Постанова № 53037364, 28.10.2015, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/14598/15-а

2-а/357/915/15

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Голуб А. В. ,

при секретарі Куца В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №4 м. Біла Церква справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання непрамомірними дій державного виконавця та скасування постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 21.09.2015 року нею рекомендованим листом була отримана постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 07.09.2015 року постановлена державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_2, якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 витрати на проведення виконавчих дій у сумі 108,94 грн. Дана постанова була винесена на підставі ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» та затверджена начальником міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_3 Позивачка вказувала на те, що вона з даною постановою не погоджується та вважає її такою, що винесена неправомірно, з порушенням вимог чинного законодавства. А тому позивачка просила в судовому порядку визнати протиправними дії державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_2, які полягають у винесенні постанови, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 07.09.2015 року, у виконавчому провадженні 48089976, та скасувати дану постанову; відшкодувати на користь позивачки сплачений нею судовий збір за рахунок бюджетних призначень субєкта владних повноважень міського відділу державної виконавчої служби Білоцерків ського міськрайонного управління юстиції Київської області.

В судовому засіданні позивачка надала суду заяву про уточнення позовних вимог, однак позивачка в суді зменшила позовні вимоги, які вказані в її заяві про уточнення позовних вимог і остаточно уточнивши позовні вимоги позивачка просила суд визнати протиправними дії державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 07.09.2015 року у виконавчому провадженні ВП № 48089976; визнати протиправними дії начальника міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_3 щодо затвердження постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 07.09.2015 року у виконавчому провадженні ВП № 48089976; скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 07.09.2015 року в сумі 108,94 грн. у виконавчому провадженні ВП № 48089976; стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати в сумі 487 грн. 20 коп.

Позивачка в судовому засіданні підтримала свої вищевказані уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача до суду не з»явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду копію виконавчого провадження ВП № 48089976, письмові заперечення на позов та клопотання у яких просив справу розглянути без представника міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області.

Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши копію виконавчого провадження ВП № 48089976, матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що згідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.07.2014 року по справі № 2а-8389/2010 6-а/357/58/14 здійснено поворот виконання постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.12.2010 року у справі № 2а-8389/2010 року, шляхом зобов»язання ОСОБА_1 /ід. номер 1804704960/ сплатити (повернути) ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 2 000 грн. Вказана ухвала набрала законної сили 27.11.2014 року. Наведене підтверджується копією вказаної ухвали від 24.07.2014 року.

В судовому засіданні також встановлено, що 17.01.2015 року стягувачу ОСОБА_4 Білоцерківським міськрайонним судом видано виконавчий лист на виконання зазначеної ухвали суду, на підставі якого державним виконавцем міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_5 09.07.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №48089976 про примусове виконання вказаного виконавчого листа про здійснення повороту виконання постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.12.2010 року у справі № 2а-8389/2010 року, шляхом зобов»язання ОСОБА_1 сплатити (повернути) ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 2 000 грн. У вищевказаній постанові про відкриття виконавчого провадження також було надано боржнику 7-денний строк з дня винесення постанови для добровільного виконання рішення суду. Наведене підтверджується копією виконавчого листа, та копією постанови про відкриття виконавчого провадження.

Судом також встановлено, що 07.09.2015 року державним виконавцем міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 Віталієвною винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій при примусовому виконанні виконавчого листа №6-а/357/58/14 виданого 17.01.2015 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про здійснення повороту виконання постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.12.2010 року у справі № 2а-8389/2010 року, шляхом зобов»язання ОСОБА_1 сплатити (повернути) ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 2 000 грн. У вказаній постанові зазначено, що в ході проведення виконавчих дій було здійснено витрати в сумі 108,94 грн. і керуючись ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» було постановлено, стягнути з боржника: ОСОБА_1, дата народження: 30.05.1949, адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1 витрати на проведення виконачих дій у сумі 108,94 грн. Вказана постанова була затверджена начальником міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 07.09.2015 року. Наведене підтверджується копією вищевказаної постанови від 07.09.2015 року.

Крім вказаного, в суді встановлено, що 08.09.2015 року державним виконавцем міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого листа №6-а/357/58/14 виданого 17.01.2015 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про здійснення повороту виконання постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.12.2010 року у справі № 2а-8389/2010 року, шляхом зобов»язання ОСОБА_1 сплатити (повернути) ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 2 000 грн. Вказану постанову було винесено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», де передбачено повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону, а також на підставі ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

При вирішенні вказаного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. А в ч. 3 ст. 181 КАС України вказано, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до ст. 2 Закону України Про виконавче провадження, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

В ст. 6 Закону України Про виконавче провадження вказано, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провад женні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 Закону України Про виконавче провадження, підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема: виконавчі листи, що видаються судами. А в п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі докумен ти, зокрема: постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», передбачені вимоги до виконавчого документа. У вказаній статті зазначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифі каційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийнят тя ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народ ження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна борж ника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Згідно до ч.1 ст.11 Закону Про виконавче провадження, державний виконавець зобо вязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупе реджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з стягнутих з боржника витрат, пов»язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. В ч. 3 вказаної статті зазначено, що витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до ч. 4 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», до витрат, пов»язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, субєктів оціночної діяльності - субєктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхід них для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконав чої служби.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про стягнення з боржника витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно до ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження», контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі,

якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

У п. 1.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за №489/20802 передбачено, що ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до п. 1.5. вищевказаної Інструкції, під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1.5.1. вищевказаної Інструкції, постанова як окремий документ містить такі обовязкові реквізити: а) вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу ДВС, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого доку мента); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати обєднання виконавчих проваджень у зведене; б) мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову); в) резолютивну частину із зазначенням: прийнятого рішення державного виконавця; прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови; строку і порядку оскарження постанови; г) до постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами; ґ) постанова складається і підписується державним виконавцем у необхідній кількості примірників (копій), один з яких (оригінал) залишається у виконавчому провадженні, а інші (копії) направляються за належністю і у випадках, встановлених Законом або цією Інструкцією, затверджуються начальником відділу або його заступником та скріплюються печаткою; д) у разі якщо постанова державного виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 18 Закону.

У п. 1.12 вищезазначеної Інструкції вказано, що основною інформаційною базою про здійснені виконавчі дії є Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (далі - Єдиний реєстр).

Згідно до п.п. 1.12.1., 1.12.2., 1.12.3. вищезазначеної Інструкції, відомості вносяться до Єдиного реєстру державним виконавцем одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу ДВС відомості про таку дію вносяться до Єдиного реєстру протягом двох робочих днів після її проведення або надходження повідомлення про її проведення. Постанови державного виконавця, а також інші документи виконавчого провадження (крім актів, що складаються за місцем проведення виконавчих дій) складаються за допомогою програмних засобів Єдиного реєстру. У випадку збоїв роботи системи Єдиного реєстру документи виконавчого провадження можуть виготовлятися без використання програмних засобів Єдиного реєстру, про що обовязково зазначається в документі. Після відновлення роботи Єдиного реєстру такі документи в електронному вигляді негайно вносяться до нього.

Відповідно до п. 1.12.4 вищевказаної Інструкції, ведення Єдиного реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації здійснюються відповідно до Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.05.2003 за № 388/7709 (із змінами).

В п. 3.13. вищевказаної Інструкції зазначено, що використання коштів виконавчого провадження здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провад ження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 554.

Відповідно до п. 3.13.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5, про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, у якій зазначаються перелік та суми витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду в десятиденний строк.

Згідно до п. 3.13.2. вищевказаної Інструкції, у разі якщо виконавче провадження було завершено, а витрати на організацію та проведення виконавчих дій не були стягнуті, постанова про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій виділяється в окреме провадження в порядку, передбаченомупідпунктом 3.7.4 пункту 3.7 цього розділу.

Відповідно до п. 3.13.3. вищезазначеної Інструкції, використання витрат на проведення виконавчих дій, стягнутих з боржника, здійснюється відповідно до письмо вого розпорядження державного виконавця, яким витрати на проведення виконавчих дій перераховуються з депозитного рахунку на спеціальний реєстраційний рахунок для обліку коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами, відкри тими на імя Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юсти ції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних територіальних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в органах Державної казначейської служби України. Використання витрат на проведення виконавчих дій здійснюється відповідно до кошторисів, затверджених в установле ному порядку.

Згідно до п. 6.1. вищевказаної Інструкції, виконавче провадження може бути передано від одного органу ДВС до іншого, від одного державного виконавця до іншого у випадках, визначених Законом та цією Інструкцією.

Відповідно до п. 6.2. вищевказаної Інструкції, передача виконавчого провадження в межах одного органу ДВС або виконавчої групи здійснюється за письмовим дорученням начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівника виконавчої групи. Виконавче провадження передається від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу ДВС, виконавчої групи у зв'язку: а) із зміною дислокації, перерозподілом обов'язків, уведенням спеціалізації державних виконавців, необхідністю перерозподілу навантаження; б) з хворобою державного виконавця, його перебуванням у відрядженні чи відпустці, а також у разі включення державного виконавця до складу виконавчої групи при іншому органі ДВС; в) з відводом (самовідводом) державного виконавця відповідно до Закону; г) із звільненням державного виконавця чи відстороненням від виконання повноважень за посадою відповідно до Закону України „Про державну службу; ґ) якщо виконавчі провадження відносно солідарних боржників відкрито різними державними виконавцями; д) з іншими обставинами, що ускладнюють виконання рішення.

Згідно до п. 6.7. вищевказаної Інструкції, при передачі виконавчого провадження з одного органу ДВС до іншого, від одного державного виконавця до іншого відповідні відомості заносяться до Єдиного реєстру.

В п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012 року за № 5 Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби зазначено, що державний виконавець зобовязаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що державний виконавець міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_2 не мала повноважень для винесення постанови про стягнення з боржника ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій від 07.09.2015 року у виконавчому провадженні ВП № 48089976, оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №48089976 про примусове виконання вказаного виконавчого листа про здійснення повороту виконання постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.12.2010 року у справі № 2а-8389/2010 року, шляхом зобов»язання ОСОБА_1 сплатити (повернути) ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 2 000 грн. виносила державний виконавець міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_5 09.07.2015 року і саме ОСОБА_5 здійснювала виконавче провадження про примусове виконання вищевказаного виконавчого листа, що вбачається із копії виконавчого провадження ВП № 48089976. У копії виконавчого провадження ВП № 48089976 відсутнє письмове доручення начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець передбачене п. 6.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за №489/20802, на передачу виконавчого провадження про примусове виконання вищевказаного виконавчого листа в межах одного органу ДВС від державного виконавця Горобець І.В. до державного виконавця Куриленко А.В.

Суд також вважає, що ОСОБА_2 було порушено вимоги ч. 5 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 3.13.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за №489/20802, оскільки у спірній постанові від 07.09.2015 року не зазначений перелік та суми витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Як встановлено у суді, спірна постанова від 07.09.2015 року є виконавчим докумен том, а тому вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», однак у спірній постанові відсутні: дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення вико навчого документа до виконання.

Крім вказаного, в порушення п. 6.7. Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за №489/20802 відповідачем не були занесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень про передачу виконавчого провадження від державного виконавця Горобець І.В. до державного виконавця Куриленко А.В., що підтверджується інформацією про виконавче провадження отриманою 09.09.2015 року, та 16.09.2015 року.

Суд також вважає, що всупереч вимог ст. 83 Закону України Про виконавче провадження начальник міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 07.09.2015 року затвердила спірну постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 07.09.2015 року.

В судовому засіданні також встановлено, що всупереч вимог ч. 5 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», та п. 3.13.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за №489/20802, де передбачено, що постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення, відповідач направив позивачу копію постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 07.09.2015 року лише 18.09.2015 року, що підтверджується копією поштового конверта із штампом Укрпошти та відстеженням пересилання Укрпошти від 28.10.2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову: про визнання протиправними рішення суб»єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення і необхідно визнати протиправними дії державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 07.09.2015 року у виконавчому провадженні ВП № 48089976; визнати протиправними дії начальника міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_3 щодо затвердження постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 07.09.2015 року у виконавчому провадженні ВП № 48089976; скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 07.09.2015 року в сумі 108,94 грн. у виконавчому провадженні ВП № 48089976.

В ч.1 ст. 71 КАС України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

В ч.2 цієї ж статті вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідач заперечував проти вказаного адміністративного позову, то суд вважає, що саме на відповідача покладається обовязок щодо доказування правомірності постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 07.09.2015 року.

Однак відповідач не надав суду належних, безспірних доказів на підтвердження своїх заперечень на вищевказаний адміністративний позов ОСОБА_1

Згідно до ч. 2 ст. 181 КАС України, позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що копію постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 07.09.2015 року позивачка ОСОБА_1 отримала 21.09.2015 року, що підтверджується копією поштового конверту Укрпошти на якому міститься поштовий штамп, та відстеженням пересилання Укрпошти від 28.10.2015 року. Позивачка 29.09.2015 року направила суду поштою свій вищевказаний адміністративний позов, що підтверджується копією поштового конверта на якому міститься штамп Укрпошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що необхідно відшкодувати на користь позивачки сплачений нею судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області.

На підставі Закону України Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за №489/20802, керуючись ст.ст.2, 17, 18, 70, 71, 94, 159-163, 181, 185, 186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 07.09.2015 року у виконавчому провадженні ВП № 48089976.

Визнати протиправними дії начальника міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_3 щодо затвердження постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 07.09.2015 року у виконавчому провадженні ВП № 48089976.

Скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 07.09.2015 року в сумі 108,94 грн. у виконавчому провадженні ВП № 48089976.

Відшкодувати на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя ОСОБА_6