Рішення № 53022769, 27.10.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2015р. Справа№ 914/3215/15

За позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Зіронька, м. Львів,

про зобовязання повернути обєкт оренди (виселення) та стягнення неустойки.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Кубара А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2

На розгляд господарського суду Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Зіронька про зобовязання повернути обєкт оренди (виселення) та стягнення неустойки.

Ухвалою суду від 08.09.2015р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 29.09.2015р. Ухвалою суду від 29.09.2015 р. розгляд справи відкладався на 12.10.2015р. У судовому засіданні 12.10.2015р. оголошувалася перерва до 27.10.2015р.

У судовому засіданні 27.10.2015р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив зобовязати відповідача повернути (виселити) орендоване нежитлове приміщення та стягнути з відповідача 13 070,00 грн. неустойки за неповернення обєкта оренди.

У судовому засідання 27.10.2015р. представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема, зазначав, що ТзОВ «Зіронька» не отримувало від управління повідомлення про припинення договірних відносин, тому, на думку відповідача, договір оренди №7714 є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах. Додатково, на підтвердження чинності договору оренди відповідачем подано Рахунки на оплату з січня 2015р., Акти виконаних робіт (наданих послуг) та квитанції про здійснення оплати після 08.02.2015р. Крім того, відповідач стверджує, що позивач неправомірно нарахував неустойку за користування приміщенням після закінчення терміну дії договору на підставі ст.785 ЦК України,оскільки стягнення такої неустойки не передбачено умовами договору оренди, а норми Цивільного кодексу України набули чинності після укладення спірного договору і тому не можуть застосовуватися до відносин між сторонами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, повно, всебічно і обєктивно зясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

28.02.2000р. між Управлінням комунального майна департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Зіронька (орендар, відповідач) укладено договір №7714 оренди нежитлових приміщень. Відповідно до п.1.1 договору орендодавець на підставі Патенту №399 від 15.02.2000р. на право оренди приміщень здав, а орендар прийняв в оренду з 08.02.2000 р. до 08.02.2015 р. терміном на 15 років у користування нежитлові приміщення за адресою: м.Львів, вул. Дорога Кривчицька, 1, 1-ий поверх площею 146,6м 2, підвал 151,0 м2. Призначення приміщень магазин (п.2 договору).

Розмір орендної плати становить 355,21 грн. з ПДВ з 08.02.2000р. (п.3 договору). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.5 договору).

При припиненні або розірванні договору орендар зобовязаний повернути орендодавцю протягом 15-ти днів звільнений обєкт оренди по акту прийому-передачі нежитлових приміщень ЖЕКу в належному санітарно-технічному стані, обумовленому договором оренди (п.15.6 договору).

Листом №2302-вих-633 від 27.02.2015 р. Управління надіслало відповідачу повідомлення про припинення договірних стосунків у звязку із закінченням терміну дії договору оренди.

Згідно довідки УКВ ДЕП ЛМР від 31.08.2015р. №2302-вих-1966 заборгованість (сума неустойки) ТзОВ «Зіронька» перед Управлінням за договором оренди становить 13 070,00 грн.

Станом на дату прийняття рішення докази сплати неустойки та повернення орендованого приміщення відповідачем у матеріалах справи відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами виникли взаємні права та обовязки на підставі укладеного договору оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендною є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобовязання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.764 ЦК України та ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Стаття 785 ЦК України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У договорі зазначено, що термін його дії до 08.02.2015р.

У матеріалах справи містяться повідомлення від 27.02.2015р. №2302-вих-633 про припинення договірних відносин у звязку із закінченням строку дії договору оренди, яким управління повідомляє ТзОВ «Зіронька», що договір №7714 оренди припинив свою дію з 08.02.2015р., а тому товариство повинно повернути орендоване приміщення.

На підтвердження надіслання такого повідомлення відповідачу позивач подав засвідчену копію Реєстру від 02.03.2015р. надісланих рекомендованих листів, у якому під №5 зазначено ТзОВ «Зіронька», та засвідчену копію фіскального чеку відділення поштового звязку від 02.03.2015р. У поданому поясненні відповідач заперечив те, що даний чек підтверджує факт надіслання документів згідно реєстру, оскільки у ньому зазначено список №563, а сам реєстр не містить такого номеру.

При вирішення питання про те, чи орендодавець повідомив у порядку, визначеному законом, орендаря про припинення договірних відносин після закінчення строку договору оренди суд виходив з наступного.

У фіскальному чеку відділення поштового звязку від 02.03.2015р. зазначено про оплату за послуги з надіслання групи рекомендованих листів у кількості 12 штук. У реєстрі від 02.03.2015р. рекомендованих листів також зазначається про надіслання 12 рекомендованих листів, зокрема, і ТзОВ «Зіронька». Адреса одержувача вказана правильна, а також співпадає номер листа і його дата з номером і датою повідомлення про припинення договірних відносин №2303-вих633 від 27.02.2015р. На реєстрі містяться печатка та підпис відповідальної особи відправника, а також штамп відділення поштового звязку з датою, яка відповідає даті фіскального чеку, і підпис працівника ВПЗ.

Крім того, з подані самим же відповідачем рахунки на оплату та акти про виконання робіт (послуг) з печаткою УКВ ДЕП ЛМР свідчать про те, що він був обізнаний про відсутність згоди управління на продовження договірних відносин.

Так, у рахунку за січень 2015 р. на суму 1 553,00 грн. в призначенні платежу зазначено «оплата згідно договору №7714 від 28.02.2000р.»; в акті №ОУ-0000453 про виконання робіт (послуг) за січень 2015р. зазначено «оренда приміщень» оскільки спірний договір оренди діяв до 08.02.2015 р., то в січні 2015 р. між сторонами існували відносини оренди на підставі договору №7714 і до оплати виставлялася орендна плата. Однак, уже у рахунку за лютий 2015р. на суму 1 409,64 грн. в призначенні платежу зазначено «плата за фактичне використання відповідно умовам договору №7714 від 28.02.2000 р.»; в акті №ОУ-0002116 про виконання робіт (послуг) за лютий 2015р. зазначено «фактичне використання приміщень» оскільки строк дії договору до 08.02.2015 р., позивач нараховував плату за фактичне користування майном. Починаючи з березня 2015р. позивач надавав відповідачу рахунки про сплату неустойки; в актах про виконання робіт (послуг) також зазначено «неустойка»

оскільки орендар не виконав свого обовязку щодо повернення орендованого майна, орендодавець правомірно нараховував орендарю неустойку у розмірі подвійної орендної плати за неповернення майна. Виставлені позивачем рахунки відповідач частково оплачував, підтвердженням чого є копії квитанцій, долучених самим відповідачем. Отримавши акти про виконання робіт (послуг) та рахунки, виставлені позивачем, відповідач не міг не звернути увагу на зазначену в рахунку інформацію щодо послуг, наданих позивачем відповідачу, їхню назву «орендна плата», «фактичне користування», «неустойка».

Таким чином, у визначений законом строк орендодавець належно повідомив орендаря про припинення договірних відносин, а тому в орендаря виник обовязок повернути обєкт оренди, який він не виконав. Відтак, вимога позивача про виселення ТзОВ «Зіронька» з нежитлових приміщень є правомірною.

Щодо твердження відповідача про неможливість застосування до відносин оренди положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., суд відзначає таке.

Спірний договір оренди укладений між сторонами 28.02.2000 р., тобто до набранням чинності згаданим кодексом. Проте, у п.4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України зазначено, що цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Суд звертає увагу відповідача на те, що обовязок повернути орендоване майно у нього виник після набрання чинності ЦК України, а тому нарахування позивачем на підставі ст.785 ЦК України неустойки за неповернення орендованого приміщення є правомірним.

У матеріалах справи міститься копія квитанції №218 від 25.08.2015р. про оплату відповідачем 2520,00 грн. позивачу. Дана сума безпідставно не була врахована управлінням при здійсненні розрахунку неустойки, тому у її задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю Зіронька (адреса: 79014, м. Львів, вул. Дорога Кривчицька, 55, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19140784) звільнити шляхом виселення з орендованого майна нежитлових приміщень 1-го поверху площею 146,6 м2 та підвалу 151,0 м2, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Дорога Кривчицька, 1. Стягувач: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Зіронька (адреса: 79014, м. Львів, вул. Дорога Кривчицька, 55, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19140784) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (адреса: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, ідентифікаційний код 25558625) 10 550,00 грн. неустойки та 2 436,00 грн. судового збору.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 27.10.2015р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 30.10.2015 р.

Суддя Яворський Б.І.