Рішення № 53030577, 27.10.2015, Дніпровський районний суд м.Херсона

Справа № 666/1699/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року м. Херсон

Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді Єпішина Ю.М.,

при секретарі Поліщук Н.Л., Ткаченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Херсоні цивільну справу за позовомпредставника ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1, який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що01.03.2012 року ОСОБА_3 (надалі - Відповідач-1) надав Позивачу ОСОБА_2 В,В. боргову розписку, в якості підтвердження грошових зобов'язань Відповідача-1 перед Позивачем, розмір яких становить 300000,00 доларів США. Відповідно до умов повернення вказаної суми, що викладені у Розписці, Відповідач-1 зобов'язався повернути вказану суму боргу до 25 червня 2012 року. 02.03.2012 року між Позивачем ОСОБА_5 (надалі - Відповідач-1) був укладений Договір поруки. Відповідно до умов вказаного договору Відповідач-2 прийняв на себе безумовне зобов'язання солідарно відповідати перед Позивачем за зобов'язаннями Відповідача-1, що підтвердженні Розпискою, у випадку їх невиконання або неналежного виконання Відповідачем-1. На дату своєчасного повернення боргу: 25.06.2012 року Відповідач-1 не виконав взятих на себе зобов'язань та припинив виходити на зв'язок з Позивачем. Відповідач-1 порушив своє зобов'язання по відношенню до Позивача, щодо своєчасного повернення грошових коштів, Відповідач-2 порушив своє зобов'язання перед Позивачем, не виконавши грошове зобов'язання Боржника, яке було забезпечено договором поруки. Таким чином, Відповідач-1 та Відповідач-2 є солідарними боржниками. У звязку з наведеним Позивач ОСОБА_2 просить суд стягнути на користь солідарно з ОСОБА_3 та з ОСОБА_4 суму боргу в еквіваленті в національній валюті в розмірі 7017000,00 грн. та судові витрати.

Представник позивачаОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, наполягав на задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач -1 ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник Відповідача-1 ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких документів на підтвердження поважності своєї неявки до суду не надав. Раніше, під час проведення судового засідання позов не визнав у повному обсязі, проти його задоволення заперечував, надав пояснення, які зводяться до того, що Відповідач -1 ОСОБА_3 грошових коштів у бор від Позивача ОСОБА_2 не отримував, розписку не писав.

Відповідач -2 ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи раніше надані пояснення представників сторін під час розгляду справи, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти та відповідни ним правовідносини.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно наявної в матеріалах справи розписки від 01.03.2012 року ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 300000,00 доларів (триста тисяч доларів США), які зобовязався повернути в строк до 25.06.2012 року (а.с.76). Статтею 545 ЦК України визначено, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Таким чином, виходячи з аналізу положень ст. ст. 510, 545 ЦК України та відповідно до ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, розписка є борговим документом та може бути надана позикодавцем для підтвердження перед ним невиконаного зобов'язання за договором позики. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України. Судом встановлено, що борг згідно розписки не повернутий, борговий документ, тобто оригінал розписки Відповідача -1 ОСОБА_3 від 01.03.2012 року, до суду представлена позивачем та долучена до матеріалів справи, на розписці напис про повернення боргу відсутній (а.с.76). В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи представника Відповідача-1 ОСОБА_6 щодо не отримання Відповідачем -1 ОСОБА_3 у борг грошових коштів від Позивача ОСОБА_2 а також те, що текст розписки виконаний не Відповідачем -1, оскільки ухвалою від 06.07.2015 року по справі за клопотанням представника Відповідача-1 ОСОБА_6 було призначено судову почеркознавчу експертизу (а.с.56-57). 30.09.2015 року на адресу суду надійшло повідомлення №385, яке складено 29.09.2015 року про неможливість дачі висновку судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи №666/1699/15-ц (провадження 2/666/1113/15), у звязку з ненаданням Відповідачем -1 додаткових матеріалів, які містять необхідну для дослідження інформацію, тобто ухвала Дніпровського районного суду м. Херсона від 06.07.215 року, якою було призначено судову почеркознавчу експертизу залишена без виконання (а.с.86-87). Відповідно до ч.1 ст.146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Положення ч.1 ст.146 ЦПК України було роз'яснено стороам по справі у судовому засіданні, а також відображено в резолютивній частині вищезазначеноїухвали від 06.07.2015 року. Крім того, 02.03.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель ОСОБА_4 взяв на себе зобовязання відповідати перед кредитором ОСОБА_2 за боргове зобовязання боржника ОСОБА_3, яке виникло на підставі розписки, а саме повернення грошових коштів в розмірі 300000,00 доларів США (а.с.8-9). Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором, за порушення зобов'язання боржником. Відповідно до ч.1-2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із ч.4. ст. 559ЦК Українипорука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пунктом 4.1 вищезазначеного договору поруки від 02.03.2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 25.06.2015 року. З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2015 року, після спливу строку, встановленого ст. 559ЦК України , Позивач ОСОБА_2 надав на адресу Відповідача-1 ОСОБА_4 вимогу про виконання зобовязання забезпеченого порукою (а.с.10). За змістом ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Виходячи зі змісту положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Статтями 58-59 ЦПК України, визначено поняття належності та допустимості доказів в цивільній справі. Оцінюючи в сукупності всі зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення суми боргу з Відповідача -1 ОСОБА_3 у розмірі еквівалентному 6871768,80 грн. за офіційним курсом Національного банку України української гривні до долара США, який станом на 27.10.2015 року складає 2290, 5896 грн. за 100 доларів США. Судові витрати по справі складаються з судового збору у розмірі 3654,00 грн. та витрат повязаних з викликом Відповідачів, а саме: оголошення у газеті «Урядовий курєр» у розмірі 420,00 грн. При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з положеньст. 88 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 545, 553-554, 559, 1046-1047 ЦК України, ст.ст.3,10-11,58-60, 79, 88,146, 213-215,224-226 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов представника ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму боргу у розмірі 6871768 (шість мільйонів вісімсот сімдесят одна тисяча сімсот шістдесят вісім) гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 3654 (три тисячі шістсот пятдесят чотири) гривні 00 копійок та витрат повязаних з викликом Відповідачаів, а саме: оголошення у газеті «Урядовий курєр» у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 00 копійок.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Вступна та резолютивна частина рішення складені і підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 жовтня 2015 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Херсонської області через Дніпровський районний суд м. Херсона шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.М.Єпішин