грн., що було еквівалентом 89911,47 доларів США. Пунктом 5.1 зазначеного договору передбачено, що у випадку неможливості вирішення спорів між сторонами в процесі переговорів, спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцевим В.М. Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків в м. Києві, вул. М. Раскової.

16 квітня 2007р. споживче товариство «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж» та ОСОБА_2 уклали договір пайової участі №90-105/С8, за яким ОСОБА_2 стала пайщиком у зазначеному товаристві, і приймає участь у частині витрат на будівництво багатоповерхового житлового будинку в м. Харкові по вул. Соціалістичній, 8. В додатку №1 до даного договору було зазначено характеристику квартири, що належатиме ОСОБА_2 по завершенню будівництва: АДРЕСА_1 на 9 поверсі проектною площею 79,33 кв.м. За даним договором, майнове право на квартиру може бути предметом іпотеки. Відповідно до п.2.1 договору, розмір паю ОСОБА_2 складає 372851,00 грн.

Судом також встановлено, що за актом прийому-передачі, вищезазначена квартира за адресою АДРЕСА_2 була передана ОСОБА_2 споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж». Вартість переданої квартири склала 260996,00 грн. Право власності на дану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 14.09.2009р. відповідно до свідоцтва на право власності.

Таким чином, право власності на квартиру АДРЕСА_3 позивачка ОСОБА_2 набула після завершення її будівництва, передачі їй за відповідним актом та державної реєстрації такого права.

Як свідчать матеріали справи, 30.11.2009р. до іпотечного договору №839/4/27/38/7-320 від 11.05.2007р., укладеного між позивачем та відповідачем, було укладено нотаріально посвідчений договір про внесення змін та доповнень, яким, зокрема предметом іпотеки замість майнових прав на незакінчену будівництвом квартиру, стала трикімнатна квартира АДРЕСА_4, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2

Таким чином, апеляційні доводи в цій частині судова колегія вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний іпотечний договір відповідає нормам Закону України «Про іпотеку», а відтак вимоги ОСОБА_2 не є законними та обґрунтованими.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як судом було правильно встановлено юридичну природу виниклих правовідносин та застосовано закон, який їх регулює.

Погоджується судова колегія також і з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що права позивачки порушуються умовами іпотечного договору щодо третейського застереження, передбаченого п.п.5.1 та 5.2 договору, оскільки доказам по справі в цій частині дана обєктивна оцінка і зроблений вірний висновок.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

За правилами ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи, викладені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів,-

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді