Постанова № 53023047, 27.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2015 р. Справа№ 910/10378/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Остапенка О.М.

Шипка В.В.

за участі представників:

апелянт предстаник 1 Кобець О.С. довіреність № 3141 від 07.05.15р.

апелянт представник 2 Гуринець В.О. довіреність № 3089 від 05.05.15р.

позивач представник 1 Ковега А.П. довіреність № б/н від 12.04.14р.

позивач представник 2 Грищенко О.М. довіреність № б/н від 19.11.14р.

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп"ютерні системи"

на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015р.

у справі №910/10378/15 (суддя Марченко О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сап Україна"

до приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні

системи"

про стягнення 136296,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2015р. у справі № 910/10378/15 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сап Україна" (далі - ТОВ "Сап Україна") задоволено, вирішено стягнути з приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" (далі - ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи") на користь товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Сап Україна" 130 056,92 грн. заборгованості, 1282,75 грн. пені, 63,96 грн. 3% річних, 4893,01 грн. втрат від інфляції та 2725,93 грн. судового збору, повернути ТОВ "Сап Україна" 40,07 грн. надлишково сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" звернулось до Київського апеляційного господарського суду, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015р. у справі №910/10378/15, стягнути з ТОВ "Сап Україна" на користь ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскаржуваного рішення, скаржником зазначено про порушення норм матеріального і процесуального права, що призвели до прийняття неправильного вирішення спору, оскільки встановлені господарським судом першої інстанції обставини справи не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015р. (в складі колегії суддів: Верховець А.А. - головуючий, Остапенко О.М., Шипко В.В.) апеляційну скаргу ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" було прийнято до провадження, призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2015р.

05.10.2015р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача - Грищенко О.М. надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу.

06.10.2015р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника апелянта - Гуринець В.О. надійшло письмове клопотання про здійснення фіксування судового процесу по справі №910/10378/15 за допомогою звукозаписувального технічного запису, а також письмове доповнення до апеляційної скарги.

В судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду 06.10.2015р. задоволено клопотання апелянта про здійснення фіксування судового процесу по справі № 910/10378/15 за допомогою звукозаписувального технічного засобу, та у відповідності до ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва в засіданні до 27.10.2015р. 14год. 10хв.

27.10.2015р. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача - Грищенко О.М. надійшло додаткове письмове пояснення для залучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 27.10.2015р. представники ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" Кобець О.С. та Гуринець В.О. заявили письмове клопотання про зупинення провадження у даній справі. Клопотання мотивоване тим, що справа, яка розглядається в даному судовому засіданні (№ 910/10378/15) та справа № 910/20129/15 за позовом ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" до ТОВ "САП Україна" про визнання недійсним пункту 4.5. Договору та внесення змін в частині порядку оплати послуг є взаємопов'язаними, оскільки порядок підписання актів приймання-передачі наданих послуг та порядок оплати отриманих послуг є основними умовами, від яких залежить прийняття рішення у справі № 910/10378/15.

Представники позивача Ковега А.П. та Грищенко О.М. у судовому засіданні висловились проти задоволення заявленого клопотання, оскільки розцінюють дії відповідача, як такі, що призводять до затягування судового процесу та є зловживанням апелянтом своїми процесуальними правами.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вирішила відхилити заявлене клопотання з огляду на нижче наведене.

Відповідно до абзацу першого статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (абз. 3 п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні 27.10.2015р. та відповідно до матеріалів справи, вбачається, що предметом розгляду справи № 910/10378/15 є стягнення заборгованості за неналежне виконання відповідачем умов Договору, а у справі № 910/20129/15 за позовом ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" до ТОВ "САП Україна" предметом розгляду справи є визнання недійсним пункту 4.5 Договору № 31-рпк/2013 від 27.09.2013р.

Однак, визнання недійсності пункту 4.5 Договору не впливає на прийняття рішення у справі № 910/10378/15, оскільки у разі визнання недійсним даного пункту Договору це може створити припинення зобов`язання лише на майбутнє (щодо послуг, які ще не є наданими позивачем та відповідно не є отриманими відповідачем). Умови зазначеного вище договору, свідчать про те, що він за своєю правовою природою є змішаним договором, який містять в собі елементи як ліцензійного договору, так і договору про надання послуг. Оскільки, відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовується у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дане узгоджується із п. 2.7 Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", де зазначається, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Також, в судовому засіданні апеляційної інстанції 27.10.2015р. представники ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" Кобець О.С. та Гуринець В.О. заявили клопотання про призначення у справі судової криміналістичної (почеркознавчої) експертизи, підпису Віце-президента ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" Довженка М.В. щодо актів № 6218004362 від 30.04.2013р. та № № 6218004487 від 30.04.2013р., оскільки вважають, що підписання згаданих актів було здійснено не особисто Віце-президентом ПАТ "Інком" Довженком М.В., а невідомою особою, яка не мала відповідних повноважень для підписання даних документів. Апелянт вважає, що не дослідження даних обставин в свою чергу може призвести до неповної та не всебічної оцінки доказів по даній справі.

Представники позивача Ковега А.П. та Грищенко О.М. у судовому засіданні щодо задоволення заявленого клопотання заперечили.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Не допустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

Отже, висновок судового експерта виступає лише як один з доказів у справі, який не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом у сукупності з іншими доказами з метою встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Оцінка доказів за внутрішнім переконанням полягає у тому, що їх достовірність та доказову силу встановлює безпосередньо суд, який розглядає справу. Господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в їх сукупності, що відображається у судовому рішенні. При оцінці доказів суд зобов'язаний керуватися законодавством, яке регулює спірні відносини.

З врахуванням викладеного, в даному випадку клопотання про зупинення провадження у справі пов'язано з проведенням експертизи, метою якої було б не роз'яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, а встановлення обставин, які не входять до предмету доказування, оскільки, акти як докази у даній справі розглядаються щодо факту прийняття та виконання ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи акти № 6218004362 від 30.04.2013р. та № 6218004487 від 30.04.2013р. було підписано від імені ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" представником в особі Довженка М.В., скріплено печаткою ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" та після чого їх було направлено позивачу, у відповідності до умов Договору.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

Однак, з матеріалів справи не вбачається та поясненнями сторін в судовому засіданні не доведено обставини, що позивач знав про те, що представники ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" діють не в межах своєї компетенції, оскільки, акти підписувались представником відповідча, після чого направлялись позивачу.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду доходить висновку, що підписання даного Договору ліцензіатом (ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" в особі Довженка М.В.) свідчить про те, що останньому роз'яснені ліцензіаром (ТОВ "Сап Україна" в особі директора Матяш М.І. та фінансового директора Чуйко В.І.) умови Договору про право на використання об'єкта інтелектуальної власності програмного забезпечення SAP і відкриття послуги з супроводу (технічної підтримки) програмного забезпечення SAP та є абсолютно йому зрозумілі, підписанням даного Договору ліцензіат підтверджує обов'язковість для себе умов даного Договору та Партнерської Угоди PartnerEdge з партнером VAR від 01.10.2011 № SAP53-PE/2008 (пункт 5.3 Договору).

В апеляційній скарзі апелянт посилаючись на п. 4.5 Договору, вказує на те, що оплата послуг здійснюється в порядку передоплати незалежно від підписання чи непідписання отримувачем послуг відповідних актів приймання-передачі наданих послуг (том 1, арк. справи 245).

Отже, ліцензіат зобов'язується прийняти право на використання об'єкта інтелектуальної власності програмного забезпечення SAP і відкривати послуги з супроводу (технічної підтримки) програмного забезпечення SAP, й оплатити їх в строки й на умовах, встановлених у розділі 3 даного договору.

Крім того, зі змісту Договору вбачається, що він за своєю суттю є платним договором, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього обов'язку здійснювати виплати за договором.

Таким чином, Довженко М.В. був обізнаний, що договір є платним - умови договору передбачають щоквартальну винагороду іншій стороні за користуванням програмним забезпеченням.

Неналежне виконання службових обов'язків працівників ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" не звільняє відповідача від взятих на себе договірних зобов'язань, зокрема щодо сплати винагороди за використання об'єкта інтелектуальної власності програмного забезпечення SAP і відкриття послуги з супроводу (технічної підтримки) програмного забезпечення SAP.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Після відхилення Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду заявленого апелянтом клопотання про зупинення провадження у зв`язку з розглядом взаємопов'язаної справи за № 910/20129/15 та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у даній справі, представниками апелянта Кобець О.С. та Гуринець В.О. було заявлено усне клопотання про відвід колегії суддів, яка розглядає дану справу. У відповідності до п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України, від 29.09.2009, № 01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" було запропоновано заявникам викласти заявлений відвід в письмовій формі надавши їм потрібний для цього час. З огляду на викладене, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.10.2015р. 14год. 10хв. Після перерви представники апелянта Кобець О.С. та Грищенко О.М. відмовились від заявлення відводу, в зв`язку з чим колегія суддів Київського апеляційного господарського суду продовжила розгляд справи по суті.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2013 ТОВ між "Сап Україна" (SAP) та ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" (партнер) укладено договір № 31-ркп/2013 (далі Договір), за умовами якого передбачається, що SAP надає партнеру на необмежений термін невиключні майнові права інтелектуальної власності, а саме: право на використання об'єкта інтелектуальної власності програмного забезпечення SAP (далі - права використання) і надає послуги з супроводу (технічної підтримки) програмного забезпечення SAP, а партнер зобов'язується оплатити вищезазначені права та послуги, відповідно до умов Договору; отримуючи права, які передбачені п.1.1. Договору, Партнер надає отримані права використання програмного забезпечення SAP третій особі ("Кінцевому користувачу"); "Кінцевим користувачем" за даним договором є Verrum Capital SRL; Договір вступає в силу з дати його підписання і таким, що діє; партнер сплачує SAP вартість отриманих прав використання програмного забезпечення SAP у розмірі 41 918, 47 грн.; щоквартальна оплата вартості прав здійснюється в національній валюті України, шляхом платежу на підставі рахунку SAP на дату, зазначену в додатку 1 до Договору; оплата послуг за супровід здійснюється щоквартально на підставі рахунків виставлених відповідно до додатку №3 до Договору; рахунок виставляється на початку кожного кварталу і підлягає оплаті партнером не пізніше останнього дня відповідного кварталу; у разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, в строки, передбачені Договором, партнеру може нараховуватися пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, з простроченої суми за кожен день несвоєчасної оплати.

Так, у статті 1109 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) визначається, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Частиною 3 названої статті встановлено, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Стаття 901 ЦК України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 27.10.2015р. представники ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" апеляційну скаргу підтримали, представники ТОВ "Сап Україна" заперечували проти вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом господарського суду першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання за Договором щодо надання Партнеру права надати кінцевому користувачу права на використання доступу до Програмного забезпечення SAP та послуги з підтримки SAP, в зв`язку з чим існує заборгованість позивача перед відповідачем у сумі 130 056 (сто тридцять тисяч п`ятдесят шість) гривень 92 (дев`яносто дві) копійки.

За період 2, 3 кварталів 2014 року позивачем було надано вказані послуги на загальну суму 230 056, грн. 92 коп., що підтверджується підписаними сторонами актами № 6218004362 на суму 115 028, 46 грн. та № 6218004487 на суму 115 028, 46 грн.

В силу пункту 4.5 Договору ТОВ "Сап Україна" було виставлено ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" рахунок-фактуру від 15.04.2014р. № 6218004362-2014с на суму 115 028, 46 грн. (останній день оплати - 31.03.2015р.) та рахунок-фактуру 15.07.2014 № 6218004487-2014с на суму 115 028, 46 грн. (останній день оплати - 31.03.2015р.).

Оскільки відповідач виконав свої зобов'язання частково, заборгованість ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" перед ТОВ "Сап Україна" становить 130 056, 92 грн.

Доводи апелянта щодо невиконання відповідачем своїх обов`язків за Договором у зв`язку з відмовою кінцевого користувача оплатити права використання програмного забезпечення SAP та послуги з підтримки програмного забезпечення SAP відхиляються, як необгрунтовані. Оскільки, відповідно до умов укладеного між сторонами Договору про надання Партнеру права надати кінцевому користувачу права на використання доступу до програмного забезпечення SAP та послуги з підтримки програмного забезпечення SAP, обов`язки відповідача перед позивачем по оплаті прав використання програмного забезпечення SAP та послуги з підтримки програмного забезпечення SAP не залежать від оплати послуг кінцевим користувачем відповідачу.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, не знаходять свого підтвердження доводи апелянта щодо невиконання покладеного на нього обов`язку оплати послуг наданих позивачем, оскільки згадані послуги надавались не належним чином та не в повному обсязі, зважаючи на претензії з боку кінцевого користувача.

Матеріали справи не містяться будь яких складених дефектних актів чи інших претензійних документів відповідача до позивача, які б вказували на перелік недоліків щодо неналежної якості наданих позивачем послуг відповідно до Договору за період, фактичного надання позивачем вказаних послуг.

На противагу наведеним вище доводам апелянта, з матеріалів справи вбачається, що частина наданих послуг була оплачена відповідачем відповідно до рахунку фактури №6218004362 від 30.04.2013р. В підписаних сторонами актах № 6218004362 від 30.04.2014р. та № 6218004487 від 30.04.2014р. зазначено, що претензій до якості роботи Виконавця, у Замовника немає (т.1, арк. справи 35, 37).

Як уже зазначалося господарським судом міста Києва вирішено стягнути з ПАТ "Інформаційні комп'ютерні системи" на користь ТОВ "Сап Україна" 130 056,92 грн. заборгованості, 1282,75 грн. пені, 63,96 грн. 3% річних, 4893,01 грн. втрат від інфляції та 2 725 (дві тисячі сімсот двадцять п'ять) грн. 93 коп. судового збору. Судова колегія Київського апеляційного господарського суду перевіривши розрахунок зроблений судом першої інстанції, вважає, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення позову ТОВ "Сап Україна".

Викладені в апеляційній скарзі доводи правильності висновку місцевого господарського суду не спростовують.

За наслідками системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства колегія суддів доходить висновку про те, що порушення норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп`ютерні системи" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2015р. у справі №910/10378/15 залишити без змін.

3. Справу повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді О.М. Остапенко

В.В. Шипко