Постанова № 53023109, 26.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2015 р. Справа № 917/968/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя

Здоровко Л.М., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача - директор Галата С.В. (наказ №01/06-02 від 01.06.2011р.), Шинкаренко С.В. (довіреність №13/07 від 13.07.2015р.)

відповідача - Гонтар В.М. (довіреність від 12.05.2015р.), Пузь Ю.А. (довіреність від 12.05.2015р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального виробничого підприємства "Кременчуцьке міське управління капітального будівництва" (вх.№3712П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.06.2015р. у справі №917/968/15,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Легбудпроект", м. Кременчук Полтавської області,

до відповідача Комунального виробничого підприємства "Кременчуцьке міське управління капітального будівництва", м. Кременчук Полтавської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної Казначейської служби України в м. Кременчук

про стягнення 970740,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.06.2015р. у справі №917/968/15 (суддя Сірош Д.М.) позов задоволено повністю; стягнуто з Комунального виробничого підприємства "Кременчуцьке міське управління капітального будівництва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Легбудпроект" заборгованість в розмірі 669355,68 грн., 9077,56 грн. 3% річних, 242306,76 грн. інфляційних, 50000,00 грн. моральної шкоди, 19414,80 грн. судового збору.

Комунальне виробниче підприємство "Кременчуцьке міське управління капітального будівництва" не погодилось з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 09.06.2015р. у справі №917/968/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати згідно з актами виконаних робіт повністю залежало від виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання розрахунків, тому невиконання позивачем свого обов'язку згідно з листом є прострочення кредитора.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№10889 від 21.07.2015р.), в якому просить рішення господарського суду Полтавської області від 09.06.2015р. у справі №917/968/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. 12633 від 03.09.2015р.), в яких він звертає увагу на те, що не надано належним чином оформлених документальних доказів вручення або направлення відповідачу повного пакету документів, на підставі яких у апелянта виникає обов'язок провести розрахунок за роботи.

Від Управління Державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області надійшли пояснення по даній справі (вх. 13416 від 23.09.2015р.).

Від ТОВ «Легбудпроект» надійшли доповнення до відзиву (вх. 13946 від 07.10.2015р.).

12.10.2015р. надійшли додаткові пояснення відповдіача до апеляційної скарги (вх. 14058 від 12.10.2015р.).

У судовому засіданні 12.10.205р. оголошено перерву до 26.10.2015р. о 12:00год.

Від відповідача надійшли пояснення позивача (вх. 14424 від 21.10.2015р.).

Від позивача надійшло клопотання про накладення штрафу за невиконання ухвали суду (вх. 14426 від 21.10.2015р.). В обґрунтування зазначеного клопотання заявник посилається на те, що апелянта не виконав вимоги ухвали суду щодо направлення копії апеляційної скарги третій особі по справі.

Колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання, враховуючи наступне.

Як вбачаються з матеріалів справи, 23.09.2015р. до апеляційного господарського суду надійшли пояснення від Управління Державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області - залученої третьої особи по справі.

А також, від апелянта супровідним листом (вх. 14521 від 23.10.2015р.) надійшли докази відправлення апеляційної скарги.

Таким чином, клопотання ТОВ «Легбудпроект» про стягнення штрафу не підлягає задовленню.

Від позивача надійшли доповнення до відзиву на апеляційну скаргу (вх. 14438 від 21.10.2015р.).

У судовому засіданні 26.10.2015р. представник відповідача підтримав свою позицію, викладену в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

14.06.2013р. між Комунальним виробничим підприємством «Кременчуцьке міське управління капітального будівництва» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Легбудпроект» укладено договір № 8-06 про закупівлю робіт за державні кошти.

Відповідно до п. 1.1. договору підрядник (ТОВ «Легбудпроект») зобов'язується виконати роботи, зазначені в пропозиції конкурсних торгів, а замовник (КВП «Кременчуцьке міське управління капітального будівництва») прийняти та оплатити такі роботи.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна цього договору становить 17100069,60 грн.

Пунктом 3.2 визначено, що розмір бюджетного призначення для фінансування робіт передбачених договором на 2013 рік становить 4302794,40 грн.

Відповідно до п. 3.4 договору договірна ціна робіт визначається на основі динамічного кошторису.

Згідно з п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником (КВП «Кременчуцьке міське управління капітального будівництва») після пред'явлення підрядником (ТОВ «Легбудпроект») в установчому законом порядку акта приймання-виконання робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), або акту прийому-передачі обладнання та пред'явлення підрядником рахунку на оплату виконаних робіт, обладнання.

Згідно з п. 5.1. договору строк виконання робіт - червень 2013 року - грудень 2015 року.

Пунктом 12.1. встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2015 року.

Однак листом № 01-12/057 від 19.02.2015р. відповідач повідомив ТОВ "Легбудпроект" про розірвання договору з 02.03.2015 р. (т. 1, а.с. 38).

Як встановлено господарським судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ТОВ «Легбудпроект» виконало свої зобов'язання, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт № 3 (форма КБ-3) за листопад 2014 року, вартість яких склала 669355,68 грн.

Вищезазначені документи були підписані обома сторонами договору та скріплені печатками без зауважень.

Таким чином, відповідач погодився із об'ємом та якістю робіт та прийняв виконані роботи без зауважень, підписав 21.11.2014р. акт приймання виконаних будівельних робіт.

Згідно з п. 6.1.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконані роботи.

Пунктом 6.1.6. встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти в установленому порядку та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником (КВП «Кременчуцьке міське управління капітального будівництва») після пред'явлення підрядником (ТОВ «Легбудпроект») в установленому законом порядку акта приймання-виконання робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), або акту прийому-передачі обладнання та пред'явлення підрядником рахунку на оплату виконаних робіт, обладнання.

Отже, позивач надав всі документи, а саме, акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт №3 (форма КБ-3) за листопад 2014 року, які підписані відповідачем, однак, відповідач обов'язок щодо оплати виконаних робіт в сумі 669 355,68 грн. не виконав.

Відповідно до п. 6.4.1. підрядник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи.

Проте, в порушення умов п. 6.1.1. та 6.1.6 договору, відповідач не оплатив виконані роботи, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

ТОВ «Легбудпроект», вважаючи свої права порушеним, звернулось до господарського суду першої інстанції з позовною заявою про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за укладеним договором, 3% річних та інфляційних втрат, а також моральної шкоди, яка завдана неправомірними діями відповідача.

Господарським судом Полтавської області 09.06.2015р. винесено оскаржуване рішення, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Колегія суддів частково погоджується з висновком господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково.

Відповідно до п.4 ст.879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно з ч. 6 ст. 882 ЦК України, встановлено, що замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виконані зобов'язання, передбачені укладеним договором, однак, відповідач не виконав обов'язку що оплати вказаних робіт. Документи у відповідності до договору, а саме акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт №3 (форма КБ-3) за листопад 2014 року, позивач надав відповідачу. Всі вище перелічені документи підписані відповідачем та скріплені печаткою підприємства відповідача. Таким чином, відповідач прийняв виконання робіт позивачем без зауважень, крім того, актів про виявлені недоліки не складав, про наявність цих недоліків та необхідність їх виправлення виконавцю (відповідачу) не повідомляв.

Отже, в даному випадку матеріалами справи повністю підтверджено виконання позивачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю робіт за державні кошти: позивачем роботи виконані, а відповідачем зазначені роботи прийняті, однак неоплачені за цінами, узгодженими сторонами, що підтверджується підписаним сторонами актами виконаних підрядних робіт.

Таким чином, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з відповідача основної суми заборгованості за договором про закупівлю робіт за державні кошти від 14.06.2013р. №8-06 у сумі 669355,68грн.

Посилання апелянта на те, що сторони фактично змінили порядок прийняття робіт передбачених договором шляхом листування між позивачем та відповідачем (лист ТОВ «Легбудпроект» від 05.11.2014р. №05/11-01 щодо гарантії надати підтверджуючи розрахунки, лист відповідача від 22.10.2014р. №01-12/603) не приймається колегією суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, сторони повинні укласти договір про внесення змін в такій самі формі, що і основний договір про закупівлю робіт за державні кошти від 14.06.2013р. №8-06. Листування між сторонами не є підтвердженням того, що сторони дійшли згоди про внесення змін до укладеного договору щодо порядку прийняття робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Для розрахунку суми заборгованості з урахування 3 % річних необхідно суму основної заборгованості помножити на 0,03 (3% річних) поділити на кількість днів у році (365 днів) та помножити на кількість прострочених днів за відповідний період.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 9077,56 грн. - 3% річних за неналежне виконання договору.

А також, колегія суддів зазначає, що п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Колегія суддів погоджується з розрахунком, наданим позивачем, а саме вважає за правомірне стягнення з відповідача 242306,76 грн. інфляційних втрат.

Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмір 50000,00грн. колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями,діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктами 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року роз'яснено про те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування моральної шкоди, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- наявність такої шкоди,

- протиправність діяння її заподіювача,

- наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вини останнього в її заподіянні

Зобов'язанням із заподіяння шкоди є цивільно-правове зобов'язання, за якого потерпілий має право вимагати від особи, що заподіяла шкоду, відшкодування протиправно заподіяної шкоди.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, колегія суддів зазначає, що позивачем не наведено обставин та не доведено належними та допустимими доказами, що мала місце протиправна поведінка відповідача, яка спричинила шкідливий результат для позивача, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50000,00грн., отже, рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Комунального виробничого підприємства "Кременчуцьке міське управління капітального будівництва", рішення господарського суду Полтавської області від 09.06.2015р. в частині задоволення позову про стягнення 50000,00грн. моральної шкоди підлягає скасуванню, та в частині позову про стягнення 50000,00грн. моральної шкоди слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.2 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Комунального виробничого підприємства "Кременчуцьке міське управління капітального будівництва" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.06.2015р. у справі №917/968/15 в частині стягнення 50000,00грн. моральної шкоди та 1000 грн. судового збору за подання позову скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 09.06.2015р. у справі №917/968/15 залишити без змін.

Стягнути з ТОВ «Легбудпроект» (39630, Полтавська область м. Кременчук, вул. Флотська, 4-А, код ЄДРПО 34987604, ІПН 349876016035, р/р 26001026044301 в ПАТ "Банк Фінанси та Кредит", МФО 300131) на користь Комунального виробничого підприємства "Кременчуцьке міське управління капітального будівництва" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Генерала Жадова, 12, код ЄДРПО 04057617, МФО 831019, р/р 35444103053731, ГУДКСУ в Полтавській області) 500 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 30.10.2015р.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя І.А. Шутенко