Постанова № 53022983, 26.10.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2015 року Справа № 904/1686/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Науменка І.М., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання Ситникова М.Ю.,

за участю сторін:

від позивача: Гришко І.І., представник, довіреність № б/н від 21.01.2015 р.,

від відповідача: Кушнаренко О.М. представник, довіреність № б/н від 25.09.2015 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 р. у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Югомет Плюс", м.Запоріжжя

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло", м.Вільногірськ, Дніпропетровська область

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Дон-Груп", м.Донецьк

про стягнення 400 969,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 р. у даній справі (суддя Бєлік В.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське Скло" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Югомет Плюс" 239 134,44 грн. - основний борг, 39 413,51грн. - пеня, 8 003,76 грн. - 3% річних, 173 987,51 - інфляційні збитки, 9 210,78 грн. - судового збору. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Югомет Плюс" в доход Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської Служби України у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області судовий збір в сумі 7,28 грн.

Згадане рішення мотивовано посиланням на невиконання відповідачем умов договору поставки № 7/2012 від 19.12.2011 р., щодо повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Не погодившись з даним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що позивачем не надані належні докази щодо поставки товару за весь період дії договору.

Позивачем не виконано вимогу господарського суду, викладену в ухвалі від 15.06.2015р. щодо проведення звірки взаєморозрахунків частині обов'язку позивача направити відповідачу акт звірки взаєморозрахунків.

У поданому поясненні скаржник зазначив, що сума боргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Югомет Плюс" складає 501,78 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу товариством з обмеженою відповідальністю "Югомет плюс" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.

Позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, оскільки обставини, наведені відповідачем не відповідають доказам наявним в матеріалах справи; рішення господарського суду прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для справи, відповідні обставини підтверджено належними доказами, яки суд першої інстанції надав оцінку з урахуванням вимог, встановлених відповідними нормами матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дон груп" не забезпечило в судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином.

Враховуючи, що явка представника товариство з обмеженою відповідальністю "Дон груп" обов'язковою в судове засідання не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутністю його представника.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Югомет Плюс" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірське Скло" (покупець) укладено договір поставки № 7/2012, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і сплатити товар за номенклатурою, кількістю, строкам і цінам, визначеним у специфікаціях.

Згідно п.3.1. договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 5 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Датою відвантаження вважається дата, вказана на залізничній квитанції (п. 3.2. договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 р. (п.8.1. договору).

Цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не менш ніж за 20 днів до закінчення рядок не повідомить іншу сторону у письмовій формі про припинення дії даного договору (п.8.3. договору).

Відповідно до укладеної між продавцем та покупцем специфікації № 6 від 07.03.2014 р. до договору № 7/2012 від 19.12.2011 р., позивач продає а відповідач купує товар, відповідно до даної специфікації, а саме: вапняк флюсовий ТУ У 14.1-00191827-002:2011 фракції 20-40 мм, загальною кількістю 40 000 тон, вартість товару 255,00 грн. за 1 тону з урахуванням ПДВ та залізничного тарифу.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

29.10.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Дон-Груп" (експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Югомет Плюс" (підприємство) укладено договір на транспортно-експедиційні послуги № 7/2010-п, за умовами якого експедитор зобов'язався виконувати експедиторські послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажу підприємства, інші транспортні послуги, проводити взаєморозрахунки, а підприємство оплачувати надані експедитором послуги на умовах цього договору.

Відповідно до умов згаданого договору, експедитором було організовано перевезення товару залізничним транспортом в обсязі 1 231,9 тон, що підтверджується актами здачі-приймання (надання послуг) № ОУ - 09017614.37 та ОУ-09017614.33 від 30.06.2014 р., а також зведеними реєстрами відправлень вантажів, складеними за період 01.06.2014 р. по 30.06.2014р

Товар було відвантажено залізничним транспортом, що підтверджується залізничними накладними № 49645211 від 17.06.2014 р., № 49645161 від 17.06.2014 р., № 49940646 від 23.06.2014 р., № 49940661 від 23.06.2014 р. та № 50326560 від 30.06.2015 р., на загальну суму 314 134,50 грн.

27.11.2014 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 101 про сплату заборгованості за спірним договором поставки в сумі 314 134,50 грн.

Згадана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач частково сплатив заборгованість за поставлений товар в сумі 75 000,00 грн.

Зазначені обставини викладені та підтверджені позивачем у заяві від 15.06.2015 р., в якій він зменшив позовні вимоги в частині суми основного боргу до суми 239 134,44 грн.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, сторони неодноразово були зобов'язані здійснити звірку взаєморозрахунків за договором № 7/2012 від 19.12.2011 р.

Вимоги суду апеляційної інстанції сторонами не виконані, спільного підписаного акту звірки взаєморозрахунків не надали, а надали кожен свій окремий акт звірки.

Згідно акту звірки наданого товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" заборгованість складає 501,06 грн.

В свою чергу, відповідно до акту звірки, наданого товариством з обмеженою відповідальністю "Югомет Плюс" заборгованість складає 239 134,44 грн.

Отже, акти звірки, надані сторонами містять розбіжності.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції позивач надав договір доручення №ЮП-03/01 від 03.01.2012 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Югомет Плюс" (повірений) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" (довіритель), за умовами якого повірений зобов'язався вчинити від імені та за рахунок довірителя дії з пошуку залізничних вагонів та доставку вантажу у додатках цього договору.

На виконання умов цього договору, позивач здійснив пошук залізничних вагонів та здійснив поставку товару, про що складені відповідні акти про виконання умов договору доручення № ЮП-01/03, які були підписані представниками сторін без зауважень (акт № 1 від 31.01.2012 р. на суму 21 070,00 грн., акт № 2 від 29.02.2012р. на суму 41 855,00 грн., акт № 3 від 31.03.2012 р. на суму 105 535,00 грн.).

Крім того, позивачем надана специфікація № 1 к договору № 7/2012 від 19.12.2011 р., підписана сторонами, з якої вбачається, що продавець продає, а покупець покупає вапняк в кількості 50 000 тон, вартістю 149,00 грн.

Факт поставки позивачем відповідачу вапняку підтверджено залізничними накладними, наданими позивачем.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем докази підтверджують заборгованість відповідача за спірним договором в сумі 239 134,44 грн.

В свою чергу, відповідач належними способами доказування не спростував наявність суми основного боргу.

За ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи наведені правові норми, а також встановлені обставини, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 239 134,44 грн. підлягають задоволенню.

За ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантiєю, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 5.3. договору за прострочення виконання грошових зобов'язань покупець сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Таке визначення розміру пені в договорі відповідає вимогам п.6 ст. 231 ГК України, яким встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивачем нарахована пеня у сумі 39 623,52 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути з відповідача за період прострочення з 01.07.2014 р. по 30.04.2015р. 3% річних у розмірі 8 003,76 грн. та інфляційні збитки за період прострочення з 01.07.2014 р. по 30.04.2015 р. у розмірі 173 987,10 грн.

Перевіривши розрахунок позивача та місцевого господарського суду, здійснивши власний розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних, погоджується з судом першої інстанції та вважає суми 39 413,51 грн. - пені, 8 003,76 грн. - 3% річних, 173 987,51 - інфляційних втрат правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Колегія суддів не приймає до уваги надане відповідачем платіжне доручення № 904/1686/15 від 23.10.2015 р. про сплату заборгованості за спірним договором, оскільки згадана заборгованість була сплачена після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення прийнято місцевим господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.99,101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 р. у справі № 904/1686/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена в повному обсязі 30.10.2015 р.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.М.Науменко

І.О.Вечірко