Рішення № 53038485, 25.10.2015, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1003/15-ц

Провадження № 2/368/375/15

Рішення

іменем України

"25" жовтня 2015 р. м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючий: суддя Закаблук О.В.

При секретарі: Широкоступ К.М.

Позивач: ОСОБА_1

Представника позивача: ОСОБА_2

Відповідач: ОСОБА_3

Представник відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та поділ майна, суд, -

В С Т А Н О В И В :

26.05.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та поділ майна, в якій позивач просив суд винести рішення, яким:

- встановити факт проживання Позивача та Відповідача однією сімєю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 01 квітня 2006 року по 01 листопада 2013 року;

- визнати будинок за адресою Київська обл., Кагарлицький район, село Переселення, вул. Гагаріна, 77 та земельну ділянку за тією ж адресою спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

- визнати за право власності Позивача на 1\2 будинка за адресою Київська обл., Кагарлицький район, село Переселення, вул. Гагаріна, 77, та земельну ділянку.

- стягнути з Відповідача судові витрати та витрати на правову допомогу.

Свої позовні вимоги позивач в мотивувальній частині позовної заяви обґрунтовував наступним:

Він та Відповідачка почали спільно проживати у 2006 році в орендованій Позивачем квартирі у м. Києві, вели спільне господарство, бюджет та побут, мали взаємні права та обов'язки, і, хоча шлюб офіційно так і не зареєстрували, вони вісім років проживали у фактичних шлюбних відносинах.

Він та Відповідачка фактично проживали як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу.

08 березня 2009 року у них народився спільний син, - ОСОБА_5.

Існування фактичних шлюбних відносин між ним та Відповідачкою і їх проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу підтверджується письмовими поясненнями друзів і родичів, які висловили бажання виступити свідками у суді.

Також на підтвердження даного факту в подальшому Позивачем можуть бути надані спільні фотографії, відеозаписи тощо.

У листопаді 2013 року він та відповідачка розійшлися та стали проживати окремо.

За час спільного проживання однією сімєю, а саме у 2011 р. він та відповідачка спільно придбали будинок у с. Переселення Кагарлицького району за адресою вул. Гагаріна, 77, за кошти позивача, (які йому надала його мати, що підтверджується банківськими квитанціями).

Право власності на будинок зареєстроване виключно на Відповідачку. Для купівлі будинку матір Позивача, - ОСОБА_6 взяла у банку кредит.

Відповідачка жодних коштів для купівлі будинку не надала, як вартість майна, так і витрати на оформлення були сплачені самим Позивачем.

До листопада 2013 року Позивач, Відповідач та їхній син проживали у даному будинку спільно.

У листопаді 2013 р. Відповідачка виїхала, забравши з собою дитину.

На даний час Позивач, - ОСОБА_1 проживає у даному будинку, підтримує його належний санітарно - технічний стан, сплачує рахунки, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Переселенської сільської ради.

Не зважаючи нате, що Відповідачка та спільний син, - ОСОБА_5 зареєстровані за адресою розташування спірного будинку, вони у будинку не проживають.

Точне місце проживання відповідача позивачу не відоме, оскільки відповідачка ігнорує телефонні дзвінки позивача та інтернет повідомлення.

Можливо, відповідачка зараз проживає з матірю за адресою:м. Київ, АДРЕСА_1.

Позивач використав усі можливі способи позасудового врегулювання спору, тому вимушений звернутися з даною позовною заявою.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Згідно зі ст. 74 СК якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь - якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 Сімейного Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.

За приписами ч. 2 ст. З СК сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до ст. ч.І ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. І ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, по належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права цільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Автоматизованою системою документообігу суду для слухання даної справи на підставі ч. 3 ст. 11 1 ЦПК України був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В.

04.06.2015 року на адресу Кагарлицького районного суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та поділ майна, в якій позивач просив суд винести рішення, яким:

- встановити факт проживання Позивача та Відповідача однією сімєю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 01 квітня 2006 року по 01 листопада 2013 року;

- визнати будинок за адресою Київська обл., Кагарлицький район, село Переселення, вул. Гагаріна, 77 та земельну ділянку за тією ж адресою спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

- визнати право власності Позивача на будинок (у повному обсязі), за адресою Київська обл., Кагарлицький район, село Переселення, вул. Гагаріна 77 та земельну ділянку ( у повному обсязі) разом вартістю 38000 (тридцять вісім тисяч) грн.

10.06.2015 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст..ст. 122, 127 ЦПК України відкрито провадження у справі та призначено справу до слухання.

В судовому засіданні, яке відбулося 23.10.2015 року, позивач ОСОБА_1 підтримав позов, посилаючись на обставини, які викладені в мотивувальній частині позовної заяви, проте, не бажав стягувати судові витрати з відповідачки.

Зокрема, позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні показав наступне.

Познайомився з відповідачкою в 2001 році.

Восени 2005 року відповідачка приїхала з Лівану, де була на заробітках, після чого вони вирішили проживати разом.

28.12.2005 року він переїхав в м. Київ.

В період 2005 року по 2007 рік проживали на зйомних квартирах в м. Києві по вул.. Ольжича, по вул.. Котовського, в 2008 році двічі жили в матері позивачки.

Далі жили на квартирах по вул.. Китаєвська, вул.. Ломоносова, після придбання будинку переїхали на постійне місце проживання в село Переселення.

При укладанні договорів на придбання будинку був присутній.

Під час того, як вони проживали в селі, він кожень день їздив на роботу в м. Київ, відповідачка працювала в селі в магазині.

Причиною розірвання стосунків вважає втручання матері позивачки.

Кошти на придбання будинку дала йому його матір, по кошти їздив до своєї матері в Крим.

В судовому засіданні, яке відбулося 23.10.2015 року, представник позивача ОСОБА_2 підтримала позов, посилаючись на обставини, які викладені в мотивувальній частині позовної заяви, що стосується судових витрат, то вирішення даного питання поклала на розсуд суду.

В судове засідання, яке відбулося 23.10.2015 року, відповідачка ОСОБА_3 не з»явилася, хоча повідомлялася судом належним чином про день, час та місце слухання справи.

В судове засідання, яке відбулося 23.10.2015 року, представник відповідачки ОСОБА_4 не з»явився, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява, в якій представник відповідачки зазначив наступне:

- у провадженні Кагарлицького районного суду Київської області знаходиться справа № 368/1003/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3

Просимо позов ОСОБА_1 задовільнити частково, а саме:

Визнати спірний будинок з земельною ділянкою спільним майном Позивача та Відповідача;

Розподілити зазначений спірний будинок з земельною ділянкою по 1\2 частині між Позивачем та Відповідачем;

Сплату судового збору покласти на Позивача;

В решті позовних вимог відмовити.

Справу просять розглядати без участі Відповідача та її представників.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив наступне.

Проживає в с. Переселення з 1976 року.

З 2003 року є головою села по теперішній час, тому місцеве населення знає добре, зокрема, знає ОСОБА_8, який є рідним батьком відповідачки, та який, на його думку, як голови села, характеризується з позитивної сторони.

Так, в 2011 році батько відповідачки, - ОСОБА_8 повідомив йому, що до нього в село переїздить проживати дочка, - відповідачка по справі, - ОСОБА_3, причому, приїздить не одна, а з зятем, - відповідачем по справі, - ОСОБА_1.

Отже, що стосується позивача та відповідачки, то вони переїхали жити в село Переселення в 2011 році, так як придбали в селі будинок.

На його думку позивач та відповідачка проживали однією сім»єю, в них була дитина, - маленький хлопчик, спільно обробляли город, здійснювали догляд за будинком, причому, робили все разом.

Коли позивач та відповідачка проживали в селі, а саме, по 2013 рік, позивач ОСОБА_1 працював в м. Києві, а відповідачка ОСОБА_3 працювала в місцевому магазині.

Що стосується будинку, то зі слів ОСОБА_8 йому відомо, що гроші на будинок давала мати позивача, а саме, позивач їздив по гроші в Крим до матері, його туди возив ОСОБА_8 на власному автомобілі.

На даний час будинок знаходиться в задовільному стані, в ньому проживає позивач, де на даний час проживає відповідачка, йому не відомо.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив наступне.

Познайомився з позивачем ОСОБА_1 орієнтовно в 2011 році, в с. Переселення Кагарлицького району, в той час він крив кришу тестю позивача, - ОСОБА_8

Знає, що позивач спільно з відповідачкою як одна сім»я, тобто, як чоловік та дружина, видно, що вони любили один одного.

Сторони по справі тримали господарство, тобто, вони тримали кури, гуси, качки.

Так, трапилося, що він з позивачем потоваришували, тому він часто приходив з своєю дружиною до позивача та відповідачки в гості, вони, на його думку, жили як чоловік та дружина.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила наступне.

Є рідною матір»ю відповідачки. Її дочка, - ОСОБА_3, ніколи не проживала однією сім»єю з позивачем, - ОСОБА_1, так як її дочка постійно проживала в неї вдома в м. Кагарлик.

Дійсно, до листопада 2011 року її дочка проживала в неї в квартирі, після чого переїхала жити в село Переселення, проте, в кінці 2013 року її дочка знову переїхала жити постійно в м. Київ до неї на квартиру.

Що стосується спільного життя її дочки з позивачем, то може стверджувати, що вони ніколи не проживали спільно, декілька раз сходилися, проте, розійшлися, так як в сім»ї були постійні сварки, скандали.

В селі ОСОБА_1 проживає без дозволу її дочки.

Що стосується будинку, то вона знає, що на придбання даного будинку її дочка позичала гроші в її подруги, - ОСОБА_11Ю, позичила близько 100000 грн.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила наступне.

Позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 познайомилися в 2005 чи в 2006 році в Криму, куди вона та відповідачка їздили на відпочинок.

У сторін є син ОСОБА_12, проте, як їй відомо, позивач у вихованні сина участі не приймає.

Заперечує той факт, що позивач та відповідачка проживали коли небудь однією сім»єю, просто вони іноді сходилися.

Дійсно, вона позичала відповідачці кошти під розписку на придбання будинку, позичила коштів десь на загальну суму 110000 грн.

В будинку, який розміщено в селі, ніколи не була, на даний час підтримує з відповідачкою зв»язок, проте, переважно по телефону.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив наступне.

Знає позивача ОСОБА_1 та відповідачку ОСОБА_3 з 2011 року, познайомилися в селі Переселення Кагарлицького району.

Позивачка та відповідач жили в будинку, який розміщено по вул.. Гагаріна, 77 с. Переселення.

Позивач іноді наймав його для допомоги по господарству.

Що стосується спільного проживання позивача та відповідачки, то, на його думку, вони проживали спільно однією сім»єю, відповідачка називала позивача в присутності сторонніх осіб ніжно, як жінка свого чоловіка, спільно тримали господарство, як то, - спільно тримали город біля будинку.

Коли вони проживали в селі, відповідачка працювала в селі в магазині, позивач їздив на ОСОБА_14 на роботу.

Що стосується будинку, то йому відомо, що даний будинок придбано за кошти позивача, проте, де він їх взяв, йому не відомо.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив наступне.

ОСОБА_3 є його рідною дочкою, вона є дочкою від першого шлюбу.

В 1995 році він розлучився з ОСОБА_10, а дочка, яка є відповідачкою по справі, проживала з своєю матір»ю.

Хоча він і не проживав в тій сім»ї, проте, сплачував аліменти, цікавився життям дочки.

Що стосується відносин з дочкою, то вони не завжди були добрими, так як його бувша дружина та мати відповідачки, - ОСОБА_10 постійно налаштовувала дочку проти нього.

Що стосується спільного проживання позивача та відповідачки, то позивача ОСОБА_1 він знає з 2010 року.

В той час його дочка, яка є відповідачкою по справі, зателефонувала йому, та повідомила, що хоче приїхати до нього в гості в с. Переселення.

Його дочка приїхала до нього з позивачем, - ОСОБА_1, де він з ним і познайомився, а також приїхали з внуком, - ОСОБА_11.

В 2011 році його дочка та позивач ОСОБА_1 придбали в селі будинок, та почали в ньому проживати разом з дитиною.

Що стосується придбання будинку, то даний будинок придбав ОСОБА_1, за кошти, які йому дала його мати.

По гроші він возив ОСОБА_1 в Крим на власному автомобілі.

Що стосується спільного проживання однією сім»єю без офіційного оформлення, то він вважає, що такий факт мав місце, так, позивач та відповідачка постійно проживали в спірному будинку по вул.. Гагаріна, 77 с. Переселення Кагарлицького району, починаючи з 2011 року по осінь 2013 року, окрім цього він знає, що сторони по справі прожили спільно близько 8 ми років.

Під час проживання тримали курей, індокачок, садили городину, позивач зробив невеликий косметичний ремонт в будинку.

Під час спільного проживання в даному будинку вони спільне господарство, жили як одна сім»я, позивач та відповідачка часто приходили до нього до хати в гості.

З осені 2013 року відносини між позивачем та відповідачкою погіршилися, він особисто вважає, що це негативний вплив його бувшої жінки, - матері відповідачки, після чого його дочка знову поїхала постійно проживати в м. Київ, а позивач проживає в будинку.

Стверджує, що ОСОБА_1 та його дочка ОСОБА_3 жили як одна сім»я.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив суду наступне.

Знає позивача ОСОБА_1 з 2006 року.

Вони спільно працювали на роботі в місті Києві, де потоваришували.

Окрім того, вони товаришували сім»ями, він неодноразово з своєю дружиною був в гостях у відповідача на зйомній квартирі.

В 2009 році він похрестив дитину сторін по справі, - ОСОБА_11.

Хто запропонував його взяти кумом, він не знає, проте така пропозиція відбулася на квартирі, де сторони проживали на той час.

З часом між ними відносини дещо погіршилися, після чого він почав підтримувати відносини по телефону лише з позивачем, з відповідачкою він відносин на даний час фактично не підтримує.

Що стосується будинку, то він фактично по даному факту нічого сказати не може, знає лише, що сторони придбали даний будинок в якомусь селі, проте, за чиї кошти, нічого сказати не може.

Стверджує, що на той час, коли їхні сім»ї підтримували відносини, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали як сім»я.

Суд, вислухавши сторони по справі, вислухавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо часткового задоволення позову, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Підсудність.

Згідно ч. 1 ст. 257 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Так, як видно з матеріалів справи, хоча позивач ОСОБА_1 і зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, с.м.т. Кореіз, вул.. Південна, 44, проте, згідно довідки № 355, яка видана 07.05.2015 року виконавчим комітетом Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області, позивач дійсно проживає без реєстрації в с. Переселення, Кагарлицького району Київської області, по вул.. Гагаріна, 77, відповідно, позов в даній частині підсудний Кагарлицькому районному суду Київської області як суду першої інстанції загальної юрисдикції.

Обгрунтування судом позову в частині встановлення факту проживання однією сім»єю.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм права.

Отже, суд приходить до висновку що мав місце факт проживання позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з 01.04.2006 року по 01.11.2013 року, з огляду на наступне.

Як встановлено судом в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 почали спільно проживати з початку 2006 року.

Позивач ОСОБА_1 познайомився з відповідачкою ОСОБА_3 в 2001 році в АР Крим, куди приїхала відповідачка ОСОБА_3 на відпочинок спільно з свідком по даній справі ОСОБА_11

Відповідно, в продовження знайомства позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 почали проживати в орендованих квартирах у м. Києві, вели спільне господарство, бюджет та побут, мали взаємні права та обов'язки, і, хоча шлюб офіційно так і не зареєстрували, вони вісім років проживали у фактичних шлюбних відносинах.

Отже, сторони фактично проживали як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу.

В результаті спільного проживання 08 березня 2009 року у сторін народилася спільна дитина, син, - ОСОБА_5.

Даний факт підтверджується свідоцтвом про народження серії І ОК № 296088, яке видане (повторно) 16 травня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, в якому зазначено, що ОСОБА_5 народився 08 березня 2009 року в місті Києві, про що 31 березня 2009 року складено відповідний актовий запис за № 503.

В графі «батько» зазначений позивач, - ОСОБА_1, громадянин України.

В графі «мати» зазначена відповідачка, - ОСОБА_3, громадянка України.

Окрім того, існування фактичних шлюбних відносин між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_3 та та їх проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу підтверджується показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_15, які наведені судом вище.

Отже, що стосується вирішення даного спору, то суд сприймав докази, які кожна із сторін надавала на підставі ст.. 57 64 ЦПК України.

Так, згідно ст.. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст.. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Згідно ст.. 62 ЦПК України сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Згідно ст.. 63 ЦПК України показання свідка, - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Згідно ст.. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Норми матеріального та процесуального права, використані судом при вирішенні вимог в частині спільного проживання без реєстрації шлюбу.

Отже, відповідно до Сімейного кодексу України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу проводиться урочисто і засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Вищевказане питання розглядається в порядку окремого провадження.

Згідно ст.. 3 СК України:

1. Сім я є первинним та основним осередком суспільства.

2.Сім ю складають особи, які спільно проживають, пов язані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки.

Подружжя вважається сім»єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сімї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

3.Права члена сімї має одинока особа.

4.Сімя створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частина 1 статті 3 СК України є нормою-декламацією і не має предмету правового регулювання.

Частина 2 ст. 2 СК складається із двох норм.

Перша стосується визначення ознак, які юридично характеризують сімю. Це, зокрема, спільне проживання, спільний побут та спільність взаємних прав та обовязків.

Виняток встановлений абзацом другим ч. 2 коментованої статті для подружжя, яке за визначених умов може вважатися сімєю і без наявності ознаки спільного проживання, а також для дитини, яка належить до сімї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

В ч. 4 ст. 3 СК України встановлено перелік підстав для утворення сімї, зокрема шлюб, кровне споріднення, усиновлення, інші підстави, не заборонені законом.

Такими іншими підставами для утворення сімї є фактичні шлюбні відносини, які за нормами Кодексу в аспекті спільної сумісної власності, а також інших майнових відносин прирівняні до зареєстрованого шлюбу.

Встановлення факту спільного проживання має значення для захисту матеріальних інтересів осіб, які спільно проживають, оскільки ст. 74 Сімейного Кодексу передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Дійсно, згідно ч. 2 ст. 21 СК України проживання однією сім»єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов»язків подружжя, проте, ст. ст. 74, 91 СК закріплюють аналогічні права для осіб, які знаходяться у фактичних шлюбних відносинах так і для подружжя (право спільної сумісної власності та право на утримання).

Шлюб без реєстрації називають цивільним шлюбом, - це союз жінки та чоловіка. На сьогоднішній розповсюджено проживання сімєю без реєстрації шлюбу. Припинення майнової дискримінації таких осіб є крок до демократизації сімейного законодавства. Не маючи правового статусу подружжя, особи можуть мати реальний статус дружини та чоловіка, який ґрунтується на любові та взаємоповаги, визнанням одне одного дружиною та чоловіком.

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3, починаючи з 2006 року по осінь 2013 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Проживаючи однією сім'єю, Позивач та Відповідачка були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство та мали взаємні права та обов'язки, від спільного життя в сторін народилася дитина.

Окрім того, існування фактичних шлюбних відносин між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_3 та їх проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу прямо підтверджується належними доказами по справі в розумінні ЦПК України, - показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_15, які наведені судом вище.

Слід зазначити, що вищевказані покази свідків є логічними, послідовними, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі, тому суд сприймає такі покази позитивно.

Що стосується показів свідків ОСОБА_10, ( матір відповідачки), ОСОБА_11, (знайома відповідачки), то такі покази суд сприймає дещо критично, так як вони не тільки не узгоджуються з іншими доказами по справі, (показам інших свідків, кількість яких, зокрема, істотно переважає над показами двох свідків, до яких суд відноситься критично), так і суперечать собі в деяких моментах.

Так, свідок ОСОБА_10 стверджує, що її дочка по справі, - ОСОБА_3 ніколи не проживала спільно з позивачем, в той же час зазначає, що двічі приїздила в гості до дочки в с. Переселення, під час проживання бачила сварки між її дочкою та позивачем, що, на думку суду, опосередковано доводить факт проживання позивача та відповідачки однією сім»єю без реєстрації шлюбу.

Окрім того, в даному випадку суд, керуючись внутрішнім переконанням, яке виникло в процесі розгляду справи, розглядає покази свідка ОСОБА_10 критично з огляду також на ту обставину, що суд вважає, що між свідком ОСОБА_10 та позивачем ОСОБА_1 існіють тривалі неприязні відносини на грунті побутових відносин.

Далі, що стосується показів Свідка ОСОБА_11, то суд до них відноситься дещо критично з огляду на ту обставину, що як сам зазначила даний свідок, вона не бувала в гостях у відповідачки, не підтримувала з нею дружніх відносин в звичайному розумінні цього слова, (звичаєве право), а тому суд вважає, що в даному випадку до свідчень даного свідка слід застосувати положення ст.. 65 ЦПК України, так як обставини, про які дає показання свідок, повинні йому бути відомі особисто, відповідно, показання свідка з чужих слів не допускаються, а тому, відповідно, не можуть братися судом до уваги при вирішенні спору як частина доказової бази.

Далі, існування фактичних шлюбних відносин між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_3 та їх проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу опосередковано підтверджується належними доказами по справі в розумінні ЦПК України, а саме, письмовим доказом у виді свідоцтва про народження спільної дитини сторін, де в графах батьки зазначені сторони по справі.

Суд вважає, що вищевказаний факт народження дитини може опосередковано свідчити про факт проживання сторін по справі як сім»я без реєстрації шлюбу.

Крім того, судом встановлено, що сторони по справі під час спільного проживання не перебували в інших зареєстрованих шлюбах, так як даний факт визнається обома сторонами, тому не потребує додаткового доказування.

Що стосується вирішення цивільного позову в частині визнання майна спільною сумісною власністю та поділ цього майна, то суд зазначає наступне.

Підсудність.

Згідно ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред»являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно, в зв»язку зтим, що спірне нерухоме майно, - будинок, розташований на території Кагарлицького району, то, відповідно, даний спір підсудний Кагарлицькому районному суду Київської області, як счуду першої інстанції загальної юрисдикції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.

Так, як судом зазначено вище, встановлено факт проживання позивача однією сім»єю без реєстрації шлюбу в період з 2006 року по 2013 рік.

Так, під час вказаного періоду відповідачкою по справі ОСОБА_3 було укладено два договори купівлі продажу нерухомого майна.

Так, 29 листопада 2011 року відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір купівлі продажу, згідно з яким:

- громадянин України, ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, іменований надалі „ПРОДАВЕЦЬ", і громадянка України, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, проживаюча за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, іменована надалі «ПОКУПЕЦЬ", діючи добровільно і повністю усвідомлюючи значення своїх дій, спрямовуючи свої дії за реальне настання правових наслідків, маючи повний обсяг цивільної дієздатності, попередньо ознайомлені нотаріусом із загальними вимогами чинного законодавства, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а також з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин зокрема, з вимогами ст.ст. 377, 655-657, 659, 662, 668, 691 та 692 Цивільного кодексу України і ст.ст. 120, 121 Земельного Кодексу України, уклали цей договір про наступне:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

2. За цим договором ПРОДАВЕЦЬ, зобовязався передати жилий будинок (домоволодіння, з надвірними будівлями та спорудами), зазначений в п. 1.2 цього договору, у власність ПОКУПЦЯ, а ПОКУПЕЦЬ, зобовязався прийняти цей жилий будинок (домоволодіння, з надвірними будівлями та спорудами) (далі за текстом - житловий будинок), і сплатити за нього обговорену грошову суму ПРОДАВЦЮ.

2. Житловий будинок № 77 (сімдесят сім), який відчужується за цим договором, розташований за адресою: село Переселення, вулиця Гагаріна, Кагарлицького району, Київської області, побудований з шлакобетона у 1959 році, загальною площею: 52,8 кв. м, житловою площею: 30,0 кв. м, має 41 % зносу і зазначений в технічному паспорті та витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно за літерою «А».

На земельній ділянці біля житлового будинку розташовані такі надвірні будівлі та споруди: погріб (зазначений в технічному паспорті та витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно за літерою «під Г»), сарай (зазначений за літерою «Б»), убиральня (зазначена за літерою «В»), гараж (зазначений за літерою «Г»), криниця (зазначена за літерою «L»), ворота (зазначені за літерою «h»), огорожа (зазначена за літерою «hl»),

2. Вказаний в договорі житловий будинок належить ПРОДАВЦЮ на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 01 жовтня 1999 року державним нотаріусом Кагарлицької державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_17 за реєстровим № Іс-1371, право власності на який було зареєстровано 29.02.2000 року Кагарлицьким бюро технічної інвентаризації в книзі: 1, за реєстровим номером: 169, реєстраційний номер в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 35078836.

Житловий будинок, що є предметом цього договору, згідно Кадастрового плану земельної ділянки, розробленого ТОВ «ЛІДЕР ПЛЮС» (ідентифікаційний код - 32821927), побудовано на земельній ділянці площею 0,2500 га з кадастровим номером: 3222286001:01:367:0016, документи про право власності ПРОДАВЦЯ на яку у даний час виготовляються, що підтверджено, поданою ТОВ «ЛІДЕР ПЛЮС» (ідентифікаційний код - 32821927), Технічною документацією із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки, які знаходяться на території Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області за адресою знаходження житлового будинку, що є предметом цього договору, на імя гр. ОСОБА_16.

3 ПРОДАВЕЦЬ і ПОКУПЕЦЬ стверджували, що земельна ділянка, на якій розташований вказаний житловий будинок, буде предметом окремого договору купівлі-продажу між ними, сторонами по договору, після оформлення необхідних для цього документів.

Далі, 17 листопада 2012 року відповідачкою ОСОБА_3 було укладено договір купівлі продажу, згідно з яким:

- громадянин України, ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків - НОМЕР_1, проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, іменований надалі „ПРОДАВЕЦЬ", і громадянка України, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_2, проживаюча за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, іменована надалі "ПОКУПЕЦЬ", діючи добровільно і повністю усвідомлюючи значення своїх дій, спрямовуючи свої дії на реальне настання правових наслідків, маючи повний обсяг цивільної дієздатності, попередньо ознайомлені нотаріусом із загальними вимогами чинного законодавства, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а також з вимогами ст.ст. 655-657, 659, 662, 668, 691 та 692 Цивільного кодексу України і ст.ст. 81, 120, 125, 103-109, 202 Земельного Кодексу України, склали цей договір про наступне:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

2. За цим договором ПРОДАВЕЦЬ зобовязався передати земельну ділянку площею 0,2500 га у власність ПОКУПЦЯ, а я, ПОКУПЕЦЬ, зобовязався прийняти земельну ділянку, зазначену в п. 1.2 цього договору, і сплатити за неї обговорену грошову суму ПРОДАВЦЮ.

3. Предметом цього договору є земельна ділянка площею 0,2500 га, що має кадастровий номер - 3222286001:01:367:0016, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що належить ПРОДАВЦЮ, на праві приватної власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯМ № 163171, виданого 07 березня 2012 року Переселенською сільською радою Кагарлицького району Київської області, на підставі рішення цієї ж ради від 26 серпня 2011 року 9 сесії 6 скликання за № 61, і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322220001002314, що розташована за адресою: село Переселення, вулиця Гагаріна, № 77 (сімдесят сім), Кагарлицького району, Київської області.

У відповідності до плану меж, наведених у державному акті, земельна ділянка межує із землями в межах від літери А до літери Б - землі загального користування (вул. Гагаріна); в межах від літери Б до літери В - землі гр. ОСОБА_14; в межах від літери В до літери Г - ОСОБА_16; в межах від літери Г до літери А землі гр. ОСОБА_18

4. ПРОДАВЕЦЬ і ПОКУПЕЦЬ стверджували, що на земельній ділянці, яка є предметом цього договору, розташований жилий будинок (домоволодіння, з надвірними будівлями та спорудами), який було продано ПРОДАВЦЕМ ПОКУПЦЮ за договором купівлі-продажу, укладеним між ними та посвідченим 29.11.2011 року приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_19 за реєстровим № 3908.

Зважаючи на ту обставину, що, як судом зазначено вище, встановлено факт проживання позивача та відповідачки однією сім»єю без шлюбу, то, суд, в даному випадку приходить до можливості в даному випадку застосувати положення ст.. 74 СК України.

Згідно ст. 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є обєктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, слід зазначити, що ст.. 74 СК України передбачає розповсюдження режиму спільної сумісної власності на майно осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, набуте ними за час спільного проживання.

Слід зазначити в даному випадку ту істотну обставину, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо), самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

До особливостей спільної власності подружжя відносяться наступні:

1. частки кожного з подружжя не визначені;

2. вважається, що кожен з подружжя, при здійсненні правочинів щодо цього майна, діє в інтересах подружжя та від імені подружжя;

3. розповсюдження на майно, набуте під час шлюбу, режиму спільної сумісної власності не залежить від внеску кожного з подружжя у придбання цього майна, рівність прав подружжя щодо цього майна (навіть якщо під час придбання цього майна один з них з поважної причини не мав самостійного заробітку).

Отже, у сімейному праві діє презумпція спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте під час шлюбу.

Тобто вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, обовязок доказування зворотного покладається на того з подружжя, хто стверджує, що певне майно належить йому на праві особистої приватної власності.

Як зазначається у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя можуть бути будь-які види майна...,незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, по належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права цільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зглядаючись на вищевказані обставини та норми права, суд приходить до висновку щодо визнання житлового будинку та земельної ділянки, на якій розміщено будинок спільною сумісною власністю сторін по справі та поділ такого майна в рівних частинах кожній із сторін.

Що стосується поділу будинку в натурі, то дане питання суд не може вирішити на підставі ч. 1 ст. 11 ЦПК України, де, зокрема, зазначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно, позивач ОСОБА_1 в своїх позовних вимогах просить встановити факт проживання, визнати майно спільною сумісною власністю, та поділити спірне майно, (проте, не вказує на поділ майна в натурі), окрім того, представник відповідача в своїй заяві також визнає наявність статусу майна як спільної сумісної власності, просить поділити майно в розмірі 1\2 кожній із сторін, проте, не просить здійснити поділ майна в натурі, що, відповідно, позбавляє суд вирішити дане питання.

Судові витрати.

Питання розподілу судових витрат чітко врегульовано ст.. 88 ЦПК України, проте, зважаючи на ту обставину, що в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не бажав стягувати понесені судові витрати з відповідачки ОСОБА_3, залишивши їх за собою, а відповідачка ОСОБА_3 не ставила питання стягнення судових витрат, суд залишає понесені судові витрати за кожною із сторін, що понесла такі витрати, без їх стягнення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 3, 60, 61, 69, 70, 74 СК України, ч. 1 ст. 14, ст.ст. 215, 218, п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_20, про встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та поділ майна, - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, паспорт серії ЕТ 206942, виданий 27 листопада 2009 року Алупкінським відділом Ялтинського МУ ГУ МВС України в Криму, однією сім»єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в період з 01 квітня 2006 року по 01 листопада 2013 року.

Визнати жилий будинок № 77, який розміщено за адресою: село Переселення, вулиця Гагаріна, Кагарлицького району, Київської області, побудований з шлакобетона у 1959 році, загальною площею: 52,8 кв.м., житловою площею: 30,0 кв.м, і зазначений технічному паспорті на витязі є Реєстру прав власності на нерухоме майно за літерою «А», з надвірними будівлями та спорудами: погріб, зазначений в технічному паспорті та витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно за літерою «під Г», сарай (зазначений за літерою «Б»), убиральня (зазначена за літерою «В»), гараж (зазначений за терою «Г»), криниця (зазначена за літерою «L»), ворота (зазначені за літерою «h»), огорожа (зазначена і літерою «h1»), та земельну ділянку площею 0,2500 та, що має кадастровий номер - 3222286001:01:367:0016, надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: село Переселення, вулиця Гагаріна, № 77 (сімдесят сім), Кагарлицького району, Київської області.

У відповідності до плану меж, наведених у державному акті, земельна ділянка межує із землями в межах від літери А до літери Б землі загального користування (вул. Гагаріна); в межах від літери Б до літери В - землі гр. ОСОБА_14; в межах від літери В до літери Г - ОСОБА_16; в межах від літери Г до літери А землі гр. ОСОБА_18, спільною сумісною власністю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, паспорт серії ЕТ 206942, виданий 27 листопада 2009 року Алупкінським відділом Ялтинського МУ ГУ МВС України в Криму, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, паспорт серії ЕТ 206942, виданий 27 листопада 2009 року Алупкінським відділом Ялтинського МУ ГУ МВС України в Криму, право власності на 1\2 частини жилого будинку № 77, який розміщено за адресою: село Переселення, вулиця Гагаріна, Кагарлицького району, Київської області, побудований з шлакобетона у 1959 році, загальною площею: 52,8 кв.м., житловою площею: 30,0 кв.м, і зазначений технічному паспорті на витязі є Реєстру прав власності на нерухоме майно за літерою «А», з надвірними будівлями та спорудами: погріб, зазначений в технічному паспорті та витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно за літерою «під Г», сарай (зазначений за літерою «Б»), убиральня (зазначена за літерою «В»), гараж (зазначений за терою «Г»), криниця (зазначена за літерою «L»), ворота (зазначені за літерою «h»), огорожа (зазначена і літерою «h1»), та право власності на 1\2 частини земельної ділянки площею 0,2500 та, що має кадастровий номер - 3222286001:01:367:0016, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: село Переселення, вулиця Гагаріна, № 77 (сімдесят сім), Кагарлицького району, Київської області.

У відповідності до плану меж, наведених у державному акті, земельна ділянка межує із землями в межах від літери А до літери Б землі загального користування (вул. Гагаріна); в межах від літери Б до літери В - землі гр. ОСОБА_14; в межах від літери В до літери Г - ОСОБА_16; в межах від літери Г до літери А землі гр. ОСОБА_18,

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, право власності на 1\2 частини жилого будинку № 77, який розміщено за адресою: село Переселення, вулиця Гагаріна, Кагарлицького району, Київської області, побудований з шлакобетона у 1959 році, загальною площею: 52,8 кв.м., житловою площею: 30,0 кв.м, і зазначений технічному паспорті на витязі є Реєстру прав власності на нерухоме майно за літерою «А», з надвірними будівлями та спорудами: погріб, зазначений в технічному паспорті та витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно за літерою «під Г», сарай (зазначений за літерою «Б»), убиральня (зазначена за літерою «В»), гараж (зазначений за терою «Г»), криниця (зазначена за літерою «L»), ворота (зазначені за літерою «h»), огорожа (зазначена і літерою «h1»), та право власності на 1\2 частини земельної ділянки площею 0,2500 та, що має кадастровий номер - 3222286001:01:367:0016, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: село Переселення, вулиця Гагаріна, № 77 (сімдесят сім), Кагарлицького району, Київської області.

У відповідності до плану меж, наведених у державному акті, земельна ділянка межує із землями в межах від літери А до літери Б землі загального користування (вул. Гагаріна); в межах від літери Б до літери В - землі гр. ОСОБА_14; в межах від літери В до літери Г - ОСОБА_16; в межах від літери Г до літери А землі гр. ОСОБА_18.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст.223 ЦПК України.

Суддя: О.В. Закаблук