Ухвала суду № 53029385, 29.10.2015, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа № 521/13139/15

Пр. № 4/521/87/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2015 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Зубковій Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби та державного виконавця, заінтересовані особи: Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, старший державний виконавець Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3,

встановив:

У серпні 2014р. ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на дії Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби та державного виконавця, заінтересовані особи: Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, старший державний виконавець Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3, посилаючись на те, що заочним рішеннмя Южного міського суду Одеської області від 12.07.2011р. на користь ПАТ «Ерсте банк» було стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 борг у розмірі 1611679,00грн. та в рівних частках судові витрати в сумі 1730,00грн.

Скаржник зазначала, що на адресу її місця роботи надійшов лист Другого Малиновського відділу ДВС ОМУЮ №12606 від 06.07.2015р., постанова від 06.07.2015р. про стягнення заборгованості із заробітної плати, постанова від 29.05.2015р. про стягнення 50,00грн., постанова від 29.05.2015р. про стягнення 161341,00грн., виконавчий лист №2-328/11 від 31.10.2011р. на виконання рішення Южного міського суду Одеської області від 12.07.2011р. у цивільній справі за позовом ПАТ «Ерсте банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Із вищевказаних документів, вбачається, що Южним міським судом Одеської області на виконання рішення у цивільній справі №2-328/11 було видано виконавчий лист про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте банк» 1611679,00грн. та в рівних частках 1730,00грн.

Зазначала, що невідомо з яких причин у провадженні старшого державного виконавця Другого Малиновського ВДВС ОМУЮ на виконанні знаходиться виконавчий лист №2-328/11 від 31.10.2011р., що був виданий Южним міським судом Одеської області.

З постанов від 29.05.2015р. про стягнення 50,00грн. та 161341,00грн. вбачається, що за виконавчим листом №2-328/11 від 31.10.2011р. стягувачем зазначено ТОВ «Торін груп», а не ПАТ «Ерсте банк».

ОСОБА_2 вказувала, що всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження» на її адресу не було направлено у встановлений законом строк постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-328/11 від 31.10.2011р., постанову про відкриття виконавчого провадження №47638011, постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання постанов державного виконавця про стягнення витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дів.

У виконавчому листі №2-328/11 від 31.10.2011р. зазначений строк для предявлення до виконання до 25.07.2012р., у звязку із чим незрозуміло з яких причин через 3 роки винесені постанови від 29.05.2015р. про стягнення 50,00грн. та 161341,00грн., а 06.07.2015р. постанова про стягнення заборгованості з заробітної плати, про які скаржник дізналася від керівника підприємства де працює, оскільки жодного виклику до органу виконавчої служби державним виконавцем не здійснювалось.

Посилаючись на вищевикладене позивачка просила суд винести рішення, яким визнати неправомірною діяльність та незаконними дії Другого Малиновського ВДВС ОМУЮ та старшого виконавця Другого Малиновського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_3 за постановою від 29.05.2015р. про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 161341,00грн. та витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, у розмірі 50,00грн., зобовязати Другий Малиновський ВДВС ОМУЮ та старшого державного виконавця Другого Малиновського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_3, усунути порушення закону при прийнятті постанов від 29.05.2015р. про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 161341,00грн. та витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, у розмірі 50,00грн., стягнути Другого Малиновського ВДВС ОМУЮ та старшого виконавця Другого Малиновського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу.

Ухвалою суду від 14 серпня 2015р. було відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.

Згідно ст.124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до законодавства України, гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», частиною третьою статті 6, частиною першою статті 12, статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до частини першої статті 12 цього Закону сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Залежно від особи заявника, оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби може здійснюватися в адміністративному та/або судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Оскарження стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби в адміністративному порядку не позбавляє їх можливості звернутися до суду зі скаргою.

Відповідно до частини другої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (статті 383, 384 ЦПК, частина четверта статті 82 Закону України «Про виконавче провадження»).

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина пята статті 82 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до розяснень пункту постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010р. №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» наданих у п. 6 вбачається, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобовязує боржника вчинити певні дії та рішення про поновлення на роботі.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, яка не виконана самостійно боржником, є підставою для її примусового виконання.

В цьому ж пункті постанови пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» з посиланням на пункт 7 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» зазначається, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.

Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Також зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Крім того, постановою пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» розтлумачено, що до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні (пункт 6 6 постанови пленум Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» (із змінами, внесеними згідно з постановами Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2012р. № 5, від 14 вересня 2012р. № 10)).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Частиною 2 ст. 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не погоджується із постановами державного виконавця від 29.05.2015р. про стягнення із неї виконавчого збору та витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, яка не виконана самостійно боржником, є підставою для її примусового виконання.

Згідно ч.1 ст 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй Постанові №6 від 07.02.2014р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» розяснив наступне.

Відповідно до статей 28, 41, 89 Закону про виконавче провадження при визначених умовах у разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафу та про стягнення витрат, пов'язаних із організацією та проведенням виконавчих дій.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону про виконавче провадження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. У зв'язку із цим справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

Оскільки ОСОБА_2 у своїй скарзі просить суд визнати неправомірними дії Другого Малиновського ВДВС ОМУЮ та старшого виконавця Другого Малиновського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_3 саме за постановою про стягнення з виконавчого збору у розмірі 161341,00грн. та витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, у розмірі 50,00грн., то суд вважає, що спір, який виник між сторонами, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, і не може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження по справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З цих підстав суд вважає за необхідним провадження по справі за скаргою ОСОБА_2 на діяльність Державної виконавчої служби та державного виконавця, особи, дії яких оскаржуються: Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, старший державний виконавець Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3, закрити.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд

ухвалив:

Провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на дії Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби та державного виконавця, заінтересовані особи: Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, старший державний виконавець Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 закрити.

Розяснити скаржнику, що розгляд даної категорії справ відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня проголошення ухвали.

Суддя: О.М. Сегеда

29.10.15