Постанова № 53019712, 30.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2015 року № 826/14300/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» з позовом до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві служби, у якому просить про наступне:

- визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві про стягнення з ПрАТ «СК «УНІКА» виконавчого збору по ВП № 44888274 від 05.02.2015;

- визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві про стягнення з ПрАТ «СК «УНІКА» виконавчого збору по ВП № 44887743 від 05.02.2015;

- визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві про стягнення з ПрАТ «СК «УНІКА» витрат на проведення виконавчих дій по ВП № 44888274 від 05.02.2015;

- - визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві про стягнення з ПрАТ «СК «УНІКА» витрат на проведення виконавчих дій по ВП № 44887743 від 05.02.2015.

Позовні вимоги мотивовано безпідставністю винесення 05.02.2015 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Сатиренко І.О. постанов про стягнення з ПрАТ «СК «УНІКА» виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій по ВП № 44888274 і № 44887743, оскільки станом на 13.01.2015 виконавчий лист №539/1674/14-ц, виданий 25.09.2014 Апеляційним судом Полтавської області, був виконаний товариством в добровільному порядку та жодні дії по примусовому виконанню рішення суду державним виконавцем фактично не вчинялися.

В судовому засіданні, призначеному на 11.08.2015, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, та письмових заперечень проти позову і додаткових документів до суду не подав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача в судове засідання, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

При цьому, 01.10.2015 представником відповідача до канцелярії суду разом із супровідним листом від 30.09.2015 подані копії матеріалів виконавчого провадження №44888274.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 04.09.2014 № 22-ц/786/2591/14 (справа № 539/1674/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «СК «УНІКА» про захист прав споживача страхових послуг, стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди) апеляційну скаргу ПрАТ «СК «УНІКА» було задоволено частково, а саме змінено рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03.07.2014 наступним чином: зменшено розмір стягнутої з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди з 50 000 грн. до 5 000 грн., а в іншій частині - таке рішення залишено без змін.

Станом на момент розгляду справи в суді відомості про скасування цього рішення Апеляційного суду Полтавської області від 04.09.2014 відсутні.

25.09.2014 на виконання зазначеного судового рішення в частині стягнення з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь ОСОБА_2 500 000 грн. суми страхового відшкодування, збитків від інфляції в сумі 28 000,99 грн., 3% річних в сумі 2 136,99 грн., тобто всього 530 137,98 грн., та в частині стягнення з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь ОСОБА_2 5 000 грн. моральної шкоди, видані виконавчі листи № 539/1674/14-ц.

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Сатиренко І.О. відкрито виконавче провадження від 29.09.2014 ВП № 44888274 із виконання виконавчого листа Апеляційного суду Полтавської області № 539/1674/14-ц, виданого 25.09.2015, про стягнення з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 530 137,98 грн. Боржнику вказано на самостійне виконання у строк до 7-ми днів з моменту винесення постанови.

Цього ж дня, іншою постановою старшого державного виконавця державної ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві у м. Києві Сатиренко І.О. відкрито виконавче провадження від 29.09.2014 ВП № 44887743 із виконання виконавчого листа Апеляційного суду Полтавської області № 539/1674/14-ц, виданого 25.09.2015, про стягнення з ПрАТ «СК «УНІКА» на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 5 000 грн. Боржнику вказано на самостійне виконання у строк до 7-ми днів з моменту винесення постанови.

Дані постанова старшого державного виконавця Сатиренко І.О. від 29.09.2014 ВП № 44888274 і ВП № 44887743 отримані ПрАТ «СК «УНІКА» 01.10.2014, що зафіксовано в листі позивача від 02.10.2014 № 6249 «Щодо відкладення виконавчих дій по ВП № 44888274, 44887743» на адресу ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, та не заперечується відповідачем.

Документально підтверджені відомості про оскарження ПрАТ «СК «УНІКА» та/або іншими учасниками виконавчих проваджень зазначених постанов про відкриття виконавчого провадження представники сторін суду не повідомили.

01.10.2014 постановою старшого державного виконавця Сатиренко І.О. від 01.10.2014 ВП № 44888274 було відкладено провадження виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 539/1674/14-ц, виданого 25.09.2015, на термін до 14.10.2014.

Надалі, у зв'язку з відкриттям касаційного провадження у справі № 539/1674/14-ц у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ухвала цього суду касаційної інстанції від 02.10.2014 № 6-37666 ск14), відповідачем винесені постанови від 21.10.2014 про зупинення виконавчого провадження ВП № 44888274 і № 44887743 до розгляду справи по суті.

10.12.2014 виконавче провадження ВП № 44888274 і № 44887743 було поновлено на підставі постанов старшого державного виконавця Сатиренко І.О. від 10.12.2014. Дані постанови про поновлення виконавчого провадження від 10.12.2014 вручені уповноваженому представнику ПрАТ «СК «УНІКА» 30.12.2014, що засвідчується наявними матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

30.12.2014 позивач, посилаючись на факт несвоєчасного одержання постанов старшого державного виконавця від 10.12.2014, звернувся до ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві із письмової заявою від 30.12.2014 № 8129 про відкладення виконавчих дій по ВП № 44888274 і № 44887743.

13.01.2015 ПрАТ «СК «УНІКА» подало до канцелярії ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві листи від 13.01.2015 № 153 щодо виконання постанов про відкриття виконавчого провадження ВП № 44888274 і № 44887743 з документальним підтвердженням (платіжними дорученнями товариства від 30.12.2014 № 027241 на суму 103 456,39 грн., від 09.01.2015 № 000507 на суму 426 681,59 грн.

Відповідно до розпоряджень старшого державного виконавця Сатиренко І.О. від 03.02.2015 № 44888274/В-6 і № 44888274/В-6 сплачені ПрАТ «СК «УНІКА» суми коштів у розмірах 103 456,39 грн. і 426 681,59 грн. надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документу 30.12.2014 і 09.01.2015. В подальшому суми коштів були перераховані з рахунку ВДВС на рахунок стягувача (ОСОБА_2.).

26.02.2015 старшим державним виконавцем Сатиренко І.О. винесені постанови про закінчення виконавчого ВП № 44888274 і № 44887743 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (тобто, у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

При цьому, у зв'язку з тим, що виконавчі листи Апеляційного суду Полтавської області № 539/1674/14-ц, видані 25.09.2014, в добровільному порядку у строк до 7-ми днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 44888274 і № 44887743 виконані не були, старшим державним виконавцем Сатиренко І.О. відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» винесено оспорювані постанови від 05.02.2015 про стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору в сумах 53 013,80 грн. і 500 грн. та про стягнення з боржника (позивача) витрат на проведення виконавчих дій у сумах по 100 грн. по кожному з виконавчих проваджень.

За таких обставин суд приходить до наступних висновків.

В силу приписів норми ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (ч. 4 ст. 257 КАС України).

У відповідності до преамбули Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

В розумінні норми ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно вимог ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Нормами ч. 1 і 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. При цьому рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ч. 1 та п. 13 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення оспорюваних постанов від 05.02.2015) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно із п. 3.7 зазначеної Інструкції постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону. Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

При цьому контексту наведеної статті 25 Закону, як зазначає Верховний Суд України в своїх постановах від 06.07.2015 № 6-785 цс15 та від 28.01.2015 року № 3-217гс14, слідує, що «сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове його виконання».

Між тим ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Також, нормами ст. 37 цього Закону передбачені випадки зупинення виконавчого провадження в обов'язковому порядку, зокрема, - у випадку зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження судом чи посадовою особою, яким законом надано таке право.

Згідно із ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Також нормами ч. 1 і 4 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» уточнено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Також державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

Відповідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

В свою чергу відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішення є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

За приписами норми ч. 3 ст. 27 цього Закону у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, виконавчі листи Апеляційного суду Полтавської області № 539/1674/14-ц, видані 25.09.2014, були виконані позивачем добровільно та в повному обсязі, шляхом ініціювання переказів коштів зі свого банківського рахунку на рахунок органу державної виконавчої служби.

Натомість з наданих відповідачем документів не вбачається фактів вчинення ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві в межах виконавчих проваджень ВП № 44888274 і № 44887743 заходів з примусового виконання виконавчих листів суду, передбачених ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на вищенаведене та з урахування наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку про відсутність у позивача належних правових підстав для прийняття оспорюваних постанов від 05.02.2015 про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій (аналогічна правова позиція наведена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 29.09.2015 № К/800/28270/15, від 22.09.2015 № К/800/50365/13, від 03.09.2015 № К/800/4826/15).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ПрАТ «СК «УНІКА» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 181 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» виконавчого збору по ВП № 44888274 від 05.02.2015 та по ВП № 44887743 від 05.02.2015, про стягнення з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» витрат на проведення виконавчих дій по ВП № 44888274 від 05.02.2015 та по ВП № 44887743 від 05.02.2015.

Судові витрати у розмірі 1827 грн. присудити на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (ідентифікаційний код 20033533, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А) з Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов